Стаханов Олексій Григорович Олексі й Григо рович Стаха нов 3 січня 1906 1906 01 03 Лугова Липецька область Орловська губ

Олексі́й Григо́рович Стаха́нов (3 січня 1906(1906-01-03), Лугова (Липецька область), Орловська губернія — 5 листопада 1977(1977-11-05), Торез, Донецька область) — засновник стахановського руху (соціалістичне змагання) в промисловості і сільському господарстві, використаний для підвищення норм виробітку на 25–50 %. Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання.

Олексій Григорович Стаханов

рос. Алексей Григорьевич Стаханов

Олексій Стаханов, 1936

Ім'я при народженні

Андрій Григорович Стаханов

Народився

3 січня 1906
Лугова (Липецька область), Лівенський повіт^d, Орловська губернія, Російська імперія

Помер

5 листопада 1977 (71 рік)
Торез, Донецька область, Українська РСР, СРСР
·розсіяний склероз

Країна

Російська імперія
СРСР

Діяльність

шахтар, працівник радянської номенклатури

Alma mater

Всесоюзна промислова академія^d

Знання мов

російська

Посада

депутат Верховної ради СРСР^[d]

Партія

КПРС

Нагороди

Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»

Медаль «Ветеран праці»

Нагрудний знак «Шахтарська слава»

Медіафайли у Вікісховищі

Біографія Редагувати

Народився 21 грудня 1905 (3 січня 1906)(19060103) року в селянській родині в селі Лугова, тепер Орловська область, Росія. Трудову діяльність розпочав у 1917 році пастухом.

У 1927 році приїхав на Донбас (Кадіївка), де працював на шахті «Центральна-Ірміне». 1935 року йому доручено встановити рекорд видобутку вугілля і створено для цього відповідні умови: в ніч на 31 серпня за 6-годинну зміну він нарубав відбійним молотком 104 т вугілля, виконавши 14,5 норм. У цьому йому допомагала ціла група кріпильників.

Член ВКП(б) з 1936 року.

З 1937 року навчався у Промисловій академії. 1939 року отримав власний службовий автомобіль. Після закінчення Промакадемії (1941) на керівній роботі в промисловості: начальник шахти в Караганді, старший інженер і начальник відділу Міністерства вугільної промисловості СРСР.

З 1957 року знову в Донбасі: заступник керуючого вугільного тресту, помічник головного інженера шахтоуправління.

З 1974 року був на пенсії

Достеменно не відомо, чи було Олексій його справжнім іменем. Є версії, що Стаханов насправді називався Олександр чи Андрій, але після помилки у газеті радянська влада видала новий паспорт і відмовилася визнавати цю помилку.

Помер 5 листопада 1977 року на 72-му році життя в психіатричній лікарні, куди потрапив від важких наслідків хронічного алкоголізму (розсіяний склероз з частковою втратою пам'яті, біла гарячка), до того переживши ще й інсульт. Він послизнувся на шкірці яблука, вдарився головою і помер, не приходячи до тями. Похований на міському кладовищі в місті Торезі (Чистякове) Донецької області.

Примітки Редагувати

Николай Троицкий. «Подвиг Стаханова. Мифы и реальность» (рос.)
Невідомий Стаханов^{[недоступне посилання з липня 2019]}
Знаменитый Стаханов закончил свои дни в психиатрической больнице [ 3 червня 2019 у Wayback Machine.](рос.)
Памятник на могиле А. Г. Стаханова — torez.info^{[недоступне посилання]}

Посилання Редагувати

Джерела Редагувати

Стаханов Олексій // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
Васильєв В. Ю. Стаханов Олексій Григорович [ 18 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 836. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.

Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[riatroi-1] Николай Троицкий. «Подвиг Стаханова. Мифы и реальность» (рос.)

[2] Невідомий Стаханов^{[недоступне посилання з липня 2019]}

[3] Знаменитый Стаханов закончил свои дни в психиатрической больнице [ 3 червня 2019 у Wayback Machine.](рос.)

[4] Памятник на могиле А. Г. Стаханова — torez.info^{[недоступне посилання]}