Сможе

Смо́же (пол. Smorze) — село в Україні, у Стрийському районі Львівської області. Раніше було містечком і мало Магдебурзьке право.

село Сможе
Герб Сможе Прапор Сможе
Церква Святого Михайла Церква Святого Михайла
Країна	Україна
Область	Львівська область
Район	Стрийський район
Громада	Козівська сільська громада
Основні дані
Засноване	1553
Населення	655
Площа	2,19 км²
Густота населення	299,09 осіб/км²
Поштовий індекс	82642
Телефонний код	+380 3251
Географічні дані
Географічні координати	48°54′29″ пн. ш. 23°11′31″ сх. д. / 48.90806° пн. ш. 23.19194° сх. д. / 48.90806; 23.19194Координати: 48°54′29″ пн. ш. 23°11′31″ сх. д. / 48.90806° пн. ш. 23.19194° сх. д. / 48.90806; 23.19194
Середня висота над рівнем моря	845 м
Водойми	Сможанка, Поточинки, Бахінський, Красний
Відстань до районного центру	Сколе км38
Найближча залізнична станція	Сколе
Відстань до залізничної станції	38 км
Місцева влада
Адреса ради	82631, Львівська обл., Стрийський р-н, с. Козьова
Карта
Сможе
Сможе
Мапа
Сможе у Вікісховищі

Типова архітектура і краєвид у Сможі (2018)

Населення становить 655 осіб. Орган місцевого самоврядування — Козівська сільська рада.

Географія

Село розташоване при південних схилах хребта Довжки, в долині річки Сможанка, яка на схід від села впадає в річку Стрий. Неподалік від села розташовані заповідні урочища «Довжки» і «Гаї», а також пралісова пам'ятка природи «Сможанська».

У селі гірські потоки Поточинки, Бахінський та Красний впадають у річку Сможанку.

Село розташоване при підніжжі гір:

• Гостилів — на південь від села, висота 1017 м;
• Довжка — на північному заході, висота 1040,7 м;
• Кичера — на південному заході, висока 965 м.

Клімат перехідний від помірно-теплого західноєвропейського до континентального східноєвропейського. Середньорічна температура повітря +5,3°C. Максимальна температура повітря +34°C, мінімальна — –36,9°C.

Походження назви

За місцевою легендою назва Сможе (Сморже) походить від грибів:

Західна частина села історично іменувалася Містечко Сможе (пол. Smorze Miasteczko, івр. סמוז'ה מיאסטצקו‎), а східна — Сможе Долішнє, Сможе Нижнє. Вживалися також назви Сморже, Сморже Містечко, Сморже Долішнє, Сморже Нижнє.

Населення

В 1921 серед іншого населення в Містечку Сможе проживало 129 євреїв.

У 1968 населення становило 851 особу.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 583 особи, з яких 295 чоловіків та 288 жінок.

В 1998 — населення становило 615 осіб.

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 655 осіб.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року.

Мова	Відсоток
українська	99,69 %
білоруська	0,15 %
російська	0,15 %

Освіта

• з 1900 — школа однокласна, державна.
• з 1902 — школа однокласна, навчання українською мовою, учнів греко-католиків — 54.
• з 1909 — у школі працює два вчителі, греко-католиків — 66.
• в 1930 — школа однокласна, утраквістична (поєднання державної та громадської), учнів греко-католиків — 50.

• 1998 — школа неповна середня (9 класів).

Лісництво

У селі розташована контора Сможанського лісництва, яке входить до складу ДП «Славське лісове господарство» і розташоване у північно-західній його частині на території Сколівського адміністративного району. Загальна площа лісництва — 3148 га. Контора лісництва розташована на відстані 40 км від контори держлісгоспу та 16 км від районного центру. Територія лісництва розділена на 4 майстерські дільниці.

Згідно з лісорослинним районуванням територія лісництва віднесена до Центрально-Європейської провінції Європейської зони, зони широколистяних лісів Східнокарпатської гірської підпровінції смереково-ялицево-букових та смерекових лісів фізико-географічного району Сколівських Бескид.

За характером рельєфу ліси віднесені до гірських, ґрунти — бурі гірсько-лісові, слабоопідзолені. Приблизний щорічний обсяг рубань головного користування та рубок формування й оздоровлення лісів складає: освітлення — 1,4 га, прочищення — 17,3 га, проріджування — 1,7 га, прохідні — 0,5 га, суцільно-санітарні — 27,6 га, вибірково-санітарні рубання — 13,2 га, рубки головного користування — 24,3 га.

Головними породами при створенні лісових культур є ялиця біла, бук лісовий.

Історія

Герб Сможе Нижнього згідно з грамотою, датованою 1760 р.

Королівське село Сможе відоме з 1553 року. Король Август III зробив його містечком, надавши йому 24 жовтня 1760 магдебурзьке право та герб. З тих часів до 1939 року існували Сможе-Містечко та села Верхнє (пол. Górne) та Нижнє (пол. Dolne) або Долішнє Сможе.

У Географічному словнику Королівства Польського в Томі X (виданий в 1889) опис Сможе займає три сторінки:

Географічний словник Королівства Польського та інших країв слов'янських. Том Х

Сможе, містечко Стрийського повіту з селами Сможе Верхнє і Нижнє, з німецькими колоніями — Аннаберг і Фелізенталь, 70 км на південний захід від Стрия, 32 км на південний захід від повітового суду в Сколе, з поштовим відділенням на місці. На північному сході лежать Погар та Орява, на південний схід Тухолька, на південь Климець, на захід Мохнате, північний захід Криве (останні 3 в Турківському повіті). Весь цей район знаходиться в басейні річки Дністер — річка Сможанка, яка починається в селі Аннаберг, тече на північний захід до Мохнатого і впадає з правого боку в Стрий, при цьому вона має з обох сторін безліч малих приток. Забудова знаходиться в долині Сможанки, а саме: з північного заходу Сможе Нижнє, а з північного сходу від неї Сможе Верхнє, далі на південному сході — Фелізенталь, а на сході Аннаберг. На південній околиці гора Добош (1044 м), на північному заході Гостилів (1013 м), на західній околиці Кічера (959 м), на півночі Довжки (1037 м), на північному сході Свинарка (1014 м). Церква знаходиться на висоті 721 м над рівнем моря. Ці місця разом з Карлсдорфом і Нижньою Демнею утворюють одну кадастрову общину. Власність велика («Фундації графа Скарбка»): орні поля — 132 морги, луки і городи — 88 моргів, пасовиська — 107 моргів, ліс — 5351 морг; володіння дрібні: орні поля — 1027 моргів, луки і городи — 387 моргів, пасовиська — 569 моргів, ліс — 587 моргів.

У 1880 р. у Сможе Нижньому було: 84 двори, 459 мешканців, з них 352 греко-католики, 60 римо-католиків, 47 ізраелітів; 343 русини, 115 німців. У Сможе Верхньому: 27 дворів, 146 мешканців, з них 137 римо-католиків, 9 ізраелітів, 8 поляків і 138 німців. У містечку Сможе було: 29 дворів, 152 мешканці, з них 47 римо-католиків, 34 греко-католиків, 71 жид, 39 поляків, 11 русинів, 90 німців і 9 інших людей. В Аннабергу було: 28 дворів, 146 мешканців (всі римо-католики, німці). У Фелізенталі: 43 двори, 268 мешканців, з них 1 греко-католик, 4 євреї, 4 поляки, 1 русин і 263 німці. На території двору у всіх поселеннях налічувалось: 7 дворів, 34 мешканці, з них 8 римо-католиків, 4 греко-католики, 19 ізраелітів, 10 поляків, 4 русини, 20 німців. Римо-католицька парафія, яка спочатку знаходилась в селі Климець, і яка була утворена у 1843 році на кошти Кароля Шейфа — дідича Сможого — переїхала до Фелізенталя у 1861 році. До парафії, а швидше до капеланії (деканату Стрийського) належать: Аннаберг, Карлсдорф, Гутар, Кальне, Климець, Плав'є, Тухолька, Вижлів і Жупане.

У Фелізенталі є дерев'яний костел, побудований і освячений в 1861 р. у свято Яна Непомуцького. Парафія греко-католицька в Сможе, деканат Сколівський. У селі є церква святого Михайла. У Сможе і Фелізенталі є постійна громадська школа (1 клас) і загальна школа в Аннабергу. В Сможе є водяна пилорама з 3 приводами і 3 пилами звичайними, яка переробляє на рік 2600 м3 ялиці і смереки й продукує 1530 м3 дощок і брусів.

У часи Речі Посполитої Сможе було власністю корони. У рукописі Оссолінських (№ 2837, С. 83) читаємо:

Август III привілеєм від 24 жовтня 1760 р. село Сможе вніс до розряду міст. Привілей цей, до цього часу не оголошений, звучить так:

Згідно з інвентаризацією від 1768 р. було Сможе з війтівством в цьому селі у володінні Міхала Зельонки, підкоморного львівського, з комісією 2 607 злотих польських, 18 грошів. Зайняте війтівство в 1789 р. При аукціоні в 1829 р. отримав село Вацлав Гудець за 27 450 злотих.
Переклад з польської: Юрія Еміліяновича Вацика

У 1845 році табулярну маєтність Сможе купив граф Станіслав Марцін Скарбек — фундатор теперішнього Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької (Львів).

Сможе було містечком з ратушею, кількома крамницями та ремісничими майстернями. Населення тоді становило 200 мешканців. Двічі на рік тут проводили триденні ярмарки. За австрійських часів неподалік було засновано три німецькі колонії: Аннаберґ (нині село Нагірне), Карлсдорф (існувало до початку другої світової війни на західній околиці села Климець) та Феліцієнталь (нині село Долинівка).

У архівах відмічено:

• з 1882 — повітове староство знаходилося у Стрию.
• з 1886 — наявність «пошти на місці».
• з 1896 — податковий уряд, суд — в Сколе.
• з 1898 — телефон у Тухольці, а з 1899 — телефон на місці.
• з 1902 — пошта і телефонна станція на місці, залізниця в Лавочному.

Під час Першої світової війни поблизу села велися бої, свідченням чому є залишки військових поховань австро-угорських солдатів на сільському цвинтарі.

Фрагмент з карти польської армії 1931 року

У 1939 році в селі Сморже Долішнє проживало 960 мешканців (550 українців-греко-католиків, 90 поляків, 90 євреїв і 230 німців), а в селі Сморже Містечко проживало 300 мешканців (40 українців-греко-католиків, 100 поляків, 150 євреїв і 10 німців).

В лісах поблизу села відбувалися сутички боївок ОУН з МВС — зокрема 20 жовтня 1947 та 19 листопада 1948.

В 1967 році до 50-річчя Жовтневої революції біля сільської ради був відкритий окупаційний пам'ятник «землякам, що загинули у Великій Вітчизняній війні та від рук українських буржуазних націоналістів».

Церква і парафія Святого Михайла

Плебанія (будинок для сім'ї священника) збудована з дерева в 1835, у 1864 знищена грибом.

Храм розташований на сільському цвинтарі, біля автотраси М 06. Від 1979 року входить до пам'яток архітектури державного, а тепер — національного значення.

У своєму плануванні церква дерев'яна, тризрубна, триверха. Її спорудив відомий у Бескидах майстер Лука Снігур у 1874. Унікальністю церкви є закінчення двох бічних об'ємів: перехід від восьмерика до четверика відбувається за допомогою трикутних парусів, що надають храму типово бойківського пірамідального характеру. Церкву оточує піддашшя; з південного боку східного зрубу добудовано приміщення. Уся церква вкрита бляхою.

Дерев'яна двоярусна дзвіниця храму (нижній ярус зрубний, верхній — каркасний) стоїть на південний захід від храму, теж з XIX століття. Дзвіницю перенесли з присілка Сможі — Долинівки.

Сможе в художній літературі

Сможе в торговий день

В серпні 1888 Іван Франко ходив у містечко Сморже з Карлсдорфа. Свої спостереження письменник використав при написанні нарису «Ярмарок у Сморжу» — унікального матеріалу в етнографічній літературі про бойків.

Люди

капелан Михайло Блозовський

Історичні особи

• Марія Бачинська-Донцова, до шлюбу Бачинська (1891, Сморже Долішнє — 1978) — українська поетеса, громадська діячка, журналістка, була одружена з Дмитром Донцовим;
• Отець Михайло Блозовський, «Сноб'як», «Священник» (3 серпня 1902, с. Заріччя (тепер частина Золочева)) — †2 квітня 1949) — греко-католицький священник, капелан, діяч «Фронту Національної Єдності» і член його керівної колегії, повстанець. Парох у Сможі 1943—1945;
• Осип Гапій (31 січня 1908, Сморже — 15 січня 2006, Глен Спей, Нью-Йорк, США) «Лісовий Архидідько», «Манька» — один з організаторів та член проводу таборів Тайного Пласту, член куреня Лісові Чорти з 1927

Мартиролог загиблих Сможан:

• Бачинський Роман (30.5.1893 — ?) — випускник Української гімназії в Перемишлі
• Бугрій Василь, син Григорія (1896 — жовтень 1944) — член ОУН, розстріляний гестапівцями
• Бугрій Василь — «Богдан» (1924-24.8.1949) — член юнацтва ОУН, загинув
• Бугрій Василь, син Івана (1926 — 7.8.1948) — повстанець
• Бугрій Григорій, син Юрія (1920—1946) — повстанець
• Бугрій Іван, син Василя і Ганни (1926 — червень 1941) — член ОУН, закатований НКВД
• Бугрій Йосип, син Василя і Ганни (1926—1944) — повстанець
• Бугрій Микола, син Василя і Ганни (1924—1945?) — член ОУН, закатований НКВД
• Бугрій Микола, син Федора (1897 — жовтень 1944) — член ОУН, розстріляний гестапівцями

Сучасники

• Віктор Винник (1976, Сколе) — український музикант, лідер рок-гурту «МЕРІ». Батьки Віктора родом зі Сможі;
• Олег Лазор (1961, Сможе) — український науковець, професор, доктор наук;
• Юрій Пероганич (1961, Сможе) — український громадський діяч у сфері інформаційних технологій, культури та освіти.

Примітки

1. . Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 6 грудня 2010. 
2. Василь Сокіл: Легенди та перекази про оселі [ 12 травня 2011 у Wayback Machine.]. Із циклу «Писана криниця»
3. Іван Франко. Ярмарок у Сморжу.
4. . Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 8 червня 2012. 
5. Історія міст і сіл Української РСР у 26 томах. Львівська область. Головна редакція УРЕ, Київ, 1968, сторінка 755
6. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Львівська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. 
7. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Львівська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. 
8. Розподіл населення за рідною мовою, Львівська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. 
9. Smorze // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 916. (пол.)
10. Smorze // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 917. (пол.)
11. Smorze // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 918. (пол.)
12. пол. dziedzic
13. Lasocka B. Skarbek Stanisław Marcin h. Abdank (1780—1848) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków, 1997. — T. XXXVIII/1, zeszyt 156. — S. 23. (пол.)
14. . Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 18 жовтня 2009. 
15. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [ 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 87.
16. Памятники истории и культуры УССР. Киев, Наукова думка, 1987, 736 сторінок. Сторінка 338.
17. Сколівщина. Львів. — 1996, Інститут народознавства НАН України, сторінка 625
18. http://www.svoboda-news.com/arxiv/pdf/2006/Svoboda-2006-05.pdf [ 2 квітня 2015 у Wayback Machine.] «Свобода», 3 лютого 2006, число 5
19. Звідомлення Виділу «Кружка Родичів» при Державній Ґімназії з українською мовою навчання в Перемишлі за шкільний рік 1935—1936 — 2-ге вид. — Кліфтон, 1976. — С. 139.

Посилання

• Smorze // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 916. (пол.).— S. 916—918. (пол.)
• Погода в селі Сможе [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
• http://beskidi.blogspot.com/2009/04/blog-post_6223.html [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
• http://www.castles.com.ua/smozhe.html [ 28 січня 2017 у Wayback Machine.]
• http://www.maplandia.com/ukraine/lvivska/smozhe/ [ 29 червня 2017 у Wayback Machine.]
• Карта німецьких поселень Галичини у 1939 році [ 25 березня 2016 у Wayback Machine.]. (нім.)
• http://maps.vlasenko.net/ua/lvivska/skolivskyj/smozhe/ [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.] Топографічна карта

Бібліографія

• Григорій Дем'ян.  // Сколівщина / наук. ред. С. Павлюк. - Львів : Інститут народознавства НАН України, 1996. - 724 с. - ISBN 5-7702-1099-0.. — С. 625-636.
• Encyclopedia of Jewish Life (2001), p. 1205: «Smorze Miasteczko».
• Pinkas HaKehilot, Poland, Vol. 2 (1980), p. 530: «Smorze Miasteczko».