www.wikidata.uk-ua.nina.az

Станіслав Тарновський У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Тарновський Станісла в Костка Тарно вський граф

Станіслав Тарновський

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Тарновський.

Станісла́в Костка Тарно́вський, граф, псевдонім «Едвард Рембовський», «Світовид» (7 листопада 1837, Диків (тепер частина Тарнобжега) — 31 грудня 1917, Краків) — польський історик літератури, літературний критик, політичний публіцист, лідер краківський консерваторів, професор і ректор Яґеллонського університету, президент Академії знань у Кракові.

Станіслав Костка Тарновський
пол. Stanisław Tarnowski
Народився 7 листопада 1837(1837-11-07)
Диків
Помер 31 грудня 1917(1917-12-31) (80 років)
Краків
Поховання Раковицький цвинтар
Країна  Австро-Угорщина
Діяльність журналіст, історик, літературний критик, політик, викладач університету
Alma mater Ягеллонський університет
Знання мов польська
Заклад Ягеллонський університет
Членство Академія знаньd, Польська академія знань і Краківське наукове товариствоd
Титул Граф
Посада посол до Галицького сейму[d], член Палати панів Імперської Ради[d], Ректор Ягеллонського університетуd і член Палати Цислейтаніїd
Партія Польський клубd
Рід Тарновські гербу Леліва
Батько Ян Богдан Тарновський
Мати Габрієла Малаховська
Родичі Тарновські
У шлюбі з Ружа Марія Августа Браніцька
Діти Ельжбета (1875—1955), Ядвіга (1879—1945), Ієронім (1884—1945)
Нагороди
Орден Відродження Польщі (Командорський Хрест)
Кавалер Великого Хреста ордена Леопольда (Австрія)
Кавалер командорського хреста із зіркою ордена Франца Йосифа
Командор ордена Пія IX
Герб

Походив з аристократичної родини, був сином графа Яна Богдана Тарновського та Габріели з Малаховських. Двоюрідним братом був Владислав Тарновський, поет і драматург, композитор. Сестра Станіслава Валерія (1830—1914) вийшла заміж 1855 року за Францішка Мицельського (землевласника, суспільного та політичного діяча) і була матір'ю Єжи Мицельського — історика мистецтва.

Біографія Редагувати

Станіслав Тарновський відвідував гімназію Святої Анни в Кракові (1850—1854), потім студіював право (1855—1858) та філологію (1858—1861, зокрема в Кароля Мечежинського) в Яґеллонському університеті. Потім продовжував філологічні студії в університеті у Відні (1861). Тоді ж налагодив зв'язки з готелем Лямбер, був галицьким кореспондентом Політичного Бюро готелю Лямбер, а під час перебування у Парижі в рамках діяльності Бюро співпрацював з Юліаном Клячко та Валеріяном Калінкою. За співпрацю з Народним Комітетом під час Січневого повстання (в тому числі організацію повстанського загону під керівництвом Зигмунта Йордана) був ув'язнений австрійською владою у Оломоуці. Після помилування став на чолі краківських консерваторів (так званих станьчиків, 1865). Також створив (спільно з Юзефом Шуйським), редагував та видавав місячник «Огляд Польський» (пол. Przegląd Polski), оголосив програмний маніфест консерваторів (Тека Станчика, 1868—1869 роки, спільно з Шуйським, Станіславом Козьмяном і Людвіком Водзіцьки), засідав в Галицькому сеймі (1867—1875), пізніше — у верхній палаті Австрійського парламенту у Відні (з 1885). 1870 року став співвласником газети «Час», котра невдовзі стала основним друкованим органом консерваторів.

1870 року захистив докторат в Яґеллонському університеті (на основі його роботи «Король Станіслав Лещинський як політичний письменник») і отримав також габілітацію, а роком пізніше — титул надзвичайного професора і посаду керівника Кафедри історії польської літератури. Швидке процедура призначення Тарновського на керівника кафедри була підтримана для того, щоб заблокувати кандидатуру Юзефа Ігнатія Крашевського, котрого не дуже любили у середовищі консерваторів. 1879 року Тарновський став «професором звичайний», а академічного року 1882—1883 був деканом Філологічного відділу; два рази виконував функції проректора Яґеллонського університету (1887/1888, 1900/1901), також два рази — ректора (1886/1887, 1899/1900). Також керував Відділом літературного семінару слов'янської філології (з 1888), а також був у Екзаменаційній комісії для кандидатів на посадку вчителя гімназій та реальних шкіл (з 1870). Вийшов на пенсію 1909 року.

Обкладинка книжки «Ksiądz Walerian Kalinka» (1887)

1873 року став чинним членом Академії знань у Кракові (згодом Польська академія знань)). У 1878—1882 роках виконував функції секретаря І відділу академії, а 1883 року зайняв місце покійного Юзефа Шуйського на посаді генерального секретаря Академії знань. З 1890 ро був другим (після Юзефа Маєра) президентом Академії. В академії найбільше займався справами Комісії для Досліджень в галузі Історії Літератури та Освіти в Польщі (1875—1893) та Історичної комісії (1883—1891). 1880 року став почесним членом Познанського товариства приятелів наук. Бив знаним оратором, виголошував промови на честь різних суспільних і народних свят. 1884 року організував у Кракові Загальнопольський з'їзд імені Яна Кохановського. Подарував Папі Римському Леону ХІІІ картину Яна Матейки «Собеський під Віднем». Був відзначений Командорським Хрестом з Зіркою Ордену Францішка Юзефа (1887), а посмертно — Командорським Хрестом Ордену «Polonia Restituta» (1936).

За 40 років керівництва Кафедри історії польської літератури Яґеллонського університету було виховано цілу плеяду видатних студентів. Серед них були Міхал Бобжинський, Станіслав Добжицький, Станіслав Естрайхер, Констаній Ґурскі, Тадеуш Ґрабовський, Юзеф Каллєнбах, Ян Кароль Кохановський, Станіслав Піґунь, Казімєж Пшерва-Тетмаєр, Луцйан Ридель, Тадеуш Сінко, Вацлав Токаж.

У приватному житті його вважали прямолінійною людиною з почуттям гумору.

Наукові зацікавлення Редагувати

Станіслав Тарновський займався історією польської літератури Відродження і романтизму, методологією історії літератури, літературною критикою. Не дуже любив літературу позитивізму і Молодої Польщі. Також сферу досліджень історії літератури розширив і на істориків та політичних авторів. Наприклад, він досліджував доробок Анджея Фрича Моджевського. Найбільше його цікавив психологічний портрет автора, в меншій мірі — біографія. Його основною працею була «Історія польської літератури» (пол. Historia literatury polskiej, в шести томах, 1900—1907), яка була однією з перших презентацій історії духовної культури. Проте ця праця потрапила під критику як застаріла (під поглядом ерудиції) та з недостатнім розумінням найновішої літератури. Тарновський вказував на гіперболізовані та сентиментальні тони в поезії Словацького, зокрема мав дискусію на цю тему з Вітором Ханом. Першим критикував творчість Вінцентія Поля, Теофіла Ленаровіча, Юзефа Богдана Залєського. Доробок Тарновського критично оцінювали Станіслав Бжожовський, Вільгельм Фельдман, Ґабріель Корбут, Стефан Жеромський, Адольф Новачинський, Тадеуш Бой-Желенський.

Наукові праці Редагувати

  • Про Русь та русинів (пол. O Rusi i Rusinach) (1891, український переклад (фрагменти) видано 2012 року)
  • Frycz Modrzewski o poprawie Rzeczypospolitej (1867)
  • Rozprawa o Juliuszu Słowackim (1867)
  • O Łukaszu Górnickim (1868)
  • O Piotrze Grabowskim (1869)
  • O korespondencyi Mickiewicza (1870)
  • «Dworzanin» Górnickiego (1871)
  • Romans polski w początkach XIX-ego wieku (1871)
  • Stefana Garczyńskiego «Wacław» i drobne poezje (1872)
  • O księdzu Kaysiewiczu (1873)
  • O Krzysztofie Warszewickim (1874)
  • Komedye Aleksandra hr. Fredry (1876)
  • Pisarze polityczni XVI wieku (1886, 2 tomy)
  • Ksiadz Waleryan Kalinka (1887)
  • Henryk Rzewuski (1887)
  • Jan Kochanowski (1888)
  • Zygmunt Krasiński (1893, 2 tomy)
  • Henryk Sienkiewicz (1897)
  • Matejko (1897)
  • Julian Klaczko (1909)
  • O literaturze polskiej XIX wieku (1977, redaktor Henryk Markiewicz)

Див. також Редагувати

Примітки Редагувати

  1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
  2. http://tnk.krakow.pl/czlonkowie/tarnowski-stanislaw/
  3. ↑ https://www.parlament.gv.at/WWER/PARL/J1848/Tarnowski_4.shtml
  4. Ми не є українофілами. Польська політична думка про Україну і українців (За ред. П.Коваля, Я.Олдаковського, М.Зухняк). Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2012. С.34-63

Джерела Редагувати

  • Ми не є українофілами. Польська політична думка про Україну і українців / За ред. П. Коваля, Я. Олдаковського, М. Зухняк. — К. : Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2012. — С. 431—432.
  • Чорновол І. П. Тарновський Станіслав // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 35. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
  • Biogramy uczonych polskich. — Wrocław, 1985. — Cz. I: Nauki społeczne, zeszyt 3 : P-Z.
  • Markiewicz H. Stanisław Tarnowski // Literatura polska. Przewodnik encyklopedyczny. — Warszawa, 1985. — T. II.

Посилання Редагувати

  • (пол.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Tarnovskij Stanisla v Kostka Tarno vskij graf psevdonim Edvard Rembovskij Svitovid 7 listopada 1837 Dikiv teper chastina Tarnobzhega 31 grudnya 1917 Krakiv polskij istorik literaturi literaturnij kritik politichnij publicist lider krakivskij konservatoriv profesor i rektor Yagellonskogo universitetu prezident Akademiyi znan u Krakovi Stanislav Kostka Tarnovskijpol Stanislaw TarnowskiNarodivsya 7 listopada 1837 1837 11 07 DikivPomer 31 grudnya 1917 1917 12 31 80 rokiv KrakivPohovannya Rakovickij cvintarKrayina Avstro UgorshinaDiyalnist zhurnalist istorik literaturnij kritik politik vikladach universitetuAlma mater Yagellonskij universitetZnannya mov polska 1 Zaklad Yagellonskij universitetChlenstvo Akademiya znand Polska akademiya znan i Krakivske naukove tovaristvod 2 Titul GrafPosada posol do Galickogo sejmu d chlen Palati paniv Imperskoyi Radi d 3 Rektor Yagellonskogo universitetud i chlen Palati CislejtaniyidPartiya Polskij klubd 3 Rid Tarnovski gerbu LelivaBatko Yan Bogdan TarnovskijMati Gabriyela MalahovskaRodichi TarnovskiU shlyubi z Ruzha Mariya Avgusta BranickaDiti Elzhbeta 1875 1955 Yadviga 1879 1945 Iyeronim 1884 1945 Nagorodi Orden Vidrodzhennya Polshi Komandorskij Hrest Kavaler Velikogo Hresta ordena Leopolda Avstriya Kavaler komandorskogo hresta iz zirkoyu ordena Franca JosifaKomandor ordena Piya IXGerb Mediafajli u VikishovishiPohodiv z aristokratichnoyi rodini buv sinom grafa Yana Bogdana Tarnovskogo ta Gabrieli z Malahovskih Dvoyuridnim bratom buv Vladislav Tarnovskij poet i dramaturg kompozitor Sestra Stanislava Valeriya 1830 1914 vijshla zamizh 1855 roku za Francishka Micelskogo zemlevlasnika suspilnogo ta politichnogo diyacha i bula matir yu Yezhi Micelskogo istorika mistectva Zmist 1 Biografiya 2 Naukovi zacikavlennya 3 Naukovi praci 4 Div takozh 5 Primitki 6 Dzherela 7 PosilannyaBiografiya RedaguvatiStanislav Tarnovskij vidviduvav gimnaziyu Svyatoyi Anni v Krakovi 1850 1854 potim studiyuvav pravo 1855 1858 ta filologiyu 1858 1861 zokrema v Karolya Mechezhinskogo v Yagellonskomu universiteti Potim prodovzhuvav filologichni