2-й Прибалті́йський фронт — оперативно-стратегічне об'єднання радянських військ, що перебувало у складі чинної армії в період з 20 жовтня 1943 до 1 квітня 1945 року за часів Другої світової війни. Фронт бився на північному напряму німецько-радянського фронту, брав участь у Ленінградсько-Новгородській, Режицько-Двінській, Прибалтійській наступальних операціях та здійснював блокаду військ вермахту на Курляндському півострові.
| 2-й Прибалтійський фронт | |
|---|---|
| 2-й Прибалтийский фронт | |
| | |
| На службі | 20 жовтня 1943 — 1 квітня 1945 |
| Країна | СРСР |
| Вид | РСЧА |
| Чисельність | фронт |
| Війни/битви | |
| Командування | |
| Визначні командувачі | генерал-полковник Попов М. М. Маршал Радянського Союзу Говоров Л. О. |
Історія Редагувати
2-й Прибалтійський фронт утворений 20 жовтня 1943 року шляхом перейменування Прибалтійського фронту. На етапі формування фронту до його складу увійшли: 3-тя ударна, 6-та і 11-та гвардійські армії, 20-та і 22-га загальновійськові армії, 15-та повітряна армія; надалі — 42-га, 51-ша армії, 1-ша і 4-та ударні, 10-та гвардійська армія і 14-та повітряна армія.
З 1 по 21 листопада 1943 року війська лівого крила фронту вели наступ на вітебсько-полоцькому напрямку. У січні — лютому 1944 року фронт брав участь у Ленінградсько-Новгородській операції. Під час проведення Староруссько-новоржевської операції війська фронту вийшли на підступи до Острову, Пушкінським горам, Ідріци.
У липні 1944 року 2-й Прибалтійський фронт провів Режицько-Двінську операцію і просунулися на захід до 200 км, а в серпні у ході Мадонської наступальної операції — ще на 60-70 км уздовж північного берега Західної Двіни й звільнили великий вузол залізничних і шосейних доріг — місто Мадона.
У вересні — жовтні 1944 року під час Прибалтійської стратегічної наступальної операції війська фронту взяли участь у Ризькій операції і до 22 жовтня вийшли до Тукумського рубежу оборони противника, блокувавши спільно з військами 1-го Прибалтійського фронту в Курляндії групу армій «Північ». Надалі до квітня 1945 року ці фронти продовжували блокаду військ вермахту на Курляндському півострові та вели бої зі знищення угруповання противника, що перебувало в напівоточенні.
З лютого до складу фронту увійшли війська 1-го Прибалтійського фронту, що діяли проти цього угруповання. 1 квітня 1945 року фронт був розформований, а його війська передані до складу Ленінградського фронту.
Командувачі Редагувати
- генерал армії (20 квітня 1944 року понижений у військовому званні до генерал-полковника) Попов М. М. (20 жовтня 1943 — 23 квітня 1944);
- генерал армії Єрьоменко А. І. (23 квітня 1944 — 4 лютого 1945);
- генерал-полковник Попов М. М. (4 — 9 лютого 1945);
- Маршал Радянського Союзу Говоров Л. О. (9 лютого — 31 березня 1945).
Військові формування у складі фронту Редагувати
На час формування фронту Редагувати
- Армії:
Входили у різний час до сил фронту Редагувати
Див. також Редагувати
Посилання Редагувати
- Фронт [Архівовано 30 листопада 2012 у WebCite]
- Все фронты Великой Отечественной войны(рос.)
- 2-й Прибалтийский фронт [ 7 лютого 2021 у Wayback Machine.]
- 2 ПрибФ [ 9 серпня 2020 у Wayback Machine.]
Література Редагувати
- М. М. Козлов Великая Отечественная Война. 1941—1945. Энциклопедия.. — Москва: Советская Энциклопедия, 1985.