www.wikidata.uk-ua.nina.az

Острівська угода пол Ugoda w Ostrowie угода укладена 4 серпня 1392 Вітовт та його дружина Анна 1 видали Ягайлу та Ядвізі

Острівська угода

Острівська угода (пол. Ugoda w Ostrowie) — угода, укладена 4 серпня 1392 (Вітовт та його дружина Анна видали Ягайлу та Ядвізі грамоти про укладену угоду), що поклала кінець Литовсько-руській громадянській війні 1389—1392 років та війні за Галицько-волинську спадщину.

Острівська угода
Тип угода
Місце Ліда
Підписанти Владислав II Ягайло і Вітовт
Сторони Велике князівство Литовське
Королівство Польске і Велике Князівство Литовське в 1386—1434

Відповідно до угоди Владислав II Ягайло змушений був частково відродити політичну самостійність Великого князівства Литовського та визнати, що його кузин Вітовт стає Великим князем Литовським, залишившись при цьому васалом Ягайла. Михайло Грушевський називав її «друге помиреннє Ягайла з Витовтом». Після угоди деякі князі втратили свої володіння, зокрема, в Українських землях, чи отримали взамін інші.

Передумови Редагувати

В кінці 1380-х розгорівся відкритий конфлікт між Гродненським князем Вітовтом і князем Скиргайлом (братом Ягайла) і наступником останнього. Скиргайло володів Троками, вотчиною Кейстута і Вітовта, яку Ягайло після першої війни обіцяв повернути власнику. Багато литовських бояр були незадоволені зростанням польського впливу в їх країні. На умовах передачі тевтонцям Жемайтії Вітовт заручився підтримкою Ордена. Спільні загони провели ряд військових компаній в Литві, найбільша з яких відбулася на початку 1390 року, коли Вітовт майже п'ять тижнів облягав Вільно. Тевтонці зруйнували Кривий замок, який вже ніколи не був відновлений, а також знищили майже всі споруди за межами міської стіни, проте, місто взяти не вдалося. Незабаром стало ясно, що жодна зі сторін не має явної переваги, а постійні військові походи тільки руйнують литовську державу. Тим часом, польська шляхта почала проявляти невдоволення тим, що король Владислав Ягайло надає надто багато уваги литовським справам, а також тому, що до цих пір не була виконана умова Кревської унії — повне хрещення Литви в католицьку віру. Між Ягайло і Вітовтом почалися переговори.

Переговори і угода Редагувати

Переговори Редагувати

Ще навесні 1392 Ягайло послав до Вітовта свого представника єпископа Плоцького Генріха Мазовецького для обговорення умов миру. Ягайло запропонував поступитися Вітовту титулом Великого князя литовського, коли той визнає його верховним правителем Литви. Вітовт прийняв пропозицію Ягайло не відразу, ймовірно це сталося через те, що багато його родичів і наближених перебували в Ордені як заручники. Після того, як договір потай був укладений, Вітовт запросив тевтонських лицарів на свято в свою резиденцію — замок Риттерсвердер, який перебував на острові Німані. Більшість гостей Вітовта, які нічого не підозрювали, була взяті в полон, після чого литовський князь спалив цей замок, а також Меттенбург, Нойгартен (близько Гродно) та інші дерев'яні замки, зведені лицарями під час походу на Вільно. Під час цієї кампанії в полон до Ордену потрапив брат Вітовта Сигізмунд, який перебував при дворі Великого магістра аж до підписання Салінського договору в 1398 році.

Підписання договору Редагувати

4 липня 1392 відбулася зустріч Ягайла і Вітовта в маєтку Острів близько Ліди. Там і почалися офіційні переговори, результатом яких стала угода, яка формально завершила війну. Вітовт був визнаний великим князем литовським, йому було повернуто його вотчину — Трокське князівство. Скиргайло проте посів Київське князівство, де і помер через 5 років. Ягайло, який тепер носив титул «Верховний князь литовський» формально зберіг сюзеренітет над Вітовтом. Також було домовлено, що або після смерті Вітовта землі Великого князівства стануть власністю роду Ягайла, або після смерть Ягайла нового монарха Польщі вибиратимуть за участі великого князя Вітовта.

Наслідки Редагувати

Островська угода була ратифікована рядом документів, підписаних дружиною Вітовта Ганною і дружиною Ягайло Ядвігою. Угода сприяла зміцненню централізованої влади в литовській державі. Вітовт виявився залежним від Ягайла лише формально. Більш того, за запевненням деяких дослідників, Ягайло сам був в залежності від Вітовта — більш здібного і популярного правителя. Незабаром Вітовт скинув деяких братів Ягайло (своїх двоюрідних братів) з їх князювання: Скиргайло позбувся Торок і Вільнюса (натомість опісля отримав князювання в Києві), Свидригайло був вигнаний з Вітебська, а Корибут — з Новгорода-Сіверського, Володимир — з Києва. Позбулися володінь і інші князі — Гедиміновичі: подільський князь Федір Коріятович і Федір Любартович.

Угода відзначила закінчення майже півстолітньої війни за галицько-волинську спадщину, в якій з 1340 по 1392 рік Королівства Польське і Велике князівство Литовське боролися спочатку один з одним, доводячи правомірність своїх домагань на Галицький престол, а потім, після Кревської унії 1385 року, спільно проти волинського князя Федора Любартовича. У 1387 році Ягайло відібрав у Федора Луцьк, а в 1390 році — Володимир. За умовами договору в Остров Галичина, Холм і Белз відходили до Польщі, а Волинь, Луцьк і Володимир — до Литви. Галицько-Волинське князівство перестало існувати.

В 1398 на зборах знаті литовські і руські князі і бояри оголосили Вітовта самостійним володарем держави. Однак поразка в битві на Ворсклі від татар хана Тимура Кутлуг в 1399 році, де Вітовт ледь не потонув і втратив майже все військо, послабило його позиції. Крім того, почалися повстання в Смоленському князівстві, а також в Новгородській і Псковській республіках. У цих умовах Вітовт був змушений підтвердити верховну владу Ягайла, пішовши на складення Віленсько-Радомської унії.

Проте, Вітовт продовжував політику щодо посилення держави. Він заміняв князів на місцях своїми заступниками, домігся успіхів на сході: кордон Великого Князівства Литовського дійшли до верхів'я Оки і Можайська, він відібрав у татар Південне Поділля, склав союзи з тверським і рязанським князями. Зять Вітовта Василь I Дмитрович по заповіту, складеному в 1423 році, залишався його регентом при малолітньому Великому Князі Московському Василю II.

Зміцненню авторитету Вітовта сприяла перемога в Грюнвальдській битві і повернення Жемайтії за умовами Торунського миру 1411 року. Політика Вітовта була оцінена по правді європейськими керівниками на з'їзді в Луцьку в січні 1429 року. Імператор Сигізмунд Люксембургський запропонував Вітовту прийняти королівську корону, на що він відповів згодою. Переговори йшли таємно, так як поляки були категорично проти посилення Вітовта. Навіть Ягайло був згоден на коронацію, заявивши, що після смерті Вітовта корона перейде до одного з його синів, так як в Вітовта не було спадкоємців чоловічої статі. Незадовго до коронації, 27 жовтня 1430 Вітовт несподівано помер в Тракаї.

