www.wikidata.uk-ua.nina.az

Шкадов Іван Миколайович У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шкадов Іван Миколайович Шкадов 19 квітня 2 тра

Шкадов Іван Миколайович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шкадов.

Іван Миколайович Шкадов (19 квітня [2 травня] 1913, село Наумове Мосальського повіту Калузької губернії, тепер Спас-Деменського району Калузької області, Російська Федерація — 15 лютого 1991, Москва) — радянський військовий діяч, Герой Радянського Союзу (21.02.1978), генерал армії. Депутат Верховної Ради СРСР 9—11-го скликань (1977—1989 рр.).

Іван Миколайович Шкадов
Народження 19 квітня (2 травня) 1913
Наумово, Мосальский повіт, Калузька губернія, Російська імперія
Смерть 15 лютого 1991 (77 років)
Москва, РРФСР, СРСР
переїзд[d]
Поховання Новодівичий цвинтар
Країна  Російська імперія
 Російська СФРР
 СРСР
Рід військ танкові війська
Освіта Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Роки служби 1935—1991
Партія ВКП(б)
Звання генерал армії
Командування Північна група військ
Війни / битви Битва на озері Хасан, Німецько-радянська війна
Діти Aleksandr Shkadovd
Нагороди

 Шкадов Іван Миколайович у Вікісховищі

Біографія Редагувати

Народився в селянській родині. У 1931 році закінчив середню школу. Обирався секретарем комсомольської організації школи, членом бюро районного комітету ВЛКСМ. З 1931 року був на комсомольській роботі: керував сектором учнівської молоді в Спас-Деменському районному комітеті ВЛКСМ та завідував відділом культурно-масової роботи в Нелідовському районному комітеті ВЛКСМ. З 1933 року працював секретарем сільської комуни (те ж, що й голова сільради), старшим інструктором Нелідовського райвиконкому в Калінінській області РРФСР.

У жовтні 1935 року призваний до лав Червоної Армії. Навчався в Горьковській бронетанковій школі, потім був переведений до Харкова. У 1938 році закінчив Харківське бронетанкове училище, направлений командиром танкового взводу на Далекий Схід.

Влітку 1938 року як командир танкового взводу 136-го окремого танкового батальйону 2-ї механізованої бригади Окремої Червонопрапорної Далекосхідної армії (ОЧДА) брав участь в боях біля озера Хасан, під час яких виявив відвагу і був нагороджений орденом Червоної Зірки. Член ВКП(б) з 1938 року.

З грудня 1938 року — заступник командира танкової роти 42-ї танкової бригади ОЧДА. Потім був помічником начальника і начальником штабу окремого танкового батальйону на Далекому Сході.

З початком німецько-радянської війни в діючій армії. З червня 1941 року — помічник начальника штабу танкового полку з розвідки і командир танкового батальйону 58-ї танкової дивізії на Брянському, Західному, Південному, Південно-Західному, Сталінградському фронтах. Брав участь в Московській і Сталінградській битвах.

З грудня 1942 року — командир 52-го окремого Дніпродзержинського Червонопрапорного ордена Суворова танкового полку на Донському, 2-му Українському і 3-му українському фронтах. Брав участь у визволенні Донбасу, в битві за Дніпро, у звільненні Молдови. Відзначився в Яссько-Кишинівській операції, звільненні Румунії, Болгарії, Югославії. З листопада 1944 року — командир 96-ї окремої Шуменської танкової бригади імені Челябінського комсомолу. Закінчив війну в званні підполковника.

З 1945 по 1950 рік — командир важкого танкосамохідного полку. З 1950 по 1952 рік — заступник командира механізованої дивізії.

У 1953 році закінчив курси удосконалення офіцерського складу при Військовій академії бронетанкових і механізованих військ імені Сталіна. З 1953 по 1957 роки — командир танкової дивізії.

Закінчив Військову академію Генерального штабу в 1959 році. З 1959 по 1961 рік — командир танкової дивізії.

З березня 1961 по 1964 рік — заступник командувача військ Прикарпатського військового округу із бойової підготовки та вузів — начальник управління бойової підготовки та вузів.

З 1964 по 1967 рік — в тривалому відрядженні на Кубі: старший групи радянських військових спеціалістів і головний консультант Міністерства Революційних збройних сил Республіки Куба, відіграв велику роль у формуванні кубинських збройних сил.