studiyi v universiteti u Vidni 1861 Todi zh nalagodiv zv yazki z gotelem Lyamber buv galickim korespondentom Politichnogo Byuro gotelyu Lyamber a pid chas perebuvannya u Parizhi v ramkah diyalnosti Byuro spivpracyuvav z Yulianom Klyachko ta Valeriyanom Kalinkoyu Za spivpracyu z Narodnim Komitetom pid chas Sichnevogo povstannya v tomu chisli organizaciyu povstanskogo zagonu pid kerivnictvom Zigmunta Jordana buv uv yaznenij avstrijskoyu vladoyu u Olomouci Pislya pomiluvannya stav na choli krakivskih konservatoriv tak zvanih stanchikiv 1865 Takozh stvoriv spilno z Yuzefom Shujskim redaguvav ta vidavav misyachnik Oglyad Polskij pol Przeglad Polski ogolosiv programnij manifest konservatoriv Teka Stanchika 1868 1869 roki spilno z Shujskim Stanislavom Kozmyanom i Lyudvikom Vodzicki zasidav v Galickomu sejmi 1867 1875 piznishe u verhnij palati Avstrijskogo parlamentu u Vidni z 1885 1870 roku stav spivvlasnikom gazeti Chas kotra nevdovzi stala osnovnim drukovanim organom konservatoriv 1870 roku zahistiv doktorat v Yagellonskomu universiteti na osnovi jogo roboti Korol Stanislav Leshinskij yak politichnij pismennik i otrimav takozh gabilitaciyu a rokom piznishe titul nadzvichajnogo profesora i posadu kerivnika Kafedri istoriyi polskoyi literaturi Shvidke procedura priznachennya Tarnovskogo na kerivnika kafedri bula pidtrimana dlya togo shob zablokuvati kandidaturu Yuzefa Ignatiya Krashevskogo kotrogo ne duzhe lyubili u seredovishi konservatoriv 1879 roku Tarnovskij stav profesorom zvichajnij a akademichnogo roku 1882 1883 buv dekanom Filologichnogo viddilu dva razi vikonuvav funkciyi prorektora Yagellonskogo universitetu 1887 1888 1900 1901 takozh dva razi rektora 1886 1887 1899 1900 Takozh keruvav Viddilom literaturnogo seminaru slov yanskoyi filologiyi z 1888 a takozh buv u Ekzamenacijnij komisiyi dlya kandidativ na posadku vchitelya gimnazij ta realnih shkil z 1870 Vijshov na pensiyu 1909 roku nbsp Obkladinka knizhki Ksiadz Walerian Kalinka 1887 1873 roku stav chinnim chlenom Akademiyi znan u Krakovi zgodom Polska akademiya znan U 1878 1882 rokah vikonuvav funkciyi sekretarya I viddilu akademiyi a 1883 roku zajnyav misce pokijnogo Yuzefa Shujskogo na posadi generalnogo sekretarya Akademiyi znan Z 1890 ro buv drugim pislya Yuzefa Mayera prezidentom Akademiyi V akademiyi najbilshe zajmavsya spravami Komisiyi dlya Doslidzhen v galuzi Istoriyi Literaturi ta Osviti v Polshi 1875 1893 ta Istorichnoyi komisiyi 1883 1891 1880 roku stav pochesnim chlenom Poznanskogo tovaristva priyateliv nauk Biv znanim oratorom vigoloshuvav promovi na chest riznih suspilnih i narodnih svyat 1884 roku organizuvav u Krakovi Zagalnopolskij z yizd imeni Yana Kohanovskogo Podaruvav Papi Rimskomu Leonu HIII kartinu Yana Matejki Sobeskij pid Vidnem Buv vidznachenij Komandorskim Hrestom z Zirkoyu Ordenu Francishka Yuzefa 1887 a posmertno Komandorskim Hrestom Ordenu Polonia Restituta 1936 Za 40 rokiv kerivnictva Kafedri istoriyi polskoyi literaturi Yagellonskogo universitetu bulo vihovano cilu pleyadu vidatnih studentiv Sered nih buli Mihal Bobzhinskij Stanislav Dobzhickij Stanislav Estrajher Konstanij Gurski Tadeush Grabovskij Yuzef Kallyenbah Yan Karol Kohanovskij Stanislav Pigun Kazimyezh Psherva Tetmayer Lucjan Ridel Tadeush Sinko Vaclav Tokazh U privatnomu zhitti jogo vvazhali pryamolinijnoyu lyudinoyu z pochuttyam gumoru Naukovi zacikavlennya RedaguvatiStanislav Tarnovskij zajmavsya istoriyeyu polskoyi literaturi Vidrodzhennya i romantizmu metodologiyeyu istoriyi literaturi literaturnoyu kritikoyu Ne duzhe lyubiv literaturu pozitivizmu i Molodoyi Polshi Takozh sferu doslidzhen istoriyi literaturi rozshiriv i na istorikiv ta politichnih avtoriv Napriklad vin doslidzhuvav dorobok Andzheya Fricha Modzhevskogo Najbilshe jogo cikaviv psihologichnij portret avtora v menshij miri biografiya Jogo osnovnoyu praceyu bula Istoriya polskoyi literaturi pol Historia literatury polskiej v shesti tomah 1900 1907 yaka bula odniyeyu z pershih prezentacij istoriyi duhovnoyi kulturi Prote cya pracya potrapila pid kritiku yak zastarila pid poglyadom erudiciyi ta z nedostatnim rozuminnyam najnovishoyi literaturi Tarnovskij vkazuvav na giperbolizovani ta sentimentalni toni v poeziyi Slovackogo zokrema mav diskusiyu na cyu temu z Vitorom Hanom Pershim kritikuvav tvorchist Vincentiya Polya Teofila Lenarovicha Yuzefa Bogdana Zalyeskogo Dorobok Tarnovskogo kritichno ocinyuvali Stanislav Bzhozhovskij Vilgelm Feldman Gabriel Korbut Stefan Zheromskij Adolf Novachinskij Tadeush Boj Zhelenskij Naukovi praci RedaguvatiPro Rus ta rusiniv pol O Rusi i Rusinach 1891 ukrayinskij pereklad fragmenti vidano 2012 roku 4 Frycz Modrzewski o poprawie Rzeczypospolitej 1867 Rozprawa o Juliuszu Slowackim 1867 O Lukaszu Gornickim 1868 O Piotrze Grabowskim 1869 O korespondencyi Mickiewicza 1870 Dworzanin Gornickiego 1871 Romans polski w poczatkach XIX ego wieku 1871 Stefana Garczynskiego Waclaw i drobne poezje 1872 O ksiedzu Kaysiewiczu 1873 O Krzysztofie Warszewickim 1874 Komedye Aleksandra hr Fredry 1876 Pisarze polityczni XVI wieku 1886 2 tomy Ksiadz Waleryan Kalinka 1887 Henryk Rzewuski 1887 Jan Kochanowski 1888 Zygmunt Krasinski 1893 2 tomy Henryk Sienkiewicz 1897 Matejko 1897 Julian Klaczko 1909 O literaturze polskiej XIX wieku 1977 redaktor Henryk Markiewicz Div takozh RedaguvatiStanchiki Teka StanchikaPrimitki Redaguvati Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 http tnk krakow pl czlonkowie tarnowski stanislaw a b https www parlament gv at WWER PARL J1848 Tarnowski 4 shtml Mi ne ye ukrayinofilami Polska politichna dumka pro Ukrayinu i ukrayinciv Za red P Kovalya Ya Oldakovskogo M Zuhnyak Kiyiv Vidavnichij dim Kiyevo Mogilyanska akademiya 2012 S 34 63Dzherela RedaguvatiMi ne ye ukrayinofilami Polska politichna dumka pro Ukrayinu i ukrayinciv Za red P Kovalya Ya Oldakovskogo M Zuhnyak K Vidavnichij dim Kiyevo Mogilyanska akademiya 2012 S 431 432 Chornovol I P Tarnovskij Stanislav Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2013 T 10 T Ya S 35 784 s il ISBN 978 966 00 1359 9 Biogramy uczonych polskich Wroclaw 1985 Cz I Nauki spoleczne zeszyt 3 P Z Markiewicz H Stanislaw Tarnowski Literatura polska Przewodnik encyklopedyczny Warszawa 1985 T II Posilannya RedaguvatiTarnowscy 04 pol Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Stanislav Tarnovskij amp oldid 39271074