www.wikidata.uk-ua.nina.az

Пеленський Євген Юлій У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пеленський Євген Юлій Пеленський 3 січня 1908 с

Пеленський Євген-Юлій

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пеленський.

Євген-Юлій Пеленський (3 січня 1908, с. Конюхів, повіт Стрий, Галичина, Австро-Угорщина, нині Стрийський район Львівської обл. — 25 вересня 1956, Сідней, Австралія) — український бібліограф, літературознавець, музеєзнавець, видавець, педагог, упорядник книжок, автор передмов і приміток до книг, громадський діяч, пластун.

Пеленський Євген-Юлій
Пеленський Євген-Юлій
(фото: архів А. Курдидика)
Псевдо Іренко, Євген, Буй-Тур і Пл., Є. Ю. П., П., Е. Ю. П.
Народився 3 січня 1908(1908-01-03)
Конюхів, Галичина Австро-Угорська імперія
Помер 25 вересня 1956(1956-09-25) (48 років)
Сідней  Австралія
Країна  Австралія Австро-Угорська імперія
Національність українець
Місце проживання Україна, Австралія
Діяльність бібліографія, літературознавство, музеєзнавство, видавництво, педагогіка, пластунство
Alma mater ЛНУ імені Івана Франка
Знання мов українська
Заклад Український вільний університет

Ранні роки, школа, університет Редагувати

Народився в сім'ї судового виконавця, мати померла, коли йому було 10 років. Відвідував польську державну класичну гімназію в Стрию (1918—1926 рр.), учився на її українському відділі, де й проявився у нього нахил до графіки й друкарства. Основне виховання та формування світоглядних позицій отримав у Пласті, в якому працював між роками 1922—1934. Здобув ступінь магістра слов'янської філології, закінчивши студії на філософському факультеті Львівського університету (1930 р.) магістеркою, присвяченою повістям Миколи Устияновича, та докторатом з історії української мови і слов'янської етнології.

Суспільно-громадська праця Редагувати

Працював стипендіатом, адміністратором та науковим співробітником Українського національного Музею: упорядковував стародруки й рукописи, що й дало поштовх до зацікавлення бібліографією. Як активний пластун заснував, і видавництво, і журнал «Вогні», які протривали до 1939 року. Був співзасновником Товариства українських бібліофілів, опісля очолював його; також був секретарем і заступником голови етнологічної комісії Наукового товариства імені Шевченка. Друкувався в «Літературно-науковому віснику», редагував журнал «Дажбог» (1932—1934) і бібліографічний місячник «Українська книга». Голова НТШ в Австралії (1950-1956).

Воєнні часи, еміграція Редагувати

Виїхав зі Львова за окупації міста радянською армією у 1939: переїхав до Кракова, де заснував видавництва «Бистриця» і «Українське видавництво» та газету «Краківські вісті». Працював викладачем Українського вільного університету в Празі, згодом переїхав до Німеччини, а в 1949 емігрував до Австралії. У Німеччині працював у власному видавництві «Бистриця», в Австралії заснував видавництво «Слово», яке випускало й однойменний часопис.

Літературна творчість Редагувати

З-під пера Євгена Пеленського вийшло творів із 250 — із них понад 30 шевченкознавчих праць. Між іншими вийшли і книжки про Богдана Лепкого (1932, 1943), про розвиток української літературної пародії (1935), про Райнер Рільке та Україну (1935), про західноукраїнську літературу в роках 1930—1935 (1935), про Овідія в українській літературі (1937, 1943), про період «Русалки дністрової» (1938), про Марка Черемшину (1938) та про Наукове товариство ім. Т. Г. Шевченка (1949).

Автор праць «Осип Маковей: Спроба літературної оцінки» (1930), «Забутий жанр. Нарис розвитку української літературної пародії» (1933), «Біографія української бібліографії» (1934), «Сучасне західноукраїнське письменство. Огляд за 1930—1935 рр.» (1935), «Матеріали до краєзнавчої бібліографії Галичини, Волині та Закарпаття» (1935), «Райнер Марія Рільке й Україна» (1935), «Марко Черемшина» (1938), «Антологія сучасної української поезії» (1936), «Богдан Лепкий» (1932, 1943), «Овідій в українській літературі» (1943), підручників і посібників.

Бібліографічна й книговидавнича справа Редагувати

Як бібліограф упорядкував «Бібліографію української бібліографії» (1934) та німецькою мовою Ucrainica: Ausgewahlte Bibliographie uber die Ukraine in west-europaischen Sprachen (1948). Для галицьких шкіл написав кільканадцять букварів і підручників, друкував українських класиків у різних редакціях з власними до них науковими передмовами, редагував антологію сучасної української поезії (1936). Статті друкувалися у виданнях НТШ та в галицьких періодичних виданнях, як наприклад «Літературно-науковий вісник» і «Богословія».

Молодий науковець, видавець, автор багатьох літературознавчих, бібліографічних і книгознавчих наукових розвідок Євген Пеленський очолював редакцію «Української книги». Завдяки його досвіду у видавничій діяльності часопис став провідним галицьким науковим виданням кінця 30-років. Так, над ним працювали не лише львівські вчені (Михайло Возняк, Володимир Дорошенко, Іван Крип'якевич, Богдан Романенчук, Теоктист Пачовський та ін.), а й представники Українського товариства прихильників книги у Празі (Лев Биковський, Степан Сірополко), члени Українського бібліографічного товариства Всеукраїнської академії наук (Сергій Єфремов, Петро Зленко та ін.).

Окремі видання Редагувати

Пластування Редагувати

Курінна рада пластового куреня «Червона Калина». Сидять зліва направо: Степан Охримович, Володимир Калинович, Володимир Ерденберґер, Євген Пеленський, Богдан Чехут, Осип Грицак, Роман Ерденберґер, Степан Новицький, Михайло Поточняк. Стоять зліва направо: Осип Тюшка, Н, Остап Каратницький, Степан Бандера, Юліан Гошовський, Ярослав Рак, Ярослав Падох, Роман Щуровський. Львів, «Академічний дім», 21 жовтня 1928 р.

Значну частину свого життя й трудів присвятив Євген Пеленський Пластові і його історичній місії виховування нових українських поколінь. Він пластував від раннього 1918 року, коли став учнем стрийської гімназії й зберіг своє ідейне та організаційне пов'язання з Пластом до кінця життя. Спочатку, як юнак 5-го Полку, згодом — Куреня ім. кн. Ярослава Осьмомисла, а ще пізніше — 46-го Куреня ім. кн. Буй-Тура Всеволода в Стрию, що його сам заклав. Ще як учень останньої гімназійної кляси, діставши дозвіл про перехід до Уладу Старших Пластунів, разом зі своїми одноклясниками, сл. п. Володимиром Ерденбергером, Богданом Петріною, Олександром Котом, Володимиром Ничаєм, Юліаном Гошовським та іншими, став одним із засновників стрийського старшопластунського Куреня ім. полк. Івана Богуна, який, як було вже згадано вище, у 1928 році прийняв назву «Загін Червона Калина», членом якого Пеленський лишився до своїх останніх днів.

Ще в юнацьких роках склав усі обов'язкові пластові проби й здобув ступінь пластуна-скоба, яких на кінець 1926 року було в усій пластовій організації тільки 26. Згодом став і одним із трьох Гетьманських Скобів. Закінчивши гімназію, виїхав до Львова на студії, включився в пластову працю у Львові й став членом проводу Уладу Старших Пластунів. Далі піклувався своїм 40-м юнацьким сільським пластовим Куренем у Конюхові, що його заклав 1924 року, чим, як було сказано, розпочав намагання поширити Пласт і на селі. Цій проблемі присвятив він окрему розвідку «Селопласт (Замітки до дискусії)» в журналі «Молоде Життя», (чч. 7-10 з 1925 і ч. 1 з 1926 р.). 1930 року у видавництві «Вогні» появився пластовий посібник авторства Пеленського п. н. «Пластовий Гурток», який мав і друге видання в Нью-Йорку 1960 року на сторінках журналу для пластових провідників «В дорогу з юнацтвом», де й поміщено пластовий життєпис автора.

