Петро́ Януа́рійович Стебни́цький (25 листопада 1862, Білогородка, Київська губернія Російська імперія — 4 березня 1923) — український громадський і політичний діяч, письменник і публіцист. Міністр освіти в уряді Федора Лизогуба Української Держави (1918).
| Стебницький Петро Януарійович | |
|---|---|
| | |
| Генеральний комісар по справам України в Петрограді | |
| 16 липня 1917 — 7 листопада 1917 | |
| Попередник | посада запроваджена |
| Наступник | посада скасована |
| Народився | 25 листопада 1862 Білогородка, Київський повіт, Київська губернія, Російська імперія |
| Помер | 4 березня 1923 (60 років) Київ, Українська Соціалістична Радянська Республіка |
| Похований | Щекавицьке кладовище |
| Відомий як | політик, письменник, публіцист, дипломат |
| Країна | Російська імперія |
| Національність | українець |
| Alma mater | Фізико-математичний факультет Київського університетуd (1886) |
| Політична партія | Українська демократична партія |
| Професія | політик, письменник, публіцист |
| Медіафайли у Вікісховищі | |
Біографічні дані
По закінченні фізико-математичного факультету Київського університету (1886) працював у Петербурзі на різних урядових посадах (голова у Міністерстві Фінансів і у Торговельному телеграфному агентстві), писав на економічні теми у періодичних виданнях «Вестник финансов», «Торгово-промышленная Газета», «Русское экономическое обозрение». Незабаром разом із Петром Саладиловим Стебницький став одним з керівних діячів української Громади в Петербурзі: організатор громади ТУП, секретар, згодом голова Благодійного товариства видання загальнокорисних і дешевих книг (співредактор його видання, зокрема ініційованого Лотоцьким повного «Кобзаря» Т. Шевченка), брав участь у виданні у Петербурзі «Украинского Вестника» (1906) та «Рідної справи — Думських Вістей» (1907), української енциклопедії «Украинский народ в его прошлом и настоящем» (1914 — 15); співробітник «КСт.», «Украинского Вестника», київ. «Ради», «ЛНВ», «Украинской Жизни» та ін.
По Лютневій революції 1917 голова Української Національної Ради в Петрограді, член ЦК УПСФ, комісар у справах України при Тимчасовому Уряді (між Другим і Третім універсалами). Входив до складу УЦР. Після більшовицького перевороту переїхав до Києва, за гетьманату заступник голови української мирової делегації з Радянською Росією, сенатор адміністративного суду Держ. Сенату.
24 жовтня 1918 р. гетьманом Павлом Скоропадським наказом № 272 призначений міністром освіти та мистецтв (очолював міністерство освіти та мистецтв до 14 листопада 1918 р.) у кабінеті Ф. А. Лизогуба як кандидат Українського Національного Союзу).
Залишився під радянською окупацією; у 1919—1923 рр. — голова Київської «Просвіти», з 1919 керівник постійної Комісії біографічного словника при ВУАН. У жовтні 1921 брав участь у Першому Всеукраїнському Церковному Соборі, який підтвердив автокефалію Української автокефальної православної церкви.
Похований у Києві (на Щекавиці).
Творча спадщина
Крім статей (переважно на культурні й актуальні теми), окремо появилися: «Під стелями Думи» (1907), «Українська справа» (1917), «Поміж двох революцій» (1918), «Борис Грінченко» (1920); оповідання «Марійка» і поезії. Літературні псевдоніми: П. Смуток, А. Ірпенський, П. Хмара, П. С.-Т., С-ий, Малоросиянин, Малорос.
Книга «Українське питання»
У 1914 році, завдяки зусиллями співробітників московського журналу «Украинская Жизнь» (укр. Українське життя) було видано книгу-збірку Українське питання. Статті у збірнику були анонімними й позначені просто як укладені працівниками журналу «Українське Життя», однак справжніми авторами були Леонід Жебуньов, Петро Стебницький та Олександр Лотоцький.
Примітки
- . НБУВ. Архів оригіналу за 19 серпня 2014. Процитовано 19 серпня 2014.
- Верстюк В. Ф. Стебницький Петро Януарійович [ 26 грудня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 844. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- Лікарчук І. Л. Міністри освіти України: в 2-х т. — т. 1 (1917—1943 рр.) — К.: Видавець Ешке О. М., 2002. — с. 83. ISBN 966-557-096-Х
- Москва [ 14 квітня 2016 у Wayback Machine.]// Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003—2019. — ISBN 966-00-0632-2.
Література
- П. Я. Стебницький 1862 — 1923, вид. Слово. К. 1926.
- Болабольченко А. Петро Стебницький / А. Болабольченко // Київська старовина. — 2005. — № 3. — С. 144—159.
- В. І. Головченко. Стебницький Петро Януарович // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / ред. кол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 2 : М — Я. — 812 с. — ISBN 966-316-045-4.
- Євген Чикаленко і Петро Стебницький. Листування. 1901—1922 роки / Упорядк.: Н. Миронець, І. Старовойтенко, О. Степченко. — К.: Темпора, 2007. — 628 с.
- Стебницький, П. Вибрані твори [Текст] / Петро Стебницький / Упорядк. та вступ. ст. І. Старовойтенко. — К.: Темпора, 2009. — 632 с.
- Єфремов, С. Лицар нездоланній / Сергій Єфремов // Петро Стебницькій. Вибрані твори. — К.: Темпора, 2009. — С.560-565.
- Іваницька, С. Г. «Український проект» в діяльності та оцінках П. Я. Стебницького (1905—1908 роки) // Іваницька С. Г. Українська ліберально-демократична партійна еліта: «колективний портрет» (кінець XIX — початок ХХ ст.). — Запоріжжя: Просвіта, 2011. — С.209-235.
- Иваницкая, С. Г. 1919 год и судьба Украины в интерпретации лидеров Украинской партии социалистов-федералистов (из публицистического наследия П. Я. Стебницкого) // Іваницька С. Г. Українська ліберально-демократична партійна еліта: «колективний портрет» (кінець XIX — початок ХХ ст.). — Запоріжжя: Просвіта, 2011. — С. 235—244.
- Іваницька С. Г. Постать та ідеї Михайла Драгоманова у рефлексіях Петра Стебницького (1905—1919 рр.) //Українська біографістика. — К.: НБУВ, 2012. — Вип.9. — С.275-293.
- Демченко Т. П., Іваницька С. Г. Петро Стебницький та Ілля Шраг в епістолярному спілкуванні: рік 1916-й // Пам'ятки: археографічний щорічник / Держ. архів. служба України, УНДІАСД ; редкол.: С. Г. Кулешов (гол. ред.) та ін. — К., 2012. — Т. 13. — С. 98-125.
- Петро Стебницький в українському національному житті (до 150-річчя від дня народження): монографія. — К.: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, 2013. — 252 c.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
Посилання
- Стебницький Петро Януарійович // Шевченківська енциклопедія: — Т. 5: Пе—С : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — С. 942-943.
- Стебницький Петро // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1965. — Т. 7, кн. XIV : Літери Сен — Сті. — С. 1838. — 1000 екз.
| Це незавершена стаття про українського письменника. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |