www.wikidata.uk-ua.nina.az

Симоняк Микола Павлович Микола Павлович Симоняк 1901 1956 радянський воєначальник Герой Радянського Союзу 10 02 1943 Ген

Симоняк Микола Павлович

Микола Павлович Симоняк (1901–1956) — радянський воєначальник, Герой Радянського Союзу (10.02.1943). Генерал-лейтенант (22.02.1944).

Молодість та громадянська війнав Росії Редагувати

Могила Симоняка на Богословському цвинтарі Санкт-Петербурга

Народився 17 лютого 1901 року в селі Березівка Прилуцького повіту Полтавської губернії Російської імперії. У 1905 році через безземелля та неврожаю сім'я переїхала до станиці Теміжбекської на Кубані. Там у 1914 році закінчив двокласне училище. Батрачив.

У Червоній Армії з 1 травня 1918 року спочатку вступив до Гулькевичського партизанського загону, потім служив бійцем і кінним розвідником 154-го Дербентського революційного стрілецького полку 11-ї армії. Брав участь у Громадянській війні в Росії на Кубані, Ставропіллі та на Північному Кавказі проти Добровольчої армії. Після перемоги військ А. Денікіна над червоними військами на Північному Кавказі та відходу червоних на Волгу наприкінці 1918 року пройшов з полком шлях від Владикавказу до Астрахані. Відразу після походу перехворів на висипний тиф. Після одужання повернувся до свого полку, перейменованого у лютому 1919 року в 292-й Дербентський стрілецький полк 33-ї Кубанської стрілецької дивізії. У цьому полку в 1919 пройшов з боями назад від Астрахані до Кубані, закінчивши похід в Новоросійську. У боях був двічі поранений. За службу Миколи Симоняка у Червоній Армії місцеві козаки у 1919 році вбили його батька. Навесні 1920 року посланий на навчання на 6-і Рязанські кавалерійські курси, звідки в червні переведений на 18 Самарські підготовчі курси.

Міжвоєнний час Редагувати

У 1921 році закінчив ці курси, і відразу був направлений вчитися далі на 10-ті новочеркаські командні курси, які закінчив у 1922 році. З листопада 1922 року служив у 83-му кавалерійському полку 14-ї Майкопської кавалерійської дивізії 1-ї Кінної армії в Північно-Кавказькому військовому окрузі (з 1924 року — в Московському військовому окрузі): командир відділення, помічник командира взвода, командир взвода дивізіонної школи. У вересні 1924 року дивізія була розформована, Симоняк був переведений до 59-го кавалерійського полку 10-ї Майкопської кавалерійської дивізії Московського ВО, де був командиром взводу, помічником командира ескадрону, помічником начальника полкової школи, командиром ескадрону. У 1929 році закінчив кавалерійські курси удосконалення комскладу РСЧА в Новочеркаську.

З лютого 1931 року — інструктор верхової їзди у Військовій академії РСЧА імені М. В. Фрунзе. В 1932 сам став слухачем цієї академії, і закінчив її в 1935 році. Далі служив у Ленінградському військовому окрузі: начальник частини штабу 30-ї кавалерійської дивізії, заступник начальника Групи контролю при Військовій раді округу. У липні 1938 призначений заступником начальника 1-го відділу Управління по командно-начальницькому складу РККА, у вересні того ж року повернуто до Групи контролю при Військовому раді Ленінградського ВО, де став виконуючим посаду її начальника.

Друга світова війна Редагувати

Учасник радянсько-фінської війни 1939—1940 років. З грудня 1940 по березень 1942 — командир 8-ї окремої стрілецької бригади. Бригада розміщувалася на острові Ханко, переданому у найм Радянському Союзу від Фінляндії за підсумками війни. Зробив великий внесок у створення потужної оборони на Ханко, що сприятливо позначилося після початку нової війни.

Брав участь в обороні півострова Ханко з червня 1941 року. Під його командуванням бригада надійно захищала сухопутну ділянку фронту, разом із моряками Балтійського флоту вела боротьбу з фінською армією за прилеглі до Ханко острови. У листопаді-грудні 1941 року бригада була евакуйована з Ханко до Ленінграда.

З березня 1942 по березень 1943 року командував 136-ю стрілецькою дивізією, сформованою на Ленінградському фронті на базі 8-ї стрілецької бригади. Дивізія входила до складу 23-ї та 55-ї армій Ленінградського фронту, брала участь в обороні Ленінграда, у тому числі в Синявінській наступальній операції.

Командир 136-ї стрілецької дивізії (67-а армія, Ленінградський фронт) генерал-майор Н. П. Симоняк особливо відзначився при прориві блокади Ленінграда (Операція «Іскра»). Наступаючи на головному напрямі удару фронту, дивізія в найважчих боях прорвала суцільну багатокілометрову оборону супротивника в так званому Шліссельбурзькому виступі (який радянські війська з осені 1941 безуспішно намагалися прорвати не менше 5 разів), і вранці 18 січня першою з'єдналася з наступом й ударної армії Волховського фронту За мужність і героїзм воїнів дивізії у цих боях вона була перетворена на 63-ту гвардійську стрілецьку дивізію.

За зразкове виконання бойових завдань Командування на фронті та виявлені при цьому відвагу та геройство Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1943 року генерал-майору Симоняку Миколі Павловичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка».

З березня 1943 — командир 30-го гвардійського стрілецького корпусу. Корпус брав участь у боях під Синявино та Мгою, у січні 1944 року брав участь у Красносільсько-Ропшинській наступальній операції, потім наступав на Нарвському напрямку, у червні — у Виборзькій наступальній операції, у серпні — у Талліннській наступальній операції.

З жовтня 1944 до березня 1945 року — командувач 3-ї ударної армією 2-го Прибалтійського фронту (у грудні 1944 року армія передано на 1-й Білоруський фронт). Брав участь у блокаді Курляндського угруповання противника, у Висло-Одерській та Східно-Померанській наступальній операціях.

З березня 1945 року до кінця війни — командувач 67-ї армії Ленінградського фронту. Армія брала участь у боротьбі проти блокованих на Курляндському півострові німецьких військ.

24 червня 1945 року генерал-лейтенант М. Симоняк брав участь у історичному Параді Перемоги у Москві Червоної площі, маршируючи у першому ряду зведеного полку Ленінградського фронту, який вів Маршал Радянського Союзу Л. Говоров.

Післявоєнний період Редагувати

У жовтні 1945 року армію було розформовано. У листопаді цього року генерал Симоняк був призначений командиром 30-го гвардійського стрілецького корпусу в Ленінградському військовому окрузі. З вересня 1948 року — у відставці через хворобу.

Жив у Ленінграді. Помер 1956 року. Похований на Богословському цвинтарі, але кенотаф є на Кладовище у селищі Пісочний Курортного району Санкт-Петербурга.

Мав дочку Людмилу.

Військові звання Редагувати

Нагороди Редагувати

Пам'ять Редагувати

Література Редагувати

  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1988. — Т. 2. — 863 с. с. — 100 000 прим. — ISBN 5-203-00536-2.
  • Калашников К. А., Додонов И. Ю. Высший командный состав Вооружённых сил СССР в послевоенный период. Справочные материалы (1945—1975 гг.). Том 2. — Усть-Каменогорск: Медиа-Альянс, 2015. — ISBN 978-601-7378-65-3. — С. 69—70.
  • Коллектив авторов. Великая Отечественная. Командармы. Военный биографический словарь / Под общей ред. М. Г. Вожакина. — М.; Жуковский: Кучково поле, 2005. — С. 214—216. — ISBN 5-86090-113-5.
  • Коллектив авторов. Великая Отечественная: Комдивы. Военный биографический словарь. Командиры стрелковых, горнострелковых дивизий, крымских, полярных, петрозаводских дивизий, дивизий ребольского направления, истребительных дивизий. (Пивоваров — Яцун). — М.: Кучково поле, 2014. — Т. 5. — С. 405—406. — 1500 экз. — ISBN 978-5-9950-0457-8.
  • М. П. Стрешинский, И. М. Франтишев. Генерал Симоняк / ред. С. С. Самойлов. — Л. : Лениздат, 1964. — 336 с. — 50000 прим.
  • Малашенко Е. И. Командующие фронтами и армиями в годы Великой Отечественной войны, 1941—1945. — Москва: Вече, 2015. — 285 с.; ISBN 978-5-4444-2828-3. — С.188-189.
  • Герои битвы за Ленинград. — Санкт-Петербург: Судостроение, 2005. — 470 с. ISBN 5-7355-0678-1.

Примітки Редагувати

  1. Чернышев А. А. Оборона полуострова Ханко. — Москва: Вече, 2011. — 316 с. — (1418 дней Великой войны).; ISBN 978-5-9533-4834-8.
  2. Исаев А. В. Берлин 45-го. Сражения в логове зверя. — М.: Эксмо, Яуза, 2007. — ISBN 5-699-20927-9. — Часть 2: «Прочь от Берлина».
  3. Наш земляк Александр Ноженко побывал в гостях у дочери Героя Советского Союза Николая Симоняка. Огни Кубани. 29 квітня 2022. Процитовано 14 травня 2022. 
  4. Данные о награждениях Н. П. Симоняка советскими орденами приведены по: Картотека награждений Н. П. Симоняка. // ОБД «Память народа».
  5. Переиздание: Стрешинский М. П., Франтишев И. М. Генерал Симоняк. — Л.: Лениздат, 1971.

