www.wikidata.uk-ua.nina.az

Раптова повінь У геоморфології раптова повінь англ outburst flood яка є типом мегаповені це катастрофічна рідкісна масшт

Раптова повінь

У геоморфології, раптова повінь (англ. outburst flood), яка є типом мегаповені, — це катастрофічна рідкісна масштабна повінь, які включає раптовий викид води. Під час останньої дегляціації, численні проривні повені прильодовикових озер були спричинені проривами або льодовикових щитів або льодовиків, які утворювали дамби цих озер. Приклади таких старих раптових повеней або відомі з геологічного минулого Землі, або припускаються з геоморфологічних доказів на Марсі. Зсуви ґрунту, лахари, льодовикові морени та вулканічні дамби також можуть блокувати річки та створювати озера, а ерозія чи колапс таких перепон створює раптові повені.

Визначення та класифікація Редагувати

Мегаповені — це палеоповені, швидкість потоку яких була більшою за відомі у історичні часи. Їх досліджують за відкладами та ерозійними та конструкційними формами рельєфу, які утворили окремі мегаповені. Історичні повені, відомі нам за записами, переважно були пов'язані з метеорологічними подіями — сильними зливами, швидкісним таненням снігу тощо. Але у геологічному минулому Землі траплялись значно масштабніші повені.

Раптові повені переважно пов'язують з проривом бар'єру, який утворив озеро. З залежності від відповідального механізму, їх поділяють на наступні класи:

Приклади Редагувати

Перелив озер, утворених обвалами Редагувати

Прикладом катастрофічного переливу озера, утвореного обвалами, є прорив озера 10 червня 1786 року на річці Даду у провінції Сичуань, Китай. Після землетрусу обвал породи створив дамбу на річці Даду і утворилося озеро. Через 10 днів тиск води зруйнував цю дамбу, і раптова повінь простягнулась на 1400 км нижче за течією та вбила 100 000 людей.

Тектонічні улоговини Редагувати

Чорне море (бл. 7 600 років тому) Редагувати

Чорне море сьогодні (блакитним) та у 5600 р. до н. е. (синім) за теоріями Раяна та Пітмана

За контроверсійною теорією Чорноморського потопу, зростання рівня Світового океану бл.7 600 років тому спричинило раптове заповнення прісного льодовикового озера Чорного моря солоною водою Егейського моря. Автори гіпотези потопу Раян та Пітман вважають, що «потужний потік солоної води у низинне прісне озеро єдиною катастрофічною подією став натхненням для міфології потопу» (Ryan and Pitman, 1998). Ця теорія залишається активним предметом суперечок між геологами, які почергово відкривають докази як на користь, так і проти існування потопу, а початкова теорія, що затоплення Чорного моря слугувало основою міфів про Всесвітній потоп лишається недоведеною.

Льодовикові потопи у Північній Америці (8 000-15 000 років тому) Редагувати

У Північній Америці під час льодовикового максимуму не існувало Великих Озер у сучасному вигляді, але на їх місці формувались та рухались «прильодовикові озера» (обмежені кригою). Стік води з них також змінювався — то він був на південь, у систему Міссісіпі, то в Арктику, то на схід в Атлантику. Найбільш відомим з них було льодовикове озеро Агассіс. Коли льодовикові дамби руйнувались, з озера відбувався ряд великих повеней, які додавали величезні кількості прісної води до світових океанів.

Міссульські повені штатів Орегон та Вашингтон також були спричинені проривом льодовикових дамб і утворили Ченнелд Скебленд.

Прорив плювіального озера Бонневіль спричинив Бонневільську повінь бл. 14 500 років тому, коли його води змили запруду, яка складалась з двох протилежно розташованих конусів винесення, які заблокували каньйон. Озеро Бонневіль не було льодовиковим, але зміни клімату льодовикової доби визначали його рівень. Перший науковий звіт про мегаповінь Гілберта 1890 року описує саме цю подію.