З квітня 1967 по грудень 1968 року — командувач Північною групою військ на території Польщі.

З грудня 1968 року — перший заступник начальника Військової академії Генерального штабу. З липня 1969 року — начальник Головного управління військово-навчальних закладів Міністерства оборони СРСР.

З серпня 1972 по січень 1987 року — начальник Головного управління кадрів Міністерства оборони СРСР, одночасно з 1982 по січень 1987 року — заступник міністра оборони СРСР із кадрів. Військове звання генерал армії присвоєно указом Президії Верховної Ради СРСР від 29 квітня 1975 року.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 21 лютого 1978 року генералу армії І. Н. Шкадова в групі інших вищих воєначальників СРСР присвоєно звання Героя Радянського Союзу «за вміле керівництво військами, особисту мужність і відвагу в роки Великої Вітчизняної війни, великий внесок в підготовку і підвищення бойової готовності військ в післявоєнний період і в зв'язку з 60-річчям Радянської Армії і Військово-Морського флоту». Голова редакційної колегії біографічного довідника «Герої Радянського Союзу». Перший голова Об'єднаної редакції Всесоюзної «Книги пам'яті».

З січня 1987 по лютий 1991 року — військовий інспектор-радник Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР. У 1989—1991 роках — голова Всесоюзної редколегії «Книги Пам'яті полеглих в роки Великої Вітчизняної війни». Автор мемуарів «А пам'ять нам спокою не дає…».

Жив у Москві. Трагічно загинув 15 лютого 1991 року, був збитий автомобілем під керуванням кубинського дипломата на вулиці Фрунзе. Похований на Новодівочому цвинтарі Москви.

Почесний громадянин Калуги (24.08.1983).

Сім'я Редагувати

  • Дружина, Шкадова Марія Петрівна(1920—2012).
    • Син, А. І. Шкадов, був генеральним директором смоленського виробничого об'єднання «Кристал» — великого виробника діамантів. В 1998 році був вбитий, вбивство не розкрите.
      • Онук, М. А. Шкадов, з 2004 року є генеральним директором ВО «Кристал».
    • Дочка, Тетяна Іванівна Шкадова.[джерело не вказане 2720 днів]
    • Дочка, Лідія Іванівна Шолохова.[джерело не вказане 2720 днів]

Звання Редагувати

Нагороди Редагувати

Література Редагувати

  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1988. — Т. 2. — 863 с. с. — 100 000 прим. — ISBN 5-203-00536-2.
  • Шкадов И. Н. Озеро Хасан. Год 1938. — М.: Воениздат, 1988. — 96 с. — (Героическое прошлое нашей Родины). — ISBN 5-203-00468-4.
  • Военная энциклопедия. В 8-ми тт. — М.: Воениздат, 1994—2004. — Т. 8.

Примітки Редагувати

  1. Архів оригіналу за 29 листопада 2020. Процитовано 13 квітня 2022. 