Редагуючи журнал «Молоде Життя», а після розв'язання Пласту з 1931 року журнал «Вогні», про що була мова раніше, Пеленський у численних статтях клав основи для ідеології та організаційних форм Пласту. Робив це по-пластовому й по-професорськи: методично й розважно, чим вельми заслужився для Пласту, зокрема в цю проміжну добу, коли після переходу Пласту в підпілля, треба було більш як коли розважности, щоб вдержати й поширювати пластове виховання поколінь.

Помер в Австралії на 49 році життя.

Отже, Є. Пеленський є вельми помітною фігурою в українському літературному процесі першої половини XX ст. Належне висвітлення його літературно-критичної, журналістської, видавничої та культурно-громадської діяльності ще попереду.

Див. також Редагувати

Джерела Редагувати

  • Гринько М., Корнійчук М. Подвижник української справи — Євген-Юлій Пеленський // Слово і Час. — 2008. — № 4. — С. 88-92.
  • Ільницький М. Автор «ненаписаної» історії літератури (Євген-Юлій Пеленський) // Критики і критерії: Літературно-критична думка в Західній Україні 20-30-х рр. ХХ ст. — Львів: ВНТЛ, 1998. — С. 129—148.
  • Качкан В. Євген Пеленський — учений і громадський діяч // Київська старовина. — 1994. — № 6(309). — С. 76-78.
  • Корнійчук М. Патріот і вчений, досі невідомий // Літературна Україна. — 2008. — 10 січня. -С. 4.
  • Лисенко Н., Лемещенко Г. Зустріч для майбутнього // Дзвін. — 1994. — № 11/12. — С. 146—149.
  • Ясь О. В.. Пеленський Євген-Юлій [ 29 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 107. — 520 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1142-7.
  • Євген-Юлій Пеленський. Життєписно-бібліографічний нарис / Ред.кол.: Я. Падох, А. Курдидик, Р. Микитович. — Львів, 1994. — 104 с.
  • Пеленський Євген Юлій // Енциклопедія Українознавства: Словник. частина / Голов. ред. В. -Кубійович. — Перевидання в Україні. — Львів: Наукове товариство ім. Шевченка у Львові, 1996. -Т. 5. — С. 1977.
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
  • Українська журналістика в іменах / За ред. М. М. Романюка. — Львів, 1996. — Вип. ІІІ. — 424 с. ISBN 5-7702-1245-4
  • Encyclopedia of Ukraine, Volume III, University of Toronto Press, 1993. (англ.)

