Педро де Сьєса де Леон

|Батько= |Посада= |Діти= |Дружина= |Мати= |Чоловік=

Педро де Сьєса де Леон
ісп. Pedro Cieza de León
Народився	1520 або 1518 Льєрена, Бадахос, Естремадура, Іспанія
Помер	2 липня 1554 або 1560 Севілья, Іспанія
Країна	Іспанія
Діяльність	мандрівник-дослідник, історик, Sayayin, літописець
Галузь	географія, етнографія, політика, ботаніка, зоологія і історіографія
Посада	історик
Відомий завдяки:	хроніст
Автограф
Педро де Сьєса де Леон у Вікісховищі

«Хроніка Перу» Педро Сьеса де Леона

Педро де Сьєса де Леон (ісп. Pedro de Cieza de Leon, 1518 або 1520, Льєрена, Естремадура, Іспанія — 2 липня 1554, Севілья, Іспанія) — іспанський священик і солдат, гуманіст, історик, географ, що став одним з перших хроністів, які написали про конкісту (завоювання) континенту Південна Америка. Він особисто перетнув кілька разів територію, зайняту зараз державами Колумбія, Еквадор, Перу, Болівія і Чилі, тобто понад 7000 км. Зібрані ним матеріали відрізняються широким тематичним охопленням і достовірністю і фактично представляють першу енциклопедію з історії, географії, ботаніки та зоології Південної Америки. Також завдяки йому в Європі дізналися про картоплі, про який він написав у своїй «Хроніці Перу», опублікованій в 1553 в місті Севілья.

Сьєса де Леон також першим описав або згадав такі рослини, як ананас, авокадо, гуава, зоряне яблуко, інга, кіноа, кокаїновий кущ, манцінелла, персикова пальма, перуанський перець, пітайя, сассапаріль (нешкідливі ліки від сифілісу), хікама, юка, і тварини — альпака, вікунья, лама, гуанако, анаконда, гриф-індичка, ігуана, червоний ара, червоновуха черепаха, морська свинка, мускусна качка, пума, ягуар, лінивці, опосуми, гірські віскачі, кондор, американські грифи і багато інших. Сьєса де Леон вперше в Європі представив зображення південноамериканських верблюдових. Французький історик наук Рене Татон встановив, що «„Хроніка Перу“ Педро Сьєса де Леона — це найбільш ранній текст, пов'язаний з описом скам'янілостей хребетних; в своїй хроніці автор їх відносить до кісток гігантів» [1].

Завдяки йому, крім деяких перелічених вище назв тварин і рослин, нам відомі слова барбекю, гамак [2].

У його книгах дано описи безлічі індіанських етносів та їх мов, в тому числі, до сучасності зниклих: чибча, пасто, мочика, юнги, інки, чачапоя, кілки, кімбайя. Його рукописи стали основою робіт більшості пізніших істориків, які часто не вказували джерела, використовуючи його детальні відомості з історії інків — особливо це відноситься до рукописів, опублікованим після його смерті в 1554 році (Блас Валера, Хосе де Акоста, Інка Гарсіласо де ла Вега, Антоніо де Еррера). Де Леон (так само як і Лас Касас), проявив себе захисником індіанців. Він першим повідомив про геогліфи Наски і грандіозних спорудах Тіауанако.

Біографія

Сім'я

Народився Сьєса де Леон в іспанському містечку Льєрена, в якому тоді переважало арабське населення.

Його батьками були Лопе де Леон, адвокат при дворі Карла V, і Леонор де Касаль, з родини дуже багатих купців і нотаріусів, які торгували як у Севільї, так і в Новому Світі. Їхній шлюб був укладений на початку XVI століття і вже в 1511 Лопе де Леон був алькальдом Двору в Канцелярії Гранади, працюючи з Ліценціатом доном Луїсом де Сапата [5]. За свою службу іспанському королю батько отримав ряд привілеїв. 5 листопада 1543, в Мадриді, Ліценціат Лопе де Леон служив його високості, при цьому його просили, як людину гідного, послужити в деяких королівських маєтках, від чого він відмовився. 10 квітня 1525 Лопе де Леон хрестив Педро, сина Бермехо та Ісабель Санчес, при цьому хрещеним батьком був також Лопе Альварес, Рехідор муніципалітету, а хрещеними матерями були їхні дружини, повитуха ла Гальега. Священиком, що проводив церемонію, був Бартоломе Діас Наварро.

У сім'ї було п'ятеро дітей:

• Беатріс Касаль. Була одружена з Педро де Касорла. Від цього шлюбу у неї були діти, що народилися в такому порядку: Дієго, хрещений 23 грудня 1528. Його хрещеним батьком був Педро Нуньес де Прадо, Рехідор муніципалітету Льєрена [8].
• Хуан, хрещений 19 вересня 1530. Хрещений батько Педро де Міньо, свекор рахівника Торгового Дому Санчо де Паса. [9]
• Леонор, хрещена 2 березня 1533, хрещений батько — дон Франсіско де Карденас, син Командора де ла Олива, дона Родріго де Карденаса, і брат Луїса Сапата де Карденаса, архієпископа з Санта-Фе-де-Богота, в Новому Королівстві Гранада. [10]
• Франсиско, хрещений 6 січня 1535 Дієго де Сальватьерре, священиком церкви Сантьяго. [11]
• Педро, хрещений 16 липня 1537.
• Родріго.
• Педро — в перші роки життя носив ім'я Педро де Леон. І тільки пізніше він змінив своє ім'я, причому причини такої заміни не цілком зрозумілі. Можливо, це було викликано збігом з ім'ям Педро де Леон, яке носив в перуанському Куско якийсь чиновник-реєстратор. Або це якось пов'язано зі смертю маршала Хорхе Робледо. [12]
• Марія Альварес. Була одружена з Лоренсо Ернандесом Віскаіно. Від цього шлюбу було п'ятеро дітей: Гонсало, хрещений священиком Хорхе Кабреда 4 грудня 1541, хрещеним батьком був капелан Хуан Мехіа. [13]
• Марія, хрещена Ернандо де ла Віра (син нотаріуса Хуана де ла Віра) 16 березня 1544. [14]
• Лоренсо, хрещений 24 листопада 1549, його хрещеним батьком був Луїс Дельгадо, син Рехідор Гутьерре Дельгадо. [15]
• Хуан, хрещений 6 січня 1552 своїм дядьком Родріго де Сьєса [16]. У цей час Педро де Сьєса де Леон вже знаходився в Іспанії, можливо, в Льерене.
• Марія, також як і її брат Лоренсо була хрещена Луїсом Дельгадо 15 жовтня 1553.
• Леонор Касаль де Сьєса. Була одружена з Луїсом Сапата дель Боске. Від їхнього шлюбу було три дитини.

У Педро була ще одна сестра, про неї він згадує у своєму заповіті, але ім'я її залишилося невідомим.

Серед усіх дітей у сім'ї лише Педро носив ім'я «де Леон», хоча це і було поширеним іменем у Льерене XVI століття. І навпаки, всупереч іспанській традиції, ім'я матері «Касаль» не було включено в його повне ім'я.

Освіта

Про роки його навчання нічого не відомо. Але імовірно його юність пройшла в культурному середовищі, так як його сім'я належала до найбільш знатних в XVI столітті в місті Льєрена. Сьєса де Леон одержав гарну літературну освіту. Ще дуже молодим він познайомився з книгою «Conquista del Per», хроніста Франсиско де Хереса (опублікована в Севільї в 1534, за рік до його відплиття на Новий Континент), і вона справила на нього сильне враження, її він узяв із собою в Новий Світ. Саме в цій книзі він зміг побачити свої цілі і які його ідеали: служба Імператорові, честь християнина і іспанця, і з'єднання нелегкої праці конкістадора і письменника [18].

У 1534 році Сьєса, подорожуючи з батьком-торговцем, побачив у Севільї, як розвантажували привезені Ернандо Пісарро скарби (викуп Атауальпою), що і послужило, очевидно, приводом виїхати в Південну Америку.

Переїзд в Америку

Педро де Леон (саме під таким ім'ям він потрапляє в Америку), за його власними словами, «в тринадцятирічному віці» переїхав до Санто-Домінго (острів Гаїті). 3 червня 1535 він став пасажиром корабля Мануеля Майа. Як сказано в одному з документів Архіву Індій: Педро де Леон, син Лопе де Леона і Леонор де Касаль, жителів Льєрена, відправився в Санто Домінго на судні Мануеля де Майа; Алонсо Лопес і Луїс де Торрес поклялися в тому, що вони його знали і що він не належить до осіб, кому виїзд заборонений. — AGI .- Contratacin. Legajo 5.536. Fol. 251.

Трохи раніше, 2 квітня 1535 ім'я Сьєса згадується при посадці на інший корабель разом з експедицією Хуана дель хунків — у переліку пасажирів, що відправляються до Індії, зафіксована посадка людини про який зазначено наступне: Педро де Леон, син Лопе де Леона і Леонор де Касаль з Льєрена, який прямує з Хуаном дель хунків в Картахену (Колумбія) на судні Сіфуентеса; Родріго Перес і Луїс де Льєрена поклялися, в тому, що він не належить до числа осіб, кому заборонено виїжджати. — Pedro de Cieza de Len. Crnica del Per. El seorio de los Incas. — Fundacin Biblioteca Ayacucho, 2005, стор 465

Два місяці по тому він добирався до місця призначення, потім пройшов до Картехену і два роки, як член експедиції Педро де Ередіа, знаходився в районі між Ураба і Сену (Панамський перешийок) [20], де описав могили індіанців зі скарбами. У 1536 році перебував у місті Сан-Себастьян де Буенавіста (Колумбія). Після чого він побував на території всіх країн західного узбережжя Південної Америки: від Венесуели до Чилі. За час подорожей він описав пейзажі, рослинний і тваринний світ, річки, гори Південної Америки, звичаї, обряди та вірування індіанського населення, досліджуючи їхнє минуле, а також події пов'язані із самими конкістадорами.

Зустріч з Франсиско Сесаром

Сьєса де Леон зустрічався з конкістадорами Франсиско Сесаром і Франсіско Огасоном в Картахена-де-Індіас в 1536—1537 рр.. [21] (в 1538 році Сесар помер у Дарьен), де вони йому розповіли про свій похід 1528—1529 рр.. (Як експедиційного загону Себастьяна Кабота) від річки Парана до кордонів Імперії інків, про багатства цієї країни, і про те, що вони бачили добре одягнених індіанців. Відомо, що Сесар отримав перші відомості про вирощування лам і виготовлення з їх вовни одягу в регіоні Чаркас. Сесар разом з 14 солдатами там зустрів "Великого правителя регіону, і той їх радо прийняв, і дав їм багато речей золотих і срібних, і одежу, у правителя були носії, яких він іспанцям дав для перенесення цих дарів, і дав їм прислугу на допомогу " [22]. Місто інків, відвіданий Сесаром, згодом обріс легендами і став відомий як міфічний золотий Місто Цезарів (es: Ciudad de los Csares).

Головний принцип письменника

Підпис Педро де Сьєса де Леона.

У своїй першій частині Хроніки Перу Сьєса де Леон привів свій головний, як письменника, принцип: Тому часто, коли інші солдати відпочивали, я втомлювався від складання записів. Але ні це, ні вже названі суворі землі, гори і річки, нестерпні голод і потреби, ніколи не були такими сильними, щоб перешкодити моїм двом занять: писати і слідувати за своїм прапором і капітаном, і не ухилятися від обох. Тому, з такими труднощами написане, цей твір направляється Вашій Високості. Мені здається, було б непогано, щоб читачі пробачили мені допущені помилки, якщо такі, на їхню думку, виявляться. А якщо вони не пробачать, мені буде достатньо написаного, адже це те, над чим я найбільше старався, бо багато чого з написаного я бачив на власні очі, і я пройшов багато землі і провінції, щоб краще їх довідатися. А те, чого я не бачив, я намагався, щоб мене про це інформували люди, які заслуговують довіри — Християни і Індіанці. — Сьєса де Леон, Педро. Хроніка Перу. Частина Перша.

Участь у військових походах

Схема походу капітана Хорхе Робледо в провінції Ансерме і Кімбайя, 1539—1540.

Покинувши Картахену, Сьєса де Леон відправився в експедиції по територіях сучасних Колумбії і Еквадору. В 1536—1537 роках знаходився в підпорядкуванні у ліценціата Хуана де Ваділе, з ним він відвідав Сену, переправився до гирла Дарьена (Панама) і Ріо-де-Кабальос, досягнувши селища Урабайбе і річки Каука. Також він взяв участь у кампанії в провінції уруть під командою Алонсо де Касерес, відчуваючи в поході позбавлення і голод. У 1537 році брав участь в експедиції Ваділе в гори Абіб (або Абібський хребет). Сьєса написав про це в четвертій частині Хроніки, у книзі про битву у Лас-Салінас. В 1538, можливо, перебував у місті Калі (Колумбія), тоді ж записався до війська Лоренсо де Альдана, намісника Франсиско Пісарро, організоване і відправлене в Калі на пошуки Себастьяна де Белалькасар (Беналькасара). Одночасно він займався миротворчістю серед індіанців в провінції Каука (Колумбія). Після цього його начальник Лоренсо де Альдана перевів Сьєсу на службу до Хорхе Робледо, який займався організацією заселення провінції Ансерме (Колумбія), раніше завойованої Себастьяном де Белалькасар.

14 лютого 1539 [23] — експедиція Хорхе Робледо вийшла з міста Калі до міста Ансерме і зупинилася в Меаканоа до липня. Експедиція за участю Сьєси де Леона досліджувала територію, на якій засновані міста Санта Ана де лос Кабальєрос (1539), Картаго (1540) і Санта-Фе-де-Антіокия (Колумбія). За час походів Сьєса став довіреною людиною маршала Хорхе Робледо. Після цього Сьєса через Буенавентура (Колумбія) повернувся в Калі на початку вересня 1540 і познайомився з Белалькасар, наказали йому заснувати разом з капітаном Мігель Муньос місто Арма (нині в Колумбії). У жовтні 1540 він знову супроводжував Робледо в другій експедиції в Антіокия, але експедиція виявилася безрезультатною, оскільки Белалькасар, повернувшись з Іспанії, привіз кілька королівських грамот, оголошує про його заступництво над всіма цими регіонами.

Полонення Робледо

У відповідь на дії Белалькасар Робледо вирішив відправитися в Іспанію, щоб підтвердити свої права на «завойовані» провінції. Робледо відправився в порт Ураба (Панама), де 4 березня 1542 його затримав зі всіма його людьми Алонсо де Ередіа. Ередіа укладає Робледо до в'язниці, і Сьєса призначається його представником в Аудієнції (суді) міста Панами разом з прокурорами Антіокия Франсиско де Вальєхо і Дієго де Мендоса. Тим часом з Ураба Робледо переправили в Картахену, а потім у супроводі Алонсо де Бусто — до Іспанії [20].

Проживання в місті Арма

Деякий час Сьєса де Леон проживав в містечку Арма, який був репартімьенто, з наданням йому за заслуги енкомьенди з індіанцями — касики Опірама і Анкора. З 1542 по 1545 Сьєса де Леон брав участь у ряді походів проти індіанців. Але коли Робледо в 1545 повернувся з Іспанії, отримавши титул маршала, Сьєса знову приєднався до нього і був переведений в Картаго, де дізнався про поразку віце-короля Бласко Нуньєса де Вела в битві з бунтівними конкістадорами. Разом з Робледо він вирушив у похід до поселень Арма і Ансерме, з причини чого їм не вдалося уникнути конфлікту з Белалькасар. Вночі 5 жовтня 1546 Белалькасар застав зненацька Робледо, заарештував його і наказав обезголовити разом з іншими капітанами. Деякий час після смерті Робледо, Сьєса де Леон переховувався в шахті до тих пір, поки губернатор не наказав йому з'явитися в місто Калі. Повернувшись додому в Калі, Сьеса продовжив свої літературні записи, хоча досить часто змушений був переривати літертурний працю, щоб взяти участь у кількох військових експедиціях: відомо, що Белалькасар наказав йому відправитися на допомогу Нуньєс де Бальбоа, віце-королю Перу.

