www.wikidata.uk-ua.nina.az

Ришард Капусцінський Ukrcenter Примітки Ryszard KapuścińskiНародився 4 березня 1932 1932 03 04 Пінськ ПольщаПомер 23 січ

Ришард Капусцінський

Ришард Капусцінський
Ryszard Kapuściński
Народився 4 березня 1932(1932-03-04)
Пінськ, Польща
Помер 23 січня 2007(2007-01-23) (74 роки)
Варшава, Польща
·інфаркт міокарда
Поховання
Військові Повонзки : 

Громадянство  Польща
Національність поляк
Діяльність репортаж, фотографія, поезія
Сфера роботи художня література[d]
Alma mater Варшавський університет
Мова творів польська
Роки активності 1950—2006
Magnum opus «Імператор»
Членство Європейська академія наук і мистецтв, Польський PEN Clubd і Асоціація письменників Польщі
Партія Польська об'єднана робітнича партія
Конфесія римо-католик[d]
Автограф
Нагороди

Премія Самуеля Богуміла Ліндеd (1999)

Тропічна преміяd (2001)

Lire magazine's Best book of the yeard (2000)

Viareggio-Versilia International Prized (2000)

Сілезька літературна лавраd (2006)

Лейпцизька книжкова премія за внесок до європейського взаєморозуміння (1994)

Honorary doctor of the University of Gdańskd

Почесний доктор Ягеллонського університетуd (2004)
 Ришард Капусцінський у Вікісховищі
  Висловлювання у Вікіцитатах

Ришард Капусцінський (пол. Ryszard Kapuściński; 4 березня 1932, Пінськ — 23 січня 2007, Варшава) — польський репортер, публіцист, поет і фотограф.

Репортажі Капусцінського здобули широке визнання не лише як актуальна журналістика, але й як література, їх переклали багатьма мовами (Капусцінський є найбільш перекладаним польським автором після Станіслава Лема). Найбільш відомими творами Капусцінського були «Імператор» (1978), «Імперія» (1993), «Чорне дерево» (1999), «Мандрівки з Геродотом» (2004). Лауреат премії Болеслава Пруса (1975), Міжнародної премії журналістів (1978), Премії Ґете (1999), премії Віареджо (2000), премії Ґрінцане Кавур та премії принца Астурійського (2003), премії Ельзи Моранте (2005), почесний доктор багатьох польських та зарубіжних університетів. Кілька разів Капусцінський був кандидатом на Нобелівську премію.

Біографія ред.

Дитинство та юність ред.

Ришард Капусцінський народився 4 березня 1932 року в родині вчителів у Пінську, що на Поліссі (тепер Білорусь). З початком Другої світової війни його батько став підпоручиком в Окремій оперативній групі «Полісся», а після нападу СРСР на Польщу опинився в радянському полоні, звідки разом із кількома колегами йому вдалося втекти. Змінивши мундир на цивільний одяг, він повернувся до Пінська. Відтак аби уникнути депортації до Казахстану, Капусцінські виїхали до родичів батька в Перемишлі, а звідти — вглиб окупованої Польщі. Відтоді й до кінця німецької окупації Ришард Капусцінський з батьками та сестрою перебував у селі Сєракові, неподалік від Варшави.

В дитинстві Ришард прислуговував у церкві, в юності займався боксом.

Літературний дебют відбувся у віці 17 років, коли в тижневику «Dziś i Jutro» було опубліковано деякі його вірші. 1950 року Ришард склав випускні іспити у варшавській гімназії ім. Станіслава Сташиця, після чого вступив на історичний факультет Варшавського університету (який закінчив 1956 року). Під час навчання в університеті 1953 року вступив до ПОРП (членом якої зоставався до 1981 р.).

Ранні репортажі (1956—1960) ред.