Посилання Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Shkadov Ivan Mikolajovich Shkadov 19 kvitnya 2 travnya 1913 selo Naumove Mosalskogo povitu Kaluzkoyi guberniyi teper Spas Demenskogo rajonu Kaluzkoyi oblasti Rosijska Federaciya 15 lyutogo 1991 Moskva radyanskij vijskovij diyach Geroj Radyanskogo Soyuzu 21 02 1978 general armiyi Deputat Verhovnoyi Radi SRSR 9 11 go sklikan 1977 1989 rr Ivan Mikolajovich ShkadovNarodzhennya 19 kvitnya 2 travnya 1913Naumovo Mosalskij povit Kaluzka guberniya Rosijska imperiyaSmert 15 lyutogo 1991 77 rokiv Moskva RRFSR SRSRpereyizd d Pohovannya Novodivichij cvintarKrayina Rosijska imperiya Rosijska SFRR SRSRRid vijsk tankovi vijskaOsvita Vijskova akademiya Generalnogo shtabu Zbrojnih Sil Rosijskoyi FederaciyiRoki sluzhbi 1935 1991Partiya VKP b Zvannya general armiyiKomanduvannya Pivnichna grupa vijskVijni bitvi Bitva na ozeri Hasan Nimecko radyanska vijnaDiti Aleksandr ShkadovdNagorodi Shkadov Ivan Mikolajovich u Vikishovishi Zmist 1 Biografiya 2 Sim ya 3 Zvannya 4 Nagorodi 5 Literatura 6 Primitki 7 PosilannyaBiografiya RedaguvatiNarodivsya v selyanskij rodini U 1931 roci zakinchiv serednyu shkolu Obiravsya sekretarem komsomolskoyi organizaciyi shkoli chlenom byuro rajonnogo komitetu VLKSM Z 1931 roku buv na komsomolskij roboti keruvav sektorom uchnivskoyi molodi v Spas Demenskomu rajonnomu komiteti VLKSM ta zaviduvav viddilom kulturno masovoyi roboti v Nelidovskomu rajonnomu komiteti VLKSM Z 1933 roku pracyuvav sekretarem silskoyi komuni te zh sho j golova silradi starshim instruktorom Nelidovskogo rajvikonkomu v Kalininskij oblasti RRFSR U zhovtni 1935 roku prizvanij do lav Chervonoyi Armiyi Navchavsya v Gorkovskij bronetankovij shkoli potim buv perevedenij do Harkova U 1938 roci zakinchiv Harkivske bronetankove uchilishe napravlenij komandirom tankovogo vzvodu na Dalekij Shid Vlitku 1938 roku yak komandir tankovogo vzvodu 136 go okremogo tankovogo bataljonu 2 yi mehanizovanoyi brigadi Okremoyi Chervonoprapornoyi Dalekoshidnoyi armiyi OChDA brav uchast v boyah bilya ozera Hasan pid chas yakih viyaviv vidvagu i buv nagorodzhenij ordenom Chervonoyi Zirki Chlen VKP b z 1938 roku Z grudnya 1938 roku zastupnik komandira tankovoyi roti 42 yi tankovoyi brigadi OChDA Potim buv pomichnikom nachalnika i nachalnikom shtabu okremogo tankovogo bataljonu na Dalekomu Shodi Z pochatkom nimecko radyanskoyi vijni v diyuchij armiyi Z chervnya 1941 roku pomichnik nachalnika shtabu tankovogo polku z rozvidki i komandir tankovogo bataljonu 58 yi tankovoyi diviziyi na Bryanskomu Zahidnomu Pivdennomu Pivdenno Zahidnomu Stalingradskomu frontah Brav uchast v Moskovskij i Stalingradskij bitvah Z grudnya 1942 roku komandir 52 go okremogo Dniprodzerzhinskogo Chervonoprapornogo ordena Suvorova tankovogo polku na Donskomu 2 mu Ukrayinskomu i 3 mu ukrayinskomu frontah Brav uchast u vizvolenni Donbasu v bitvi za Dnipro u zvilnenni Moldovi Vidznachivsya v Yassko Kishinivskij operaciyi zvilnenni Rumuniyi Bolgariyi Yugoslaviyi Z listopada 1944 roku komandir 96 yi okremoyi Shumenskoyi tankovoyi brigadi imeni Chelyabinskogo komsomolu Zakinchiv vijnu v zvanni pidpolkovnika Z 1945 po 1950 rik komandir vazhkogo tankosamohidnogo polku Z 1950 po 1952 rik zastupnik komandira mehanizovanoyi diviziyi U 1953 roci zakinchiv kursi udoskonalennya oficerskogo skladu pri Vijskovij akademiyi bronetankovih i mehanizovanih vijsk imeni Stalina Z 1953 po 1957 roki komandir tankovoyi diviziyi Zakinchiv Vijskovu akademiyu Generalnogo shtabu v 1959 roci Z 1959 po 1961 rik komandir tankovoyi diviziyi Z bereznya 1961 po 