www.wikidata.uk-ua.nina.az

Петар Стипетич хорв Petar Stipetić нар 24 жовтня 1937 пом 14 березня 2018 хорватський генерал учасник війни Хорватії за

Петар Стипетич

Петар Стипетич (хорв. Petar Stipetić; нар. 24 жовтня 1937 — пом. 14 березня 2018) — хорватський генерал, учасник війни Хорватії за незалежність, начальник Генерального штабу Збройних сил Хорватії з 2000 по 2002 рік.

Петар Стипетич
хорв. Petar Stipetić
Народився 24 жовтня 1937(1937-10-24)
Огулин, Карловацька жупанія
Помер 14 березня 2018(2018-03-14) (80 років)
Загреб, Хорватія
·інсульт
Поховання Мирогойське кладовище
Країна  Королівство Югославія
 Демократична Федеративна Югославія
 Федеративна Народна Республіка Югославія
 Югославія
 Хорватія
Діяльність військовослужбовець
Alma mater Військова академія ЮНАd
Знання мов хорватська
Учасник Війна Хорватії за незалежність і Операція «Буря»
Військове звання Stožerni generald
Нагороди

почесний громадянин[d] (8 вересня 1998)

почесний громадянин[d] (2 серпня 2012)

Освіта та служба в Югославській Народній Армії ред.

Стипетич народився в робітничо-селянській сім'ї в Огуліні, де й навчався у початковій та середній школі. Його батько перебивався сякими-такими заробітками на будівельних майданчиках, а мати працювала в сільському господарстві. 1956 року Петар вступив у Військову академію сухопутних військ ЮНА (хорв. Vojna akademija Kopnene vojske JNA), яку успішно закінчив 1959 р. у званні підпоручника За його словами, в юності він не мав наміру ставати військовиком, насправді, він хотів навчатися на факультеті будівництва Загребського університету, але військова академія була тим єдиним, що він міг на той час собі дозволити. Після першого курсу він подумував про те, щоб покинути академію, але з часом передумав.

Першою його посадою була командир взводу інженерного полку Югославської Народної Армії у Требинє, яку він обіймав три роки. Взвод Стипетича виконував будівельні роботи на різних об'єктах — від аеропорту Дубровника до Зеленгори, Велебіту, Боки Которської та Бріунів. Він не був м'яким командиром, але був справедливим, ніколи не наживався на солдатах, завжди ставився до військовослужбовця як до людини, і вояки цінували його за це.

1967 року Стипетичу як зразковому офіцеру ЮНА запропонували стати слухачем Вищої військової академії сухопутних військ ЮНА у Белграді. Він успішно склав вступний іспит і закінчив Академію 1969 р. з відзнакою. Після того дістав призначення командиром батальйону в Ловрані. На рік раніше відведеного строку його підвищили у званні до майора, а після двох років служби в Ловрані призначили начальником штабу інженерного полку у Карловаці. Пробувши у Карловаці лише місяць, він передислокувався зі своїм полком у Загреб. 1975 року дістав направлення у «Військову школу ЮНА» в Белграді, яку закінчив через рік із відзнакою. Після того був призначений командиром «навчального інженерного полку ЮНА» у Карловаці. Там його звинуватили в націоналістично-пораженському ухилі і за наполяганням Союзу комуністів Хорватії змістили з посади командира полку.

Після звільнення з посади його призначили завідувачем кафедри тактики Вишкільного центру ЮНА у Карловаці. Через півтора року Стипетич попрохав про переведення його в Республіканський штаб територіальної оборони в Загребі на посаду керівника курсів для офіцерів запасу ЮНА, яку обіймав з 1979 р. Опісля був призначений начальником інженерних військ 5-ї військової округи ЮНА. З 1986 по 1989 р. був командиром оборони міста Загреб, а з 1989 р. перебував на посаді начальника оперативного відділу 5-го військового округу ЮНА. Указом Президента СФРЮ 1989 р. підвищений у званні до генерал-майора.

Під час десятиденної війни в Словенії 1991 р. начальник Генерального штабу ЮНА генерал-лейтенант Благоє Аджич приїхав у Загреб і різко розкритикував провідних генералів 5-го військового округу, звинувачуючи їх у «недбалому» керуванні армією після того, як ті не віддали наказів у зв'язку з конфліктом у Словенії. Незабаром генерал Стипетич вирішив залишити ЮНА та приєднатися до хорватської армії, що саме формувалася. На той час Стипетич вже підтримував контакти з генералом Мартіном Шпегелем, який тоді був міністром оборони Хорватії.

Хорватська війна за незалежність ред.

Після початку сутичок у Хорватії у вересні 1991 р. перейти на бік хорватської сторони запропонував Стипетичу Президент Франьо Туджман. Стипетич дав згоду, але попросив Президента тримати це кілька днів у таємниці, поки він не владнає деякі питання в ЮНА. Туджман погодився, але всупереч цьому того ж дня зробив заяву у хорватських ЗМІ про перехід Стипетича, чим поставив його тоді в дуже незручне становище. Його призначили заступником тогочасного начальника Генштабу Антона Туса, де він відповідав за встановлення лінії фронту від Східної Славонії до Дубровника через усю країну. Він також вів переговори з повсталими сербами і незабаром став командувачем Осієцького військового округу та Славонського фронту. У грудні 1992 р. Стипетича було призначено командиром Загребської військової округи а у вересні 1994 р. перевели до Генерального штабу на посаду помічника начальника Генштабу з питань смуги бойових дій.

Мало кому відомо, що генерал Стипетич був першим хорватським офіцером, який ходив по ще окупованому сербськими повстанцями Книні у парадній хорватській військовій формі. Це сталося на перемовинах у Книні під керівництвом двох мирових посередників лорда Девіда Оуена та Торвальда Столтенберга, де генерал входив до хорватської переговірної делегації як представник армії.

19 травня 1995 Стипетич отримав чергове звання генерал-полковника. На час операції «Блискавка» 1995 р. був координатором бойових дій у напрямку Стара Градішка—Окучани. Стипетич брав участь у визволенні західної Славонії та був одним із командувачів операції «Буря», під час якої був спочатку призначений командувачем хорватських військ у східній Славонії, де очікувався контрнаступ сербів. Однак після невдалого наступу хорватської армії в області Банія Президент Туджман наказав йому взяти на себе командування на цій ділянці наступу та покращити ситуацію. Після приїзду Стипетич змінив плани атаки і наказав військам під його командуванням обійти опорні пункти противника, в результаті чого хорватська армія досягла прориву, а 21-й Кордунський корпус Армії Республіки Сербської Країни згодом здався. Після здачі командир 21-го Кордунського корпусу Чедомир Булат, колишній товариш Стипетича по Югославській Народній Армії, привітав його:

Доповідаю, командир 21-го Кордунського корпусу полковник Чедомир Булат здає Вам корпус, і я вітаю хорватську армію з перемогою!

Після залагодження формальностей капітуляції Стипетич безуспішно намагався закликати біглих сербських мирних жителів залишитися у домівках. Він також дозволив усім офіцерам розгромленого війська зберегти при собі особисту зброю.

Після війни ред.

10 березня 2000 р. Стипетич призначений начальником Генерального штабу. Цю посаду обіймав до своєї відставки 30 грудня 2002 р. У січні 2018 р. переніс інсульт і через два місяці помер у Загребі.

Поряд із генералом Тусом він був єдиним колишнім командиром ЮНА, якого заочно судили за зраду та дезертирство в Белграді.

Відзнаки ред.

14 вересня 1998 р. Стипетич був названий почесним громадянином Огуліна, a 2 серпня 2012 названий почесним громадянином Глини. Він також удостоєний кількох відзнак:

Стрічка Назва
Орден Ніколи Шубича Зринського
Орден бана Єлачича
Медаль у пам'ять про Вітчизняну війну
Орден хорватського трилисника
Орден хорватського плетива
Пам'ятна медаль вдячності батьківщини
Джерело:

Примітки ред.

  1. ↑ Brozović D., Ladan T. Hrvatska enciklopedija — LZMK, 1999. — 9272 с. — ISBN 978-953-6036-31-8
    d:Track:Q1264934d:Track:Q429032d:Track:Q18446d:Track:Q1789619
  2. https://www.gradskagroblja.hr/trazilica-pokojnika/15
  3. ↑ Ivica Đikić, »General Petar Stipetić, Načelnik glavnog Stožera HV-a: Činjenica je da smo ratovali u Bosni«, Feral Tribune, Split, 10. ožujka 2001.
  4. ↑ Lupiga. . Lupiga (хор.). Архів оригіналу за 1 жовтня 2019. Процитовано 16 березня 2018. 
  5. ↑ Архівована копія. www.ogulin.hr. Архів оригіналу за 7 серпня 2012. Процитовано 23 листопада 2013 р..  {{cite web}}: Вказано більш, ніж один |заголовок= та |title= (довідка)
  6. ↑ . 2 серпня 2008 р. Архів оригіналу за 2 грудня 2013. Процитовано 23 листопада 2013 р..  {{cite web}}: Вказано більш, ніж один |заголовок= та |title= (довідка)
  7. ↑ Petar Stipetić (хорватською). Офіційний сайт міста Огулін. 10 квітня 2007. Архів оригіналу за 7 серпня 2012. Процитовано 14 червня 2012. 
  8. Šoštarić, Eduard (10 квітня 2007). 'Dvaput su me spriječili da presiječem srpski koridor' [They prevented me twice from severing the Serbian corridor]. Nacional (хорватською) (595). Архів оригіналу за 9 July 2012. Процитовано 14 березня 2018. 
  9. Ivica Đikić, »Vojska plaća račune politike«, Feral Tribune, Split, 23. prosinca 2000.
  10. (хор.). Архів оригіналу за 1 жовтня 2019. Процитовано 16 березня 2018. 
  11. . Slobodna Dalmacija (hr-HR). Архів оригіналу за 1 жовтня 2019. Процитовано 16 березня 2018. 
  12. (хор.). Архів оригіналу за 1 жовтня 2019. Процитовано 16 березня 2018. 
  13. . jutarnji.hr (англ.). Архів оригіналу за 1 жовтня 2019. Процитовано 18 березня 2018. 
  14. (хор.). Архів оригіналу за 1 жовтня 2019. Процитовано 16 березня 2018. 
  15. . Grad Glina. 3 серпня 2012 р. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 24 листопада 2013 р. 
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Petar Stipetich horv Petar Stipetic nar 24 zhovtnya 1937 pom 14 bereznya 2018 horvatskij general uchasnik vijni Horvatiyi za nezalezhnist nachalnik Generalnogo shtabu Zbrojnih sil Horvatiyi z 2000 po 2002 rik Petar Stipetichhorv Petar StipeticNarodivsya 24 zhovtnya 1937 1937 10 24 1 Ogulin Karlovacka zhupaniyaPomer 14 bereznya 2018 2018 03 14 1 80 rokiv Zagreb Horvatiya insultPohovannya Mirogojske kladovishe 2 Krayina Korolivstvo Yugoslaviya Demokratichna Federativna Yugoslaviya Federativna Narodna Respublika Yugoslaviya Yugoslaviya HorvatiyaDiyalnist vijskovosluzhbovecAlma mater Vijskova akademiya YuNAdZnannya mov horvatskaUchasnik Vijna Horvatiyi za nezalezhnist i Operaciya Burya Vijskove zvannya Stozerni generaldNagorodi pochesnij gromadyanin d 8 veresnya 1998 pochesnij gromadyanin d 2 serpnya 2012 Zmist 1 Osvita ta sluzhba v Yugoslavskij Narodnij Armiyi 2 Horvatska vijna za nezalezhnist 3 Pislya vijni 4 Vidznaki 5 PrimitkiOsvita ta sluzhba v Yugoslavskij Narodnij Armiyi red Stipetich narodivsya v robitnicho selyanskij sim yi v Ogulini de j navchavsya u pochatkovij ta serednij shkoli Jogo batko perebivavsya syakimi takimi zarobitkami na budivelnih majdanchikah a mati pracyuvala v silskomu gospodarstvi 1956 roku Petar vstupiv u Vijskovu akademiyu suhoputnih vijsk YuNA horv Vojna akademija Kopnene vojske JNA yaku uspishno zakinchiv 1959 r u zvanni pidporuchnika 3 Za jogo slovami v yunosti vin ne mav namiru stavati vijskovikom naspravdi vin hotiv navchatisya na fakulteti budivnictva Zagrebskogo universitetu ale vijskova akademiya bula tim yedinim sho vin mig na toj chas sobi dozvoliti Pislya pershogo kursu vin podumuvav pro te shob pokinuti akademiyu ale z chasom peredumav 4 Pershoyu jogo posadoyu bula komandir vzvodu inzhenernogo polku Yugoslavskoyi Narodnoyi Armiyi u Trebinye yaku vin obijmav tri roki Vzvod Stipeticha vikonuvav budivelni roboti na riznih ob yektah vid aeroportu Dubrovnika do Zelengori Velebitu Boki Kotorskoyi ta Briuniv Vin ne buv m yakim komandirom ale buv spravedlivim nikoli ne nazhivavsya na soldatah zavzhdi stavivsya do vijskovosluzhbovcya yak do lyudini i voyaki cinuvali jogo za ce 1967 roku Stipetichu yak zrazkovomu oficeru YuNA zaproponuvali stati sluhachem Vishoyi vijskovoyi akademiyi suhoputnih vijsk YuNA u Belgradi Vin uspishno sklav vstupnij ispit i zakinchiv Akademiyu 1969 r z vidznakoyu Pislya togo distav priznachennya komandirom bataljonu v Lovrani Na rik ranishe vidvedenogo stroku jogo pidvishili u zvanni do majora a pislya dvoh rokiv sluzhbi v Lovrani priznachili nachalnikom shtabu inzhenernogo polku u Karlovaci Probuvshi u Karlovaci lishe misyac vin peredislokuvavsya zi svoyim polkom u Zagreb 1975 roku distav napravlennya u Vijskovu shkolu YuNA v Belgradi yaku zakinchiv cherez rik iz vidznakoyu Pislya togo buv priznachenij komandirom navchalnogo inzhenernogo polku YuNA u Karlovaci Tam jogo zvinuvatili v nacionalistichno porazhenskomu uhili i za napolyagannyam Soyuzu komunistiv Horvatiyi zmistili z posadi komandira polku Pislya zvilnennya z posadi jogo priznachili zaviduvachem kafedri taktiki Vishkilnogo centru YuNA u Karlovaci Cherez pivtora roku Stipetich poprohav pro perevedennya jogo v Respublikanskij shtab teritorialnoyi oboroni v Zagrebi na posadu kerivnika kursiv dlya oficeriv zapasu YuNA yaku obijmav z 1979 r Opislya buv priznachenij nachalnikom inzhenernih vijsk 5 yi vijskovoyi okrugi YuNA Z 1986 po 1989 r buv komandirom oboroni mista Zagreb a z 1989 r perebuvav na posadi nachalnika operativnogo viddilu 5 go vijskovogo okrugu YuNA Ukazom Prezidenta SFRYu 1989 r pidvishenij u zvanni do general majora 3 5 6 Pid chas desyatidennoyi vijni v Sloveniyi 1991 r nachalnik Generalnogo shtabu YuNA general lejtenant Blagoye Adzhich priyihav u Zagreb i rizko rozkritikuvav providnih generaliv 5 go vijskovogo okrugu zvinuvachuyuchi yih u nedbalomu keruvanni armiyeyu pislya togo yak ti ne viddali nakaziv u zv yazku z konfliktom u Sloveniyi Nezabarom general Stipetich virishiv zalishiti YuNA ta priyednatisya do horvatskoyi armiyi sho same formuvalasya Na toj chas Stipetich vzhe pidtrimuvav kontakti z generalom Martinom Shpegelem yakij todi buv ministrom oboroni Horvatiyi 3 Horvatska vijna za nezalezhnist red Pislya pochatku sutichok u Horvatiyi u veresni 1991 r perejti na bik horvatskoyi storoni zaproponuvav Stipetichu Prezident Frano Tudzhman Stipetich dav zgodu ale poprosiv Prezidenta trimati ce kilka dniv u tayemnici poki vin ne vladnaye deyaki pitannya v YuNA Tudzhman pogodivsya ale vsuperech comu togo zh dnya zrobiv zayavu u horvatskih ZMI pro perehid Stipeticha chim postaviv jogo todi v duzhe nezruchne stanovishe 4 Jogo priznachili zastupnikom togochasnogo nachalnika Genshtabu Antona Tusa de vin vidpovidav za vstanovlennya liniyi frontu vid Shidnoyi Slavoniyi do Dubrovnika cherez usyu krayinu 7 Vin takozh viv peregovori z povstalimi serbami i nezabarom stav komanduvachem Osiyeckogo vijskovogo okrugu ta Slavonskogo frontu 7 U grudni 1992 r Stipeticha bulo priznacheno komandirom Zagrebskoyi vijskovoyi okrugi 8 a u veresni 1994 r pereveli do Generalnogo shtabu na posadu pomichnika nachalnika Genshtabu z pitan smugi bojovih dij 7 Malo komu vidomo sho general Stipetich buv pershim horvatskim oficerom yakij hodiv po she okupovanomu serbskimi povstancyami Knini u paradnij horvatskij vijskovij formi Ce stalosya na peremovinah u Knini pid kerivnictvom dvoh mirovih poserednikiv lorda Devida Ouena ta Torvalda Stoltenberga de general vhodiv do horvatskoyi peregovirnoyi delegaciyi yak predstavnik armiyi 19 travnya 1995 Stipetich otrimav chergove zvannya general polkovnika 5 Na chas operaciyi Bliskavka 1995 r buv koordinatorom bojovih dij u napryamku Stara Gradishka Okuchani 9 Stipetich brav uchast u vizvolenni zahidnoyi Slavoniyi ta buv odnim iz komanduvachiv operaciyi Burya pid chas yakoyi buv spochatku priznachenij komanduvachem horvatskih vijsk u shidnij Slavoniyi de ochikuvavsya kontrnastup serbiv Odnak pislya nevdalogo nastupu horvatskoyi armiyi v oblasti Baniya Prezident Tudzhman nakazav jomu vzyati na sebe komanduvannya na cij dilyanci nastupu ta pokrashiti situaciyu Pislya priyizdu Stipetich zminiv plani ataki i nakazav vijskam pid jogo komanduvannyam obijti oporni punkti protivnika v rezultati chogo horvatska armiya dosyagla prorivu 10 a 21 j Kordunskij korpus Armiyi Respubliki Serbskoyi Krayini zgodom zdavsya 11 Pislya zdachi komandir 21 go Kordunskogo korpusu Chedomir Bulat kolishnij tovarish Stipeticha po Yugoslavskij Narodnij Armiyi privitav jogo Dopovidayu komandir 21 go Kordunskogo korpusu polkovnik Chedomir Bulat zdaye Vam korpus i ya vitayu horvatsku armiyu z peremogoyu 12 Pislya zalagodzhennya formalnostej kapitulyaciyi Stipetich bezuspishno namagavsya zaklikati biglih serbskih mirnih zhiteliv zalishitisya u domivkah Vin takozh dozvoliv usim oficeram rozgromlenogo vijska zberegti pri sobi osobistu zbroyu 13 Pislya vijni red 10 bereznya 2000 r Stipetich priznachenij nachalnikom Generalnogo shtabu Cyu posadu obijmav do svoyeyi vidstavki 30 grudnya 2002 r U sichni 2018 r perenis insult i cherez dva misyaci pomer u Zagrebi 14 Poryad iz generalom Tusom vin buv yedinim kolishnim komandirom YuNA yakogo zaochno sudili za zradu ta dezertirstvo v Belgradi 6 Vidznaki red 14 veresnya 1998 r Stipetich buv nazvanij pochesnim gromadyaninom Ogulina 7 a 2 serpnya 2012 nazvanij pochesnim gromadyaninom Glini 15 Vin takozh udostoyenij kilkoh vidznak Strichka Nazva nbsp Orden Nikoli Shubicha Zrinskogo nbsp Orden bana Yelachicha nbsp Medal u pam yat pro Vitchiznyanu vijnu nbsp Orden horvatskogo trilisnika nbsp Orden horvatskogo pletiva nbsp Pam yatna medal vdyachnosti batkivshiniDzherelo 7 Primitki red a b Brozovic D Ladan T Hrvatska enciklopedija LZMK 1999 9272 s ISBN 978 953 6036 31 8 d Track Q1264934d Track Q429032d Track Q18446d Track Q1789619 https www gradskagroblja hr trazilica pokojnika 15 a b v Ivica Đikic General Petar Stipetic Nacelnik glavnog Stozera HV a Cinjenica je da smo ratovali u Bosni Feral Tribune Split 10 ozujka 2001 a b Lupiga IN MEMORIAM PETAR STIPETIC Cinjenica je da smo ratovali u Bosni Lupiga hor Arhiv originalu za 1 zhovtnya 2019 Procitovano 16 bereznya 2018 a b Arhivovana kopiya www ogulin hr Arhiv originalu za 7 serpnya 2012 Procitovano 23 listopada 2013 r b cite web b Vkazano bilsh nizh odin zagolovok ta title dovidka a b Arhivovana kopiya 2 serpnya 2008 r Arhiv originalu za 2 grudnya 2013 Procitovano 23 listopada 2013 r b cite web b Vkazano bilsh nizh odin zagolovok ta title dovidka a b v g d Petar Stipetic horvatskoyu Oficijnij sajt mista Ogulin 10 kvitnya 2007 Arhiv originalu za 7 serpnya 2012 Procitovano 14 chervnya 2012 Sostaric Eduard 10 kvitnya 2007 Dvaput su me sprijecili da presijecem srpski koridor They prevented me twice from severing the Serbian corridor Nacional horvatskoyu 595 Arhiv originalu za 9 July 2012 Procitovano 14 bereznya 2018 Ivica Đikic Vojska placa racune politike Feral Tribune Split 23 prosinca 2000 Stipetic nam je spasio zivot i ne samo hrvatskim vojnicima hor Arhiv originalu za 1 zhovtnya 2019 Procitovano 16 bereznya 2018 Odlazak covjeka koji je dobio najkrvaviju bitku Oluje legendarne snimke svjedoce o danu kada je general Stipetic usao u povijest Slobodna Dalmacija hr HR Arhiv originalu za 1 zhovtnya 2019 Procitovano 16 bereznya 2018 Kako se 5000 vojnika RSK predalo Stipeticu Stao Cedo 50 metara od mene stao i ja hor Arhiv originalu za 1 zhovtnya 2019 Procitovano 16 bereznya 2018 GENERAL DRUGACIJI OD DRUGIH Nije volio masovke nije mislio da je zasluzan za bilo sto posebno iz statusa branitelja nije iskoristio nista jutarnji hr angl Arhiv originalu za 1 zhovtnya 2019 Procitovano 18 bereznya 2018 Preminuo general Petar Stipetic hor Arhiv originalu za 1 zhovtnya 2019 Procitovano 16 bereznya 2018 Stozerni general u mirovini Petar Stipetic proglasen je pocasnim građaninom Grada Gline Grad Glina 3 serpnya 2012 r Arhiv originalu za 3 grudnya 2013 Procitovano 24 listopada 2013 r Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Petar Stipetich amp oldid 40788462