Її́ Імпера́торська Вели́чність, Госуда́риня Імператри́ця Всеросі́йська Олекса́ндра Фе́дорівна, уроджена Фредеріка Луїза Шарлотта Вільгельміна Прусська (нім. Friederike Luise Charlotte Wilhelmine von Preußen; 13 липня 1798, Потсдам — 20 жовтня (1 листопада) 1860, Царське Село) — дружина російського імператора Миколи I і мати імператора Олександра II.
| Олександра Федорівна рос. Александра Фёдоровна нім. Friederike Luise Charlotte Wilhelmine von Preußen | |
|---|---|
| нім. Friederike Luise Charlotte Wilhelmine von Preußen | |
| рос. Александра Фёдоровна нім. Friederike Luise Charlotte Wilhelmine von Preußen | |
| Імператриця Російської імперії | |
| 1 грудня 1825 — 2 березня 1855 | |
| Попередник | Марія Федорівна |
| Наступник | Марія Олександрівна (імператриця) |
| Народилася | 13 липня 1798 Потсдам |
| Померла | 20 жовтня (1 листопада) 1860 (62 роки) Царське Село |
| Похована | |
| Відома як | аристократка, імператорка |
| Країна | Російська імперія |
| Національність | німкеня |
| Батько | Фрідріх Вільгельм III |
| Мати | Луїза (королева Пруссії) |
| У шлюбі з | Микола I |
| Діти | Олександр, Марія, Ольга, Олександра, Костянтин, Микола, Михайло |
| Релігія | православ'я |
| Нагороди | |
| Медіафайли у Вікісховищі | |
Життєпис Редагувати
Фридерика Шарлотта Вільгельміна народилася 13 липня 1798 року і була третьою дитиною і першою донькою прусського короля Фрідріха Вільгельма III і його дружини королеви Луїзи. Вона доводилася сестрою прусським королям Фрідріху Вільгельму IV і Вільгельму I, першому німецькому імператору. Втратила матір в 12 років. Мала загального матрилінійного предка з великою княгинею Оленою Павлівною Романовою.
Вже в ранній юності принцеса вирізнялася красою і чарівністю. У 1814 році в Пруссії Микола, молодший брат імператора Росії Олександра I, третій з чотирьох синів Павла I, зустрів і закохався в юну дочку короля Фрідріха Вільгельма III Шарлотту. 4 листопада 1815 року в Берліні, під час офіційного обіду було оголошено про заручини принцеси Шарлотти й брата російського царя — царевича і великого князя Миколи Павловича. Вінчання відбулося (1) 12 липня 1817 року, в день народження юної принцеси, в церкві Зимового палацу. Шарлотта Прусська перейшла у православ'я і була наречена новим ім'ям — Олександра Федорівна. Цей шлюб зміцнив політичний союз Росії та Пруссії.
Витончена, дещо худорлява Олександра припала до душі російському двору. З великою симпатією до неї ставилися О. С. Пушкін і В. А. Жуковський, який викладав німецькій принцесі російську мову.
У 1825 році Микола I сходить на престол і Олександра Федорівна стає російською імператрицею.
Вона не відрізнялася завидним здоров'ям, лікарі підозрювали у неї сухоти. І все ж вона пережила свого чоловіка, який помер в 1855 році під час епідемії грипу. Після смерті Миколи I Олександра Федорівна носила титул вдови імператриці.
Діти Редагувати
- Олександр Миколайович, майбутній імператор Олександр ІІ (1818—1881), одружений у першому шлюбі з Марією Гессенською і в другому, морганатичному шлюбі, з княжною Катериною Долгоруковою.
- Марія Миколаївна (1819—1876), одружена в першому шлюбі з герцогом Максиміліаном Лейхтенберзьким і в другому, морганатичному шлюбі за графом Григорієм Строгановим.
- Мертвонародженна дівчинка (29 жовтня 1820).
- Ольга Миколаївна (1822—1892), одружена з Вюртемберзьким королем Карлом I, померла бездітною.
- Олександра Миколаївна (1825—1844), одружена з ландграфом Фрідріхом Гессен-Кассельським, померла при пологах через рік після заміжжя.
- Великий князь Костянтин Миколайович (1827—1892), одружений із принцесою Олександрою Саксен-Альтенбурзькою, залишив потомство.
- Великий князь Микола Миколайович Старший (1831—1891), одружений з принцесою Олександрою Ольденбурзькою, залишив потомство.
