Ульяноська область (рос. Улья́новская о́бласть) — суб'єкт Російської Федерації, входить до складу Приволзького федерального округу.
| Ульяновська область | ||
|---|---|---|
| рос. Ульяновская область | ||
| | ||
| Країна | Росія | |
| Фед. округ | Приволзький | |
| Адмін. центр | Ульяновськ | |
| Глава | Aleksey Russkikhd і Sergey Ivanovich Morozovd | |
| Дата утворення | 19 січня 1943 | |
| Оф. вебсайт | ulgov.ru(рос.) | |
| Географія | ||
| Координати | 53°57′ пн. ш. 47°55′ сх. д. / 53.950° пн. ш. 47.917° сх. д. | |
| Площа | 37 300 км² (62-а) | |
| • внутр. вод | 5,4 % | |
| Часовий пояс | MSK (UTC+3) | |
| Населення | ||
| Чисельність | 1289853 (01.01.2011) (36-а) (2011) | |
| Густота | 34,6 осіб/км² | |
| Економіка | ||
| Економ. район | Поволзький | |
| Коди | ||
| ISO 3166-2 | RU-ULY | |
| ЗКАТО | 73 | |
| Суб'єкта РФ | 73 | |
| Телефонний | (+7) | |
| Карти | ||
| | ||
| Ульяновська область у Вікісховищі |
Адміністративний центр — м. Ульяновськ.
Межує з Самарською, Саратовською, Пензенською областями, Мордовією, Чувашією, Татарстаном.
Утворено 19 січня 1943.
Географічне положення Редагувати
Ульяновська область розташована на південному сході Європейської частини Росії, в середньому Поволжї. За територією вона посідає 62 місце в Росії і останнє серед 8 регіонів Поволжя.
Річка Волга ділить територію області на піднесене Правобережжя і низовинне Лівобережжя.
Правобережна частина зайнята Приволзькою височиною (висота до 363 м) з Ундорськими, Кременськими і Сенгилеєвськими горами, що виходять до Волги. Поверхня лівобережної частини — полого-увалиста рівнина.
Основна річка — Волга (Куйбишевське водосховище) з притоками Сура, Свіяга, Великий Черемшан і ін.
Клімат помірно континентальний. Середня температура січня −13 °C, липня +19 °C. Опадів близько 400 мм на рік.
Природа Редагувати
Ульяновська область розташована в зонах лісостепу і широколістняних лісів.
Ґрунти переважно чорноземні.
Ліси займають 1/4 території. На північному заході — великі масиви дубових лісів за участю липи, клена; у Заволж'ї — лукові степи, окремі соснові бори.
Збереглися лось, куниця лісова, вивірка лісова, заєць білий тощо. Численні водоплавні і болотно-берегові птахи. У Куйбишевському водосховищі — лящ, судак, короп тощо.
На території області знаходяться природні території, що особливо охороняються: національний парк «Сенгилеєвські гори», охоронна зона державного заповідника «Приволзький лісостеп», пам'ятники природи «Ундоровське мінеральне джерело», «Реліктові ліси», острів «Борок», лісосмуга Генко і багато ін.
Корисні копалини Редагувати
Провідне положення в структурі мінерально-сировинних ресурсів області займають нафта (запаси становлять 42 млн т), скляна, цементна, крем'яниста (запаси 50 млн т, великі родовища — Інзенське, Забалуйське) і карбонатна сировина (запаси 12 млн т), а також сировина для грубої кераміки. Також у області виявлено і розвідано 493 родовища торфу з запасами 33,2 млн т.
Історія Редагувати
Заселення Середнього Поволжя людьми за даними археологічної науки відбулося понад 100 тисяч років тому. Про присутність людей в Ульяновському Поволжі в епоху палеоліту свідчать окремі стоянки і місцезнаходження знарядь з каменя і кістки, виявлені в гирлі р. Черемшан на півострові Тунгуз, на узбережжі Волги в районі Ундоровського курорту.
У VIII — IX століттях Ульяновське Поволжя увійшло до складу Волзької Булгарії, що була союзом кочових тюркських і осілих угро-фінських племен.
Наприкінці XIV — початку XV століття після спустошливого набігу середньоазійського правителя Тамерлана почалося запустіння території края. З кінця 30-х років XV століття край увійшов до складу Казанського ханства.
Наприкінці 40-х років XVII століття під загальним керівництвом стольника Богдана Хитрово почалося будівництво Карсунсько-Симбірської засічної межі (1647–1654 pp).
Через 22 роки після заснування Симбірську йому довелося витримати сильну боротьбу в захисті держави, але не проти зовнішніх ворогів, а проти розбійної козацької вольниці, керованої отаманом Степаном Разіним.
У XVIII столітті у зв'язку з розширенням території російської держави, зокрема, в південному напрямі, інтенсивно стали освоюватися і заселятися південні райони нинішньої території Ульяновської області, а сам Симбірськ поступово став втрачати своє військово-стратегічне значення.
Радянська влада в Симбірській губернії була встановлена через місяць з невеликим після Жовтневої революції — 10 грудня 1917 року. У 1918 році губернія опинилася в епіцентрі громадянської війни. Після захоплення Червоною Армією Симбірську у вересні 1918 року, місто стало важливою тиловою базою Радянської влади. Тут якийсь час розташовувався штаб і Реввійськрада Східного фронту. Важливе значення в забезпеченні Червоної Армії боєприпасами відігравав Симбірський патронний завод.
В 1924 р. Симбірськ був перейменований на Ульяновськ.
З початком Німецько-радянської війни Ульяновськ стає місцем, куди евакуювалися різні підприємства, організації і установи із західних районів країни, Москви і Ленінграда.
В 1950-60-х рр. в області були створені нові промислові підприємства і споруди (завод важких і унікальних верстатів, механічний завод, Димітровградський науково-дослідний інститут атомних реакторів і ін.), автомобільний міст через Волгу і аеропорт в Ульяновську.
Адміністративний поділ Редагувати
До складу області входять 21 район, 6 міст, зокрема 4 регіонального значення, 30 селищ міського типу.
Райони:
- Базарносизганський район
- Бариський район
- Вешкаймський район
- Інзенський район
- Карсунський район
- Кузоватовський район
- Майнський район
- Мелекеський район
- Ніколаєвський район
- Новомаликлинський район
- Новоспаський район
- Павловський район
- Радищевський район
- Сенгилєєвський район
- Старокулаткинський район
- Старомайнський район
- Сурський район
- Тереньгульський район
- Ульяновський район
- Цильнинський район
- Чердаклинський район
Населені пункти Редагувати
| Населені пункти з кількістю мешканців понад 5 тисяч 2007 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Населення Редагувати
За населенням (1322 тис. осіб (2007)) область посідає 37 місце в Росії і 6 серед регіонів Поволжжя. За щільністю населення (35, 4 осіб/км²) — 29 місце в Росії і 3 серед регіонів Поволжя, поступаючись лише Самарської області і Республіці Татарстан, а за питомою вагою міського населення (рівню урбанізації) — 72,8 % — 35 місце в Росії і 5 серед регіонів Поволжя.
Згідно зі Всеросійським переписом населення 2002 року, національний склад области був наступним:
| Народ | Чисельність, 2002, % (*) |
|---|---|
| Росіяни | 72,65 % |
| Татари | 12,2 % |
| Чуваші | 8 % |
| Мордва | 3,63 % |
| Українці | 1,13 % |
| Азербайджанці | 0,36 % |
| Вірмени | 0,34 % |
Національна мапа регіону Редагувати
| Район | Росіяни | Татари | Чуваші | Ерзя |
|---|---|---|---|---|
| Базарносизганський район | 89 % | 22 % | 2,5 % | 7 % |
| Баришський район | 69 % | 16 % | 9 % | 4 % |
| Вешкаймський район | 85 % | 2 % | 2 % | 6 % |
| Інзенський район | 85 % | 3,3 % | 1,2 % | 9,4 % |
| Карсунський район | 85 % | 10 % | 2 % | 1 % |
| Кузоватовський район | 66 % | 0,7 % | 1,5 % | 27 % |
| Майнський район | 68,75 % | 4,68 % | 25 % | 1 % |
| Мелекесський район | 62 % | 17 % | 16 % | 3 % |
| Ніколаєвський район | 43 % | 23 % | 3 % | 30 % |
| Новомаликлинський район | 21,8 % | 31,6 % | 18,6 % | 28 % |
| Новоспасський район | 83 % | 7,5 % | 2 % | 3 % |
| Павловський район | 56 % | 20 % | 3,5 % | 19 % |
| Радищевський район | 79,4 % | 8,7 % | 1,4 % | 5,5 % |
| Сенгилєєвський район | 74,9 % | 5 % | 16 % | 1,8 % |
| Старокулаткинський район | 2 % | 95 % | 1 % | 0,8 % |
| Старомайнський район | 77 % | 9 % | 8 % | 3 % |
| Сурський район | 87 % | 1 % | 4 % | 5 % |
| Тереньгульський район | 70 % | 4 % | 12,5 % | 12 % |
| Ульяновський район | 70 % | 11 % | 13 % | 2 % |
| Цильнинський район | 27 % | 13 % | 58 % | 1 % |
| Чердаклинський район | 61 % | 21 % | 10 % | 4 % |
Економіка Редагувати
Основні галузі промисловості Редагувати
Основною галуззю спеціалізації є машинобудування, яке становить 56 % обсягу промислового виробництва. Представлене авіабудуванням, приладобудуванням, верстатобудуванням, автомобілебудуванням. Важливе місце в галузі займає група заводів автомобільної промисловості, які проводять близько 60 % російських автобусів і небагато чим більше 10 % вантажних автомобілів. Ульяновський автозавод виник в 1941 р. на базі евакуйованого московського ЗІЛа. Тут створена серія автомобілів УАЗ високої прохідності вантажопідйомністю 0,8 т. Майже 30 % продукції заводу йде на експорт. У області проводять також літаки, верстати, устаткування для хімічної промисловості і сільського господарства.
У Ульяновськi знаходиться один з найбільших в Європі авіаційних заводів — «Авіастар-СП». Підприємство здатне випускати більше 50 літаків на рік. Воно проводить вантажопідйомні літаки — Ан-124 «Руслан», що стали гордістю російської авіації, а також середньомагістральні пасажирські літаки Ту-204. Область займає перше місце в Росії з виробництва цивільних літаків і п'яте — з виробництва автомобілів. Коефіцієнт спеціалізації (душового виробництва) з випуску легкових автомобілів — 4,2.
На другому місці за часткою промислового виробництва області знаходиться харчова промисловість — 13,7 %. Значний розвиток отримало виробництво цукру, яке зосереджене на єдиному підприємстві — ВАТ «Ульяновськсахар». Обсяг виробництва цукру становить близько 190 % обласній потребі, таким чином майже половина вироблюваної продукції може бути реалізована за межі області. Коефіцієнт спциалізациі (душового виробництва) з виробництва цукру — 2,7. Також виділяють традиційні, такі, що отримали розвиток ще в дореволюційний час і галузі, що значно зросли з тих пір: борошномельна, крохмалопаточна, маслосироробна, спиртогорільчана.
Значний розвиток отримала електроенергетика — 12,5 %. Потужність електростанцій становить 955,6 тис. кВт. Кількість підприємств в галузі збільшилася за останні 5 років в 3 рази і становить 18.
На базі власних ресурсів отримало розвиток виробництво будівельних матеріалів (6 % від загального обсягу промислового виробництва). ВАТ «Ульяновськцемент» має виробничі потужності для випуску портланд-цементу мазкі «400» в кількості 1800 тис. тонн. Підготовлено для експлуатації Широковське-II родовище мела із запасами 20,8 млн тонн. У перспективі освоєння найбільшого в Поволжі родовища крейди «Солдатська Ташла» з промисловими запасами високоякісної сировини 273,5 млн тонн. На базі Інзенського родовища ООО «Діатоміт-інвест» випускає різні теплоізоляційні матеріали (діатомовий порошок і керамічні вироби з нього — цеглина, шкаралупи, сегменти). Проектна потужність підприємства — 400 тис. м³ на рік. Коефіцієнт душового виробництва з цементу — 2,9, з випуску цеглини — 1,8. Ташлинське родовище є найбільшою в країні централізованою сировинною базою скляної промисловості. Високоякісні скляні піски Ташлинського гірничозбагачувального комбінату (нині ВАТ «Кварц») поставляються найбільшим скляним заводам Росії. З 1985 року діє збагачувальна фабрика проектною потужністю 300 тисяч тонн збагачених пісків на рік.
Сільське господарство Редагувати
Розводять велику рогату худобу молочно-м'ясного напряму. Займаються птахівництвом, свинарством Провідне місце в рослинництві належить виробництву технічних культур і картоплі, зернових культур.
Влада Редагувати
Уродженці Ульяновської області Редагувати
- Ніколаєв Валентин Олексійович — тренер з фігурного катання
Примітки Редагувати
- http://ulgov.com/governor/1699.html
- . Архів оригіналу за 15 березня 2012. Процитовано 14 грудня 2011.
Джерела Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ульяновська область |
- Губернатор і Уряд Ульяновської області (рос.)
- Законодавчі збори Ульяновської області (рос.)
- Новини Ульяновської області (рос.)
- Новини і фото Ульяновської області (рос.)
- Ульяновська область на сайті «Усесвітня географія» (рос.)
- Ульяновська область на сайті «Моє місто» (рос.)
- (рос.)
- Збірка посилань на сайти Ульяновської області (рос.)
- (рос.)
- (рос.)