Останнє з північно-американських прильодовикових озер, яке існувало на північ від сучасних великих озер, було названо геологами льодовикове озеро Оджибвей. Воно досягло найбільшого розміру бл. 8 500 years років тому, коли поєднувалось з озером Агассіс. Але його основний витік був заблокований великою стіною льодовиків, і стік з нього відбувався через притоки у річки Оттава та Святого Лаврентія далеко на південь. Десь між 8 300 та 7 700 років тому, танення льодовикової дамби над найбільш південною частиною Гудзонової затоки настільки витончило дамбу, що вона катастрофічно зруйнувалася. Берегові тераси озера Оджибвей показують, що його дзеркало було на 250 метрів над рівнем моря; обсяг води в озері зазвичай оцінюється у 163 000 кубічних кілометри. Цей обсяг був доданий до Світового океану лише за декілька місяців.

Деталі часу та швидкості змін після початку танення великих льодовикових щитів лишаються предметом досліджень.

Каспійське та Чорне моря (бл. 16 000 років тому) Редагувати

Див. також: Західно-Сибірське льодовикове озеро

Андрій Чепалига з РАНу запропонував теорію, яка датує затоплення низовини Чорного моря більш ранньою датою та з інших причин. За його теорією, глобальне потепління, яке почалося бл. 16 000 років, тому спричинило танення Скандинавського льодовикового щита, наслідком чого було значне збільшення стоку річкових вод у Каспійське море, що підняло його майже на 50 метрів від його поточного рівня, а Азовське море піднялось настільки, що відбувався скид води у Каспійське море. Це підняття рівня моря було настільки швидким, що улоговина Каспійського моря не змогла вмістити весь обсяг води і через північно-західну берегову лінію, через Кумо-Маницьку западину і Керченську протоку почався скид у басейн Чорного моря. На кінець Плейстоцену, це мало б підняти рівень Чорного моря на 60-70 метрів, на 20 метрів нижче його поточного рівня, що затопило великі території прибережних рівнин, які до того використовувались первісними людьми для поселень та полювання. На думку Чепалиги, саме це могло стати основою міфів про Всесвітній потоп.

Повені Червоного моря Редагувати

Існування бар'єру через Баб-ель-Мандебську протоку, між Ефіопією та Єменом, могло бути джерелом раптової повені, схожої на затоплення Середземномор'я. За однією з теорій, подія озера Тоба, приблизно 69 000 — 77 000 років тому, спричинила масивне зниження рівня Червоного моря, оголивши цей бар'єр, що дозволило Homo sapiens залишити Африку маршрутом, альтернативним Сінаю. Знахідка сольових евапоритів на дні Червоного моря підверджує, що ця дамба існувала у різні періоди у минулому, а підняття рівня Світового океану у Фландрійській інтергляціал (та раніші інтергляціалні періоди) дозволяють припустити, що на цій території могли бути раптові повені.

Повені Ла-Маншу Редагувати

У передостанньому льодовиковому максимумі стік у Атлантику з Північного моря з півночі був заблокований крижаною греблею, і вода, яка витікала з річок, накопичилась у величезне прісноводне льодовикове озеро у басейні сучасного Північного моря. Між Велд-оф-Кент та Артуа перешийок (плавно антисинклінальний крейдяний гребінь) висотою не більше 30 метрів над поточним рівнем моря утримував це льодовикове озеро у Па-де-Кале. Десь бл. 425 000 років тому та вдруге бл. 225 000 років тому або відбувався перелив води через перешийок, або цю греблю проривало, що спричинило величезну повінь, змінило витік Рейну з попередньої дельти на Ла-Манш, замінило вододіл «Дуврський перешийок» на значно нижчий, який пролягає від Східної Англії на схід, потім на південний схід до Хук-ван-Холланд та (при поточному рівні моря) відділило Британію від континентальної Європи. Гідролокаційне дослідження дна Ла-Маншу виявило незаперечні ознаки мегаповені у Ла-Манші: сильно еродовані канали та залишки острівців там, де відбувся колапс перешийка.

Занклійська повінь Редагувати

Катастрофічний потоп заповнив улоговину Середземного моря 5,3 млн.років тому на початку занклійської доби, яка завершила Мессінський пік солоності. Потоп почався, коли води Атлантичного океану прорвали перешийок в районі Гібралтарської протоки у висохлий басейн Середземномор'я після Мессінського піку солоності, під час якого Середземне море декілька разів висихало та знову наповнювалось. Ця подія отримала назву Занклійська повінь.

Середземне море не висихало під час останнього льодовикового максимуму; за оцінками рівень моря під час заледенінь Плейстоцену падав лише на 110—120 метрів.. Для порівняння, глибина Гібралтарської протоки, якою води Атлантики потрапляють у Середземне море, коливається між 300 та 900 метрами.

Див. також Редагувати

Примітки Редагувати

  1. O'Connor, J.E. and Beebee, R.A., 2009, Floods from natural rock-material dams, in: Burr, D., Carling, P., and Baker, V. editors, Megafloods on Earth and Mars: Cambridge University Press.
  2. Goudie, A., 2004, Encyclopedia of Geomorphology. Routledge. London, England. ISBN 0-415-27298-X
  3. Burr, D.M., Baker, V.R., Carling, P.A. (Eds), 2009. Megaflooding on Earth and Mars. Cambridge University Press. 319 pp.
  4. Schuster, R.L.; Wieczorek, G.F. (2002). . Landslides: Proceedings of the First European Conference on Landslides (A.A. Balkema Publishers): 59–78. ISBN 978-90-5809-393-6. Архів оригіналу за 8 лютого 2018. Процитовано 6 жовтня 2017. 
  5. Gilbert, Karl Grove (1890). . Washington, D.C.: Government Printing Office. Архів оригіналу за 16 лютого 2017. Процитовано 6 жовтня 2017. 
  6. Для розуміння — такий обсяг достатній, щоб покрити Антарктику шаром води у 10 метрів
  7. Tchepalyga, Andrey (4 листопада 2003). . Abstracts with Programs The Geological Society of America 2003 Seattle Annual Meeting 35–6. Seattle, Washington. с. 460. Архів оригіналу за 14 червня 2007. Процитовано 24 липня 2007. 
  8. Coleman, Robert G (1998)"Geological Evolution of the Red Sea" ISBN 0-19-507048-8
  9. Schiermeier, Quirin (18 липня 2007). . Nature. Архів оригіналу за 7 серпня 2012. Процитовано 8 квітня 2012. 
  10. Sanjeev Gupta et al. in Nature 448 (2007), pp 342—345.
  11. BBC News, «Megaflood' made 'Island Britain'» [ 20 липня 2007 у Wayback Machine.]; «Geological evidence supports theory of surge down the English Channel.» [ 8 вересня 2007 у Wayback Machine.] News at Nature
  12. Garcia-Castellanos, D., et al., (2009). «Catastrophic flood of the Mediterranean after the Messinian Salinity Crisis». Nature, 462, 778—782.
  13. Kenneth J. Hsu, 1983, The Mediterranean Was a Desert, Princeton University Press, Princeton, New Jersey
  14. Lambeck, K., 1996, «Sea-level change and shore-line evolution in Aegean Greece since Upper Palaeolithic time». Antiquity. v. 70, no. 269, pp. 588—611.
  15. Lambeck, K., 2005, «Sea-level change in the Mediterranean Sea since the LGM: model predictions for tectonically stable areas». Quaternary Science Reviews. v. 24, no. 18-19, pp. 1969—1988.
  16. .Див. Robinson, Allan Richard and Paola Malanotte-Rizzoli, Ocean Processes in Climate Dynamics: Global and Mediterranean Examples. Springer, 1994, p. 307, ISBN 0-7923-2624-5.

Посилання Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
U geomorfologiyi raptova povin angl outburst flood yaka ye tipom megapoveni ce katastrofichna ridkisna masshtabna povin yaki vklyuchaye raptovij vikid vodi 1 2 Pid chas ostannoyi deglyaciaciyi chislenni prorivni poveni prilodovikovih ozer buli sprichineni prorivami abo lodovikovih shitiv abo lodovikiv yaki utvoryuvali dambi cih ozer Prikladi takih starih raptovih povenej abo vidomi z geologichnogo minulogo Zemli abo pripuskayutsya z geomorfologichnih dokaziv na Marsi Zsuvi gruntu lahari lodovikovi moreni ta vulkanichni dambi takozh mozhut blokuvati richki ta stvoryuvati ozera a eroziya chi kolaps takih perepon stvoryuye raptovi poveni 3 Zmist 1 Viznachennya ta klasifikaciya 2 Prikladi 2 1 Pereliv ozer utvorenih obvalami 2 2 Tektonichni ulogovini 2 2 1 Chorne more bl 7 600 rokiv tomu 2 2 2 Lodovikovi potopi u Pivnichnij Americi 8 000 15 000 rokiv tomu 2 2 3 Kaspijske ta Chorne morya bl 16 000 rokiv tomu 2 2 4 Poveni Chervonogo morya 2 2 5 Poveni La Manshu 2 2 6 Zanklijska povin 3 Div takozh 4 Primitki 5 PosilannyaViznachennya ta klasifikaciya RedaguvatiMegapoveni ce paleopoveni shvidkist potoku yakih bula bilshoyu za vidomi u istorichni chasi Yih doslidzhuyut za vidkladami ta erozijnimi ta konstrukcijnimi formami relyefu yaki utvorili okremi megapoveni Istorichni poveni vidomi nam za zapisami perevazhno buli pov yazani z meteorologichnimi podiyami silnimi zlivami shvidkisnim tanennyam snigu tosho Ale u geologichnomu minulomu Zemli traplyalis znachno masshtabnishi poveni Raptovi poveni perevazhno pov yazuyut z prorivom bar yeru yakij utvoriv ozero Z zalezhnosti vid vidpovidalnogo mehanizmu yih podilyayut na nastupni klasi kolaps lodovikovih damb yaki obmezhuvali prilodovikovi ozera Missulski poveni shvidka eroziya tanennya lodovikovih shitiv yekullojpi kolaps zemlyanih bar yeriv obvaliv abo lodovikovih moren kolaps vulkanichnih damb utvorenih potokami lavi laharami abo piroklastichnimi potokami perevishennya zemlyanih abo skelnih bar yeriv perepovnennya ozera napr ozero Bonnevil perelittya okeanu cherez rozdilnu peretinku u bezstichnu oblast napr Zanklijska povin Chornomorskij potop Prikladi RedaguvatiPereliv ozer utvorenih obvalami Redaguvati Prikladom katastrofichnogo perelivu ozera utvorenogo obvalami ye proriv ozera 10 chervnya 1786 roku na richci Dadu u provinciyi Sichuan Kitaj Pislya zemletrusu obval porodi stvoriv dambu na richci Dadu i utvorilosya ozero Cherez 10 dniv tisk vodi zrujnuvav cyu dambu i raptova povin prostyagnulas na 1400 km nizhche za techiyeyu ta vbila 100 000 lyudej 4 Tektonichni ulogovini Redaguvati Chorne more bl 7 600 rokiv tomu Redaguvati Dokladnishe Teoriya Chornomorskogo potopu nbsp Chorne more sogodni blakitnim ta u 5600 r do n e sinim za teoriyami Rayana ta PitmanaZa kontroversijnoyu teoriyeyu Chornomorskogo potopu zrostannya rivnya Svitovogo okeanu bl 7 600 rokiv tomu sprichinilo raptove zapovnennya prisnogo lodovikovogo ozera Chornogo morya solonoyu vodoyu Egejskogo morya Avtori gipotezi potopu Rayan ta Pitman vvazhayut sho potuzhnij potik solonoyi vodi u nizinne prisne ozero yedinoyu katastrofichnoyu podiyeyu stav nathnennyam dlya mifologiyi potopu Ryan and Pitman 1998 Cya teoriya zalishayetsya aktivnim predmetom superechok mizh geologami yaki pochergovo vidkrivayut dokazi yak na korist tak i proti isnuvannya potopu a pochatkova teoriya sho zatoplennya Chornogo morya sluguvalo osnovoyu mifiv pro Vsesvitnij potop lishayetsya nedovedenoyu Lodovikovi potopi u Pivnichnij Americi 8 000 15 000 rokiv tomu Redaguvati U Pivnichnij Americi pid chas lodovikovogo maksimumu ne isnuvalo Velikih Ozer u suchasnomu viglyadi ale na yih misci formuvalis ta ruhalis prilodovikovi ozera obmezheni krigoyu Stik vodi z nih takozh zminyuvavsya to vin buv na pivden u sistemu Missisipi to v Arktiku to na shid v Atlantiku Najbilsh vidomim z nih bulo lodovikove ozero Agassis Koli lodovikovi dambi rujnuvalis z ozera vidbuvavsya ryad velikih povenej yaki dodavali velichezni kilkosti prisnoyi vodi do svitovih okeaniv Missulski poveni shtativ Oregon ta Vashington takozh buli sprichineni prorivom lodovikovih damb i utvorili Chenneld Skeblend Proriv plyuvialnogo ozera Bonnevil sprichiniv Bonnevilsku povin bl 14 500 rokiv tomu koli jogo vodi zmili zaprudu yaka skladalas z dvoh protilezhno roztashovanih konusiv vinesennya yaki zablokuvali kanjon Ozero Bonnevil ne bulo lodovikovim ale zmini klimatu lodovikovoyi dobi viznachali jogo riven Pershij naukovij zvit pro megapovin Gilberta 1890 roku opisuye same cyu podiyu 5 Ostannye z pivnichno amerikanskih prilodovikovih ozer yake isnuvalo na pivnich vid suchasnih velikih ozer bulo nazvano geologami lodovikove ozero Odzhibvej Vono dosyaglo najbilshogo rozmiru bl 8 500 years rokiv tomu koli poyednuvalos z ozerom Agassis Ale jogo osnovnij vitik buv zablokovanij velikoyu stinoyu lodovikiv i stik z nogo vidbuvavsya cherez pritoki u richki Ottava ta Svyatogo Lavrentiya daleko na pivden Des mizh 8 300 ta 7 700 rokiv tomu tanennya lodovikovoyi dambi nad najbilsh pivdennoyu chastinoyu Gudzonovoyi zatoki nastilki vitonchilo dambu sho vona katastrofichno zrujnuvalasya Beregovi terasi ozera Odzhibvej pokazuyut sho jogo dzerkalo bulo na 250 metriv nad rivnem morya obsyag vodi v ozeri zazvichaj ocinyuyetsya u 163 000 kubichnih kilometri 6 Cej obsyag buv dodanij do Svitovogo okeanu lishe za dekilka misyaciv Detali chasu ta shvidkosti zmin pislya pochatku tanennya velikih lodovikovih shitiv lishayutsya predmetom doslidzhen Kaspijske ta Chorne morya bl 16 000 rokiv tomu Redaguvati Div takozh Zahidno Sibirske lodovikove ozero Andrij Chepaliga z RANu zaproponuvav teoriyu yaka datuye zatoplennya nizovini Chornogo morya bilsh rannoyu datoyu ta z inshih prichin Za jogo teoriyeyu globalne poteplinnya yake pochalosya bl 16 000 rokiv tomu sprichinilo tanennya Skandinavskogo lodovikovogo shita naslidkom chogo bulo znachne zbilshennya stoku richkovih vod u Kaspijske more sho pidnyalo jogo majzhe na 50 metriv vid jogo potochnogo rivnya a Azovske more pidnyalos nastilki sho vidbuvavsya skid vodi u Kaspijske more Ce pidnyattya rivnya morya bulo nastilki shvidkim sho ulogovina Kaspijskogo morya ne zmogla vmistiti ves obsyag vodi i cherez pivnichno zahidnu beregovu liniyu cherez Kumo Manicku zapadinu i Kerchensku protoku pochavsya skid u basejn Chornogo morya Na kinec Plejstocenu ce malo b pidnyati riven Chornogo morya na 60 70 metriv na 20 metriv nizhche jogo potochnogo rivnya sho zatopilo veliki teritoriyi priberezhnih rivnin yaki do togo vikoristovuvalis pervisnimi lyudmi dlya poselen ta polyuvannya Na dumku Chepaligi same ce moglo stati osnovoyu mifiv pro Vsesvitnij potop 7 Poveni Chervonogo morya Redaguvati Isnuvannya bar yeru cherez Bab el Mandebsku protoku mizh Efiopiyeyu ta Yemenom moglo buti dzherelom raptovoyi poveni shozhoyi na zatoplennya Seredzemnomor ya Za odniyeyu z teorij podiya ozera Toba priblizno 69 000 77 000 rokiv tomu sprichinila masivne znizhennya rivnya Chervonogo morya ogolivshi cej bar yer sho dozvolilo Homo sapiens zalishiti Afriku marshrutom alternativnim Sinayu Znahidka solovih evaporitiv na dni Chervonogo morya pidverdzhuye sho cya damba isnuvala u rizni periodi u minulomu a pidnyattya rivnya Svitovogo okeanu u Flandrijskij interglyacial ta ranishi interglyacialni periodi dozvolyayut pripustiti sho na cij teritoriyi mogli buti raptovi poveni 8 Poveni La Manshu Redaguvati U peredostannomu lodovikovomu maksimumi stik u Atlantiku z Pivnichnogo morya z pivnochi buv zablokovanij krizhanoyu grebleyu i voda yaka vitikala z richok nakopichilas u velichezne prisnovodne lodovikove ozero u basejni suchasnogo Pivnichnogo morya Mizh Veld of Kent ta Artua pereshijok plavno antisinklinalnij krejdyanij grebin visotoyu ne bilshe 30 metriv nad potochnim rivnem morya utrimuvav ce lodovikove ozero u Pa de Kale Des bl 425 000 rokiv tomu ta vdruge bl 225 000 rokiv tomu abo vidbuvavsya pereliv vodi cherez pereshijok abo cyu greblyu prorivalo 9 sho sprichinilo velicheznu povin zminilo vitik Rejnu z poperednoyi delti na La Mansh zaminilo vododil Duvrskij pereshijok na znachno nizhchij yakij prolyagaye vid Shidnoyi Angliyi na shid potim na pivdennij shid do Huk van Holland ta pri potochnomu rivni morya viddililo Britaniyu vid kontinentalnoyi Yevropi Gidrolokacijne doslidzhennya dna La Manshu 10 viyavilo nezaperechni oznaki megapoveni u La Manshi silno erodovani kanali ta zalishki ostrivciv tam de vidbuvsya kolaps pereshijka 11 Zanklijska povin Redaguvati Dokladnishe Zanklijska povinKatastrofichnij potop zapovniv ulogovinu Seredzemnogo morya 5 3 mln rokiv tomu na pochatku zanklijskoyi dobi yaka zavershila Messinskij pik solonosti 12 Potop pochavsya koli vodi Atlantichnogo okeanu prorvali pereshijok v rajoni Gibraltarskoyi protoki u visohlij basejn Seredzemnomor ya pislya Messinskogo piku solonosti pid chas yakogo Seredzemne more dekilka raziv visihalo ta znovu napovnyuvalos 13 Cya podiya otrimala nazvu Zanklijska povin Seredzemne more ne visihalo pid chas ostannogo lodovikovogo maksimumu za ocinkami riven morya pid chas zaledenin Plejstocenu padav lishe na 110 120 metriv 14 15 Dlya porivnyannya glibina Gibraltarskoyi protoki yakoyu vodi Atlantiki potraplyayut u Seredzemne more kolivayetsya mizh 300 ta 900 metrami 16 Div takozh RedaguvatiAltajskij potop na richci Katun po zavershennyu ostannogo lodovikovogo periodu Skeblend Prorivna povin Proriv dambi Vsesvitnij potop Yekullojp Atna ozero doistorichne ozero na Alyasci Korkoran ozero doistorichne ozero v centralnij dolini Kaliforniyi Missulski poveni megapovin Plejstocenu Lodovikove ozero Missula Dzhon Harlen Bretc Kanali vitoku na Marsi Zanklijska povin Teoriya Chornomorskogo potopuPrimitki Redaguvati O Connor J E and Beebee R A 2009 Floods from natural rock material dams in Burr D Carling P and Baker V editors Megafloods on Earth and Mars Cambridge University Press Goudie A 2004 Encyclopedia of Geomorphology Routledge London England ISBN 0 415 27298 X Burr D M Baker V R Carling P A Eds 2009 Megaflooding on Earth and Mars Cambridge University Press 319 pp Schuster R L Wieczorek G F 2002 Landslide triggers and types Landslides Proceedings of the First European Conference on Landslides A A Balkema Publishers 59 78 ISBN 978 90 5809 393 6 Arhiv originalu za 8 lyutogo 2018 Procitovano 6 zhovtnya 2017 Gilbert Karl Grove 1890 Lake Bonneville Washington D C Government Printing Office Arhiv originalu za 16 lyutogo 2017 Procitovano 6 zhovtnya 2017 Dlya rozuminnya takij obsyag dostatnij shob pokriti Antarktiku sharom vodi u 10 metriv Tchepalyga Andrey 4 listopada 2003 Late glacial great flood in the Black Sea and Caspian Sea abstract Abstracts with Programs The Geological Society of America 2003 Seattle Annual Meeting 35 6 Seattle Washington s 460 Arhiv originalu za 14 chervnya 2007 Procitovano 24 lipnya 2007 Coleman Robert G 1998 Geological Evolution of the Red Sea ISBN 0 19 507048 8 Schiermeier Quirin 18 lipnya 2007 The megaflood that made Britain an island Nature Arhiv originalu za 7 serpnya 2012 Procitovano 8 kvitnya 2012 Sanjeev Gupta et al in Nature 448 2007 pp 342 345 BBC News Megaflood made Island Britain Arhivovano 20 lipnya 2007 u Wayback Machine Geological evidence supports theory of surge down the English Channel Arhivovano 8 veresnya 2007 u Wayback Machine News at Nature Garcia Castellanos D et al 2009 Catastrophic flood of the Mediterranean after the Messinian Salinity Crisis Nature 462 778 782 Kenneth J Hsu 1983 The Mediterranean Was a Desert Princeton University Press Princeton New Jersey Lambeck K 1996 Sea level change and shore line evolution in Aegean Greece since Upper Palaeolithic time Antiquity v 70 no 269 pp 588 611 Lambeck K 2005 Sea level change in the Mediterranean Sea since the LGM model predictions for tectonically stable areas Quaternary Science Reviews v 24 no 18 19 pp 1969 1988 Div Robinson Allan Richard and Paola Malanotte Rizzoli Ocean Processes in Climate Dynamics Global and Mediterranean Examples Springer 1994 p 307 ISBN 0 7923 2624 5 Posilannya RedaguvatiAlexei N Rudoy Glacier dammed lakes and geological work of glacial superfloods in the Late Pleistocene Southern Siberia Altai Mountains Arhivovano 22 lyutogo 2017 u Wayback Machine Catastrophic floods in the English Channel Inundations Arhivovano 19 zhovtnya 2016 u Wayback Machine Lasafam Iturrizaga GLACIER LAKE OUTBURST FLOODS Encyclopedia of Snow Ice and Glaciers Springer 2011 Eds Vijay P Singh Pratap Singh and Umesh K Haritashya Arhivovano 8 serpnya 2011 u Wayback Machine Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Raptova povin amp oldid 37539359