Посилання Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Mikola Pavlovich Simonyak 1901 1956 radyanskij voyenachalnik Geroj Radyanskogo Soyuzu 10 02 1943 General lejtenant 22 02 1944 Simonyak Mikola PavlovichNarodivsya 17 lyutogo 1901 1901 02 17 Krasnodarskij kraj RSFRRPomer 23 kvitnya 1956 1956 04 23 55 rokiv Leningrad RRFSR SRSRPohovannya Bogoslovske kladovisheKrayina Rosijska imperiya SRSRDiyalnist vijskovosluzhbovecAlma mater Vijskova akademiya imeni M V FrunzeUchasnik Gromadyanska vijna v Rosiyi i nimecko radyanska vijnaVijskove zvannya general lejtenantPartiya KPRSNagorodi Mediafajli u Vikishovishi Zmist 1 Molodist ta gromadyanska vijnav Rosiyi 2 Mizhvoyennij chas 3 Druga svitova vijna 4 Pislyavoyennij period 5 Vijskovi zvannya 6 Nagorodi 7 Pam yat 8 Literatura 9 Primitki 10 PosilannyaMolodist ta gromadyanska vijnav Rosiyi Redaguvati nbsp Mogila Simonyaka na Bogoslovskomu cvintari Sankt PeterburgaNarodivsya 17 lyutogo 1901 roku v seli Berezivka Priluckogo povitu Poltavskoyi guberniyi Rosijskoyi imperiyi U 1905 roci cherez bezzemellya ta nevrozhayu sim ya pereyihala do stanici Temizhbekskoyi na Kubani Tam u 1914 roci zakinchiv dvoklasne uchilishe Batrachiv U Chervonij Armiyi z 1 travnya 1918 roku spochatku vstupiv do Gulkevichskogo partizanskogo zagonu potim sluzhiv bijcem i kinnim rozvidnikom 154 go Derbentskogo revolyucijnogo strileckogo polku 11 yi armiyi Brav uchast u Gromadyanskij vijni v Rosiyi na Kubani Stavropilli ta na Pivnichnomu Kavkazi proti Dobrovolchoyi armiyi Pislya peremogi vijsk A Denikina nad chervonimi vijskami na Pivnichnomu Kavkazi ta vidhodu chervonih na Volgu naprikinci 1918 roku projshov z polkom shlyah vid Vladikavkazu do Astrahani Vidrazu pislya pohodu perehvoriv na visipnij tif Pislya oduzhannya povernuvsya do svogo polku perejmenovanogo u lyutomu 1919 roku v 292 j Derbentskij strileckij polk 33 yi Kubanskoyi strileckoyi diviziyi U comu polku v 1919 projshov z boyami nazad vid Astrahani do Kubani zakinchivshi pohid v Novorosijsku U boyah buv dvichi poranenij Za sluzhbu Mikoli Simonyaka u Chervonij Armiyi miscevi kozaki u 1919 roci vbili jogo batka Navesni 1920 roku poslanij na navchannya na 6 i Ryazanski kavalerijski kursi zvidki v chervni perevedenij na 18 Samarski pidgotovchi kursi Mizhvoyennij chas RedaguvatiU 1921 roci zakinchiv ci kursi i vidrazu buv napravlenij vchitisya dali na 10 ti novocherkaski komandni kursi yaki zakinchiv u 1922 roci Z listopada 1922 roku sluzhiv u 83 mu kavalerijskomu polku 14 yi Majkopskoyi kavalerijskoyi diviziyi 1 yi Kinnoyi armiyi v Pivnichno Kavkazkomu vijskovomu okruzi z 1924 roku v Moskovskomu vijskovomu okruzi komandir viddilennya pomichnik komandira vzvoda komandir vzvoda divizionnoyi shkoli U veresni 1924 roku diviziya bula rozformovana Simonyak buv perevedenij do 59 go kavalerijskogo polku 10 yi Majkopskoyi kavalerijskoyi diviziyi Moskovskogo VO de buv komandirom vzvodu pomichnikom komandira eskadronu pomichnikom nachalnika polkovoyi shkoli komandirom eskadronu U 1929 roci zakinchiv kavalerijski kursi udoskonalennya komskladu RSChA v Novocherkasku Z lyutogo 1931 roku instruktor verhovoyi yizdi u Vijskovij akademiyi RSChA imeni M V Frunze V 1932 sam stav sluhachem ciyeyi akademiyi i zakinchiv yiyi v 1935 roci Dali sluzhiv u Leningradskomu vijskovomu okruzi nachalnik chastini shtabu 30 yi kavalerijskoyi diviziyi zastupnik nachalnika Grupi kontrolyu pri Vijskovij radi okrugu U lipni 1938 priznachenij zastupnikom nachalnika 1 go viddilu Upravlinnya po komandno nachalnickomu skladu RKKA u veresni togo zh roku povernuto do Grupi kontrolyu pri Vijskovomu radi Leningradskogo VO de stav vikonuyuchim posadu yiyi nachalnika Druga svitova vijna RedaguvatiUchasnik radyansko finskoyi vijni 1939 1940 rokiv Z grudnya 1940 po berezen 1942 komandir 8 yi okremoyi strileckoyi brigadi Brigada rozmishuvalasya na ostrovi Hanko peredanomu u najm Radyanskomu Soyuzu vid Finlyandiyi za pidsumkami vijni Zrobiv velikij vnesok u stvorennya potuzhnoyi oboroni na Hanko sho spriyatlivo poznachilosya pislya pochatku novoyi vijni Brav uchast v oboroni pivostrova Hanko z chervnya 1941 roku 1 Pid jogo komanduvannyam brigada nadijno zahishala suhoputnu dilyanku frontu razom iz moryakami Baltijskogo flotu vela borotbu z finskoyu armiyeyu za prilegli do Hanko ostrovi U listopadi grudni 1941 roku brigada bula evakujovana z Hanko do Leningrada Z bereznya 1942 po berezen 1943 roku komanduvav 136 yu strileckoyu diviziyeyu sformovanoyu na Leningradskomu fronti na bazi 8 yi strileckoyi brigadi Diviziya vhodila do skladu 23 yi ta 55 yi armij Leningradskogo frontu brala uchast v oboroni Leningrada u tomu chisli v Sinyavinskij nastupalnij operaciyi Komandir 136 yi strileckoyi diviziyi 67 a armiya Leningradskij front general major N P Simonyak osoblivo vidznachivsya pri prorivi blokadi Leningrada Operaciya Iskra Nastupayuchi na golovnomu napryami udaru frontu diviziya v najvazhchih boyah prorvala sucilnu bagatokilometrovu oboronu suprotivnika v tak zvanomu Shlisselburzkomu vistupi yakij radyanski vijska z oseni 1941 bezuspishno namagalisya prorvati ne menshe 5 raziv i vranci 18 sichnya pershoyu z yednalasya z nastupom j udarnoyi armiyi Volhovskogo frontu Za muzhnist i geroyizm voyiniv diviziyi u cih boyah vona bula peretvorena na 63 tu gvardijsku strilecku diviziyu Za zrazkove vikonannya bojovih zavdan Komanduvannya na fronti ta viyavleni pri comu vidvagu ta gerojstvo Ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR vid 10 lyutogo 1943 roku general majoru Simonyaku Mikoli Pavlovichu prisvoyeno zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu z vruchennyam ordena Lenina i medali Zolota Zirka Z bereznya 1943 komandir 30 go gvardijskogo strileckogo korpusu Korpus brav uchast u boyah pid Sinyavino ta Mgoyu u sichni 1944 roku brav uchast u Krasnosilsko Ropshinskij nastupalnij operaciyi potim nastupav na Narvskomu napryamku u chervni u Viborzkij nastupalnij operaciyi u serpni u Tallinnskij nastupalnij operaciyi Z zhovtnya 1944 do bereznya 1945 roku komanduvach 3 yi udarnoyi armiyeyu 2 go Pribaltijskogo frontu u grudni 1944 roku armiya peredano na 1 j Biloruskij front Brav uchast u blokadi Kurlyandskogo ugrupovannya protivnika u Vislo Oderskij ta Shidno Pomeranskij nastupalnij operaciyah 2 Z bereznya 1945 roku do kincya vijni komanduvach 67 yi armiyi Leningradskogo frontu Armiya brala uchast u borotbi proti blokovanih na Kurlyandskomu pivostrovi nimeckih vijsk 24 chervnya 1945 roku general lejtenant M Simonyak brav uchast u istorichnomu Paradi Peremogi u Moskvi Chervonoyi ploshi marshiruyuchi u pershomu ryadu zvedenogo polku Leningradskogo frontu yakij viv Marshal Radyanskogo Soyuzu