Проблема Ельдорадо і раціоналізм Сьеси

Широко відома легенда про Ельдорадо, про золоті дари вийшла далеко за межі кордонів муїсків і досягла меж Центральних Анд, земель Інків, де її почули солдати Себастьяна де Белалькасар. Вона послужила приводом для походу на північ, в землі Південної Колумбії. Експедиції Гонсало Хіменеса де Кесада відкрили в землях чибча-муисков легендарне озеро Гуатавіта [24] — реальний прототип міфічного Ельдорадо. Першим, хто запропонував осушити озеро, щоб добути з нього скарби, став Сьєса де Леон. Раціонально оцінивши ситуацію, у своїй праці «Війна в Салінас» він пише наступне: У цій провінції Богота є величезне озеро, і якщо Ваша Величносте наказали б осушити його, то Ви здобули б там велика кількість золота і смарагдів, які в давнину були кинуті туди індіанцями. — Сьєса де Леон, Педро. Хроніка Перу. Частина Четверта. Війна в Салінас [25].

Переїзд в Перу

У Перу він прибув уже іменуючись Педро де Сьєса де Леон [26].

Прийом у Ла Гаски

Віце-король Ла Гаске, сповіщений про те, що Сьєса де Леон становить перуанську хроніку, запросив його на прийом і попросив, щоб автор прочитав йому написане. Захоплений працями Сьєси, віце-король запропонував йому цінні документи і матеріали для його роботи. Сьєса перейшов у підпорядкування до Президента Ла Гаске і був прийнятий як простий вершник в загін Франсіско Ернандеса Хірона, з яким пройшов до Попаян, де їх очікував Белалькасар і Педро Кабрера; з ними він пройшов до узбережжя Перу, потім відвідав Пакасмайо (1547), Аявака, Уара, Ліму, Гуаманга і Андагуайлас. Сьєса об'їхав територію сучасних Перу і Болівії в пошуках відомостей для своєї «Хроніки» (яку почав писати в 1541). Примітно, що в першій частині своєї «Хроніки» Сьєса при повідомленні про повному місяці 3 травня 1547 в селищі лампаси, з великою ймовірністю, зафіксував і повне місячне затемнення 4 травня 1547 (воно настало о 18:40 за місцевим часом; за місяцем слідували зірки Дскубба і Акраб; між ними місяць перебувала близько 23:30). При цьому він записав здійснювалися індіанцями цікаві обряди особливого призначення [27].

Участь у битві при Хакіхагуана

У 1547 році Белалькасар отримав прохання про допомогу від нового губернатора Педро де ла Гаске проти повсталого Гонсало Пісарро. З Белалькасар Сьєса виступив з міста Попайян. Він взяв участь на боці короля в знаменитій битві при Хакіхагуана в п'яти лігах від Куско 9 квітня 1548, в якій бунтівник Гонсало Пісарро і був розбитий, після чого Сьєса повернувся в долину Ліми і, завдяки своєму спорідненості з секретарем губернатора Ла Гаске, Педро Лопеса де Касаль, добув собі рекомендаційні листи, щоб коррехідори дозволили йому дізнатися найцікавіше про провінцію Чаркас (Болівія).

Контакти з Лас Касасом

Ще перебуваючи в Перу, Сьєса встановив контакти з прихильниками єпископа Чіапас — Бартоломе де Лас Касаса. Так, одним з головних джерел для Сьєси став представник Лас Касаса в Перу — чернець Домінго де Санто Томас, єпископ Чаркаса (автор першої граматики і словника мови кечуа). У зв'язку з чим «Хроніка Перу» придбала ласкасіанскіе риси і тональність: переживання за страждання індіанців, виступ проти їх знищення і проти жорстокостей конкістадорів, і трагічне почуття при вигляді обезлюдевших просторів і руйнуванні величних будівель, фортець, запустінні садів і полів. Як припустив дослідник Матікорена, Лас Касас і Сьєса могли познайомитися в Севільї, коли останній, перебуваючи там, редагував свої папери [28]. Лас Касас, за заповітом Сьеси де Леона, якщо того не захочуть зробити самі духівниці, повинен був видати Другу частину (і можливо, Третю) Хроніки Перу.

Сьєса альмагріст і антіпісарріст

Сьєса де Леон деякий був прихильником Дієго де Альмагро, що виступив проти братів Пісарро в боротьбі за управління колонією. Це наклало відбиток на ряд суджень і поглядів автора, що вважалися у виданнях XIX і XX століття «об'єктивними». Але прийнявши сторону Лас Касаса, Сьєса виступає проти місцевої влади — енкомендеро, — від яких хотів позбутися Лас Касас, сприяючи королю Іспанії в централізації влади.

Інспекційний об'їзд Перу

У 1548 році Сьєса призначений Головним хроністом Перу.

Наприкінці 1548 він почав подорож по Південному Перу і Чаркасу (Болівія), відвідавши такі важливі міста як: Пукара, Чукітінто, Тіауанако, Ла Пас і Ла Плата, а також шахти Потосі, в серпні 1550 перебував у місті Куско і в 1550 повернувся до Ліми, закінчивши 8 вересня свої Хроніки і вирішивши їх опублікувати. Його шлях пролягав по дорозі Інків (довжиною 3000 км від Куско до Кіто), де він зустрів майже недоторканими і начебто витягнутими в одну лінію архітектурні монументи і висячі мости, техніка натягування яких випереджала сучасну йому європейську інженерну думку на кілька століть. Сьєса описував все їм виявлене, проявляючи себе і як археолог і як етнограф, опитуючи жителів кожного селища, при цьому він завжди уточнював свої спостереження, впроваджуючи численні географічні назви, дані, відстані, і засоби вимірювання, всім цим він займався близько трьох років у провінції Чаркас. За час своєї подорожі Сьєса де Леон виявив геогліфи Наски: За всім цим долинах і по тих, що вже пройдені, на всьому протязі йде прекрасна, велика дорога Інків, і подекуди серед пісків бачаться знаки, щоб вгадувати прокладений шлях. — Сьєса де Леон, Педро. Хроніка Перу. Частина Перша. Глава LXXV.

Відвідавши територію колишньої держави інків Тауантінсуйу, Сьєса побачив плачевний стан, у який була приведена Імперія Інків і різко скоротилося населення практично всіх областей, як наслідок завоювання іспанцями, їх насильства по відношенню до місцевого населення і невміння зрозуміти, як функціонувало держава інків. У зв'язку з чим Сьєса писав: Я не схвалюю повалення влади жодним чином, але все ж оплакую вимагання та погане поводження, учинені іспанцями над індіанцями, поневолених жорстокістю, попри їх знатність і настільки високу гідність їхнього народу. Через це всі ці долини, в минулому колишні густонаселеними, зараз вже майже безлюдні, як багатьом то відомо. — Сьєса де Леон, Педро. Хроніка Перу. Частина Перша. Глава LXI.

Підсумком його діяльності став величезний літературну працю — вісім томів, приблизно 8000 аркушів розміру 13 16 дюймів.

Повернення до Іспанії

У 1550 році Сьєса перебрався до Севільї і оселився на вулиці де лас Армас. У 1551 Сьєса де Леон уклав шлюбний контракт із Ісабель Лопес де Абреу, сестрою Педро Лопеса, дочкою впливового купця Хуана де Льєрена й Марії де Абреу, жителів Трігероса (Trigueros) в провінції Уельва. Сам контракт попередньо був укладений ще в Лімі 19 серпня 1550) [29]. Педро Лопес зобов'язався дати нареченій 2000 крон (монет) як придане і завдатку, а батьки нареченої повинні дати 4000 крон Сьєса де Леона по укладенні шлюбу. 11 серпня 1551 був складений акт розпорядження майном з нагоди укладення шлюбу. Сьєса оголосив у Севільї, що його права власності гарантують дружині виплату в сумі 2000 крон. Він вказав на борг, що числиться за графом де Пальма. Надалі дружина допомагала Сьєсе як секретар.

Він також відвідав своє рідне місто Льєрена, де 6 січня 1552 був хрещений Хуан, син його сестри Марії Альварес. Перебуваючи в Севільї, він спілкувався зі своїм земляком і другом дитинства доном Луїсом Сапата де Чавес (автор книги «Carlo Famoso»), якраз прибув з Фландрії, де допомагав принцу Філліпу (майбутньому Філіпу II). Луїс Сапата надихнув його представити «Хроніку» принцу Філліпу і клопотати про отримання дозволу на публікацію. В 1552 він поїхав в Толедо представити свою книгу королю Філіпу, йому ж і присвячену. Через деякий час хроністу була надана аудієнція. І 15 березня 1553 вийшла в світ перша частина «Хроніки Перу» [30]. Друге, покращене видання, вийшло в Антверпені через кілька місяців.

Незабаром, у березні (або травні) 1554, померла дружина Сьєси, сам він, відчуваючи себе хворим (він страждав від хронічного захворювання, яке почалося ще в Америці; ймовірно, це був туберкульоз) 23 червня 1554 за допомогою його тестя і в присутності нотаріуса Алонсо де Касаль було складено заповіт Сьєси. (Сам Сьєса був вже не в силах писати самостійно, і тільки поставив свій підпис). У понеділок 2 липня 1554 Сьеса Педро де Леон помер у своєму будинку Севільському на Калье-де-лас-Армас (нині вулиця Альфонса XII), від «дивної хвороби» залишивши розпорядження відслужити меси за порятунок душ індіанців. Його тіло було поховано в парафіяльній церкві Сан Вісенте. У своєму заповіті він наказав роздати милостиню християнським дітям, черницям обителі Консепсьон та іншим черницям, лікарням і церквам, особливо в його рідному місті Льєрена, а також замовив меси за душі індіанців, за міста і місцевості Індій, де побував. Як зауважив історик Хосе Роберто Паес "Сьєса наказав (у заповіті), щоб усі рукописи, які він залишив про справи Індій, зберігалися в замкненому на ключ скрині в одному з монастирів протягом 15 років, і щоб ніхто нічого з них не міг публікувати. Його духівниці не виконали того, що було наказано, і його брат Родріго де Сьєса доклав чималих зусиль, щоб зберегти ці рукописи, недозволено забуті духівниці, і, як здається, сьогодні частково назавжди втрачені " [31].