Примітки Редагувати

  1. Henryk Łowmiański. Anna (†1418) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków: Polska Akademia Umiejętności — Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1935. — T. 1. — S. 122. — Reprint. Kraków: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1989. — ISBN 83-04-03484-0.
  2. Грушевський М. Історія України-Руси… — Т. IV. — С. 139.
  3. Грушевський М. Історія України-Руси. — К. : Наукова думка, 1993. — Т. IV. — С. 165.
  4. Jakštas, Juozas. «Lithuania to World War I». In Albertas Gerutis. Lithuania: 700 Years. translated by Algirdas Budreckis (6th ed.). New York: Manyland Books, 1984. p. 60.
  5. Turnbull, Stephen. Crusader Castles of the Teutonic Knights, Vol. 2: The Stone Castles of Latvia and Estonia, 1185—1560. Osprey Publishing. pp. 53-54.
  6. Kiaupa Z., Kiaupiene. J., Kunevičius A. The History of Lithuania Before 1795 (English ed.). — Vilnius: Lithuanian Institute of History, 2000. — pp. 135—137
  7. ↑ Koncius J. B . Vytautas the Great, Grand Duke of Lithuania. — Miami: Franklin Press, 1964. — pp. 21-23.
  8. Ivinskis Z . Lietuvos istorija iki Vytauto Didžiojo mirties. — Rome: Lietuviu; kataliku; mokslo akademija, 1978. — pp. 307—308.
  9. Maroszek J . Evidence of a stormy history [ 10 вересня 2008 у Wayback Machine.]. My Little Europe (Cross-border Centre for Civil Education and Information in Bia? Ystok). — 4: 32.
  10. ↑ Stone D. Z . The Polish-Lithuanian State, 1386—1795 [ 17 серпня 2014 у Wayback Machine.]. — Seattle: University of Washington Press, 2001. — p. 18. — ISBN 0-295-98093-1.
  11. Gudavičius E. . Lietuvos istorija. Nuo seniausiu; laiku; iki 1569 metu;. — Vilnius: Lietuvos ras (ytoju; sa; jungos leidykla, 1999. — pp. 173—174. ISBN 9986-39-112-1.
  12. Барбашев А. І. Вітовт і його політика до Грюнвальдської битви (1410 г.). Санкт-Петербург: Друкарня Н. Н. Скороходова, 1885. С. 10.
  13. Ivinskis Z ' '. Lietuvos istorija iki Vytauto Didžiojo mirties. — Rome: Lietuviu; kataliku; mokslo akademija, 1978. — pp. 319.
  14. Kiaupa Z., Kiaupiene. J., Kunevičius A . The History of Lithuania Before одна тисяча сімсот дев'яносто п'ять (English ed.). — Vilnius: Lithuanian Institute of History, 2000. — pp. 135—137. — ISBN 9986-810-13-2.
  15. Зімін А. А. Витязь на роздоріжжі: феодальна війна в Росії XV в. [ 8 липня 2017 у Wayback Machine.] — Москва: Думка, 1991. — С. 30. — 286 с — ISBN 5-244- 00518-9.
  16. ↑ Барбашев А. І . Нариси литовсько-руської історії XV століття. Вітовта. Останні двадцять років князювання (1410—1430). — Санкт-Петербург: Друкарня Н. Н. Скороходова, 1891. — С. 239—261. — 341 с.

Література Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Ostrivska ugoda pol Ugoda w Ostrowie ugoda ukladena 4 serpnya 1392 Vitovt ta jogo druzhina Anna 1 vidali Yagajlu ta Yadvizi gramoti pro ukladenu ugodu 2 sho poklala kinec Litovsko ruskij gromadyanskij vijni 1389 1392 rokiv ta vijni za Galicko volinsku spadshinu Ostrivska ugodaTip ugodaMisce LidaPidpisanti Vladislav II Yagajlo i VitovtStoroni Velike knyazivstvo LitovskeKorolivstvo Polske i Velike Knyazivstvo Litovske v 1386 1434Vidpovidno do ugodi Vladislav II Yagajlo zmushenij buv chastkovo vidroditi politichnu samostijnist Velikogo knyazivstva Litovskogo ta viznati sho jogo kuzin Vitovt staye Velikim knyazem Litovskim zalishivshis pri comu vasalom Yagajla Mihajlo Grushevskij nazivav yiyi druge pomirennye Yagajla z Vitovtom Pislya ugodi deyaki knyazi vtratili svoyi volodinnya zokrema v Ukrayinskih zemlyah chi otrimali vzamin inshi 3 Zmist 1 Peredumovi 2 Peregovori i ugoda 2 1 Peregovori 2 2 Pidpisannya dogovoru 3 Naslidki 4 Primitki 5 LiteraturaPeredumovi RedaguvatiV kinci 1380 h rozgorivsya vidkritij konflikt mizh Grodnenskim knyazem Vitovtom i knyazem Skirgajlom bratom Yagajla i nastupnikom ostannogo Skirgajlo volodiv Trokami votchinoyu Kejstuta i Vitovta yaku Yagajlo pislya pershoyi vijni obicyav povernuti vlasniku Bagato litovskih boyar buli nezadovoleni zrostannyam polskogo vplivu v yih krayini 4 Na umovah peredachi tevtoncyam Zhemajtiyi Vitovt zaruchivsya pidtrimkoyu Ordena Spilni zagoni proveli ryad vijskovih kompanij v Litvi najbilsha z yakih vidbulasya na pochatku 1390 roku koli Vitovt majzhe p yat tizhniv oblyagav Vilno 5 Tevtonci zrujnuvali Krivij zamok yakij vzhe nikoli ne buv vidnovlenij a takozh znishili majzhe vsi sporudi za mezhami miskoyi stini prote misto vzyati ne vdalosya Nezabarom stalo yasno sho zhodna zi storin ne maye yavnoyi perevagi a postijni vijskovi pohodi tilki rujnuyut litovsku derzhavu Tim chasom polska shlyahta pochala proyavlyati nevdovolennya tim sho korol Vladislav Yagajlo nadaye nadto bagato uvagi litovskim spravam a takozh tomu sho do cih pir ne bula vikonana umova Krevskoyi uniyi povne hreshennya Litvi v katolicku viru 6 Mizh Yagajlo i Vitovtom pochalisya peregovori Peregovori i ugoda RedaguvatiPeregovori Redaguvati She navesni 1392 Yagajlo poslav do Vitovta svogo predstavnika yepiskopa Plockogo Genriha Mazoveckogo dlya obgovorennya umov miru Yagajlo zaproponuvav postupitisya Vitovtu titulom Velikogo knyazya litovskogo koli toj viznaye jogo verhovnim pravitelem Litvi 7 Vitovt prijnyav propoziciyu Yagajlo ne vidrazu jmovirno ce stalosya cherez te sho bagato jogo rodichiv i nablizhenih perebuvali v Ordeni yak zaruchniki Pislya togo yak dogovir potaj buv ukladenij Vitovt zaprosiv tevtonskih licariv na svyato v svoyu rezidenciyu zamok Rittersverder yakij perebuvav na ostrovi Nimani 7 Bilshist gostej Vitovta yaki nichogo ne pidozryuvali bula vzyati v polon pislya chogo litovskij knyaz spaliv cej zamok a takozh Mettenburg Nojgarten blizko Grodno ta inshi derev yani zamki zvedeni licaryami pid chas pohodu na Vilno 8 Pid chas ciyeyi kampaniyi v polon do Ordenu potrapiv brat Vitovta Sigizmund yakij perebuvav pri dvori Velikogo magistra azh do pidpisannya Salinskogo dogovoru v 1398 roci 9 Pidpisannya dogovoru Redaguvati 4 lipnya 1392 vidbulasya zustrich Yagajla i Vitovta v mayetku Ostriv blizko Lidi Tam i pochalisya oficijni peregovori rezultatom yakih stala ugoda yaka formalno zavershila vijnu Vitovt buv viznanij velikim knyazem litovskim jomu bulo povernuto jogo votchinu Trokske knyazivstvo Skirgajlo prote posiv Kiyivske knyazivstvo de i pomer cherez 5 rokiv 10 Yagajlo yakij teper nosiv titul Verhovnij knyaz litovskij formalno zberig syuzerenitet nad Vitovtom Takozh bulo domovleno sho abo pislya smerti Vitovta zemli Velikogo knyazivstva stanut vlasnistyu rodu Yagajla abo pislya smert Yagajla novogo monarha Polshi vibiratimut za uchasti velikogo knyazya Vitovta Naslidki RedaguvatiOstrovska ugoda bula ratifikovana ryadom dokumentiv pidpisanih druzhinoyu Vitovta Gannoyu i druzhinoyu Yagajlo Yadvigoyu Ugoda spriyala zmicnennyu centralizovanoyi vladi v litovskij derzhavi 11 Vitovt viyavivsya zalezhnim vid Yagajla lishe formalno Bilsh togo za zapevnennyam deyakih doslidnikiv Yagajlo sam buv v zalezhnosti vid Vitovta bilsh zdibnogo i populyarnogo pravitelya 12 Nezabarom Vitovt skinuv deyakih brativ Yagajlo svoyih dvoyuridnih brativ z yih knyazyuvannya Skirgajlo pozbuvsya Torok i Vilnyusa natomist opislya otrimav knyazyuvannya v Kiyevi Svidrigajlo buv vignanij z Vitebska a Koribut z Novgoroda Siverskogo Volodimir z Kiyeva Pozbulisya volodin i inshi knyazi Gediminovichi podilskij knyaz Fedir Koriyatovich i Fedir Lyubartovich Ugoda vidznachila zakinchennya majzhe pivstolitnoyi vijni za galicko volinsku spadshinu v yakij z 1340 po 1392 rik Korolivstva Polske i Velike knyazivstvo Litovske borolisya spochatku odin z odnim dovodyachi pravomirnist svoyih domagan na Galickij prestol a potim pislya Krevskoyi uniyi 1385 roku spilno proti volinskogo knyazya Fedora Lyubartovicha U 1387 roci Yagajlo vidibrav u Fedora Luck a v 1390 roci Volodimir Za umovami dogovoru v Ostrov Galichina Holm i Belz vidhodili do Polshi a Volin Luck i Volodimir do Litvi Galicko Volinske knyazivstvo perestalo isnuvati V 1398 na zborah znati litovski i ruski knyazi i boyari ogolosili Vitovta samostijnim volodarem derzhavi Odnak porazka v bitvi na Vorskli vid tatar hana Timura Kutlug v 1399 roci de Vitovt led ne potonuv i vtrativ majzhe vse vijsko poslabilo jogo poziciyi 10 Krim togo pochalisya povstannya v Smolenskomu knyazivstvi a takozh v Novgorodskij i Pskovskij respublikah 13 U cih umovah Vitovt buv zmushenij pidtverditi verhovnu vladu Yagajla pishovshi na skladennya Vilensko Radomskoyi uniyi 14 Prote Vitovt prodovzhuvav politiku shodo posilennya derzhavi Vin zaminyav knyaziv na miscyah svoyimi zastupnikami domigsya uspihiv na shodi kordon Velikogo Knyazivstva Litovskogo dijshli do verhiv ya Oki i Mozhajska vin vidibrav u tatar Pivdenne Podillya sklav soyuzi z tverskim i ryazanskim knyazyami Zyat Vitovta Vasil I Dmitrovich po zapovitu skladenomu v 1423 roci zalishavsya jogo regentom pri malolitnomu Velikomu Knyazi Moskovskomu Vasilyu II 15 Zmicnennyu avtoritetu Vitovta spriyala peremoga v Gryunvaldskij bitvi i povernennya Zhemajtiyi za umovami Torunskogo miru 1411 roku Politika Vitovta bula ocinena po pravdi yevropejskimi kerivnikami na z yizdi v Lucku v sichni 1429 roku 16 Imperator Sigizmund Lyuksemburgskij zaproponuvav Vitovtu prijnyati korolivsku koronu na sho vin vidpoviv zgodoyu Peregovori jshli tayemno tak yak polyaki buli