Після навчання розпочав працювати (спершу як помічник, а не журналіст) в редакції газети «Sztandar Młodych», що була молодіжним виданням комуністів. 1956 року на сторінках газети з'явився його репортаж «Це також правда про Нову Гуту», у якому було описано складні умови життя робітників на будові комбінату в агломерації Кракова. Критичний щодо державного підприємства матеріал отримав відзнаку — Золотий Хрест Заслуги. Цей трохи несподіваний факт пояснюють тим, що попри загалом критичний настрій репортажу, Капусцінський згадав у позитивному світлі Микиту Хрущова.

Здобувши підтримку на рівні Державної Ради ПНР, Капусцінський став вимагати від редакції відрядження за кордон (у більш пізньому віці він казав, що мав тоді на увазі Чехословаччину). Відтак Капусцінського було направлено через Італію в Індію (а також Пакистан і Афганістан на зворотному шляху), а наступного року (1957) — в Китай та Японію. Ці поїздки не були дуже вдалими — на той час Капусцінський не знав жодної іноземної мови і писав з того, що бачив, але без спілкування з людьми.

Африка, Азія, Латинська Америка, СРСР (1960—1981) ред.

1958 року його було звільнено із «Sztandaru Młodych» за солідарність із критичним щодо влади тижневиком «Po Prostu». Того ж року він став кореспондентом тижневика «Polityka». У 1959—1960 роках відвідав Західну Африку — Гану, Ніґер та Дагомею (сучасний Бенін), а також Конґо. Результатом роботи в цьому виданні стала його перша книга «Буш по-польськи» (1962) — серія статей про «польську пустелю», яка стосувалася «перспектив забутих, невидимих, маргінальних людей, і була записами живої історії тих, хто рідко удостоюється місця в офіційній історії».

1962 року Капусцінський почав працювати на польське інформаційне агентство PAP, де був єдиним іноземним кореспондентом і протягом десяти років був «відповідальним» за п'ятдесят держав. Відтак з 1962 по 1968 роки Капусцінський мешкав у Африці; підсумком цього періоду були книги «Чорні зірки» (1963) і «Якби вся Африка» (1969). Щоправда перші книги Капусцінського довгий час не мали попиту в читача, через що він дуже потерпав. Причиною такої невдачі було те, що суспільство ПНР мало цікавили далекі незрозумілі йому країни.

1968 року він нарешті повернувся до Польщі для реабілітації після малярійного менінгіту. Того ж року вирушив у південний СРСР — Закавказзя та Середню Азію; відвідав Грузію, Вірменію, Азербайджан, Туркменістан, Таджикистан, Киргизстан та Узбекистан, про що написав у книзі «Киргиз сходить із коня» (1968).

Того ж таки 1968 року вирушив до Латинської Америки, де провів наступні п'ять років. У цей час заприятелював із президентом Чилі Сальвадором Альєнде. 1969 року переклав польською мовою «Щоденник із Болівії» Че Ґевари. Згодом цей свій досвід описав у книгах «Христос із карабіном на плечі» (1975) та «Футбольна війна» (1978).

1974 року повернувся до Польщі, писав для тижневика Kultura (варшавського). Того ж року відвідав Іран (книга «Шахіншах» (1982)) та знову потрапив до Африки. В Ефіопії зустрівся з людьми, що не так давно ще мешкали й прислуговували в палаці Хайле Селассіє I, а після повалення монархії переховувалися від нової влади: на основі їхніх розповідей було написано одну з найбільш відомих його книг за межами Польщі — «Імператор» (1978). Через десять років лондонський Royal Court Theatre поставив сценічну версію цієї книги.

Наступного 1975 року відвідав Близький Схід, а пізніше (у 1975—1976 роках) — Анґолу (ці мандрівки спричинили до появи книги «Ще один день життя»). 1981 року вийшов із ПОРП та приєднався до «Солідарності». Відтоді до 1989 його твори не публікували в Польщі, лише за кордоном.

Перебудова, останні поїздки до Африки та визнання (1981—2007) ред.

