Се́лище — село в Україні, у Броварському районі Київської області. Центр сільської ради. Населення — 944 особи.
село Селище | |
---|---|
| |
Країна | Україна |
Область | Київська область |
Район | Броварський район |
Рада | Селищанська сільська рада |
Основні дані | |
Засноване | 1593 |
Населення | 944 |
Площа | 2,88 км² |
Густота населення | 327,78 осіб/км² |
Поштовий індекс | 07521 |
Телефонний код | +380 4576 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 50°24′07″ пн. ш. 31°18′34″ сх. д. / 50.40194° пн. ш. 31.30944° сх. д.Координати: 50°24′07″ пн. ш. 31°18′34″ сх. д. / 50.40194° пн. ш. 31.30944° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря | 109 м |
Водойми | р. Трубіж |
Відстань до обласного центру | 54 (фізична) км |
Відстань до районного центру | 7 км |
Місцева влада | |
Адреса ради | 07521, с. Селище, вул. Центральна, 19 |
Карта | |
Селище | |
Селище | |
Мапа | |
Селище у Вікісховищі |
Розташоване на місці давньослов'янського поселення на лівому березі Трубіжу за 46 км від районного центру — м. Бровари.
Історія ред.
Археологи дослідили на території села майстерню ювеліра часів Київської Русі.
За козаччини, до 1781 року Селище було у складі Баришівської сотні Переяславського полку.
З 1756 року Георгіївська церква
Зі скасуванням козацького полкового устрою, Селище перейшло до складу Остерського повіту Київського намісництва. За описом 1787 року у Селищі була 491 душа, село у володінні «казених людей», козаків і власника полковника Андрія Іваненка
Від початку XIX ст. Селище вже у складі Переяславського повіту Полтавської губернії.
Є на мапі 1816 року
Станом на 1885 рік у колишньому державному та власницькому селі Баришівської волості Переяславського повіту Полтавської губернії мешкало 1396 осіб, налічувалось 262 дворових господарства, існували православна церква, 2 постоялих будинки, лавка, 54 вітряних млини, маслобійний завод.
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1518 осіб (728 чоловічої статі та 790 — жіночої), з яких 1501 — православної віри.
Село населяли земельні козаки, які в 1914 році збудували найкращу церкву в околицях[джерело?].
У 1929 році в селі почався масовий колгоспний рух.
У 1930 році у Селищі створюється перший колгосп імені Паризької Комуни, першим головою якого став Пушня Ф. П.. До нього увійшло 170 дворів і 510 чоловік. Потім у тому ж році був створений колгосп ім. Т. Г. Шевченка. Головою колгоспу був обраний Кириленко І. А., куди вступило 67 дворів і 190 чоловік. В сільській школі навчалось 130—150 дітей.
За роки радянської влади село постраждало від репресій та Голодомору.
В селі діє середня школа, є бджолярська організація і кінологічна служба. Поряд з селом невеличкий лісок.
З 1960-х в селі проживає і служить відомий священик і дисидент Михайло Макєєв.
На околиці поселення створене так зване чорнобильське містечко, де побудовані типові будинки для переселенців із Зони відчуження.
Населення ред.
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 985 осіб, з яких 432 чоловіки та 553 жінки.
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 939 осіб.
Мова ред.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 96,93 % |
російська | 2,97 % |
білоруська | 0,11 % |
Пам'ятки ред.
- Церква св. Георгія.
Примітки ред.
- (українська). Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). Архів оригіналу за 19 вересня 2021. Процитовано 19 вересня 2021.
- Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6. — С. 100, 271
- . www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 19 вересня 2021. Процитовано 19 вересня 2021.
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-176)
- Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні: Київський обласний том. — «Буква», 2008
- . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 листопада 2019.
- . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 листопада 2019.
- . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 листопада 2019.
Посилання ред.
- Баришівський край [ 28 вересня 2016 у Wayback Machine.]
Це незавершена стаття з географії Баришівського району. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |