Рибако́в Миха́йло Олекса́ндрович (26 травня 1929, Київ — 24 грудня 2009, Київ) — український дослідник-краєзнавець, фахівець з історії Києва, історіографії та джерелознавства, педагог, літератор.
| Рибаков Михайло Олександрович | |
|---|---|
| | |
| Ім'я при народженні | Рибаков Михайло Ізраїльович[1] |
| Народився | 26 травня 1929[1] Київ, Українська СРР, СРСР |
| Помер | 24 грудня 2009 (80 років) Київ, Україна |
| Країна | СРСР Україна |
| Діяльність | краєзнавець |
| Alma mater | Київський педагогічний інститут ім. Горького |
| Галузь | історія, краєзнавство |
| Науковий ступінь | кандидат історичних наук |
| Науковий керівник | В. І. Стрельський |
| Відомий завдяки: | численним дослідженням з історії Києва, як автор науково-популярних видань |
| Нагороди |
Біографія Редагувати
Михайло Рибаков народився в Києві 1929 року. У роки Німецько-радянської війни перебував із родиною в евакуації в Куйбишеві. Там, у віці 12-14 років, він працював на оборонних підприємствах, згодом був нагороджений медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні».
У 1947–1951 роках навчався в Київському педагогічному інституті ім. Горького, отримавши диплом з відзнакою. Після закінчення інституту й до 2000-х років викладав історію, географію і суспільствознавство в київських школах, одночасно займаючись краєзнавчими дослідженнями. За педагогічні заслуги Михайлові Рибакову було присвоєно звання «Відмінник народної освіти».
З 1970-х років Рибаков публікує статті в наукових і літературних журналах, газетах, також ним було опубліковано ряд мемуарів і знайдених ним літературних творів. У 1982 році під керівництвом В'ячеслава Стрельського захистив кандидатську дисертацію на тему «Джерела для історико-краєзнавчого вивчення (на досвіді аналізу джерел з історії Києва)». У 1990-х роках обіймав посаду провідного наукового співробітника Музею історії Києва.
У 1990—2000-х роках Рибаков на ґрунті власних багаторічних досліджень написав ряд науково-популярних книг з історії та краєзнавства Києва. Ці книги містять цінні відомості, багато з яких були оприлюднені вперше, історіографія видань охоплює головним чином період XIX — перша половина XX століття.
Діяльність у науці і культурі Редагувати
Працюючи вчителем у школах лівобережної частини Києва, Михайло Рибаков займався дослідженнями цієї місцевості. Очолював групу учнів-краєзнавців, яка досліджувала звільнення Дарниці від німецьких окупантів у 1943 році. Разом із учнями він розшукав більше 500 ветеранів 136-ї Київської стрілецької дивізії, група зібрала різні матеріали — фотографії, карти, особисті речі. У результаті в школі № 136 було створено музей, а самій школі присвоєно ім'я дивізії. Михайло Рибаков брав активну участь у створенні музеїв історії Дарницького району та залізничної станції Дарниця.
Пізніше географія досліджень Рибакова стала охоплювати не тільки весь Київ, але й околиці, він вивчав історію виникнення приміських дачних селищ, які стали згодом населеними пунктами — Ірпінь, Боярка, Буча, Ворзель, Клавдієво, Тетерів (Пісківка), а також історію передмість і селищ, що в XX столітті увійшли в міську межу — Солом'янка, Чоколівка, Пуща-Водиця, Біличі, місцевість Борщагівка, Караваєвщина, Шулявщина, Вигурівщина, Троєщина та інші.
Безліч фактів було встановлено Рибаковим при вивченні матеріалів державних архівів, також він розшукував і вивчав сімейні архіви потомственних киян. Результатом одного з таких розслідувань стало встановлення епоніма київської історичної місцевості Байкова гора — генерал-майора Сергія Байкова.
Особливо докладно учений дослідив питання історії театрального і циркового мистецтва в Києві, деяких навчальних закладів, діяльності книготорговців і видавців, ряду дореволюційних промислових підприємств. Михайло Рибаков уточнив ряд фактів з історії театру «Березіль», київського ТЮГу, театру «Соловцов», театру ім. І. Франка; завдяки йому стали відомі кілька десятків театрів, які працювали в Києві в перші десятиліття XX століття. Рибаков був першим дослідником, який докладно вивчив появу в Києві театрів оперети.
Багато досліджень були неможливими до скасування радянської цензури та надання вільного доступу до матеріалів колишніх спецхранів. Працюючи з такими матеріалами, Рибаков розшукав дані про багатьох раніше невідомих або маловідомих діячів культури, громадські організації. У тих самих колишніх спецхранах були знайдені сотні невідомих раніше літературних творів, з яких Рибаковим було опубліковано близько 120 — це твори Сергія Бердяєва (робіт тільки цього автора Рибаков виявив понад 500), Миколи Агнівцева, Олександра Дейча , Іллі Еренбурга, Івана Буніна, Олександра Купріна, Тетяни Щепкіної-Куперник та інших.
Михайло Рибаков співпрацював з Українським товариством охорони пам'яток історії та культури, Київським інститутом юдаїки. Він розшукав і опублікував документи, що стосуються єврейської організації «Культур-Ліга», докладно дослідив історію київських єврейських театрів.
Бібліографія Редагувати
Михайлові Рибакову належить більше 400 публікацій. Його статті друкувалися у часописах:
- «Український історичний журнал»;
- «Україна»;
- «Новини кіноекрану»;
- «Архіви України»;
- «Наука і суспільство»;
- «Советская эстрада и цирк»;
- «Пам'ятки України»;
- «Радуга»;
- «Старт»;
- «Вітчизна»;
- «Український театр» та інших.
Він написав ряд науково-популярних брошур з історії Київських місцевостей, герба міста Києва й декілька книг — збірників історико-краєзнавчих нарисів. До цих книг увійшло багато з раніше опублікованих матеріалів, вони були доповнені та опрацьовані автором.
- Киевский цирк: Люди, события, судьбы. — Киев, 1995. (друге видання 2006 р.) (рос.)
- Невідомі та маловідомі сторінки історії Києва. — Київ : «Кий», 1997. — 374 с. — ISBN 966-7161-15-3.
- Юбилей Пушкина в Киеве. — Киев : «Кий», 1999. — 269 с. — ISBN 966-7161-23-4. (рос.)
- Хрещатик відомий і невідомий. — Київ : «Кий», 2003. — 504 с. — ISBN 966-7161-50-1.
- Вулиця Архітектора Городецького. — Київ : «Фенікс», 2007. — 224 с. — ISBN 978-966-651-499-1.
Також статті Рибакова містяться в енциклопедичних виданнях, таких, як «Київ: енциклопедичний довідник» (видання 1986 року), «Енциклопедія історії України», «Звід пам'яток історії та культури України» (том «Київ»).
Вшанування пам'яті Редагувати
У Києві з 2018 існує вулиця Михайла Рибакова.
Примітки Редагувати
- ↑ а б метрична книга
Джерела Редагувати
- Кальницкий М. Б. Памяти Михаила Александровича Рыбакова // Егупец : альманах. — К. : Дух і літера, 2010. — Вип. 19. (рос.)
- Києвознавці. Михайло Олександрович Рибаков : біобібліографічний покажчик. — К., 2008.
- https://kiekray-nadin.blogspot.com/2018/07/blog-post_84.html