1980-ті стали періодом відпочинку від мандрів. Капусцінський видав збірку віршів «Нотатки» (1986) та збірку афоризмів і рефлексій «Лапідарій» (1990). На межі 1980-их та 1990-их відвідав більшість республік СРСР (Росію, Вірменію, Грузію, Азербайджан, Середню Азію, Україну, Білорусь), спостерігаючи за кульмінацією перебудови (згодом ці спостереження, а також весь колишній досвід щодо СРСР він виклав у книзі «Імперія» (1993)).

В наступні роки Капусцінський мандрував значно менше. Натомість продовжували з'являтися нові його книги: «Чорне дерево» (1998) — збірка, присвячена африканським подорожам; «Лапідарій IV» (2000); фотоальбом «З Африки» (осінь 2000), до якого увійшли знімки з африканських подорожей; «Лапідарій V» (листопад 2002); «Автопортрет репортера» (2003); «Мандрівки з Геродотом» (2004) та збірки поезій «Права природи» та «Інший» (2006), що були останніми прижиттєвими виданнями автора.

Останнє десятиліття життя Капусцінського стало також періодом «формального» визнання його заслуг: 1996 року його було відзначено нагородою імені Яна Парандовського, а 1999 року він отримав нагороду «Ікар». 2004 року став лауреатом нагороди імені Даріуша Фікуса. Капусцінський отримав звання доктор honoris causa Сілезького університету в Катовицях (від 17 жовтня 1997), Вроцлавського (від 2001 року), Яґеллонського (від 2004 року) та Ґданського (від 29 січня 2004) університетів. Загалом отримав понад 40 нагород та відзначень. Був членом Товариства польських письменників. А також його було названо Журналістом століття в опитуванні серед польських журналістів, яке проводив щомісячник Press. Кілька разів Капусцінський був кандидатом на Нобелівську премію з літератури.

Помер у віці 74 років, 23 січня 2007, в одній із варшавських лікарень від гострого інфаркту міокарда. Некрологи на смерть Капусцінського з'явилися в багатьох польських та світових медіах. Про втрату у світі репортажу на перших сторінках своїх видань писали такі великі газети як New York Times, Le Monde та El País. Свої співчуття послу Польщі висловили королівське подружжя Іспанії та їхній син князь Філіп. «Це удар для польської літератури, для польської культури» — так про смерть Ришарда Капусцінського сказав у розмові з журналістами тодішній президент Польщі Лех Качинський.

Капусцінського було поховано у Варшаві на військовому цвинтарі на Повонзках.

Восени 2011 року ПІА заснувала нагороду імені Ришарда Капусцінського, яку планують вручати щорічно «авторам інформації» (як текстів, так і радіо- чи відеозвітів). Першими лауреатами цієї нагороди стали Єжи Гащинський та Міхал Жаковський за репортажі з Ємену та Греції відповідно.

Особисте життя ред.

З 1952 і аж до смерті Ришард Капусцінський був одружений із доктором Аліцією Мельчарек. Їхня дочка Зофія народилася 1953 року.

Твори ред.

  • 1962 — Busz po polsku
  • 1963 — Czarne gwiazdy
  • 1968 — Kirgiz schodzi z konia
  • 1969 — Gdyby cała Afryka
  • 1969 — Че Ґевара: Dziennik z Boliwii (переклад і примітки Р.Капусцінського)
  • 1970 — Dlaczego zginął Karl von Spreti?
  • 1975 — Chrystus z karabinem na ramieniu
  • 1976 — Jeszcze dzień życia
  • 1978 — Wojna futbolowa
  • 1978 — Cesarz
  • 1982 — Szachinszach
  • 1986 — Notes (вірші)
  • 1988 — Wrzenie świata (збірка)
  • 1990 — Lapidarium
  • 1993 — Imperium (укр. Імперія, 2003)
  • 1995 — Lapidarium II
  • 1997 — Lapidarium III
  • 1998 — Heban
  • 2000 — Lapidarium IV
  • 2000 — Z Afryki (фотоальбом)
  • 2001 — Lapidarium V
  • 2003 — Autoportret reportera (укр. Автопортрет Репортера, 2011)
  • 2004 — Podróże z Herodotem (укр. Подорожі з Геродотом)
  • 2006 — Prawa natury (вірші)
  • 2006 — Ten Inny
  • 2007 — Lapidarium VI

Після смерті автора видано:

  • 2007 — Rwący nurt historii. Zapiski o XX i XXI wieku
  • 2008 — Dałem głos ubogim

Українські переклади ред.

  • Імперія / Перекл. з польської Н.Антонюк. — Львів: Літопис, 2003. — 344 с. (Рецензія Івана Лучука [ 2 травня 2014 у Wayback Machine.])
  • Подорож з Геродотом. — К.: Юніверс. — 196 с.
  • Автопортрет Репортера / Пер. з польської Б.Матіяш. — К.: Темпора, 2011. — 134 с. ISBN 978-617-569-063-5
  • Імперія. — К.: Темпора, 2012.
  • Імператор. Шахіншах / Переклад з польської Олеся Герасима. — Чернівці: Книги ХХІ, 2014. — 294 с.
  • Ще день Життя / Переклад з польської Олеся Герасима. — Чернівці: Книги ХХІ, 2016. — 128 с.

Примітки ред.

  1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
  2. Трапляється також фонетична транскрипція прізвища — Капущинський.
  3. Ришард Капусцінский. Це також правда про Нову Гуту [ 14 березня 2016 у Wayback Machine.] // Спільне. — 19.12.2012.
  4. Це мало такий вигляд: Капусцінський переказував слова робітників, що скаржилися на байдужість представників центральної влади, які, відвідуючи Нову Гуту, спілкуються лише з місцевим керівництвом. Натомість, коли сюди приїжджав Хрущов, то він особисто розмовляв із робітниками.
  5. Пізніше Капусцінський вільно розмовляв англійською, французькою, російською, іспанською та португальською, тож його репортажі стали більш інформативними.
  6. Kuprel D. Literary Reportage: Between and Beyond Art and Fact; in: History of the Literary Cultures of East-Central Europe: Junctures and Disjunctures in the 19th and 20th Centuries / Diana Kuprel ; [ed. M. Cornis-Pope and J. Neubauer]. — Amsterdam: John Benjamins Pub. Co., 2004—2006. — Vol. 1. — 522 p.

Посилання ред.