L Govorov Pislyavoyennij period RedaguvatiU zhovtni 1945 roku armiyu bulo rozformovano U listopadi cogo roku general Simonyak buv priznachenij komandirom 30 go gvardijskogo strileckogo korpusu v Leningradskomu vijskovomu okruzi Z veresnya 1948 roku u vidstavci cherez hvorobu Zhiv u Leningradi Pomer 1956 roku Pohovanij na Bogoslovskomu cvintari ale kenotaf ye na Kladovishe u selishi Pisochnij Kurortnogo rajonu Sankt Peterburga Mav dochku Lyudmilu 3 Vijskovi zvannya RedaguvatiKapitan 1936 Major 1938 Polkovnik 21 03 1940 General major 7 10 1941 General lejtenant 22 02 1944 Nagorodi RedaguvatiMedal Zolota Zirka 558 Geroya Radyanskogo Soyuzu 10 02 1943 4 tri ordeni Lenina 6 02 1942 10 02 1943 21 02 1945 tri ordena Chervonogo Prapora 22 02 1938 3 11 1944 24 06 1948 Orden Suvorova I stupenya 22 06 1944 orden Kutuzova I stupenya 05 10 1944 Orden Suvorova II stupenya 21 02 1944 orden Chervonoyi Zirki 11 04 1940 medali inozemni nagorodiPam yat RedaguvatiIm ya M Simonyaki nosyat vulici v Sankt Peterburzi Viborzi u stanici Temizhbekska Kavkazkogo rajonu Krasnodarskogo krayu Im ya M Simonyaki nosit MBOU Serednya zagalnoosvitnya shkola 18 stanici Temizhbekska U municipalnomu zakladi Ulyanka pri shkoli 223 Sankt Peterburga ye muzej 63 yi gvardijskoyi strileckoyi diviziyi Literatura RedaguvatiGeroi Sovetskogo Soyuza Kratkij biograficheskij slovar Pred red kollegii I N Shkadov M Voenizdat 1988 T 2 863 s s 100 000 prim ISBN 5 203 00536 2 Kalashnikov K A Dodonov I Yu Vysshij komandnyj sostav Vooruzhyonnyh sil SSSR v poslevoennyj period Spravochnye materialy 1945 1975 gg Tom 2 Ust Kamenogorsk Media Alyans 2015 ISBN 978 601 7378 65 3 S 69 70 Kollektiv avtorov Velikaya Otechestvennaya Komandarmy Voennyj biograficheskij slovar Pod obshej red M G Vozhakina M Zhukovskij Kuchkovo pole 2005 S 214 216 ISBN 5 86090 113 5 Kollektiv avtorov Velikaya Otechestvennaya Komdivy Voennyj biograficheskij slovar Komandiry strelkovyh gornostrelkovyh divizij krymskih polyarnyh petrozavodskih divizij divizij rebolskogo napravleniya istrebitelnyh divizij Pivovarov Yacun M Kuchkovo pole 2014 T 5 S 405 406 1500 ekz ISBN 978 5 9950 0457 8 M P Streshinskij I M Frantishev General Simonyak red S S Samojlov L Lenizdat 1964 336 s 50000 prim 5 Malashenko E I Komanduyushie frontami i armiyami v gody Velikoj Otechestvennoj vojny 1941 1945 Moskva Veche 2015 285 s ISBN 978 5 4444 2828 3 S 188 189 Geroi bitvy za Leningrad Sankt Peterburg Sudostroenie 2005 470 s ISBN 5 7355 0678 1 Primitki Redaguvati Chernyshev A A Oborona poluostrova Hanko Moskva Veche 2011 316 s 1418 dnej Velikoj vojny ISBN 978 5 9533 4834 8 Isaev A V Berlin 45 go Srazheniya v logove zverya M Eksmo Yauza 2007 ISBN 5 699 20927 9 Chast 2 Proch ot Berlina Nash zemlyak Aleksandr Nozhenko pobyval v gostyah u docheri Geroya Sovetskogo Soyuza Nikolaya Simonyaka Ogni Kubani 29 kvitnya 2022 Procitovano 14 travnya 2022 Dannye o nagrazhdeniyah N P Simonyaka sovetskimi ordenami privedeny po Kartoteka nagrazhdenij N P Simonyaka OBD Pamyat naroda Pereizdanie Streshinskij M P Frantishev I M General Simonyak L Lenizdat 1971 Posilannya RedaguvatiSimonyak Mikola Pavlovich Sajt Geroi strany ros Simonyak Mikola Pavlovich na sajti Ministerstva oboroni Rosijskoyi Federaciyi Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Simonyak Mikola Pavlovich amp oldid 40516015