kategorichno proti posilennya Vitovta Navit Yagajlo buv zgoden na koronaciyu zayavivshi sho pislya smerti Vitovta korona perejde do odnogo z jogo siniv tak yak v Vitovta ne bulo spadkoyemciv cholovichoyi stati 16 Nezadovgo do koronaciyi 27 zhovtnya 1430 Vitovt nespodivano pomer v Trakayi 16 Primitki Redaguvati Henryk Lowmianski Anna 1418 Polski Slownik Biograficzny Krakow Polska Akademia Umiejetnosci Sklad Glowny w Ksiegarniach Gebethnera i Wolffa 1935 T 1 S 122 Reprint Krakow Zaklad Narodowy im Ossolinskich 1989 ISBN 83 04 03484 0 Grushevskij M Istoriya Ukrayini Rusi T IV S 139 Grushevskij M Istoriya Ukrayini Rusi K Naukova dumka 1993 T IV S 165 Jakstas Juozas Lithuania to World War I In Albertas Gerutis Lithuania 700 Years translated by Algirdas Budreckis 6th ed New York Manyland Books 1984 p 60 Turnbull Stephen Crusader Castles of the Teutonic Knights Vol 2 The Stone Castles of Latvia and Estonia 1185 1560 Osprey Publishing pp 53 54 Kiaupa Z Kiaupiene J Kunevicius A The History of Lithuania Before 1795 English ed Vilnius Lithuanian Institute of History 2000 pp 135 137 a b Koncius J B Vytautas the Great Grand Duke of Lithuania Miami Franklin Press 1964 pp 21 23 Ivinskis Z Lietuvos istorija iki Vytauto Didziojo mirties Rome Lietuviu kataliku mokslo akademija 1978 pp 307 308 Maroszek J Evidence of a stormy history Arhivovano 10 veresnya 2008 u Wayback Machine My Little Europe Cross border Centre for Civil Education and Information in Bia Ystok 4 32 a b Stone D Z The Polish Lithuanian State 1386 1795 Arhivovano 17 serpnya 2014 u Wayback Machine Seattle University of Washington Press 2001 p 18 ISBN 0 295 98093 1 Gudavicius E Lietuvos istorija Nuo seniausiu laiku iki 1569 metu Vilnius Lietuvos ras ytoju sa jungos leidykla 1999 pp 173 174 ISBN 9986 39 112 1 Barbashev A I Vitovt i jogo politika do Gryunvaldskoyi bitvi 1410 g Sankt Peterburg Drukarnya N N Skorohodova 1885 S 10 Ivinskis Z Lietuvos istorija iki Vytauto Didziojo mirties Rome Lietuviu kataliku mokslo akademija 1978 pp 319 Kiaupa Z Kiaupiene J Kunevicius A The History of Lithuania Before odna tisyacha simsot dev yanosto p yat English ed Vilnius Lithuanian Institute of History 2000 pp 135 137 ISBN 9986 810 13 2 Zimin A A Vityaz na rozdorizhzhi feodalna vijna v Rosiyi XV v Arhivovano 8 lipnya 2017 u Wayback Machine Moskva Dumka 1991 S 30 286 s ISBN 5 244 00518 9 a b v Barbashev A I Narisi litovsko ruskoyi istoriyi XV stolittya Vitovta Ostanni dvadcyat rokiv knyazyuvannya 1410 1430 Sankt Peterburg Drukarnya N N Skorohodova 1891 S 239 261 341 s Literatura RedaguvatiGrushevskij M Istoriya Ukrayini Rusi K Naukova dumka 1993 T IV S 138 140 165 167 Rusina O V Ostrivska ugoda 1392 Arhivovano 22 zhovtnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2010 T 7 Ml O S 678 728 s il ISBN 978 966 00 1061 1 Ostrivska ugoda 1392 Arhivovano 2 chervnya 2017 u Wayback Machine Yuridichna enciklopediya u 6 t red kol Yu S Shemshuchenko vidp red ta in K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 2002 T 4 N P 720 s ISBN 966 7492 04 4 Ugoda w Ostrowie Akta unji Polski z Litwa 1385 1791 Wydali Kutrzeba Stanislaw Semkowicz Wladyslaw Polska Akademia Umiejetnosci Towarzystwo naukowe warszawskie Krakow 1932 633 s dok 29 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Ostrivska ugoda amp oldid 40489502