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Ришард Капусцінський
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Ukrcenter Primitki Rishard KapuscinskijRyszard KapuscinskiNarodivsya 4 bereznya 1932 1932 03 04 Pinsk PolshaPomer 23 sichnya 2007 2007 01 23 74 roki Varshava Polsha infarkt miokardaPohovannya Vijskovi Povonzki Gromadyanstvo PolshaNacionalnist polyakDiyalnist reportazh fotografiya poeziyaSfera roboti hudozhnya literatura d Alma mater Varshavskij universitetMova tvoriv polskaRoki aktivnosti 1950 2006Magnum opus Imperator Chlenstvo Yevropejska akademiya nauk i mistectv Polskij PEN Clubd i Asociaciya pismennikiv PolshiPartiya Polska ob yednana robitnicha partiyaKonfesiya rimo katolik d AvtografNagorodi Premiya Samuelya Bogumila Linded 1999 Tropichna premiyad 2001 Lire magazine s Best book of the yeard 2000 Viareggio Versilia International Prized 2000 Silezka literaturna lavrad 2006 Lejpcizka knizhkova premiya za vnesok do yevropejskogo vzayemorozuminnya 1994 Honorary doctor of the University of Gdanskd Pochesnij doktor Yagellonskogo universitetud 2004 Rishard Kapuscinskij u Vikishovishi Vislovlyuvannya u VikicitatahRishard Kapuscinskij 2 pol Ryszard Kapuscinski 4 bereznya 1932 Pinsk 23 sichnya 2007 Varshava polskij reporter publicist poet i fotograf Reportazhi Kapuscinskogo zdobuli shiroke viznannya ne lishe yak aktualna zhurnalistika ale j yak literatura yih pereklali bagatma movami Kapuscinskij ye najbilsh perekladanim polskim avtorom pislya Stanislava Lema Najbilsh vidomimi tvorami Kapuscinskogo buli Imperator 1978 Imperiya 1993 Chorne derevo 1999 Mandrivki z Gerodotom 2004 Laureat premiyi Boleslava Prusa 1975 Mizhnarodnoyi premiyi zhurnalistiv 1978 Premiyi Gete 1999 premiyi Viaredzho 2000 premiyi Grincane Kavur ta premiyi princa Asturijskogo 2003 premiyi Elzi Morante 2005 pochesnij doktor bagatoh polskih ta zarubizhnih universitetiv Kilka raziv Kapuscinskij buv kandidatom na Nobelivsku premiyu Zmist 1 Biografiya 1 1 Ditinstvo ta yunist 1 2 Ranni reportazhi 1956 1960 1 3 Afrika Aziya Latinska Amerika SRSR 1960 1981 1 4 Perebudova ostanni poyizdki do Afriki ta viznannya 1981 2007 2 Osobiste zhittya 3 Tvori 4 Ukrayinski perekladi 5 Primitki 6 PosilannyaBiografiya red Ditinstvo ta yunist red Rishard Kapuscinskij narodivsya 4 bereznya 1932 roku v rodini vchiteliv u Pinsku sho na Polissi teper Bilorus Z pochatkom Drugoyi svitovoyi vijni jogo batko stav pidporuchikom v Okremij operativnij grupi Polissya a pislya napadu SRSR na Polshu opinivsya v radyanskomu poloni zvidki razom iz kilkoma kolegami jomu vdalosya vtekti Zminivshi mundir na civilnij odyag vin povernuvsya do Pinska Vidtak abi uniknuti deportaciyi do Kazahstanu Kapuscinski viyihali do rodichiv batka v Peremishli a zvidti vglib okupovanoyi Polshi Vidtodi j do kincya nimeckoyi okupaciyi Rishard Kapuscinskij z batkami ta sestroyu perebuvav u seli Syerakovi nepodalik vid Varshavi V ditinstvi Rishard prislugovuvav u cerkvi v yunosti zajmavsya boksom Literaturnij debyut vidbuvsya u vici 17 rokiv koli v tizhneviku Dzis i Jutro bulo opublikovano deyaki jogo virshi 1950 roku Rishard sklav vipuskni ispiti u varshavskij gimnaziyi im Stanislava Stashicya