Підка́мінь — селище міського типу в Україні, у Золочівському районі Львівської області. Через містечко проходить автошляхР39. Відоме геологічною пам'яткою Ерозійний останець морських рифів Товтрів або Медоборів Сарматського віку в околицях с. Підкамінь.
селище Підкамінь | ||
---|---|---|
1940 адміністративно-територіальна одиниця | ||
| ||
Вигляд на місто з монастиря | ||
Країна | Україна | |
Область | Львівська | |
Район | Золочівський | |
Громада | Підкамінська селищна громада | |
Код КАТОТТГ | UA46040110010088160 | |
Основні дані | ||
Засноване | — | |
Перша згадка | 1441 | |
Населення | ▼ 2032 (01.01.2017) | |
Площа | 3,57 км² | |
Густота населення | 596 осіб/км² | |
Поштовий індекс | 80670 | |
Телефонний код | +380 3266 | |
Географічні дані | ||
Географічні координати | 49°56′42″ пн. ш. 25°19′35″ сх. д.H G O | |
Найближча залізнична станція | Броди | |
Місцева влада | ||
Адреса ради | 80670, Львівська обл., Золочівський р-н, селище Підкамінь, вул. Франка, 1 | |
Голова ради | Бутинський Богдан Ярославович | |
Підкамінь у Вікісховищі | ||
Карта | ||
Підкамінь | ||
Підкамінь | ||
Розташування, природні умови Редагувати
Розташоване на узгір'ї посеред височин Волино-Подільського пограниччя. Територія колишнього «Підкамінського ключа» знаходилася в межах Вороняцького і Гологоро-Кременецького кряжів, які, простягаючись із заходу на схід, нагадують гірський хребет з висотами, що перевищують 400 м над рівнем моря. На південь від Підкаменя височить горбогірне пасмо Подільських Товтр, прозваних в народі Медоборами. Саме містечко розташоване безпосередньо на стику цих височин.
Через південну частину містечка проходить водорозділ між басейнами Дністра та Дніпра.
Завдяки географічному розташуванню, сприятливому для проживання людей клімату і багатому на воду, родючі ґрунти, рослинний і тваринний світ ландшафту, територія сучасної Підкамінеччини приваблювала до себе людність, починаючи із стародавніх часів.
Історія Редагувати
Понад п'ять з половиною століть налічує його писемна історія. Згідно з писемними джерелами, саме 1441 рік вважається першою згадкою про «місто під Каменем». За цей поважний вік не одна подія відбулася на цій благодатній місцевості, зробивши Підкамінь однією з найбільших перлин краю. А відомий він, насамперед, своїми історичними пам'ятками, на першому місці серед яких знаходиться Монастир походження дерева Хреста Господнього студитського уставу.
1471 року на королівщину Підкамінь в «тенуті» шляхтича Петра Цебровського з руського роду Цебровських «татарським способом» напали рідні брати Ян Сененський-Олеський з братами (сини львівського каштеляна Яна з Сенна і Олеська) разом з 60-ма своїми людьми із Золочева, Олеська.
Гнівош Ледуховський 1539 р. запросив до міста суддів, які 22 жовтня винесли вирок у майновій справі стосовно сіл Накваша, Попівці. Представниками сторін були: підстароста крем. Ян Котовський, Якуб Дмуховський — від Гн. Ледуховського; Пйотр Підгорецький — від воєводини подільської Ядвіги Олеської, дружини Марціна.
Згідно з даними енциклопедичного видання «Історія міст і сіл Української РСР» 1569 р. Підкаменю надано статус міста або ж міське право.
Раніше коло містечка знаходилися фільварок «Альбертівка», «гаївка» «Шумка».
Згідно з записами в «Актах ґродських і земських» за 1758 рік, місто мало назву Підкамінь Цетнерівський (від прізвища дідичів — Цетнер).
XVIII—XIX століттями датуються відбитки печатки місцевої громади з гербом містечка (імовірно, давнішого походження): на блакитному тлі — срібна скеля з двома верхами (символічне відтворення назви містечка), над якою — Око Провидіння в золотому сяйві (алегорія домініканського монастиря).
У часи першої світової пожежею в монастирській бібліотеці у вересні 1915 року були знищені вогнем, зокрема, рукописи праць пріора монастиря Садока Баронча.
Часи ЗУНР, українсько-польських воєн 1918—1920 років Редагувати
У листопаді 1918 року місто увійшло до складу ЗУНР. В цей час у місті функціонував переповнений сирітський притулок (також діяли у Тернополі, Бродах, інших містах).
Через район Підкаменя — Зборова — Озерної наступало польське військове угрупування (зокрема, дивізії полковника Владислава Сікорського, Єнджеєвского, частини генерала Юзефа Галлера) під час українсько-польської війни 1918—1919 років.
22 серпня 1919 року місто було звільнене від поляків під час Чортківської офензиви УГА вояками 10-ї Янівської бригади.
Влітку 1920 року під час радянсько-польської війни Підкамінь був зайнятий частинами Першої кінної армії С. Будьонного. Тоді був створений місцевий ревком, до складу якого увійшли В. Артех, І. Паляниця, М. Шинкарчук, О. Черняхівський.
Польський період Редагувати
За Польщі у Підкамені діяла політична партія радянофільського спрямування «СельРоб».
Радянський період Редагувати
У 1940—1941 та 1944—1959 роках був центром Підкамінського району. В селищі виходив часопис «Радянська нива» — друкований орган Підкамінського РК КПУ та районної Ради депутатів трудящих.
Період Відновлення Української Державності Редагувати
З 24 серпня 1991 року — в складі України.
Пам'ятки Редагувати
«Камінь» Редагувати
Одним із свідків минулого є унікальна пам'ятка природи — скелястий велетень, розташований на високому узгір'ї на північно-східній околиці селища, прозваний в народі «Каменем». Звичайно, що 16-ти метровий кам'яний останець своєю величчю завжди привертав до себе увагу. В очах наших далеких предків він порівнювався з чимось духовним, надприродним. Знахідки у підніжжі Каменя фрагментів посуду висоцької культури ранньозалізного часу (ХІ-VII ст. до н. е.) та періоду Галицько-Волинської держави (ХІ-ХІІІ століття), засвідчують використання його, у першому випадку, в ролі ідола, обереги місцевих жителів і землі від усього злого, а у другому — наскельного храму-фортеці. Можливо саме із цими часами пов'язується ніша, зроблена у формі стилізованого серця із західного боку Каменя. Там могли відбуватися язичницькі обряди давніх мешканців цієї території, приносилися жертви для умилостивлення богів.
На вершині кварцового пісковика чиясь рука видовбала 6 ям-могил глибиною 0,4 — 0,6 м. Численні пази і заглиблення, які утримували дерев'яні конструкції, нагадують систему забудови Карпатських фортець Тустань і Бубнище. Дослідження засвідчують, що у період Галицько-Волинського князівства на Камені була побудований церква оборонного характеру. І ніби за історичною спадковістю досі у західній околиці пам'ятки збереглися кам'яні хрести від цвинтаря другої половини XVII ст., який, ймовірно, залишився від церкви Спаса.
Можливо, із слов'янських часів походить й стародавня назва гори, де зараз височіє монастир — «Рожаниця». Завдяки історико-етнографічним дослідженням встановлено, що язичницькі божества Роду, Рожаниці у наших далеких предків ототожнювалися з процесом родючості і народження.
У глибині Рожаницької гори, на схід від Каменя, знаходяться дві печери із слідами людської діяльності. Дослідженнями співробітників Бродівського історико-краєзнавчого музею у 2001 році встановлено, що вони мали природне походження і в давнину могли використовуватися як печерні церкви або каплиці. Однак, на початку XVIII століття звідти почали видобувати камінь для спорудження монастирських оборонних укріплень, вирізаючи його за допомогою пил та відколюючи залізними і дерев'яними клинами.
Монастир студитів (УГКЦ) Редагувати
Навпроти Каменя, на пагорбі, височить монастир «Походження Дерева Хреста Господнього». У недалекому минулому це був домініканський римо-католицький кляштор «Успіння Пресвятої Богородиці, Хреста Господнього, Апостолів Петра і Павла та всіх Святих».
Цвинтар Редагувати
Місцевий цвинтар розташований на південно-східній околиці села. У цвинтарній капличці поховано представників роду Цетнерів (за деякими даними — С. Баронч). Поруч з каплицею є поховання, зокрема, монахів-домініканців. Також неподалік знаходиться спільна могила поляків, що загинули у 1940-х роках.
