Карл Россі, Карло ді Джованні Россі, також російське адаптоване Карл Іванович Россі (італ. Carlo di Giovanni Rossi; 18 грудня 1775, Неаполь, Неаполітанське королівство — 6 квітня 1849 року, Санкт-Петербург, Російська імперія) — російський архітектор італійського походження, автор багатьох будівель й архітектурних ансамблів в Санкт-Петербурзі та його околицях.
| Карл Россі | |
|---|---|
| Народження | 18 (29) грудня 1775 або 18 (29) грудня 1777 |
| Смерть | 6 (18) квітня 1849° холера |
| Поховання | Лазарівське кладовище (Санкт-Петербург) |
| Країна (підданство) | Неаполітанське королівство Російська імперія |
| Навчання | Петрішулеd |
| Діяльність | архітектор |
| Архітектурний стиль | ампир, классицизм |
| Найважливіші споруди | Yelagin Palaced, Будинок Головного штабу, Александринський театр і Mikhaylovsky Palaced |
| Членство | Академія витончених мистецтвd |
| Нагороди | |
| Карл Россі у Вікісховищі |
Біографія Редагувати
Карло ді Джованні Россі народився 18 (29) грудня 1775 року у Неаполі. З 1787 року разом з матір'ю, балериною Гертрудою Россі, та вітчимом, видатним балетним танцюристом Шарлем Ле Піком, жив в Росії, в Санкт-Петербурзі, куди був запрошений його відомий вітчим.
У 1788 році Карло Россі вступив у відому німецьку школу St.Petri-Schule, де навчався у архітектора Вінченцо Брена. У 1795 році він поступає на службу в Адміралтейську колегію архітектури креслярем. З 1796 був помічником Бренна на будівництві Михайлівського замку. У 1801 році стає архітектурним помічником 10 класу. У 1802 Россі отримує закордонне відрядження для завершення освіти та їде на 2 роки до Італії.
У 1806 році Россі стає архітектором Кабінету будівель й гідравлічних робіт. Проте спочатку він отримав роботу художника по порцеляні, й 2 роки працював на імператорському порцеляновому й скляному заводі. В серпні 1808 Карл Россі відряджається в Москву, в Експедицію кремлівської будови. З московських творів архітектора (неоготична Катерининська церква Вознесенського монастиря у Кремлі, Арбатський дерев'яний театр на Арбатській площі) практично нічого не збереглося. У 1809 році Карл Россі займається перебудовою Подорожнього палацу Великої княгині Катерини Павлівни у Твері.
У 1815 році Карл Россі повертається до Санкт-Петербургу. У 1816 році він призначений членом Комітету будівель і гідравлічних робіт. До ранніх робіт Россі в Петербурзі і його околицях відносяться реконструкція Аничкового палацу (1816), ряд павільйонів й бібліотека в Павлівському палаці (1815-1822, у 1822-1824 роках архітектор надбудував над Галереєю Гонзаго бібліотеку), Єлагін палац з оранжереєю й павільйонами (1816-1818). Під керівництвом Карла Россі здійснені перебудови всередині Зимового палацу: покої для нареченої Миколи Павловича, яка прибула до Петербурга принцеси Шарлотти (1817 рік), реконструкція квартир у південно-східному ризаліті для перебування прусського короля Фрідріха Вільгельма III (1818 рік), створена у 1826 році Військова галерея.
Головною сферою діяльності Карла Россі стало створення міських архітектурних ансамблів. Багато в чому завдяки йому Петербург отримав нове обличчя, перетворившись на центр гігантської імперії, що перемогла Наполеона. Його проекти мали гармонійне поєднання архітектурних форм з алегоричною скульптурою, новаторські конструктивні прийоми (наприклад, металеві перекриття).
Видатна архітектурна та містобудівна майстерність Россі втілено в ансамблях Михайлівського палацу з прилеглими до нього садом та майданом (1819-1825), Палацової площі з грандіозною дугоподібною будівлею Головного Штабу з тріумфальною аркою (1819-1829), Сенатської площі з будівлями Сенату і Синоду (1829-1834), Олександрінської площі з будівлями Олександрінського театру (1827-1832), нового корпусу Імператорської публічної бібліотеки й двома однорідними протяжними корпусами Театральної вулиці (тепер вулиця Зодчого Россі).
Увійшовши в конфлікт з оточенням Миколи I, Россі в 1832 пішов у відставку, звільнившись від усіх занять по будівлям». Однією з останніх будівель Россі була дзвіниця Юр'єва монастиря біля Великого Новгорода.
Карл Россі помер 6 (18) квітня 1849 року у Санкт-Петербурзі від холери. Був похований на Волковому лютеранському кладовищі. Перепохований у 1940 році на Лазаревському цвинтарі Олександро-Невської лаври.
Адреси мешкання у Санкт-Петербурзі Редагувати
- 1838 рік — Італійська вулиця, 11;
- 01.01 — 06.04.1849 року — прибутковий будинок Ключьова — набережна річки Фонтанки, 185.
