Павло Васильович Ричагов (рос. Павел Васильевич Рычагов; 2 січня (15 січня) 1911, Нижні Лихобори, Московська губернія — 28 жовтня 1941, селище Барбиш, поблизу Куйбишева) — радянський військовий льотчик та воєначальник, генерал-лейтенант авіації (1940), Герой Радянського Союзу (1936), депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання (1937—1941).
| Ричагов Павло Васильович | |
|---|---|
| Рычагов Павел Васильевич | |
| Комбриг авіації Ричагов | |
| Народження | 2 січня (15 січня) 1911 Нижні Лихобори (зараз Москва), Російська імперія |
| Смерть | 28 жовтня 1941 (30 років) селище Барбиш поблизу Куйбишева, СРСР |
| Країна | |
| Приналежність | РСЧА |
| Вид збройних сил | ВПС СРСР |
| Рід військ | Винищувальна авіація |
| Освіта | Борисоглєбський навчальний авіаційний центр підготовки льотного складу імені В. П. Чкалова |
| Роки служби | 1928—1941 |
| Партія | КПРС |
| Звання | Генерал-лейтенант авіації |
| Командування | заступник народного комісара оборони СРСР з авіації |
| Війни / битви | Локальні конфлікти Громадянська війна в Іспанії Японсько-китайська війна Друга світова війна Зимова війна |
| Нагороди | |
| Ричагов Павло Васильович у Вікісховищі |
Біографія Редагувати
П. В. Ричагов народився 15 січня 1911 (2 січня за старим стилем; за іншими джерелами 2 листопада 1911) в селі Нижні Лихобори (зараз район на півночі Москви), Московської губернії, Російська імперія, в родині селянина. Закінчивши початкову середню школу, працював на фабриці пакувальником. У Червоній армії з 1928 по червень 1941. Командував різними підрозділами винищувальної авіації. Учасник бойових дій під час локальних конфліктів (Іспанія, Китай) та Другої світової війни (Зимова війна). У 1937 був гостем на авіаційному параді в Англії. Цього ж року — 12 грудня, обрано депутатом Верховної Ради СРСР 1-го скликання. 1938 рішенням ЦК партії без проходження кандидатського стажу, стає членом ВКП (б), рекомендації надано Сталіном та Ворошиловим. Від 1940 займає високі керівні посади у Наркоматі оборони СРСР, генерал-лейтенант авіації, нагороджено найвищими радянськими державними відзнаками. 24 червня 1941 заарештовано у так званій «Справі авіаторів», страчено 28 жовтня 1941 у селищі Барбиш, поблизу Куйбишева.
Військова кар'єра Редагувати
Початок Редагувати
У лавах РСЧА від 1928. У 1930 закінчив військово-теоретичну авіаційну школу в Ленінграді, а 1931 — 2-ю військову школу льотчиків ім. ОСОАВІАХІМу у Борисоглєбську. Швидко засвоїв навчально-тренувальний У-1 і літак-розвідник Р-1, вважався кращим її випускником.
1931 отримав призначення у 109-у авіаційну ескадрилью, 36-ї винищувальної бригади авіації Українського військового округу, дислокованої у Житомирі, від листопада 1931 молодший льотчик 3-ї авіаескадрильї ВПС Ленінградського військового округу. У вересні 1933 повертається у 109-у авіаційну ескадрилью, на посаду командира ланки, 5-ї винищувальної бригади. 25 травня 1936 нагороджено орденом Леніна. Від листопада 1935 — інструктор у ескадрильї з вищого пілотажу і повітряної стрільби 8-ї військової школи пілотів ВПС Київського військового округу.
Громадянська війна в Іспанії Редагувати
Від 20 жовтня 1936 по 6 лютого 1937 в Іспанії. Під час Громадянської війни — військовий радник у Збройних силах Іспанської Республіки (псевдонім «Пабло Паланкар»). Безпосередньо брав участь у бойових діях, командував ланкою, потім 1-ю авіаційною ескадрильєю, пізніше 26-ю групою (із трьох ескадрилей) винищувачів І-15. Виконав близько 80 бойових вильотів (загальний бойовий наліт 105 годин), збив вісім літаків супротивника особисто (п'ять винищувачів, три бомбардувальника, включаючи німецький транспортник Ju 52, що використовувався у цій якості) і чотирнадцять в групі. Загалом льотчики його ескадрильї збили близько сорока ворожих літаків. Тричі було збито самого, одного разу приземлився на парашуті у центрі Мадриду, пораненим у ногу.
31 грудня 1936 нагороджено орденом Леніна з присвоєнням звання Героя Радянського Союзу (після встановлення знака особливої відмінності «Золота зірка» — вручено медаль під № 86).
Китай Редагувати
Після повернення з Іспанії командував 65-ю винищувальною авіаескадрильєю. У лютому 1937 присвоєно військове звання майор, цього ж року вступив на навчання до Військово-повітряної академії імені М. Є. Жуковського, однак провчився недовго. Від грудня 1937 по квітень 1938 очолював групу радянських льотчиків-винищувачів в Китаї (під псевдонімом «генерал Баталін»), брав участь в боях з японськими військами під час японо-китайської війни, зокрема у озера Хасан. 18 березня 1938 нагороджено орденом Червоного Прапора, 14 квітня, наказом НКО № 777/п, присвоєно військове звання комбриг. На початку квітня 1938 призначено командувачем ВПС Московського військового округу, проте через десять днів, переведений на Далекий Схід командувачем ВПС і членом Військової ради Приморської групи військ Далекосхідного фронту; з вересня 1938, після розформування управління Далекосхідного фронту — командувач ВПС 1-ї Окремої Червонопрапорної армії. Перебував на Далекому Сході по червень 1939.
Зимова війна Редагувати
Під час радянсько-фінської війни командував авіацією 9-ї армії, 21 травня 1940 нагороджений другим орденом Червоного Прапора.
На керівних посадах у Наркоматі оборони СРСР Редагувати
Член Військової ради при наркомі оборони від жовтня 1940, з 7 грудня по 24 квітня 1941 — член Головної військової ради РСЧА. Із 4 червня 1940 генерал-лейтенант авіації; від червня заступник, а з липня 1-й заступник начальника ВПС РСЧА, з серпня 1940 начальник Головного управління ВПС РСЧА, а від березня 1941 — заступник народного комісара оборони СРСР з авіації.
9 квітня 1941, за підсумками наради Політбюро ЦК ВКП (б), РНК СРСР і керівного складу Наркомату оборони, на чолі зі Сталіном, присвяченої питанням зміцнення дисципліни в авіації, знятий з поста, а 12 квітня спрямований на навчання до Військової академії Генштабу РККА. У червні 1941 провів секретне інспектування радянсько-німецького кордону.
Арешт та страта Редагувати
Звістка про початок німецько-радянської війни заскочила подружжя Ричагових у Сочінському санаторії. Вони відразу ж виїхали до столиці. У Москві (за іншими відомостями Ричагова «зняли» з потягу у Тулі) на вокзалі, Павла і Марію Нестеренко попросили зайти до військового коменданта. Звідти Марія вийшла вже одна — співробітники в цивільному, що знаходилися в кімнаті, наказали Павлу Ричагову залишитися. В ніч проти 24 червня 1941 його було заарештовано у так званій «Справі авіаторів», проте постанова про арешт, датована 27 червня. Формальним приводом для арешту Ричагова слугували вибиті під тортурами свідчення іншого відомого льотчика Якова Смушкевича, який заявив, що вони: «разом з Ричаговим висловлювали невдоволення партією і урядом і домовилися спільними зусиллями зривати озброєння ВПС». Останній допит Павла Ричагова у справі № 2930, відбувся 25 жовтня 1941.
Всіх, хто не помер під час слідства і дожив до вироку, стратили. 28 жовтня 1941 Ричагова, разом з дружиною, було розстріляно у селищі Барбиш Куйбишевської області, на спецділянці Управління НКВС СРСР по Куйбишевській області, разом з рештою, всього 25 чоловік, включаючи і звинувачених по іншим справам.
21 березня 1947 Указом Президії Верховної Ради СРСР П. В. Ричагова було позбавлено звання Герой Радянського Союзу.
Реабілітація Редагувати
23 липня 1954 П. В. Ричагова реабілітовано Постановою Головної військової прокуратури СРСР. Із доповіді Р. А. Руденко: «Підставою для арешту Ричагова слугували свідчення Смушкевіча, Сакрієра і Ванникова. Їхні свідчення були отримані в результаті застосування незаконних методів слідства». 19 березня 1963 посмертно відновлено у КПРС, а 22 квітня 1969 повернуто звання Героя Радянського Союзу.
Іменем Павла Ричагова названа вулиця в Північному окрузі Москви, на якій стояв будинок, де він жив.
Сім'я Редагувати
- Дружина — Нестеренко Марія Петрівна (* серпень 1910, селище Буди, неподалік від Харкова — † 28 жовтня 1941, селище Барбиш, поблизу Куйбишева) — також військовий пілот. Після переведення Ричагова до Наркомату оборони, проживали у відомому московському Будинку на набережній. Заарештована 26 червня 1941 на Центральному аеродромі імені М. В. Фрунзе. На час арешту — заступник командира авіаполку особливого призначення, майор. Під час слідства піддавалася тяжким тортурам, розстріляна разом з чоловіком 28 жовтня 1941.
- Брат — Ричагов Віктор Васильович, викладав та завідував на кафедрі «Насоси та насосні станції» в Московському гідромеліоративному інституті.
Перемоги над противником Редагувати
Список повітряних перемог П. В. Ричагова становить 8 літаків противника збиті ним особисто (п'ять винищувачів, три бомбардувальника, включаючи німецький транспортник Ju 52, що використовувався у цій якості) і чотирнадцять в групі, в усіх випадках на біплані І-15.
Нагороди Редагувати
За роки служби П. В. Ричагов здобув наступні нагороди:
| Країна | Назва отриманої нагороди | Вигляд | Дата нагородження | Хто нагородив, інші примітки |
|---|---|---|---|---|
| Орден Леніна | 25 травня 1936 | Старший лейтенант | ||
| Орден Леніна та звання «Героя Радянського Союзу» | 31 грудня 1936 | Президія Верховної Ради СРСР, після встановлення знака особливої відмінності «Золота зірка» було вручено медаль під № 86 | ||
| Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії» | 23 лютого 1938 | Президія Верховної Ради СРСР | ||
| Орден Червоного прапора | 18 березня 1938 | Із наказу: «За бойові заслуги у боротьбі з японськими агресорами» | ||
| Орден Червоного прапора | 25 жовтня 1938 | Із наказу: «За успішне керівництво діями ВПС в боях у озера Хасан» | ||
| Орден Червоного прапора | 21 травня 1940 | За підсумками радянсько-фінської війни |
Військові звання Редагувати
| Дата присвоєння | Звання | Примітки |
| 1936 | Старший лейтенант | |
| лютий 1937 | Майор | |
| 14 квітня 1938 | Комбриг авіації | Наказ НКО № 777/п |
| 9 лютого 1939 | Комдив авіації | |
| 11 квітня 1940 | Комкор авіації | |
| 4 червня 1940 | Генерал-лейтенант авіації | Постанова РНК СРСР № 945 |
Див. також Редагувати
Посилання Редагувати
| Зовнішні зображення | |
|---|---|
| Ричагов (третій зліва вверху) з бойовими товаришами в Іспанії, 1936 | |
| Ричагов та Марія Нестеренко | |
| Марія Нестеренко | |
| Ричагов (в центрі) з бойовими товаришами в Китаї | |
| Фото з газети | |
| Повідомлення в газеті про переліт екіпажа Марії Нестеренко | |
| Фото з газети екіпажа Марії Нестеренко | |
| Розпорядження НКВС стосовно розстрілу 28 жовтня 1941, 1-ша сторінка | |
| Розпорядження НКВС стосовно розстрілу 28 жовтня 1941, 2-га сторінка | |
| Пам'ятник розстріляним під Куйбишевим (зараз м. Самара) |
Примітки Редагувати
- 12 квітня 1941 знятий з поста і спрямований на навчання Академії генштабу
- ↑ . Архів оригіналу за 21 жовтня 2016. Процитовано 3 січня 2017.
- ↑ . Архів оригіналу за 16 квітня 2017. Процитовано 3 січня 2017.
- . Архів оригіналу за 30 грудня 2016. Процитовано 3 січня 2017.
- . Архів оригіналу за 10 листопада 2016. Процитовано 3 січня 2017.
- ↑ . Архів оригіналу за 26 березня 2017. Процитовано 3 січня 2017.
- . Архів оригіналу за 22 лютого 2020. Процитовано 3 січня 2017.
- . Архів оригіналу за 9 травня 2017. Процитовано 3 січня 2017.
- . Архів оригіналу за 14 січня 2010. Процитовано 3 січня 2017.
- . Архів оригіналу за 4 серпня 2017. Процитовано 3 січня 2017.
- ulpressa
- . Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 3 січня 2017.
- . Архів оригіналу за 6 січня 2017. Процитовано 3 січня 2017.
Джерела з інтернету та література Редагувати
- «Волжская коммуна» [ 8 березня 2019 у Wayback Machine.]
- forum mozohin
- Сталинские списки [ 31 січня 2011 у Wayback Machine.]
- Макспарк [ 10 травня 2017 у Wayback Machine.]
- М. П. Нестеренко [ 10 травня 2012 у Wayback Machine.]
- Солонін М.С. «На мирно сплячих аеродромах…» = «На мирно спящих аэродромах…». — М. : «Яуза», «Эксмо», 2007. — P. 576. — ISBN 978-5-699-15695-5.
- Панов Д.П. «Росіяни на снігу: доля людини на тлі історичної заметілі» = «Русские на снегу: судьба человека на фоне исторической метели». — Львів : «СПОЛОМ», 2003. — (Біографії і Мемуари про війну) — ISBN 966-665-117-3.
Виноски Редагувати
- Товариство сприяння обороні, авіаційному і хімічному будівництву (рос. Общество содействия обороне, авиационному и химическому строительству, скорочено ОСОАВИАХИМ) — радянська суспільно-політична оборонна організація, що існувала у період 1927—1948 роках. 16 січня 1948 Постановою Ради Міністрів СРСР № 77 ОСОАВІАХІМ був розділений на три добровільних товариства — Добровільне товариство сприяння армії (ДОСАРМ), Добровільне товариство сприяння авіації (ДОСАВ) та Добровільне товариство сприяння флоту (ДОСФЛОТ). З 1951 знову з'явилося єдине всесоюзне Добровільне товариство сприяння армії, авіації і флоту — ДТСААФ
- В інтернеті зустрічаються твердження, що страта відбулася в яру за Бариською залізничною станцією Бариського району Ульяновської області, що межує на сході з Куйбишевською областю