Посилання Редагувати

  1. Czech National Authority Database
    d:Track:Q13550863
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Pelenskij Yevgen Yulij Pelenskij 3 sichnya 1908 s Konyuhiv povit Strij Galichina Avstro Ugorshina nini Strijskij rajon Lvivskoyi obl 25 veresnya 1956 Sidnej Avstraliya ukrayinskij bibliograf literaturoznavec muzeyeznavec vidavec pedagog uporyadnik knizhok avtor peredmov i primitok do knig gromadskij diyach plastun Pelenskij Yevgen YulijPelenskij Yevgen Yulij foto arhiv A Kurdidika Psevdo Irenko Yevgen Buj Tur i Pl Ye Yu P P E Yu P Narodivsya 3 sichnya 1908 1908 01 03 Konyuhiv Galichina Avstro Ugorska imperiyaPomer 25 veresnya 1956 1956 09 25 48 rokiv Sidnej AvstraliyaKrayina Avstraliya Avstro Ugorska imperiyaNacionalnist ukrayinecMisce prozhivannya Ukrayina AvstraliyaDiyalnist bibliografiya literaturoznavstvo muzeyeznavstvo vidavnictvo pedagogika plastunstvoAlma mater LNU imeni Ivana FrankaZnannya mov ukrayinska 1 Zaklad Ukrayinskij vilnij universitetRoboti u Vikidzherelah Zmist 1 Ranni roki shkola universitet 2 Suspilno gromadska pracya 3 Voyenni chasi emigraciya 4 Literaturna tvorchist 5 Bibliografichna j knigovidavnicha sprava 5 1 Okremi vidannya 6 Plastuvannya 7 Div takozh 8 Dzherela 9 PosilannyaRanni roki shkola universitet RedaguvatiNarodivsya v sim yi sudovogo vikonavcya mati pomerla koli jomu bulo 10 rokiv Vidviduvav polsku derzhavnu klasichnu gimnaziyu v Striyu 1918 1926 rr uchivsya na yiyi ukrayinskomu viddili de j proyavivsya u nogo nahil do grafiki j drukarstva Osnovne vihovannya ta formuvannya svitoglyadnih pozicij otrimav u Plasti v yakomu pracyuvav mizh rokami 1922 1934 Zdobuv stupin magistra slov yanskoyi filologiyi zakinchivshi studiyi na filosofskomu fakulteti Lvivskogo universitetu 1930 r magisterkoyu prisvyachenoyu povistyam Mikoli Ustiyanovicha ta doktoratom z istoriyi ukrayinskoyi movi i slov yanskoyi etnologiyi Suspilno gromadska pracya RedaguvatiPracyuvav stipendiatom administratorom ta naukovim spivrobitnikom Ukrayinskogo nacionalnogo Muzeyu uporyadkovuvav starodruki j rukopisi sho j dalo poshtovh do zacikavlennya bibliografiyeyu Yak aktivnij plastun zasnuvav i vidavnictvo i zhurnal Vogni yaki protrivali do 1939 roku Buv spivzasnovnikom Tovaristva ukrayinskih bibliofiliv opislya ocholyuvav jogo takozh buv sekretarem i zastupnikom golovi etnologichnoyi komisiyi Naukovogo tovaristva imeni Shevchenka Drukuvavsya v Literaturno naukovomu visniku redaguvav zhurnal Dazhbog 1932 1934 i bibliografichnij misyachnik Ukrayinska kniga Golova NTSh v Avstraliyi 1950 1956 Voyenni chasi emigraciya RedaguvatiViyihav zi Lvova za okupaciyi mista radyanskoyu armiyeyu u 1939 pereyihav do Krakova de zasnuvav vidavnictva Bistricya i Ukrayinske vidavnictvo ta gazetu Krakivski visti Pracyuvav vikladachem Ukrayinskogo vilnogo universitetu v Prazi zgodom pereyihav do Nimechchini a v 1949 emigruvav do Avstraliyi U Nimechchini pracyuvav u vlasnomu vidavnictvi Bistricya v Avstraliyi zasnuvav vidavnictvo Slovo yake vipuskalo j odnojmennij chasopis Literaturna tvorchist RedaguvatiZ pid pera Yevgena Pelenskogo vijshlo tvoriv iz 250 iz nih ponad 30 shevchenkoznavchih prac Mizh inshimi vijshli i knizhki pro Bogdana Lepkogo 1932 1943 pro rozvitok ukrayinskoyi literaturnoyi parodiyi 1935 pro Rajner Rilke ta Ukrayinu 1935 pro zahidnoukrayinsku literaturu v rokah 1930 1935 1935 pro Ovidiya v ukrayinskij literaturi 1937 1943 pro period Rusalki dnistrovoyi 1938 pro Marka Cheremshinu 1938 ta pro Naukove tovaristvo im T G Shevchenka 1949 Avtor prac Osip Makovej Sproba literaturnoyi ocinki 1930 Zabutij zhanr Naris rozvitku ukrayinskoyi literaturnoyi parodiyi 1933 Biografiya ukrayinskoyi bibliografiyi 1934 Suchasne zahidnoukrayinske pismenstvo Oglyad za 1930 1935 rr 1935 Materiali do krayeznavchoyi bibliografiyi Galichini Volini ta Zakarpattya 1935 Rajner Mariya Rilke j Ukrayina 1935 Marko Cheremshina 1938 Antologiya suchasnoyi ukrayinskoyi poeziyi 1936 Bogdan Lepkij 1932 1943 Ovidij v ukrayinskij literaturi 1943 pidruchnikiv i posibnikiv Bibliografichna j knigovidavnicha sprava RedaguvatiYak bibliograf uporyadkuvav Bibliografiyu ukrayinskoyi bibliografiyi 1934 ta nimeckoyu movoyu Ucrainica Ausgewahlte Bibliographie uber die Ukraine in west europaischen Sprachen 1948 Dlya galickih shkil napisav kilkanadcyat bukvariv i pidruchnikiv drukuvav ukrayinskih klasikiv u riznih redakciyah z vlasnimi do nih naukovimi peredmovami redaguvav antologiyu suchasnoyi ukrayinskoyi poeziyi 1936 Statti drukuvalisya u vidannyah NTSh ta v galickih periodichnih vidannyah yak napriklad Literaturno naukovij visnik i Bogosloviya Molodij naukovec vidavec avtor bagatoh literaturoznavchih bibliografichnih i knigoznavchih naukovih rozvidok Yevgen Pelenskij ocholyuvav redakciyu Ukrayinskoyi knigi Zavdyaki jogo dosvidu u vidavnichij diyalnosti chasopis stav providnim galickim naukovim vidannyam kincya 30 rokiv Tak nad nim pracyuvali ne lishe lvivski vcheni Mihajlo Voznyak Volodimir Doroshenko Ivan Krip yakevich Bogdan Romanenchuk Teoktist Pachovskij ta in a j predstavniki Ukrayinskogo tovaristva prihilnikiv knigi u Prazi Lev Bikovskij Stepan Siropolko chleni Ukrayinskogo bibliografichnogo tovaristva Vseukrayinskoyi akademiyi nauk Sergij Yefremov Petro Zlenko ta in Okremi vidannya Redaguvati Bibliografiya prac Ye Yu Pelenskogo Vibrana bibliografiya 1928 1948 Arhivovano 2 chervnya 2021 u Wayback Machine Blomberg Drukarnya Bistrici 1949 38 s Ukrayinska Knigoznavcha Biblioteka ch 11 Pelenskij Ye Yu Bogdan Lepkij Lviv Ukrayinska shkola 1932 Pelenskij Ye Yu B Lepkij Tvorchij shlyah Bibliografiya tvoriv Arhivovano 19 travnya 2021 u Wayback Machine 2 ge vid Krakiv Lviv Ukr vid vo 1943 55 s Pelenskij Ye Yu Yevgen Malanyuk Dazhbog 1933 Ch 4 S 71 75 Pelenskij Ye Yu Karpatska Ukrayina Geografiya istoriya kultura Nyu Jork Nakl Karpatskogo Soyuzu v ZSA 1972 160 s Pelenskij Ye Yu Kultura j kult ukrayinskoyi knigi Krakiv Ukrayinske Vidavnictvo 1941 15 s Arhivovano 19 travnya 2021 u Wayback Machine Pelenskij Ye Yu Rajner Mariya Rilke j Ukrayina