1964 rik zastupnik komanduvacha vijsk Prikarpatskogo vijskovogo okrugu iz bojovoyi pidgotovki ta vuziv nachalnik upravlinnya bojovoyi pidgotovki ta vuziv Z 1964 po 1967 rik v trivalomu vidryadzhenni na Kubi starshij grupi radyanskih vijskovih specialistiv i golovnij konsultant Ministerstva Revolyucijnih zbrojnih sil Respubliki Kuba vidigrav veliku rol u formuvanni kubinskih zbrojnih sil Z kvitnya 1967 po gruden 1968 roku komanduvach Pivnichnoyu grupoyu vijsk na teritoriyi Polshi Z grudnya 1968 roku pershij zastupnik nachalnika Vijskovoyi akademiyi Generalnogo shtabu Z lipnya 1969 roku nachalnik Golovnogo upravlinnya vijskovo navchalnih zakladiv Ministerstva oboroni SRSR Z serpnya 1972 po sichen 1987 roku nachalnik Golovnogo upravlinnya kadriv Ministerstva oboroni SRSR odnochasno z 1982 po sichen 1987 roku zastupnik ministra oboroni SRSR iz kadriv Vijskove zvannya general armiyi prisvoyeno ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR vid 29 kvitnya 1975 roku Ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR vid 21 lyutogo 1978 roku generalu armiyi I N Shkadova v grupi inshih vishih voyenachalnikiv SRSR prisvoyeno zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu za vmile kerivnictvo vijskami osobistu muzhnist i vidvagu v roki Velikoyi Vitchiznyanoyi vijni velikij vnesok v pidgotovku i pidvishennya bojovoyi gotovnosti vijsk v pislyavoyennij period i v zv yazku z 60 richchyam Radyanskoyi Armiyi i Vijskovo Morskogo flotu Golova redakcijnoyi kolegiyi biografichnogo dovidnika Geroyi Radyanskogo Soyuzu Pershij golova Ob yednanoyi redakciyi Vsesoyuznoyi Knigi pam yati Z sichnya 1987 po lyutij 1991 roku vijskovij inspektor radnik Grupi generalnih inspektoriv Ministerstva oboroni SRSR U 1989 1991 rokah golova Vsesoyuznoyi redkolegiyi Knigi Pam yati poleglih v roki Velikoyi Vitchiznyanoyi vijni Avtor memuariv A pam yat nam spokoyu ne daye Zhiv u Moskvi Tragichno zaginuv 15 lyutogo 1991 roku buv zbitij avtomobilem pid keruvannyam kubinskogo diplomata na vulici Frunze Pohovanij na Novodivochomu cvintari Moskvi Pochesnij gromadyanin Kalugi 24 08 1983 Sim ya RedaguvatiDruzhina Shkadova Mariya Petrivna 1920 2012 1 Sin A I Shkadov buv generalnim direktorom smolenskogo virobnichogo ob yednannya Kristal velikogo virobnika diamantiv V 1998 roci buv vbitij vbivstvo ne rozkrite Onuk M A Shkadov z 2004 roku ye generalnim direktorom VO Kristal Dochka Tetyana Ivanivna Shkadova dzherelo ne vkazane 2720 dniv Dochka Lidiya Ivanivna Sholohova dzherelo ne vkazane 2720 dniv Zvannya Redaguvatigeneral major 1953 general lejtenant general polkovnik 02 1968 general armiyi 29 04 1975 Nagorodi RedaguvatiGeroj Radyanskogo Soyuzu 21 02 1978 tri ordeni Lenina 8 01 1942 21 02 1978 orden Zhovtnevoyi Revolyuciyi 28 04 1973 p yat ordeniv Chervonogo Prapora 1 10 1943 28 02 1944 orden Suvorova 3 go stupenya 17 10 1944 orden Vitchiznyanoyi vijni 1 go stupenya 11 03 1985 dva ordeni Chervonoyi Zirki 25 10 1938 medali SRSR inozemni ordeni i medali Literatura RedaguvatiGeroi Sovetskogo Soyuza Kratkij biograficheskij slovar Pred red kollegii I N Shkadov M Voenizdat 1988 T 2 863 s s 100 000 prim ISBN 5 203 00536 2 Shkadov I N Ozero Hasan God 1938 M Voenizdat 1988 96 s Geroicheskoe proshloe nashej Rodiny ISBN 5 203 00468 4 Voennaya enciklopediya V 8 mi tt M Voenizdat 1994 2004 T 8 Primitki Redaguvati Nadgrobie Arhiv originalu za 29 listopada 2020 Procitovano 13 kvitnya 2022 Posilannya RedaguvatiShkadov Ivan Mikolajovich Sajt Geroi strany ros Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Shkadov Ivan Mikolajovich amp oldid 38103510