Споруди Редагувати
- Дерев'яний театр (1806, Москва, Арбатська площа), згорів у 1812 році
- Катерининська церква в Кремлі (1808)
- Перебудова Подорожнього палацу Катерини II в Твері (1809)
- Реконструкція Аничкова палацу (1816)
- Ряд павільйонів і бібліотека над Галереєю Гонзаго в Павлівському палаці (1815-1822)
- Єлагін палац з оранжереєю і павільйонами (1816-1818)
- Ансамбль Михайлівського палацу з прилеглими до нього садом і площею (1819-1825)
- Ансамбль Палацової площі з будівлею Головного Штабу і тріумфальною аркою (1819-1829)
- Ансамбль Сенатської площі з будівлями Сенату і Синоду (1829-1834)
- Ансамбль Олександрінської площі з будівлями Олександрінського театру, нового корпусу Імператорської публічної бібліотеки і двома однорідними протяжними корпусами Театральній вулиці (тепер вулиця Зодчого Россі) (1827-1832)
- Дзвіниця Юр'єва монастиря (1841)
Ймовірне авторство Редагувати
- Собор Різдва Христового у Христоріздвяному монастирі в Твері (1814-1820)
- Собор Преображення Господнього в Торжку (1814-1822)
За проектами Карла Россі Редагувати
- 1913 (за проектом 1816 року) — павільйон Россі у Павловську (пам'ятник імператриці Марії Федорівни), архітектор Карл Шмідт, скульптор Володимир Беклемішев.
Фільмографія Редагувати
Творчості архітектора присвячені фільми «Россі» й «Павловський палац» документального циклу «Красуйся, град Петров!» (2011-2013).
Примітки Редагувати
- ↑ Большая российская энциклопедия — Москва: Большая российская энциклопедия, 2004.
- ↑ http://www.treccani.it/enciclopedia/carlo-rossi_(Dizionario_Biografico)/
- Росси Карл Иванович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- . Архів оригіналу за 11 листопада 2017. Процитовано 15 травня 2019.
- {{{Заголовок}}}.
Література Редагувати
- Вейнерт Н. Росси. — М.-Л.: Искусство, 1939. Гримм Г. Г. Ансамбли Росси. Площадь искусств и площадь Островского. М.-Л.: Искусство, 1946. Жилинский Я. Здание Главного штаба. Исторический очерк. СПб., 1892. Пилявский В. И. Зодчий Росси. М.-Л.: ГИАиГ, 1951. Росси, Карл Иванович (1775—1849). Каталог архитектурных чертежей и проектов предметов прикладного искусства. К 200-летию со дня рождения. Л., 1975. Тарановская М. З. Карл Росси. Архитектор. Градостроитель. Художник. Л.: Стройиздат, 1980. Карпова Е. В., Кузнецов С. О. Исчезнувшие интерьеры Строгановского дворца // Памятники культуры. Новые открытия. 1999. М., 2000, С.480-492 [о работе Росси в Строгановском дворце]. Турчин В. С. Александр I и неоклассицизм в России. Стиль империи или империя как стиль. М.: Жираф, 2001. Шуйский В. К. Карло Росси. СПб.: Стройиздат, 2001. Кириков Б. М. Архитектурные памятники Санкт-Петербурга. — 2-е изд. — СПб.: Коло, 2007. — 384 с.
- Гримм Г. Г. Ансамбли Росси. Площадь искусств и площадь Островского. М.-Л.: Искусство, 1946.
- Жилинский Я. Здание Главного штаба. Исторический очерк. СПб., 1892.
- Пилявский В. И. Зодчий Росси. М.-Л.: ГИАиГ, 1951.
- Росси, Карл Иванович (1775—1849). Каталог архитектурных чертежей и проектов предметов прикладного искусства. К 200-летию со дня рождения. Л., 1975.
- Тарановская М. З. Карл Росси. Архитектор. Градостроитель. Художник. Л.: Стройиздат, 1980.
- Карпова Е. В., Кузнецов С. О. Исчезнувшие интерьеры Строгановского дворца // Памятники культуры. Новые открытия. 1999. М., 2000, С.480-492 [о работе Росси в Строгановском дворце].
- Турчин В. С. Александр I и неоклассицизм в России. Стиль империи или империя как стиль. М.: Жираф, 2001.
- Шуйский В. К. Карло Росси. СПб.: Стройиздат, 2001.
- Кириков Б. М. Архитектурные памятники Санкт-Петербурга. — 2-е изд. — СПб.: Коло, 2007. — 384 с.
- О. Форш Михайловский замок. Л.: Классики и современники. Советская литература, 1946.
- Власов В. Г. Искусство России в пространстве Евразии. — Т.2: Классическая архитектура и русский классицизм. — СПб.: Дмитрий Буланин, 2012. — С. 201—226.
Посилання Редагувати
- 200 лет со дня рождения К. И. Росси 1775—1975 [ 21 березня 2019 у Wayback Machine.] Серия спичечных этикеток к 200-летнему юбилею