| Вільгельм Фельдман | |
|---|---|
| Wilhelm Feldman | |
| Портрет В.Фельмана, намальований С.Виспянським | |
| Народився | 8 квітня 1868 Збараж |
| Помер | 25 жовтня 1919 (51 рік) Краків, Польська Республіка |
| Поховання | Раковицький цвинтар |
| Країна | Республіка Польща |
| Діяльність | літературний критик публіцист |
| Знання мов | польська |
|
Вільгельм Фельдман (*8 квітня 1868, Збараж — †25 жовтня 1919) — польський публіцист єврейського походження, літературний критик та історик літератури, в тому числі автор «Współczesnej literatury polskiej»; також драматург та прозаїк.
Був жонатий з Марією з Клейманів (перекладачкою літератури західними мовами), мав з нею сина Юзефа Фельдмана (1899–1946).
Біографія ред.
Вільгель Фельдман народився у місті Збараж. Походив з бідної ортодоксальної єврейської родини. У 18 років покинув дім, поїхав до Львова, де приєднався до групи євреїв, котрі пропагували польську політичну орієнтацію.
Був гарячим прихильником єврейського асиміляційного руху. Вже 1886 року проводив активну кампанію за асиміляцію (пол. "uobywatelenia") євреїв, видавав такому у дусі журнали та брошури («Asymilatorzy, sjoniści i Polacy» («Асимілятори, сіоністи і Поляки»); «O jargonie żydowskim» («Про єврейський жаргон»); «Stosunek Mickiewicza do Żydów» («Ставлення Міцкевича до євреїв»); «Kościuszko i Berek Joselowicz» («Косцюшко і Берек Йосельовіч»)). Перебуваючи на посаді секретаря барона Моріса Хірша, мав можливості для встілення своїх ідей у життя.
Згодом перейшов з єврейських справ до суспільних, зокрема, брав участь у формуванні в Галичині радикально-поступовської партії. Був одним з засновників друкованого органу для прихильників цієї партії — періодичного видання «Ognisko».
1895 року у Берліні В. Фельдман слухав лекції з суспільних наук і філософії, проте наприкінці року мусив покинути місто, через судові звинувачення у «великопольській пропаганді». Згодом він осів у Кракові, де створив періодичне видання «Dziennik Krakowski», редаговане в демократично-ліберальному дусі. Після півтори року існування газета перестала виходити, а Фельдман переїхав до Львова, де проживав на доходи від літературних та публіцистичних праць.
1901 року зайнявся видавництвом краківського журналу «Krytyka», який занепадав. Займався журналом до 1914 року, спочатку у Львові, пізніше у Кракові. Крім того, займався організацією народних університетів (Народного університету у Кракові (пол. Uniwersytet Ludowegy w Krakowie) та Вищих літніх курсів у Закопаному (пол. Wyższe Kursy Wakacyjnych w Zakopanem)). Провів багато популярних лекцій на естетичні, історико-літературні та філологічні теми. Під час Першої світової війни підтримав Ю. Пілсудського і вступив до Польських Легіонів.
Творчість ред.
Головна праця Фельдмана «Współczesna literatura polska» за його життя була видана кілька разів разом з різними доповненнями про наступні періоди (наприклад 1-ше видання 1901 року розповідало про період 1880–1901, до 2-го видання 1905 року вже було додано четвертий том до 1904 року, а 6-те видання (1918) займало вже період 1864–1917. В 8-му виданні (1930), опрацьованому вже після смерті Фельдмана Станіславом Лемом вже було описано період 1864–1923. Серед інших публіцистичних праць Фельдмана є також «O Rosji» («Про Росію», Краків, 1903); «Współczesna krytyka literacka w Polsce» («Сучасна літературна критика у Польщі», Львів, 1905); «Stronnictwa i programy polityczne w Galicji 1846–1906» («Політичні програми і течії у Галичині 1846–1906», Краків 1906–1907); «Dzieje polskiej myśli politycznej w okresie porozbiorowym» («Історія польської політичної думки після поділів», Краків, 1913–1920).
Автор критичних праць про Станіслава Виспянського і Стефана Жеромського («O twórczości Stanisława Wyspiańskiego i Stefana Żeromskiego», 1905) та Генріка Ібсена («Henryk Ibsen», 1906).
Також створив літературні праці: «Piękna Żydówka» (1887); «Żydziak» (1888); «Nowele i obrazki» (1889); «W okowach» (1890); «Jak w życiu» (1892); «Nowi ludzie» (1894); «Ananke» (1897); «Sądy Boże» (драма, 1898, поставлена і надрукована у Варшаві у 1899 році), драма «Cudotwórca», поставлена на сценах Варшави, Львова і Кракова; «Czyste ręce», драма (1901); «Trzech muszkieterów» (Краків, 1903); «My artyści» (вистава у 4 актах, Львів 1909).
Українською мовою перекладено фрагменти книги «Політичні програми і течії у Галичині 1846–1906», присвячені русинському (українському) питанню у Галичині.
Примітки ред.
- Deutsche Nationalbibliothek Record #118995790 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- Архів оригіналу за 8 квітня 2012. Процитовано 12 березня 2012.
- Ми не є українофілами. Польська політична думка про Україну і українців (За ред. П. Коваля, Я. Олдаковського, М. Зухняк, перекл. С. Гіріка).— Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2012.— С. 64-79
Джерела ред.
- S. Orgelbrand. Encyklopedja Powszechna. Warszawa: Wydawnictwo Towarzystwa Akcyjnego Odlewni Czcionek i Drukarni S. Orgelbranda Synów, XIX i pocz. XX wieku (є кілька видань різних років кінця XIX — початку ХХ ст.)
- Ми не є українофілами. Польська політична думка про Україну і українців (За ред. П. Коваля, Я. Олдаковського, М. Зухняк, перекл. С. Гіріка).— Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2012.— С. 432.
Посилання ред.
- Фельдман Вільгельм // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 485-486.