«Хроніка Перу»

Перша частина книги «Хроніка Перу»

Влучно названий «провідну хроністом Індій» Педро Сьєса де Леон ділить цю першість з капітаном доном Гонсало Фернандесом де Овьєдо-і-Вальдесом, який, "двічі перетнувши Океан, після титанічних випробувань і праць доніс, як написав дон Хуліо Дехадор, " до Іспанії і до всієї Європи природні чудеса Америки, історію Конкісти, а також наміри і інтереси тих, хто довів її до кінця "" [31].

За своє коротке життя він написав розлогий твір, що є фундаментальним у питанні вивчення історії Південної Америки.

Книга, опублікована в Севільї у видавництві Мартіна Монтеса де Ока (іноді: Мартін де Монтесдеока), носить назву, яка пояснює, про що піде мова в книзі: "ПЕРША ЧАСТИНА Хроніки Перу, що розповідає про встановлення кордонів провінцій: їх опис; про закладення нових міст; про звичаї і вдачі індіанців, і про інших гідних згадки речах. Виконана Педро де Сьєса де Леоном, жителем Севільї. 1553 " [32]. У виданні є вигравірувані буквиці, гравюри і вставлені віньєтки.

Сама «Хроніка Перу», чудово спланована і структурована, складається з чотирьох частин: Перша частина (1553) складається із загального географічного огляду, опису звичаїв індіанців і про заснування іспанцями міст в Перу, Попайяне, Чаркасе і Чилі.

Про поширення Першої частини «Хроніки Перу» відомо із заповіту Сьєси: в Медіна-дель-Кампо Хуан де Еспіноса продав сто тридцять екземплярів, в Толедо тридцять — Хуан Санчес де Андраде, і вісім — Дієго Гутієррес з Лос-Ріос-де-Кордоба. Хуан де Касаль із Севільї підрядився продати більше ста екземплярів. Книги були відправлені також в Гондурас і на Санто-Домінго [31].

Друга частина «про панування Інків Юпанкі» (Мадрид, 1877) — фундаментальна хроніка періоду правління Інків в Перу. Майже вся ця частина, як пізніше зауважив відомий історик Марко Хіменес де ла Еспада, "була шахрайському привласнена одним з наших найвідоміших хроністів: літературне злочин, що спричинило як наслідки те, що скромний і працьовитий солдатів, конкістадор і мандрівник з перших, що обійшов всю країну, яку описав і вник в усі події, про що розповів у своїй чудовій роботі, який перш, ніж будь-хто інший зумів зрозуміти і впорядкувати загадкові літописі часів, що передують конкісти, виявився підміненим тим, хто до сьогодні мав пальму першості серед писали про перуанських старожитності, Інкой Гарсіласо де ла Вега для складання його власних Справжніх коментарів " [20].

Про «Панування інків» Рауль Поррас Барренечеа сказав: «Захоплює, як у таку бурхливу пору, який були роки з 1548 по 1550, коли Сьеса знаходився в Перу, він зміг написати роботу настільки ґрунтовну, так надійно і достовірно документовану, і такої зрілості, про історію і установленнях інків. Історія інків народилася дорослою у Сьєси. Ніхто не може заперечувати його першість щодо инкской держави. Історія кастильського хроніста відразу ввела інків у всесвітню історію» [31].

Третя частина — велике оповідання, в якому описується «Відкриття і завоювання Перу», хоча збереглася тільки мала її частина, що стала відомою в 1946 завдяки Лімської газеті «El Mercurio Peruano» і досліднику Рафаелю Лоредо (Rafael Loredo), що виявив її в Бібліотеці Ескоріал (Мадрид, Іспанія). Значну частину її включив у свою «Загальну Історію» Антоніо де Еррера-і-Тордесильяс. Четверта частина, «Громадянські війни в Перу», найбільш велика. Вона ділиться на п'ять книг: «Війна Салінас», про протистояння Франсиско Пісарро і Дієго де Альмагро, і закінчується його смертю. «Чупасская війна», яка коротко викладає останні роки життя Пісарро, правління Вака де Кастро і розгром Дієго де Альмагро «Молодшого». «Війна в Кіто», в якій розповідається про заколот енкомендеро під командуванням Гонсало Пісарро і смерть віце-короля Бласко Нуньєса Вела.

Ці три книги були видані в XIX столітті, і невідомо, чи закінчив автор дві останні: «Війна в Уаріно». «Війна в Хакіхагуана».

Рукописи двох останніх книг не знайдені. Можливо, передчасна смерть не дозволила йому їх закінчити, але це тільки припущення.

Будучи одночасно солдатом, мандрівником, священиком і людиною вченим, Сьєса де Леон намагався досконально дізнатися про будь-яку подію, використовуючи не тільки документи, а й власні спостереження і опитування місцевого населення. При цьому практично завжди він наводив різні точки зору (як простонародні думки, так і знання фахівців своєї справи), або одну, якщо вона була достовірнішою, — все це ставить роботу Сьеса де Леона в особливий ряд книг, що заслуговують довіри і є цінним джерелом для сучасних вчених.