- Великий князь Михайло Миколайович (1832—1909), одружений із Цецилією Баденською, залишив потомство.
У долі та творах Тараса Шевченка Редагувати
Навесні 1838 року Карл Брюллов і Василь Жуковський вирішили викупити молодого поета Тараса Шевченка з кріпацтва. Енгельгардт погодився відпустити кріпака за великі гроші — 2500 рублів. На той час ця сума була еквівалентна 45 кілограмам чистого срібла. Щоб здобути такі гроші, Карл Брюллов намалював портрет Василя Жуковського — вихователя спадкоємця престолу, і портрет розіграли в лотереї, у якій взяла участь царська родина. «Царська» лотерея пройшла 14 квітня 1838 року, однак власне царська сім'я внесла лише 1000 рублів (цариця Олександра Федорівна — 400 рублів, Марія Миколаївна — 300 рублів, Олександр Миколайович — 300 рублів), що становило лише сорок відсотків необхідної суми. Крім того, кошти царської родини наійшли тільки 25 квітня — через одинадцять днів після проведення лотереї і через три дні, після того як Шевченко вже був викуплений у свого власника. Формально гроші царської сім'ї у викупі задіяні не були. Схоже, не дочекавшись своєчасного розрахунку, Брюллов, Жуковський і Вієльгорський перепозичити грошей у знайомих або в банку. Існує також версія, що була проведена ще одна лотерея, «не царська», в якій розігрувалася копія портрета, і вона-то, мовляв, і дала відсутню суму.
1844 року Шевченко написав гостро політичну поему «Сон» («У всякого своя доля») з критикою самодержавної системи Російської імперії. Проти цього твору дуже різко виступив Віссаріон Бєлінський, який у листі до Павла Анненкова пише:
Обурення Миколи І викликали такі рядки:
…Цариця- небога,
Мов опеньок засушений,
Тонка, довгонога,
Та ще, на лихо, сердешне
Хита головою.
Так оце-то та богиня!
Шевченко не вважав себе зобов'язаним царській родині тому в своєму щоденнику 19 червня 1857 р. писав:
При цьому Карла Брюлова Шевченко незмінно називав тільки з епітетом «Великий», а Жуковському присвятить поему «Катерина».
Зі смертю цариці Олександри Федорівни пов'язаний зміст твору «О люди! люди небораки!» і підказаний поетові реальною сценою, яку він побачив на вулиці: вихованок дитячого притулку «женуть» до Петропавловського собору вклонитися прахові імператриці. Олександра Федорівна була патроном Відомства установ імператриці Марії, до якого належали дитячі притулки (звідси саркастичні рядки: «Женуть до матері байстрят…»). Народ зустрів смерть імператриці цілком байдуже, тому чиновники «організовули» народну скорботу, що й стало злободенною темою вірша.
Дивлюсь: неначе ті ягнята,
Ідуть задрипані дівчата,
А дід (сердешний інвалід)
За ними гнеться, шкандибає,
Мов у кошару заганяє
Чужу худобу. Де ж той світ!?
І де та правда!? Горе! Горе!
Ненагодованих і голих
Женуть (последний долг отдать),
Женуть до матері байстрят
Дівчаточок, як ту отару.
Нагороди Редагувати
Галерея Редагувати
Примітки Редагувати
- Тарас Шевченко. Документи і матеріали. — К. : Держполітвидав УРСР, 1963. — С. 6.
- Див. Спасский И. Г. Русская монетная система. Место и значение русской монетной системы в мировом денежном хозяйстве. — Л., 1962.
- Жур Петро. Шевченківський Петербург. — К. : Дніпро, 1972. — С. 57—66.
- . Архів оригіналу за 30 січня 2018. Процитовано 29 січня 2018.
- Твори у десяти томах… — т. І. — С. 239—253.
- Див. Бєлінський Віссаріон Григорович#Бєлінський і Україна
- Сон (У всякого своя доля…) В Вікіджерелах
- . Архів оригіналу за 30 січня 2018. Процитовано 29 січня 2018.
- Катерина В Вікіджерелах
- О люди! люди небораки! В Вікіджерелах
Джерела Редагувати
- Александра Феодоровна, супруга Николая I // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: В 86 томах (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
- Дараган П. М. Воспоминания первого камер-пажа великой княгини Александры Феодоровны. 1817—1819 // Русская старина, 1875. — Т. 12. — № 4. — С. 769—796; Т. 13. — № 5. — С. 1—19.