Радостове, або Радостів (також Радостув, біл. Радастава) — село в Білорусі, у Дорогичинському районі Берестейської області. Орган місцевого самоврядування — Радостівська сільська рада.
| село Радостове | |
| Транслітерація назви | Radastava |
|---|---|
| Основні дані | |
| 51°58′01″ пн. ш. 24°56′25″ сх. д. / 51.966944444472218834° пн. ш. 24.94027777780555510° сх. д.Координати: 51°58′01″ пн. ш. 24°56′25″ сх. д. / 51.966944444472218834° пн. ш. 24.94027777780555510° сх. д. | |
| Країна | Білорусь |
| Область | Берестейська область |
| Район | Дорогичинський район |
| Рада | Радостівська сільська рада |
| Населення | 1339 (2009) |
| Часовий пояс | час у Білорусі |
| Транспорт, відстані | |
| До Мінська | |
| - фізична | 278 км |
| Радостове | |
| Радостове Радостове (Берестейська область) | |
| Радостове у Вікісховищі |
Географія Редагувати
Розташоване над Білозірським каналом, за 10 км від білорусько-українського кордону, за 40 км на південний захід від Дорогичина та за 121 км від Ковеля.
Історія Редагувати
Вперше згадується в XIV столітті як поселення Ратненського клину Холмської землі, що тоді входила до складу Польщі, тоді як Берестейщина та Волинь належали Великому князівству Литовському. У XVI столітті входило до складу Ратенського староства, до столових дібр королів Польщі. Тоді в селі мешкали кметі (слуги ратненського замку).
У часи входження до складу Російської імперії належало до Леликівської волості Ковельського повіту. У XIX столітті перебувало в скрабі Російської імперії. За переписом 1911 року в Радостовому налічувалося 3 звичайні крамниці, 1 горілчана крамниця та мешкало 1280 осіб.
У 1917—1919 роках у селі діяла українська початкова школа. У 1921 році село входило до складу гміни Леликове Каширського повіту Поліського воєводства Польської Республіки. Знову українська початкова школа в Радостовому діяла в 1944—1945 роках доки не була переведена у вересні 1945 року на білоруську мову, викладачем був І. Дехтерук.
До 1959 року входило до складу Дивинського району, після — до Дорогичинського.
Населення Редагувати
| Зміни населення | ||
|---|---|---|
| Рік | Населення | Зміна |
| 1911 | 1280 | — |
| 1921 | 1149 | −10.2% |
| 2009 | 1339 | +16.5% |
Село є центром тороканської говірки української мови.
За переписом 1911 року в Радостовому мешкало 1280 осіб.
Станом на 10 вересня 1921 року в селі налічувалося 203 будинки та 1149 мешканців, з них:
- 572 чоловіки та 577 жінок;
- 1128 православних, 2 римо-католики, 19 юдеїв;
- 957 українців, 6 «тутейших», 176 поляків, 10 євреїв.
За переписом населення Білорусі 2009 року чисельність населення села становило 1339 осіб.
Культура Редагувати
Пам'яткою дерев'яної архітектури села є Покровська церква.
Примітки Редагувати
- ↑ Belarus. pop-stat.mashke.org. оригіналу за 2 жовтня 2019. Процитовано 19 січня 2020. (англ.)
- ↑ Леонюк В. Радостове // Словник Берестейщини. — Львів : Видавнича фірма «Афіша», 2010. — Т. 2. — С. 149. — ISBN 978-966-325-135-6.
- ↑ Цинкаловський О. Радостів // Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1986. — Т. 2 : Л — Я. — С. 287-288.
- ↑ Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych. Tom VIII, Województwo poleskie. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. 1924. 20. (пол.)
- ↑ Дехтерчук І. О. Із райкому дали команду: стати білорусами... / Довкола "Піснекрадства" // «Полишукове слово» / Пам'ятки України. — К., 1997. — № 3. — С. 119.