Автора, якого відрізняв розмірений і вивірений ритм розповіді, можна вважати чудовим оповідачем, з ясно вираженим критичним методом, коли він, не вагаючись, заявляє про творяться іспанцями беззаконня по відношенню до індіанців. Він же оспівує цивільне, релігійне і військове мистецтво Імперії Інків.

По правді кажучи, мало народів у світі, по-моєму, мали краще правління, ніж у Інків. — Сьєса де Леон, Педро. Хроніка Перу. Частина Перша. Глава LXI.

Сьеса не володів місцевими індіанськими мовами, хоча і знав багато слів, але в нього були чудові помічники і порадники в цьому питанні, наприклад, чернець Домінго де Санто Томас (що склав перший словник мови кечуа).

Його роботи вважаються «найбільш оригінальними і найважливішими про Америку, з коли-небудь написаних в іспанській історіографії, твір автора особливого, плідного, вченого і невтомного спостерігача» [4].

Твори

Перекладені на російську мову

• Педро Сьєса де Леон. Хроніка Перу. Частина Перша.. www.bloknot.info (А. Скромніцкій) (24 липня 2008).
• Педро Сьєса де Леон. Хроніка Перу. Частина Друга: Панування Інків.. www.bloknot.info (А. Скромніцкій) (14 січня 2009).

Примітки

1. Francisco Teixid Gmez Pedro De Cieza De Len (1520—1554) — citologica.org/fteixido/14/pedro-de-cieza-de-leon-1520-1554 /. www.erudit.org (1 травня 2005).
2. Juan J. Zaro. «Translation and Historical Stereotypes: The Case of Pedro Cieza de Len's Crnica del Per» — id.erudit.org/iderudit/037396ar. www.erudit.org (2000).
3. Archivo General de Simancas. (AGS). Contaduras Generales. Legajo 768.
4. ↑ 1 2 Gutirrez Macas, Valeriano. Pedro Cieza de Leon. Conquistador y etnografo. Extremeno y gran conquista del Peru — www.chde.org (1992).
5. Archivo General de Simancas. (AGS) — Cmara de Castilla. Legajo 14.
6. AGS .- Estado. Legajo 63. Nm. 67.
7. Archivo Parroquial de la Iglesia de la Granada (APIG). Libro 1 Bautismo de Santiago. Pg. 150
8. APIG. Libro 1 . Bautismo de Santiago. FQ. 151.
9. APIG. Ibd. Fol. 6.
10. APIG. Ibd. Fol. 11 vto.
11. APIG. Ibd. Fol. 18.
12. Saenz de Santa Marta, Carmelo. Introduccin a «Descubrimiento y conquista del Per» de Pedro Cieza de Len. Historia 16. Madrid 1986. Pg. 9.
13. APIG. Libro 1 Bautismo de Santiago. Fol. 55 vto.
14. APIG. Ibd. Fol. 75.
15. APIG. Ibd. Fol. 113.
16. APIG. Ibd. Fol. 126.
17. APIG. Ibd. Fol. 138 vto.
18. ↑ 1 2 Garran Villa, Lus Jos. Pedro Cieza de Leon en Llerena — www.chde.org (1988).
19. Saenz de Santa Marta, Carmelo. Hacia un pleno conocimiento de la personalidad de Pedro de Cieza de Len. Anuario de Estudios Americanos. Vol. XXXII. Ao 1.971
20. ↑ 1 2 3 Rodolfo Prez Pimentel. Pedro Cieza de Leon. — www.diccionariobiograficoecuador.com/tomos/tomo12/c4.htm. www.chde.org (8 січня 2007).
21. Pedro Cieza de Len. Guerra de Chupas. Captulo LXXXV, pg. 300.
22. Rui Diaz de Guzman. Historia Argentina / / Pedro de Angelis. Coleccin de obras y documentos relativos a la historia antigua y moderna de las provincias del Rio de la Plata. Tomo primero. — Buenos Aires-: Imprenta del estado, 1836. — P. 28-29 (pp. 1-140)
23. Хорхе Робледо. Доповідь про похід капітана Хорхе Робледо в провінції Ансерме і Кімбайа. — bloknot.info / relacion-del-viaje-del-capitan-jorge-robledo-a-las-provincias-de-ancerma-y-quimbaya /. www.bloknot.info (3 січня 2009).
24. Мігель Паласіо. Золоте озеро. — www.itogi.ru/archive/2005/38/59158.html. Підсумки (19 вересня 2005). — № 38 (484).
25. Cieza de Leon P. Guerras del Peru, t.1. Guerra de las Salinas. Madrid, 1877. Cap.32, p.405
26. Pedro de Cieza de Len. Cronica del Peru. El Senorio de los Incas. — www.bibliotecayacucho.gob.ve/fba/index.php?id=97&backPID=96&swords=cieza&tt_products=311. Fundacin Biblioteca Ayacucho (2005). — Передмова, стр. X.
27. Сьеса де Леон, Педро. Хроніка Перу. Частина Перша. Глава CXVII. — Київ, 2008 (пер. А. Скромніцкій)
28. Pedro de Cieza de Len. Cronica del Peru. El Senorio de los Incas. — www.bibliotecayacucho.gob.ve/fba/index.php?id=97&backPID=96&swords=cieza&tt_products=311. Fundacin Biblioteca Ayacucho (2005). — Передмова, стр. XII—XIII ..
29. AGS .- Contadura de Mercedes. Legajo 332. nm. 7.
30. Ballesteros Gaibrios, Manuel. Introduccin a la «Crnica del Per» de Pedro Cieza de Len. Historia 16. Madrid 1986.
31. ↑ 1 2 3 4 Хосе Роберто Паес. Педро Сьеса де Леон. — kuprienko.info / jose-roberto-paez-pedro-cieza-de-leon-fragmentos /. www.bloknot.info (А. Скромніцкій) (23 листопада 2009).
32. Сьєса де Леон, Педро. Хроніка Перу. Частина Перша. — Київ, 2008 (пер. А. Скромніцкій)

