Ри́бниця (рос. Рыбница; рум. Rîbnița; їд. ריבניץ; пол. Rybnica) — місто у Молдові (фактично входить до складу самопроголошеної Придністровської Молдавської Республіки), розташоване на Поділлі (на лівому березі Дністра — українсько-румунському етнічному прикордонні)
| Рибниця рум. Rîbnița рос. Рыбница Рибниця молд./рум. Рыбница | ||
|---|---|---|
| ||
| | ||
| Основні дані | ||
| 47°45′59″ пн. ш. 29°00′02″ сх. д. / 47.76638889002777688° пн. ш. 29.000555560027777346° сх. д.Координати: 47°45′59″ пн. ш. 29°00′02″ сх. д. / 47.76638889002777688° пн. ш. 29.000555560027777346° сх. д. | ||
| Країна | Молдова | |
| Регіон | Придністров'я | |
| Столиця для | Рибницький район і Рибницький повіт | |
| Засновано | 1628 | |
| Перша згадка | 1628 | |
| Статус міста | 1938 | |
| Площа | 24,96 км² | |
| Населення | 68 415 (01.10.2017) | |
| Міста-побратими | Вінниця, Дмитров, Гола Пристань | |
| Телефонний код | 555 | |
| Часовий пояс | UTC+2 | |
| GeoNames | 617486 | |
| Поштові індекси | MD-5500 | |
| Міська влада | ||
| Вебсайт | rybnsovet.idknet.com | |
| Мапа | ||
Рибниця Рибниця (Молдова) | ||
| | ||
| | ||
| Рибниця у Вікісховищі |
До революції 1917—1918 — містечко Балтського повіту Подільської губернії. Від 1938 — місто.
Рибниця — місто-побратим українського міста Вінниця.
Османська імперія (1672-1699 рр.)
Річ Посполита (1699-1793 рр.)
Російська імперія (1793-1917 рр.)
Російська республіка (1917 рр.)
Українська Народна Республіка (1917-1919 рр.)
Українська Радянська Соціалістична Республіка (1919-1924 рр.)
Молдавська Автономна Радянська Соціалістична Республіка (1924-1940 рр.)
Молдавська Радянська Соціалістична Республіка 1940-1941 (рр.)
Трансністрія 1941-1944 (рр.)
Молдавська Радянська Соціалістична Республіка (1944-1991 рр.)
Історія Редагувати
У 1628 році поселення Рибниця вперше згадане в документах та позначене на мапі Королівства Польського і Великого князівства Литовського. У 1793 році ця територія в результаті другого поділу Речі Посполитої була приєднана до Російської імперії, а з 1797 року Рибниця увійшла до складу Молокішської волості, Балтського повіту, Подільської губернії. У 1793 р. в Рибниці налічувалося 74 двори, в 1808р. — 201 двір.
Починаючи із середини XIX ст. в Рибниці почали будуватися промислові підприємства, а наприкінці століття на річці Дністрі почало розвиватися судноплавство — були обладнані пристані і поромні переправи в Рибниці, Білоч, Сарацен, Попенко, Михайлівці, які сприяли розвитку ярмаркової торгівлі. У 1898 р. був побудований цукрово-спиртовий комбінат. У 1892-1894 роки було побудовано залізничну лінію Слобідка-Новоселиця, яка проходила через Рибницю. Також в ці часи побудувалися приватні підприємства із переробки сільськогосподарських продуктів. Були споруджені парові млини, пекарня, печі з випалювання вапна, цегельний завод. Почала діяли міністерська школа, школа грамоти для дівчаток, побудовано двокласне училище, відкрита лікарня на 5 ліжок і 2 аптеки.
У 1924 році Рибниця стала селищем міського типу і районним центром Молдавської АРСР. Почала діяти електростанція. У 1928-1929-ті рр. відкрито вечірній робітничий факультет від Київського гірничого інституту. Збудовано лікарню на 60 ліжок. У смт почали діяли 5 шкіл, дитячих садків, кінотеатр на 400 місць, кілька бібліотек. У липні 1938 року указом ВУ ЦВК УРСР Рибниці присвоєно статус міста (з виключенням з міської смуги населених пунктів Шмилене, Піколо, Бузьки, радгоспів Ульма та Мала Ульма).
У 1934 році на березі Дністра в Рибниці був побудований і пущений в експлуатацію виноробний завод. У 1930 р в Рибниці був побудований маслозавод. З 1951 р підприємство отримало назву «Рибницький завод масла і сухого молока тресту». У 1951 році була проведена реконструкція, побудована котельна і компресорний цех — перший в Молдавії на той час із виробництва сухого молока. З 2003 р Рибницький молочний комбінат змінює форму власності і стає ВАТ «Рибницький молочний комбінат». На сьогодні комбінат не працює.
5 серпня 1941 року Рибниця була окупована румуно-німецькими військами і опинилося під контролем губернаторства Трансністрія. 17 березня 1944 року нацисти розстріляли майже 400 радянських полонених у Рибниці. 30 березня 1944 року частинами 41-ї гвардійської стрілецької дивізії під командуванням генерал-майора Цвєткова К.М. місто було окуповане знову радянськими військами.
У 1946 році на базі машинобудівного заводу було засновано ЗАТ «Рибницький насосний завод». Підприємством вироблялося високоякісне обладнання для водоканалізаційного та комунального господарства. У 2005 році основний пакет акцій ЗАТ «РНЗ», згідно з умовами договору купівлі-продажу, був переданий СТОВ «Агроексім». Але інвестиційна програма себе не виправдала і підприємство станом на сьогодні фактично не працює.
У 1961 році введено в експлуатацію Рибницький цементний комбінат, який понад півстоліття на ринку виробництва будівельних матеріалів дали змогу звести сотні житлових будинків, підприємств, установ. У 2008 році Рибницький вино-коньячний комбінат «Рашків» увійшов до складу ЗАТ ТВКЗ «KVINT» в якості Рибницького виробництва.
Населення Редагувати
- 1926 — 9 371 мешканців
Етнічний склад (1926): 38,1 % євреїв, 33,8 % українців, 16,6 % молдаван, 5,7 % поляків, 4,7 % росіян
Етнічний склад (2004): 46,4 % українців, 21,9 % росіян, 21,0 % молдаван, 0,9 % поляків
Економіка Редагувати
Найбільший і єдиний в регіоні металургійний завод, а також річкова пристань, харчова (цукроварня, спиртовий і маслоробний заводи), будівельна (заводи: цементний і залізобетонних виробів) .
Міста-побратими Редагувати
Українці Рибниці Редагувати
Місто Рибниця є єдиним з великих міст Придністров'я, де кількість українців переважає над іншими національностями. До Другої світової війни більшість у місті мали євреї, але гітлерівські репресії та еміграція в Ізраїль в часи пізнього СРСР значно скоротили єврейське населення Рибниці. Українське населення міста також постраждало під час німецько-румунської окупації — в травні-червні 1943 р. близько 3 000 місцевих українців було примусово виселене під Очаків. Тим не менш, згідно з останнім переписом населення 2004 р., українці в місті мають 46,4 %, проти 21,9 % росіян, і 21 % молдаван.
Так само і Рибницький район є єдиним районом Придністров'я, де переважає українське населення — 45,4 % українців проти 29,8 % молдаван і 17,2 % росіян. Українці складають абсолютну більшість у 27 населених пунктах району (див. Населення Придністровської Молдавської Республіки).
В Рибниці видається газета української громади Придністров'я — «Гомін».
Галерея Редагувати
Відомі особистості Редагувати
В поселенні народилися:
- Сергій Добровольський (1910—1942) — український композитор.
- Іцхак Іцхакі (1902—1955) — ізраїльський політичний діяч.
- Василь Корнійчук — радянський вчений в області агрохімії і ампелопедології.
- Ілля Секулер (1932 —) — раціоналізатор сільгоспвиробництва, науковець, педагог, поет.
Література Редагувати
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
Примітки Редагувати
- ↑ Историческая справка(рос.)
- Карта РККА L-35 (Б и Г), 1941
- Відомості Верховної Ради СРСР. — 1938. — № 21. — 15 грудня. — С. 4.
- СССР: Административно-территориальное деление союзных республик / Ред. и предисл.: П. В. Туманов. — Доп. к 1-му изд. (Изменения 1.10.1938 – 1.03.1939). — М. : Изд. «Ведомости Верховного Совета РСФСР», 1939. — С. 107.(рос.)
- . moldova.mfa.gov.ua. Архів оригіналу за 7 вересня 2017. Процитовано 16 грудня 2015.
- . gazeta.gospmr.org. Архів оригіналу за 25 листопада 2018. Процитовано 27 листопада 2018.
- Энциклопедия виноградарства / гл. ред. А. И. Тимуш. — Кишинев : Гл. ред. Молдавской Советской Энциклопедии, 1986.(рос.)
Посилання Редагувати
- (рос.)
- Сайт Рибницької філії Придністровського Державного університету ім. Т. Г. Шевченка(рос.)[недоступне посилання з липня 2019]
- карта Рибниці і околиць(рос.)
- (рос.)
- фото Рибниці на Flickr.com(рос.)
- (пол.)
- (рос.)