pislya chogo vstupiv na istorichnij fakultet Varshavskogo universitetu yakij zakinchiv 1956 roku Pid chas navchannya v universiteti 1953 roku vstupiv do PORP chlenom yakoyi zostavavsya do 1981 r Ranni reportazhi 1956 1960 red Pislya navchannya rozpochav pracyuvati spershu yak pomichnik a ne zhurnalist v redakciyi gazeti Sztandar Mlodych sho bula molodizhnim vidannyam komunistiv 1956 roku na storinkah gazeti z yavivsya jogo reportazh Ce takozh pravda pro Novu Gutu 3 u yakomu bulo opisano skladni umovi zhittya robitnikiv na budovi kombinatu v aglomeraciyi Krakova Kritichnij shodo derzhavnogo pidpriyemstva material otrimav vidznaku Zolotij Hrest Zaslugi Cej trohi nespodivanij fakt poyasnyuyut tim sho popri zagalom kritichnij nastrij reportazhu Kapuscinskij zgadav u pozitivnomu svitli Mikitu Hrushova 4 Zdobuvshi pidtrimku na rivni Derzhavnoyi Radi PNR Kapuscinskij stav vimagati vid redakciyi vidryadzhennya za kordon u bilsh piznomu vici vin kazav sho mav todi na uvazi Chehoslovachchinu Vidtak Kapuscinskogo bulo napravleno cherez Italiyu v Indiyu a takozh Pakistan i Afganistan na zvorotnomu shlyahu a nastupnogo roku 1957 v Kitaj ta Yaponiyu Ci poyizdki ne buli duzhe vdalimi na toj chas Kapuscinskij ne znav zhodnoyi inozemnoyi movi 5 i pisav z togo sho bachiv ale bez spilkuvannya z lyudmi Afrika Aziya Latinska Amerika SRSR 1960 1981 red 1958 roku jogo bulo zvilneno iz Sztandaru Mlodych za solidarnist iz kritichnim shodo vladi tizhnevikom Po Prostu Togo zh roku vin stav korespondentom tizhnevika Polityka U 1959 1960 rokah vidvidav Zahidnu Afriku Ganu Niger ta Dagomeyu suchasnij Benin a takozh Kongo Rezultatom roboti v comu vidanni stala jogo persha kniga Bush po polski 1962 seriya statej pro polsku pustelyu yaka stosuvalasya perspektiv zabutih nevidimih marginalnih lyudej i bula zapisami zhivoyi istoriyi tih hto ridko udostoyuyetsya miscya v oficijnij istoriyi 6 1962 roku Kapuscinskij pochav pracyuvati na polske informacijne agentstvo PAP de buv yedinim inozemnim korespondentom i protyagom desyati rokiv buv vidpovidalnim za p yatdesyat derzhav Vidtak z 1962 po 1968 roki Kapuscinskij meshkav u Africi pidsumkom cogo periodu buli knigi Chorni zirki 1963 i Yakbi vsya Afrika 1969 Shopravda pershi knigi Kapuscinskogo dovgij chas ne mali popitu v chitacha cherez sho vin duzhe poterpav Prichinoyu takoyi nevdachi bulo te sho suspilstvo PNR malo cikavili daleki nezrozumili jomu krayini 1968 roku vin nareshti povernuvsya do Polshi dlya reabilitaciyi pislya malyarijnogo meningitu Togo zh roku virushiv u pivdennij SRSR Zakavkazzya ta Serednyu Aziyu vidvidav Gruziyu Virmeniyu Azerbajdzhan Turkmenistan Tadzhikistan Kirgizstan ta Uzbekistan pro sho napisav u knizi Kirgiz shodit iz konya 1968 Togo zh taki 1968 roku virushiv do Latinskoyi Ameriki de proviv nastupni p yat rokiv U cej chas zapriyatelyuvav iz prezidentom Chili Salvadorom Alyende 1969 roku pereklav polskoyu movoyu Shodennik iz Boliviyi Che Gevari Zgodom cej svij dosvid opisav u knigah Hristos iz karabinom na plechi 1975 ta Futbolna vijna 1978 1974 roku povernuvsya do Polshi pisav dlya tizhnevika Kultura varshavskogo Togo zh roku vidvidav Iran kniga Shahinshah 1982 ta znovu potrapiv do Afriki V Efiopiyi zustrivsya z lyudmi sho ne tak davno she meshkali j prislugovuvali v palaci Hajle Selassiye I a pislya povalennya monarhiyi perehovuvalisya vid novoyi vladi na osnovi yihnih rozpovidej bulo napisano odnu z najbilsh vidomih jogo knig za mezhami Polshi Imperator 1978 Cherez desyat rokiv londonskij Royal Court Theatre postaviv scenichnu versiyu ciyeyi knigi Nastupnogo 1975 roku vidvidav Blizkij Shid a piznishe u 1975 1976 rokah Angolu ci mandrivki sprichinili do poyavi knigi She odin den zhittya 1981 roku vijshov iz PORP ta priyednavsya do Solidarnosti Vidtodi do 1989 jogo tvori ne publikuvali v Polshi lishe za kordonom Perebudova ostanni poyizdki do Afriki ta viznannya 1981 2007 red 1980 ti stali periodom vidpochinku vid mandriv Kapuscinskij vidav zbirku virshiv Notatki 1986 ta zbirku aforizmiv i refleksij Lapidarij 1990 Na mezhi 1980 ih ta 1990 ih vidvidav bilshist respublik SRSR Rosiyu Virmeniyu Gruziyu Azerbajdzhan Serednyu Aziyu Ukrayinu Bilorus sposterigayuchi za kulminaciyeyu perebudovi zgodom ci sposterezhennya a takozh ves kolishnij dosvid shodo SRSR vin viklav u knizi Imperiya 1993 V nastupni roki Kapuscinskij mandruvav znachno menshe Natomist prodovzhuvali z yavlyatisya novi jogo knigi Chorne derevo 1998 zbirka prisvyachena afrikanskim podorozham Lapidarij IV 2000 fotoalbom Z Afriki osin 2000 do yakogo uvijshli znimki z afrikanskih podorozhej Lapidarij V listopad 2002 Avtoportret reportera 2003 Mandrivki z Gerodotom 2004 ta zbirki poezij Prava prirodi ta Inshij 2006 sho buli ostannimi prizhittyevimi vidannyami avtora Ostannye desyatilittya zhittya Kapuscinskogo stalo takozh periodom formalnogo viznannya jogo zaslug 1996 roku jogo bulo vidznacheno nagorodoyu imeni Yana Parandovskogo a 1999 roku vin otrimav nagorodu Ikar 2004 roku stav laureatom nagorodi imeni Dariusha Fikusa Kapuscinskij otrimav zvannya doktor honoris causa Silezkogo universitetu v Katovicyah vid 17 zhovtnya 1997 Vroclavskogo vid 2001 roku Yagellonskogo vid 2004 roku ta Gdanskogo vid 29 sichnya 2004 universitetiv Zagalom otrimav ponad 40 nagorod ta vidznachen Buv chlenom Tovaristva polskih pismennikiv A takozh jogo bulo nazvano Zhurnalistom stolittya v opituvanni sered polskih zhurnalistiv yake provodiv shomisyachnik Press Kilka raziv Kapuscinskij buv kandidatom na Nobelivsku premiyu z literaturi Pomer u vici 74 rokiv 23 sichnya 2007 v odnij iz varshavskih likaren vid gostrogo infarktu miokarda Nekrologi na smert Kapuscinskogo z yavilisya v bagatoh polskih ta svitovih mediah Pro vtratu u sviti reportazhu na pershih storinkah svoyih vidan pisali taki veliki gazeti yak New York Times Le Monde ta El Pais Svoyi spivchuttya poslu Polshi vislovili korolivske podruzhzhya Ispaniyi ta yihnij sin knyaz Filip Ce udar dlya polskoyi literaturi dlya polskoyi kulturi tak pro smert Risharda Kapuscinskogo skazav u rozmovi z zhurnalistami todishnij prezident Polshi Leh Kachinskij Kapuscinskogo bulo pohovano u Varshavi na vijskovomu cvintari na Povonzkah Voseni 2011 roku PIA zasnuvala nagorodu imeni Risharda Kapuscinskogo yaku planuyut vruchati shorichno avtoram informaciyi yak tekstiv tak i radio chi videozvitiv Pershimi laureatami ciyeyi nagorodi stali Yezhi Gashinskij ta Mihal Zhakovskij za reportazhi z Yemenu ta Greciyi vidpovidno Osobiste zhittya red Z 1952 i azh do smerti Rishard Kapuscinskij buv odruzhenij iz doktorom Aliciyeyu Melcharek Yihnya dochka Zofiya narodilasya 1953 roku Tvori red 1962 Busz po polsku 1963 Czarne gwiazdy 1968 Kirgiz schodzi z konia 1969 Gdyby cala Afryka 1969 Che Gevara Dziennik z Boliwii pereklad i primitki R Kapuscinskogo 1970 Dlaczego zginal Karl von Spreti 1975 Chrystus z karabinem na ramieniu 1976 Jeszcze dzien zycia 1978 Wojna futbolowa 1978 Cesarz 1982 Szachinszach 1986 Notes virshi 1988 Wrzenie swiata zbirka 1990 Lapidarium 1993 Imperium ukr Imperiya 2003 1995 Lapidarium II 1997 Lapidarium III 1998 Heban 2000 Lapidarium IV 2000 Z Afryki fotoalbom 2001 Lapidarium V 2003 Autoportret reportera ukr Avtoportret Reportera 2011 2004 Podroze z Herodotem ukr Podorozhi z Gerodotom 2006 Prawa natury virshi 2006 Ten Inny 2007 Lapidarium VIPislya smerti avtora vidano 2007 Rwacy nurt historii Zapiski o XX i XXI wieku 2008 Dalem glos ubogimUkrayinski perekladi red Imperiya Perekl z polskoyi N Antonyuk Lviv Litopis 2003 344 s Recenziya Ivana Luchuka Arhivovano 2 travnya 2014 u Wayback Machine Podorozh z Gerodotom K Yunivers 196 s Avtoportret Reportera Per z polskoyi B Matiyash K Tempora 2011 134 s ISBN 978 617 569 063 5 Imperiya K Tempora 2012 Imperator Shahinshah Pereklad z polskoyi Olesya Gerasima Chernivci Knigi HHI 2014 294 s She den Zhittya Pereklad z polskoyi Olesya Gerasima Chernivci Knigi HHI 2016 128 s Primitki red Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 Traplyayetsya takozh fonetichna transkripciya prizvisha Kapushinskij Rishard Kapuscinskij Ce takozh pravda pro Novu Gutu Arhivovano 14 bereznya 2016 u Wayback Machine Spilne 19 12 2012 Ce malo takij viglyad Kapuscinskij perekazuvav slova robitnikiv sho skarzhilisya na bajduzhist predstavnikiv centralnoyi vladi yaki vidviduyuchi Novu Gutu spilkuyutsya lishe z miscevim kerivnictvom Natomist koli syudi priyizhdzhav Hrushov to vin osobisto rozmovlyav iz robitnikami Piznishe Kapuscinskij vilno rozmovlyav anglijskoyu francuzkoyu rosijskoyu ispanskoyu ta portugalskoyu tozh jogo reportazhi stali bilsh informativnimi Kuprel D Literary Reportage Between and Beyond Art and Fact in History of the Literary Cultures of East Central Europe Junctures and Disjunctures in the 19th and 20th Centuries Diana Kuprel ed M Cornis Pope and J Neubauer Amsterdam John Benjamins Pub Co 2004 2006 Vol 1 522 p Posilannya red Vikicitati mistyat vislovlyuvannya vid abo pro Rishard KapuscinskijNeoficijna storinka Kapuscinskogo kapuscinski info Arhivovano 17 serpnya 2020 u Wayback Machine Servis Kapuscinskogo na portali Gazeta pl nedostupne posilannya z lipnya 2019 Rishard Kapuscinskij Neshastyam dlya media ye intelektualni linoshi yihnogo spozhivacha Rishard Kapuscinskij ta Ticiano Tercani Arhivovano 28 chervnya 2018 u Wayback Machine pol Imperator 1978 bil Nash krihkij svit Rishard Kapushcinski rozmovlyaye z Arturom Domoslavskim i Alyeksandrom Kachorovskim Gazeta Viborcha Arhivovano 2 travnya 2014 u Wayback Machine Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Rishard Kapuscinskij amp oldid 39987957