Примітки

1. https://www.epdlp.com/escritor.php?id=13139
2. https://openlibrary.org/authors/OL225684A/Cieza_de_León_Pedro_de
3. NUKAT — 2002.
   d:Track:Q11789729
4. OpenData BNP
   d:Track:Q106158560
5. Czech National Authority Database
   d:Track:Q13550863

Бібліографія

• Куприенко С.А. Источники XVI-XVII веков по истории инков: хроники, документы, письма / Под ред. С.А. Куприенко. — К. : Видавець Купрієнко С.А, 2013. — 418 с. — ISBN 978-617-7085-03-3.
• Купрієнко С.А. Суспільно-господарський устрій імперії інків Тавантінсуйу : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. істор. наук : 07.00.02 / Купрієнко Сергій Анатолійович ; КНУ імені Тараса Шевченка. — К. : ЛОГОС, 2013. — 20 с.
• Купрієнко C. А. «Хроніка Перу» Педро де Сьєса де Леона: джерелознавчий аналіз. : [ 11 жовтня 2013] : [ ][] // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія : журнал. — К., 2011. — Вип. 105. — С. 23–26. — ISSN 1728-2640.
• Куприенко C. А. Хроника Перу» Педро де Сьеса де Леона: источниковедческий анализ. : [ ][рос.] // Научная конференция XVII Сергеевские чтения : конференция. — М., 2011. — С. 59–60.
• Хосе Роберто Паес. Педро Сьєса де Леон. — kuprienko.info / jose-roberto-paez-pedro-cieza-de-leon-fragmentos /. www.bloknot.info (А. Скромніцкій) (23 листопада 2009). — Скорочений переклад В. Н. Талах з іспанського видання «Biblioteca Ecuatoriana Mnima. Cronistas coloniales. Segunda Parte». Quito — Ecuador, 1960. pp.33-50.
• Ral Aguilar Rodas. Pedro de Cieza de Len y la historia de Colombia. — www.dialnet.uniroja.es (2000). — Boletn de historia y antigedades, ISSN 0006-6303, Vol. 87, N 810, 2000, pags. 561—590.
• F. Esteve Barba. Historiografia Indiana (Grandes Manuales) — 2-е вид. — Madrid: Gredos, 1964. — 756 с. — ISBN 84-249-3113-0.
• Garrain Villi, Luis Jos. Extremadura y Amrica. Prncipe de los cronistas de Indias — Mrida: Extremadura Enclave 92, 1991.
• Gutierrez Macias, Valeriano. Por tierras de la Baja Extremadura — Cceres, 1978.
• Gonzlez Porto-Bompiani. Diccionario literario de obras y personajes de todos los tiempos y de todos los pases — Barcelona: Montaner y Simn, 1959.
• Луїс Дуке Гомес. Золото Колумбії. Ювелірне мистецтво індіанців. — Москва: Мистецтво, 1982.
• Pedro de Cieza de Len. Cronica del Peru. El Senorio de los Incas. — Caracas: Fundacin Biblioteca Ayacucho, 2005. — ISBN 980-276-394-2.

Посилання

• А.Скромницький. (26 березня 2009). Список историков и хронистов XVI—XVII веков по Южной Америке. Биографии. Библиография. Источники. www.bloknot.info. Архів оригіналу за 31 січня 2012. Процитовано 27 вересня 2009. 
• Pedro de Cieza de Leon. (4 квітня 2009). Segunda parte de la Cronica del Peru. Del Senorio de los Incas. www.bloknot.info. Архів оригіналу за 31 січня 2012. Процитовано 27 вересня 2009. (ісп.)
• Pedro de Cieza de Leon. (14 листопада 2009). Tercera parte de la Cronica del Peru. Descubrimiento y Conquista del Peru. www.bloknot.info. Архів оригіналу за 31 січня 2012. Процитовано 14 листопада 2009. (ісп.)
• Pedro de Cieza de Leon. (14 квітня 2009). Часть четвёртая Хроники Перу. Книга вторая. Чупасская война. www.bloknot.info. Архів оригіналу за 31 січня 2012. Процитовано 27 вересня 2009. (англ.)
• Pedro de Cieza de Leon. (14 квітня 2009). Часть четвёртая Хроники Перу. Книга третья. Гражданская война в Кито. www.bloknot.info. Архів оригіналу за 31 січня 2012. Процитовано 27 вересня 2009. (англ.)
• Pedro de Cieza de Leon. (15 травня 2009). Parte IV de la Cronica del Peru. Tercero Libro de las Guerras cipiles del Perú, el caul se llama la Guerra de Quito. www.bloknot.info. Архів оригіналу за 31 січня 2012. Процитовано 27 вересня 2009. (ісп.)