Церква Редагувати
1749 року в селі збудована церква святої Параскеви.
У 1900 році парохом церкви у Підкамені був о. Степан Концевич, а греко-католицька парафія налічувала 890 вірних. Наступного 1901 року парохом став о. Григорій Павлюк, можливо вже після смерті свого попередника, він опікувався 908 вірними. У 1902—1933 роках парохом у Підкамені був о. Михайло Ваврик, а греко-католицька парафія вже налічувала 985 вірних.
Наприкінці 1934 року сотрудником у Підкамені був призначений о. Андрій Іздрик, а з 1939 року о. Андрій став парохом місцевої церкви святої Параскеви. Отець Андрій Іздрик зорганізував церковний хор, був членом товариств «Просвіта» та «Сільський господар». У Підкамені чотири рази на рік відбувалися відпусти, які збирали до церкви Святої Параскеви духовенство та жителів навколишніх сіл. У травні 1943 року грамотою Митрополита Андрея Шептицького о. Андрій Іздрик був призначений місцедеканом Підкамінського деканату. Однак часи були складними: отцю часто погрожували польські боївки, під час Служби Божої в селі Паликорови провідник польської боївки сказав парафіянам, «що ваш ксьондз згине з моєї руки». З огляду на це родина Іздриків 1944 року переїжджає до Олеська, де отець Андрій продовжив душпастирську роботу.
Галерея Редагувати
Відомі люди Редагувати
Народилися Редагувати
- Жаба Францішек — польський інженер, військовик АК.
Пов'язані з Підкаменем Редагувати
- отець Микола-Сава-Йосафат Цегельський — український священник (УГКЦ), блаженний священномученик католицької церкви.
- Башта Віталій Антонович — помічник лісничого і лісничий Підкамінського лісництва.
- Петро Гудима — український журналіст, краєзнавець, член НСЖУ, закінчив місцеву середню школу.
- о. Мики́та Їжак — український церковно-культурний діяч, священник, декан Бродівського деканату УГКЦ, крилошанин, адміністратор Підкамінецького деканату.
- Леві-Іцхак Гармелін — рабин у Підкамені.
Поховані Редагувати
- Альбус Степан — діяч ОУН.
- Баронч Садок — пріор домініканського монастиря в Підкамені, історик, краєзнавець.
- Потоцький Стефан Александер — засновник монастиря Отців Василіян у Бучачі, батько Миколи Василя Потоцького.
Дідичі Редагувати
- Гербурт Фридерик
- Гербурт Станіслав, син попереднього, галицький хорунжий (1546), не залишив нащадків.
- Каменецький Марцін
- Цетнер Бальцер
- Цетнер Александер
- Цетнер Антоній
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
- Ділянка у Львівській області з численними вибоїнами, на відтинку до Залізців ледве 2—3 частини по 200—300 м без вибоїн станом восени 2014; в Тернопільській — без значних вибоїн, за винятком Мшанця
- Bukowsk W. Sienieński (Oleski) Jan z Sienna i Oleska h. Dębno (zm. między 1510 a 1513) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków, 1996. — T. XXXVII/2, zeszyt 153. — S. 180. (пол.)
- Barącz S. Pamiętnik szlachetnego Ledochowskich domu [ 20 січня 2015 у Wayback Machine.]. — Lwów, 1879. — S. 6—7. (пол.)
- ↑ ІМСУ, 1968, с. 169.
- Akta grodzkie i ziemskie [ 26 лютого 2019 у Wayback Machine.]… — Lwów, 1928. — Т. XXIII. — S. 365. (лат.) (пол.)
- Knot A. Barącz Sadok Wincenty Fererjusz (1814—1892) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków — Łódź — Poznań — Wilno — Zakopane: Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1935. — Т. 1, zeszyt 1. — S. 290—292; Reprint. Kraków: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1989. — S. 291. — ISBN 8304034840. (пол.)
- Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР. — Львів: Інститут українознавства НАН України; видавнича фірма «Олір», 1995. — іл. — С. 100. — ISBN 5-7707-7867-9.
- Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР… — С. 203.
- Шематизмъ Всего Клира греко-католицкой митрополичой архіепархіи Львовской на рокъ 1914. — Львовъ-Жовква: Накладомъ Архіепархіяльного Клира : Печатня оо. Василіянъ, 1914. — С. 291. (рос.), (русин.)
- Підкамінський деканат. sokaleparchy.org.ua. оригіналу за 4 грудня 2019. Процитовано 2 березня 2017.
- Спис греко-католицького духовенства Львівської Архієпархії (стан з дня 1 січня 1944 р.). — Львів, 1944. — С. 26.
- . Архів оригіналу за 14 березня 2017. Процитовано 13 березня 2017.
- Мельничук Б. Гудима Петро Ярославович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 429. — ISBN 966-528-197-6.
- [1]
- Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa: Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1900. — Cz. 1. — T. 2. — S. 258. (пол.)
Джерела та література Редагувати
- Андрощук О. Підкамінь // Енциклопедія історії України: у 10 / В. А. Смолій (голова) та ін.; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2011. — Т. 8: Па—Прик. — С. 235. — ISBN 978-966-00-1142-7.
- Гудима П. Підкамінь: портрет на фоні століть. — Тернопіль, 2004. — 254 с. — ISBN 966-567-11-38.
- Крестопроісхожденський монастир студійського уставу в Підкамені. Фотобуклет / Б. Монастирський, фото І. Бабійчук. — Львів : Свічадо.
- Підкамінь // Історія міст і сіл Української РСР: У 26 т. Львівська область / Тронько П. Т. (голова) та ін. — Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії АН УРСР, 1968. — С. 169.
- Онищук Я. Підкамінський монастир // Брідщина. — Броди, 1993. — № 2. — С. 14—21.
- Берест Р. Дослідження монастиря в селищі Підкамінь на Львівщині [ 2 жовтня 2018 у Wayback Machine.] // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. — Вип. 12. — Львів: Ін-т українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2008. — С. 360—367.
- Baliński М., Lipiński T. Podkamień // Starożytna Polska pod względem historycznym, jeograficznym i statystycznym opisana [ 2 жовтня 2018 у Wayback Machine.]. — Warszawa : nakład i druk S. Orgelbranda, 1845. — Т. ІІ. — Cz. 2. — 1442 s. — S. 906—908. (пол.)
- Barącz S. Dzieje klasztoru Dominikańskiego w Podkamienu. — Lwów, 1887. (пол.)
- Barącz S. Dzieje klasztoru WW. OO. Dominikanów w Podkamieniu [ 2 червня 2021 у Wayback Machine.]. — Tarnopol, 1870. — 348 s. (пол.)
- Barącz S. Wiadomość o klasztorze WW. OO. Dominikanów w Podkamieniu [ 2 червня 2021 у Wayback Machine.]. — Lwów, 1858. (пол.)
- Ogarek Z. Podkamień koło Brodów. Krótki szkic historii kościoła i klasztoru dominikańskiego [ 2 червня 2021 у Wayback Machine.]. — Lwów, 1939. (пол.)
- Podkamień // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1887. — Т. VIII. — S. 402. (пол.)
- Sęcyński M. B. Okolice Galicyi. — Lwów, 1847. (пол.)
- Terebiż, zagroda w Podkamieniu // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 303. (пол.)
- Żukiewicz K. Dzieje Cudownego Obrazy Maryi w koścele oo. Dominikanów 3. w Podkamieniu. — Kraków, 1907. (пол.)
Посилання Редагувати
- Підкамінь // Шевченківська енциклопедія: — Т. 5: Пе—С : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — С. 129.
- Етнофестиваль «Підкамінь» [ 2 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
- Підкамінь [ 2 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
- Підкамінська селищна (сільська) рада [ 2 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
- У селище Підкамінь їдуть побачити 16-метровий чортів камінь [ 2 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
- Фестуймося на Підкамені!
- С.м.т. Підкамінь: карта вулиць, фото, опис [ 2 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
- https://polona.pl/item/podkamien-kolo-brodow,MTUzMTU4MjY/0/#info:metadata [ 2 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
- https://polona.pl/item/wnetrze-kosciola-oo-dominikanow-w-podkamieniu-kolo-brodow,MTUzMTU4NDU/0/#info:metadata [ 2 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
Відео Редагувати
- Чортів камінь - місто сили. 2022
- Камінь (Чортів Камінь) в смт. Підкамінь Бродівського р-ну Львівської обл. (25.06.2017 р.)
Це незавершена стаття з географії Львівської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |