Миросла́в Володи́мирович Попо́вич (12 квітня 1930, Житомир — 10 лютого 2018, Київ) — український філософ, академік НАН України, Заслужений діяч науки і техніки України, доктор філософських наук, професор, педагог, фахівець у галузі культурології, логіки та методології науки, історії української культури, директор Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України (2001—2018), завідувач відділом логіки та методології науки Інституту філософії.
| Попович Мирослав Володимирович | |
|---|---|
| Мирослав Володимирович Попович | |
| Українська філософія | |
| | |
| Народження | 12 квітня 1930 Житомир, Волинська округа, УСРР |
| Смерть | 10 лютого 2018 (87 років) Київ, Україна |
| Поховання | Байкове кладовище |
| Громадянство (підданство) | СРСР Україна |
| Знання мов | |
| Діяльність | |
| Член | НАН України |
| Науковий ступінь | доктор філософських наук (1967) |
| Школа / Традиція | Київська філософська школа |
| Основні інтереси | - логіка, методологія та філософія науки - філософія і історія культури - історія української культури |
| Alma mater | філософський факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1953) |
| Зазнав впливу | Гегель Маркс Віденський гурток Фреге Рассел |
| Історичний період | Філософія XX століття |
| Партія | КПРС |
| Нагороди | |
| | |
| Висловлювання у Вікіцитатах |
Життєпис
Народився 12 квітня 1930 року в Житомирі. З 1930 року мешкав в місті Ізяслав. Вчився в середній школі № 1, де вчителювали його батьки — Олександра Рутківська і Володимир Попович.
- 1941 року на фронті німецько-радянської війни загинув батько.
- 1946 року Мирослав Попович, разом з братом Володимиром і матір'ю, яка під час німецької окупації працювала в друкарні «Заславського вісника», під загрозою переслідувань переїздять до діда в Народичі.
- 1948 — закінчив Народицьку середню школу № 1.
- 1948—1953 — студент філософського факультету Київського університету ім. Шевченка.
- 1953—1956 — директор і вчитель історії середньої школи у селищі Золотий Потік Золотопотіцького району Тернопільської області.
- 1956, серпень — звільнений з посади директора, переведений вчителем до школи у селі Порхова того ж району
- 1956—1959 — аспірант Інституту філософії АН України.
1959 — молодший науковий співробітник реферативної групи Інституту філософії АН України. - 1960 — захист кандидатської дисертації «Ірраціоналізм у сучасній французькій філософії» (рос. “Иррационализм в современной французской буржуазной философии”).
- 1960 — присуджено науковий ступінь кандидата філософських наук.
- 1961 — в. о. вченого секретаря Інституту філософії АН України.
- 1962 — старший науковий співробітник відділу діалектичного матеріалізму.
- 1965 — присуджено вчене звання старшого наукового співробітника.
- 1966 — захист докторської дисертації на тему: «Філософський аналіз мови науки» (рос. “О философском анализе языка науки”).
- 1967 — в.о. завідувача відділом методології, методики і техніки соціальних досліджень Інституту філософії АН України.
- 1967 — присуджено науковий ступінь доктора філософських наук.
- 1969 — завідувач відділом логіки наукового пізнання Інституту філософії АН України.
- 1970 — нагороджений медаллю рос. “За доблестный труд. В ознаменование 100-летия со дня рождения В.И.Ленина”.
- 1974 — присуджено вчене звання професора.
- 1982 — нагороджений медаллю рос. “В память 1500-летия Киева”.
- 1984 — завідувач відділом логіки наукового пізнання та філософських основ природознавства Інституту філософії.
- 1986 — завідувач відділу філософії, логіки та методології науки Інституту філософії АН України.
- 1989 — голова першого осередку Руху.
— член Капітули україно-польського порозуміння.
— член Комітету з Державних премій України (гуманітарна секція).
— член Комітету з Національних премій України ім. Тараса Шевченка. - 1992 — обраний членом-кореспондентом НАН України.
— Президент Філософського товариства України.
— Президент товариства «Україна-Франція». - 1996 — завідувач відділу логіки та методології науки Інституту філософії АН України.
- 1996 — нагороджений відзнакою Президента України — орденом «За заслуги» III ступеня.
- 2000 — присвоєно почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України».
- 2001 — присуджена національна премія України ім. Тараса Шевченка.
- 2001 — виконувач обов'язків директора Інституту філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України.
- 2001 — нагороджений премією ім. В. І. Вернадського Фонду інтелектуальної співпраці «Україна — XXI століття».
- 2002 — лауреат шостої загальнонаціональної програми «Людина року-2001» в номінації «Вчений року».
- 2002 — директор Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України.
- 2003 — академік НАН України.
- 2003 — премія «Людина року-2003» в номінації «Вчений року».
- 2005 — кавалер ордена Ярослава Мудрого V ступеня.
- 2005 — французький орден Почесного легіону.
- 2006 — відзнака НАН України «За наукові досягнення».
- 2008 — «Золота медаль ім. В. І. Вернадського НАН України».
- 2009 — Почесний доктор Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
- 2015 — Почесний професор Національного університету «Києво-Могилянська академія» Один з учасників ініціативної групи «Першого грудня».
Головний редактор наукового журналу «Філософська думка», член редколегій часописів «Вища школа», «Людина і Політика», «Наукові записки Національного університету „Києво-Могилянська академія“. Серія Філософія».
Смерть
Помер після операції на серці 10 лютого 2018 року у Києві на 88 році життя. Прощальна церемонія відбулася 13 лютого 2018 року у Великому конференц-залі Національної академії наук України. У церемонії взяв участь Президент України Петро Порошенко. Був похований 13 лютого на Байковому кладовищі (ділянка № 33).
Вшанування пам'яті
Через декілька днів після смерті Поповича, на сайті Київської міської ради була подана електронна петиція з пропозицією перейменувати на його честь вулицю Семашка, у Святошинському районі Києва, де він провів останні роки життя (не набрала достатньої кількості голосів). 8 вересня 2022 року вулицю Семашка у Святошинському районі Києва, на якій проживав філософ було перейменовано на вулицю Мирослава Поповича.
Указом Президента України № 32/2018 від 14 лютого 2018 року, Поповича за визначні заслуги перед Україною посмертно нагороджено Орденом Свободи.
28 січня 2022 року ім'я Мирослава Поповича присвоєно Ізяславському ліцею № 1.
Сутнісні публікації
- «Похід проти розуму: Ірраціоналізм у сучасній французькій буржуазній філософії» (1960)
- «О философском анализе языка науки» (1966)
- «Логіка і наукове пізнання» (1971)
- «Философские вопросы семантики» (1975)
- «Очерк истории логических идей в культурно-историческом контексте» (1979)
- «Григорій Сковорода» (1984, співав)
- «Мировоззрение древних славян». Київ, Наукова думка, 1985. — 168 с.[недоступне посилання з вересня 2019] (EBook 2016, pdf)
- «Микола Гоголь» (1989)
- «Україна і Європа: праві і ліві» (1996)
- «Раціональність і виміри людського буття» (1997)
- «Нарис історії культури України» (1998) ISBN 966-505-205-5
- «Універсальний словник-енциклопедія» (1999, головний редактор)
- «Червоне століття» (2005) ()
- «Бути людиною» (2011)
- «Філософія свободи» (2018)
Відзнаки
- 1992 — Член-кореспондент АН України
- 1996 — Орден «За заслуги» ІІІ ст. — за заслуги у розвитку філософської науки, багаторічну плідну наукову діяльність
- 2000 — Заслужений діяч науки і техніки України — за самовіддану працю, вагомі досягнення у професійній діяльності
- 2001 — лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка — за книгу «Нарис історії культури України»
- 2002 — Орден «За інтелектуальну відвагу» — за значний внесок у поглиблення і розвиток європейськості української політичної та філософської думки
- 2003 — Дійсний член (академік) Національної Академії Наук України
- 2005 — орден князя Ярослава Мудрого V ст. — за визначні особисті заслуги в розвитку філософської науки, багатогранну дослідницьку діяльність у галузі національної духовної та політичної культури
- 2005 — орден Почесного легіону (Франція)
- 2007 — Золота медаль імені В. І. Вернадського Національної академії наук України
- 2009 — Почесний доктор Київського національного університету імені Тараса Шевченка
- 2016 — Відзнака Президента України ювілейна медаль «25 років незалежності України» (2016).
- 2018 — Орден Свободи (посмертно; згідно з Указом Президента України 32/2018) — за визначні особисті заслуги в утвердженні суверенітету та незалежності України, консолідації українського суспільства і розвитку демократії, багаторічну плідну наукову та громадсько-політичну діяльність)
Примітки
- ↑ Czech National Authority Database
- Пішов з життя філософ Мирослав Попович /Громадське радіо, 10.02.2018/
- Наливайко О. Колишній директор Золотопотіцької школи Мирослав Попович — лауреат Шевченківської премії // Бучаччина: історія сучасності «Береги свободи слова». — Тернопіль : ВАТ «ТВПК „Збруч”», 2008. — С. 184—185. — ISBN 978-966-528-289-1.
- Ініціатива «Першого грудня». Архів оригіналу за 23 червня 2013. Процитовано 16 грудня 2011.
- Помер Мирослав Попович /УНН, 10.02.2018/
- Помер філософ Мирослав Попович /Радіо Свобода, 10.02.2018/
- Мирослав Попович помер після операції на серці
- Президент попрощався з видатним українським філософом Мирославом Поповичем /Сайт Президента України, 13.02.2018/
- Сайт НАНУ
- РЯБЦЕВ, ОЛЕКСАНДР ПАВЛОВИЧ. Перейменувати нинішню вулицю Семашко на честь видатного українського філософа, мислителя Мирослава Поповича. petition.kyivcity.gov.ua (укр.). Процитовано 23 вересня 2020.
- Перейменовують 300 вулиць Києва. Дуже багато в Святошинському районі.. Facebook. 19 червня 2022 року. Процитовано 9 листопада 2022 року.
- Людина модернізму і моральний авторитет нації: у Києві з’явилась вулиця Мирослава Поповича. 3 листопада 2022. Процитовано 8 листопада 2022.
- ↑ Указ №- 32/2018 від 14.02.2018 на сайті Президента України
- В Ізяславській ТГ затвердили генеральний та історико-архітектурний план міста
- Президент України; Указ від 19.11.1996 № 1101/96 — Про нагородження відзнакою Президента України — орденом «За заслуги»
- Президент України; Указ від 16.05.2000 № 686/2000 — Про відзначення державними нагородами України
- Президент України; Указ від 05.03.2001 № 147/2001 — Про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка
- Кавалери Ордену НКЖ «Ї» «За інтелектуальну відвагу» 2002 р.
- Президент України; Указ від 12.04.2005 № 632/2005 — Про нагородження М. Поповича орденом князя Ярослава Мудрого
- . Архів оригіналу за 06.10.2013. Процитовано 06.09.2013.
- Указ Президента України від 19 серпня 2016 року № 336/2016 «Про нагородження відзнакою Президента України — ювілейною медаллю «25 років незалежності України»»
Джерела
Посилання
| Зовнішні відеофайли | |
|---|---|
| Мирослав Попович - 05.01.2015 - Час. Підсумки дня на YouTube // 5 канал, 5 січня 2015. |
- Йолон П. Ф. Попович Мирослав Володимирович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 424. — 520 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1142-7.
- Попович, Мирослав Володимирович // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 498. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
- Попович Мирослав Володимирович. Бібліографічний покажчик / укладач О. Є. Лукащук; авт. вступ. ст. П. Ф. Йолон. — Наукове видання. — Київ, 2010. — 32 с. — (Серія:Вчені Національної академії наук України) — 300 прим.
- П. Ф. Йолон. Лицар істині і моральності // Попович Мирослав Володимирович Біобібліогр. покажч. — ( Сер.: «Вчені НАН України»), друге видання, доповнене. — Київ, 2010. — С. 3-12.
- Сюндюков Ігор. Мирослав Попович: Кожна людина сама робить свою біографію // День. — 2010. — Вип. № 199 (2 лист).
- // Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі.
- Попович Мирослав Володимирович // Видавництво «Логос Україна».
- Попович Мирослав Володимирович // Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка.
- Мирослав Попович отмечает 80-летие // Журнал Житомира, 12 квітня 2010. (рос.)
- Ірина Славінська. Мирослав Попович: Українська наука — це гетто // Українська правда, 25 травня 2011.