Фе́дір Андрі́йович Рудськи́й (нар. 21 травня 1921 — пом. 29 вересня 1982) — радянський військовик, у роки Другої світової війни — командир танкового батальйону 178-ї танкової бригади 10-го танкового корпусу 5-ї гвардійської танкової армії, капітан. Герой Радянського Союзу (1945).
| Федір Андрійович Рудський | |
|---|---|
| | |
| Народження | 21 травня 1921 Авдіївка |
| Смерть | 29 вересня 1982 (61 рік) Мінськ |
| Поховання | Східне кладовище |
| Країна | СРСР |
| Приналежність | Радянська армія |
| Вид збройних сил | сухопутні війська |
| Рід військ | танкові війська |
| Освіта | Військова академія бронетанкових військ імені Маршала Радянського Союзу Р. Я. Малиновського і Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації |
| Роки служби | 1939—1982 |
| Партія | КПРС |
| Звання | Генерал-майор |
| Війни / битви | Німецько-радянська війна |
| Діти | Рудський Сергій Федорович |
| Нагороди |
Життєпис ред.
Народився 21 травня 1921 року в селищі Авдіївка (нині — місто в Донецькій області) у селянській родині. Українець. Здобув середню освіту.
До лав РСЧА призваний Авдіївським РВК у 1939 році. У 1941 році закінчив 3-тє Саратовське танкове училище.
Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. Воював на Західному, Воронезькому, 1-му Українському, 3-му та 2-му Прибалтійських і 2-му Білоруському фронтах. Член ВКП(б) з 1945 року. Пройшов бойовий шлях від командира танкового взводу то командира танкового батальйону. Двічі був поранений і одного разу контужений.
Особливо командир 2-го танкового батальйону 178-ї танкової Ризької бригади 10-го танкового Дніпровського корпусу капітан Ф. А. Рудський відзначився під час боїв у Східній Пруссії. 24-25 січня 1945 року у боях на підступах до Вісленської затоки, поблизу селища Трунц (нині — село Мілеєво одноіменної ґміни Ельблонзького повіту Вармінсько-Мазурського воєводства Польщі) батальйон, перебуваючи у відриві від основних сил бригади й не маючи сусідів на флангах, вміло проводив розвідку і маневрував. Застосовуючи метод рухомих засідок, протягом трьох діб контролював вузол шляхів, що вели до міста Ельбінга. Відбиваючи щодня по 4-5 контратак супротивника, наніс йому значних втрат: знищив автоколону з 260 автівок, 9 самохідок, 2 середніх танки, 12 бронетранспортерів, 3 батареї важкої артилерії, понад 600 солдатів і офіцерів супротивника.
У повоєнний час продовжив військову службу в ЗС СРСР. У 1954 році закінчив Військову академію бронетанкових військ. Протягом 1954—1960 років — командир 69-го танкового полку, з 1960 по 1967 роки — командир 37-ї гвардійської дивізії.
У 1969 році — Військову академію Генштабу. З 1969 року і до самої смерті — начальник Мінського суворовського військового училища.
Мешкав у Мінську (Білорусь), де й раптово помер 29 вересня 1982 року. Похований на Східному кладовищі Мінська.
Нагороди ред.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 19 квітня 1945 року «за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм», капітанові Рудському Федору Андрійовичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 7460).
Також нагороджений орденами Олександра Невського (25.12.1944), Вітчизняної війни 1-го ступеня (31.07.1943), Червоної Зірки, «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» 3-го ступеня і медалями.
Вшанування пам'яті ред.
У Мінську, на фасаді будинку, в якому мешкав Ф. А. Рудський, встановлено меморіальну дошку.
Посилання ред.
- Рудський Федір Андрійович. // Сайт «Герои страны» (рос.).