Minden Bistricya 1948 62 s Arhivovano 19 travnya 2021 u Wayback Machine Pelenskij Ye Yu Suchasne zahidno ukrayinske pismenstvo Oglyad za 1930 1935 rr Lviv Literaturna biblioteka 1935 64 s Pelenskij Ye Yu Ukrayinska chitanka dlya III roku navchannya ukrayinskoyi movi Arhivovano 2 chervnya 2021 u Wayback Machine Nyu Jork Shkilna Rada Ukrayinskogo Kongresovogo Komitetu Ameriki 1962 128 s Pelenskij Ye Yu Ukrayinski poeti 20 h rr Antologiya suchasnoyi ukrayinskoyi poeziyi Lviv 1936 128 s Pelenskij Ye Yu Ucrainica v zahidno evropejskih movah Vibrana bibliografiya Myunhen Bistricya 1948 111 s Arhivovano 19 travnya 2021 u Wayback Machine Plastuvannya Redaguvati nbsp Kurinna rada plastovogo kurenya Chervona Kalina Sidyat zliva napravo Stepan Ohrimovich Volodimir Kalinovich Volodimir Erdenberger Yevgen Pelenskij Bogdan Chehut Osip Gricak Roman Erdenberger Stepan Novickij Mihajlo Potochnyak Stoyat zliva napravo Osip Tyushka N Ostap Karatnickij Stepan Bandera Yulian Goshovskij Yaroslav Rak Yaroslav Padoh Roman Shurovskij Lviv Akademichnij dim 21 zhovtnya 1928 r Znachnu chastinu svogo zhittya j trudiv prisvyativ Yevgen Pelenskij Plastovi i jogo istorichnij misiyi vihovuvannya novih ukrayinskih pokolin Vin plastuvav vid rannogo 1918 roku koli stav uchnem strijskoyi gimnaziyi j zberig svoye idejne ta organizacijne pov yazannya z Plastom do kincya zhittya Spochatku yak yunak 5 go Polku zgodom Kurenya im kn Yaroslava Osmomisla a she piznishe 46 go Kurenya im kn Buj Tura Vsevoloda v Striyu sho jogo sam zaklav She yak uchen ostannoyi gimnazijnoyi klyasi distavshi dozvil pro perehid do Uladu Starshih Plastuniv razom zi svoyimi odnoklyasnikami sl p Volodimirom Erdenbergerom Bogdanom Petrinoyu Oleksandrom Kotom Volodimirom Nichayem Yulianom Goshovskim ta inshimi stav odnim iz zasnovnikiv strijskogo starshoplastunskogo Kurenya im polk Ivana Boguna yakij yak bulo vzhe zgadano vishe u 1928 roci prijnyav nazvu Zagin Chervona Kalina chlenom yakogo Pelenskij lishivsya do svoyih ostannih dniv She v yunackih rokah sklav usi obov yazkovi plastovi probi j zdobuv stupin plastuna skoba yakih na kinec 1926 roku bulo v usij plastovij organizaciyi tilki 26 Zgodom stav i odnim iz troh Getmanskih Skobiv Zakinchivshi gimnaziyu viyihav do Lvova na studiyi vklyuchivsya v plastovu pracyu u Lvovi j stav chlenom provodu Uladu Starshih Plastuniv Dali pikluvavsya svoyim 40 m yunackim silskim plastovim Kurenem u Konyuhovi sho jogo zaklav 1924 roku chim yak bulo skazano rozpochav namagannya poshiriti Plast i na seli Cij problemi prisvyativ vin okremu rozvidku Seloplast Zamitki do diskusiyi v zhurnali Molode Zhittya chch 7 10 z 1925 i ch 1 z 1926 r 1930 roku u vidavnictvi Vogni poyavivsya plastovij posibnik avtorstva Pelenskogo p n Plastovij Gurtok yakij mav i druge vidannya v Nyu Jorku 1960 roku na storinkah zhurnalu dlya plastovih providnikiv V dorogu z yunactvom de j pomisheno plastovij zhittyepis avtora Redaguyuchi zhurnal Molode Zhittya a pislya rozv yazannya Plastu z 1931 roku zhurnal Vogni pro sho bula mova ranishe Pelenskij u chislennih stattyah klav osnovi dlya ideologiyi ta organizacijnih form Plastu Robiv ce po plastovomu j po profesorski metodichno j rozvazhno chim velmi zasluzhivsya dlya Plastu zokrema v cyu promizhnu dobu koli pislya perehodu Plastu v pidpillya treba bulo bilsh yak koli rozvazhnosti shob vderzhati j poshiryuvati plastove vihovannya pokolin Pomer v Avstraliyi na 49 roci zhittya Otzhe Ye Pelenskij ye velmi pomitnoyu figuroyu v ukrayinskomu literaturnomu procesi pershoyi polovini XX st Nalezhne visvitlennya jogo literaturno kritichnoyi zhurnalistskoyi vidavnichoyi ta kulturno gromadskoyi diyalnosti she poperedu Div takozh RedaguvatiUkrayinska diaspora AvstraliyiDzherela RedaguvatiGrinko M Kornijchuk M Podvizhnik ukrayinskoyi spravi Yevgen Yulij Pelenskij Slovo i Chas 2008 4 S 88 92 Ilnickij M Avtor nenapisanoyi istoriyi literaturi Yevgen Yulij Pelenskij Kritiki i kriteriyi Literaturno kritichna dumka v Zahidnij Ukrayini 20 30 h rr HH st Lviv VNTL 1998 S 129 148 Kachkan V Yevgen Pelenskij uchenij i gromadskij diyach Kiyivska starovina 1994 6 309 S 76 78 Kornijchuk M Patriot i vchenij dosi nevidomij Literaturna Ukrayina 2008 10 sichnya S 4 Lisenko N Lemeshenko G Zustrich dlya majbutnogo Dzvin 1994 11 12 S 146 149 Yas O V Pelenskij Yevgen Yulij Arhivovano 29 zhovtnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2011 T 8 Pa Prik S 107 520 s il ISBN 978 966 00 1142 7 Yevgen Yulij Pelenskij Zhittyepisno bibliografichnij naris Red kol Ya Padoh A Kurdidik R Mikitovich Lviv 1994 104 s Pelenskij Yevgen Yulij Enciklopediya Ukrayinoznavstva Slovnik chastina Golov red V Kubijovich Perevidannya v Ukrayini Lviv Naukove tovaristvo im Shevchenka u Lvovi 1996 T 5 S 1977 Ukrayinska diaspora literaturni postati tvori biobibliografichni vidomosti Uporyadk V A Prosalovoyi Doneck Shidnij vidavnichij dim 2012 516 s Ukrayinska zhurnalistika v imenah Za red M M Romanyuka Lviv 1996 Vip III 424 s ISBN 5 7702 1245 4 Encyclopedia of Ukraine Volume III University of Toronto Press 1993 angl Posilannya RedaguvatiPelenskij Yevgen Yulij Josipovich Shevchenkivska enciklopediya T 5 Pe S u 6 t Gol red M G Zhulinskij Kiyiv In t literaturi im T G Shevchenka 2015 S 31 32 Literaturoznavcha spadshina Ye Yu Pelenskogo skladnik istoriyi ukrayinskogo krasnogo pismenstva Kniga zhittya Yevgena Pelenskogo nedostupne posilannya z lipnya 2019 Vidatni plastuni v stattyah Yevgen Yulij Pelenskij nedostupne posilannya z lipnya 2019 Stattya Yevgen Yulij Pelenskij Arhivovano 29 bereznya 2010 u Wayback Machine Publicistichna ta redaktorsko vidavnicha diyalnist Yevgena Yuliya Pelenskogo 2005 goda Volodimir Zhila Takih yak vin Gospod posilaye yak okremij dar nedostupne posilannya z grudnya 2021 Ridne slovo vibir z ukr pismenstva dlya molodi zladiv Ye Yu Pelenskij Krakiv Ukr vid vo 1941 237 2 s Arhivovano 4 bereznya 2021 u Wayback Machine Czech National Authority Database d Track Q13550863 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Pelenskij Yevgen Yulij amp oldid 39170416