Омографи

Омо́графи (від дав.-гр. ὁμός — «однаковий» + γράφω — «пишу») — слова, що мають однакове написання, але різне звучання і значення.

Омографи на діаграмі Венна

В українській філології цей термін рідко використовується, оскільки в українській мові написання та вимова слів зазвичай повністю збігаються. Через такий збіг, у менш технічному використанні омографи часто не відрізняють від омонімів. Однак у мовах, де вимова значно розбігається з правописом, можуть існувати великі ряди омографів — до них належать, зокрема, російська й англійська мови.

Омографи в українській мові

Український правопис передає звучання слів достатньо однозначно, тому омографія в ньому відносно малопоширена. Однак, деякі особливості вимови, що впливають на зміст, на письмі не передаються, тому можуть виникати омографічні пари.

Зокрема, ознакою фонетичного розрізнення ряду омографів є наголос, який, незважаючи на існування усталеного способу його графічного позначення, на письмі здебільшого не використовується. Приклади омографів, що відрізняються наголосом:

• аба́ка (архітектурна деталь) і абака́ (рослина, волокно)
• а́тлас (збірка мап) і атла́с (тканина)
• гла́дкий (рівний) і гладки́й (повний, угодований)
• го́род (місто) і горо́д (сад)
• гребі́нник (рослина) і гребінни́к (майстер з виготовляння гребенів)
• гря́да (грядка) і гряда́ (пасмо)
• де́рен (покрив ґрунту) і дере́н (рослина)
• за́мок (фортеця, садиба) і замо́к (прилад)
• за́пал (збудження, порив, піднесення) і запа́л (пристрій)
• зо́льник (курганний насип) і зольни́к (частина топки)
• ко́лос (суцвіття) і коло́с (велет)
• лу́па (збільшувальне скло) і лупа́ (відпалі частинки шкіри при себореї)
• лю́фа (ствол зброї) і люфа́ (рослина)
• наві́сний (про траєкторію) і навісни́й («той, що нависає», «призначений для підвішування»; «навіжений, знавіснілий»)
• наре́чений («названий») і нарече́ний («жених»)
• ні́коли («наразі нема часу для чого-небудь») і ніко́ли («за жодних обставин»)
• о́бід (обруч, деталь колеса) і обі́д (прийом їжі) — омографія існує лише в називному і знахідному відмінках, оскільки кореневий [і] має різне походження: у першому слові — від [о], у другому — від [ѣ].
• о́бруч (поряд) і обру́ч (велике кільце, браслет)
• о́писка (мінеральна фарба) і опи́ска (випадкова помилка в написаному тексті)
• о́чник (студент очного відділення) і очни́к (окуліст)
• па́хол («холка») і пахо́л («слуга», «підліток»)
• по́діл (ділення) і поді́л (низ) — омографія існує лише в називному й знахідному відмінках
• пра́вило (настанова, припис) і прави́ло (інструмент)
• си́тник (хліб; майстер, що виготовляє сита) і ситни́к (рослина)
• сі́м'я (насіння) і сім'я́ (родина) — омографія існує лише в називному відмінку, бо ці слова належать до різних типів відмінювання (сі́м'я — сі́мені і сім'я́ — сім'ї́)
• сі́яти (садити насіння) і сія́ти (сяяти)
• те́рен (рослина) і тере́н (територія)
• ті́пати («трясти») і тіпа́ти («очищати волокна»)
• ко́пати (ударяти ногою) і копа́ти (рити)
• фа́нза (китайське житло) і фанза́ (китайська тканина)
• ці́лик (приціл) і ціли́к (цілина)

Окрім того, до такого типу омографів належать також граматичні форми слів, що відрізняються лише наголосом: ру́ки (Н. мн.)/руки́ (Р. одн.).

Ряд омографів відрізняється лише твердістю чи м'якістю зубних приголосних перед і — ця особливість української фонетики графічно відображалась у деяких старих правописах (зокрема, в желехівці), але не має графічного відображення в сучасній орфографії. Твердість зубних приголосних ([d], [t], [z], [s] [t͡s], [d͡z], [n], [ɭ]) зберігається перед [і] на місці історичного [ɔ], перед закінченням прикметників твердої групи, а також на межі префікса, в решті випадків зубні приголосні перед [і] здебільшого вимовляються м'яко. Наприклад, ніс (носа)/ніс (нести), надійний («що дає надої»)/надійний («що дає надію») відрізняються, відповідно, твердістю та м'якістю приголосної перед і, що виникла, відповідно, з історичних [ɔ] та [ɛ]/[ě] (внаслідок ікавізму). Пари дружні(згуртовані, від дружний)/дружні (союзні, неворожі, від дружній), насінні (насінний)/насінні (насіння) та деякі інші відрізняються твердістю/м'якістю приголосної перед закінченням. У ряді діалектів, однак, розрізнення твердості/м'якості приголосних перед і зникло, тому такі омографи можуть розглядатись і як омоніми.

У період, коли з українського алфавіту було вилучено букву ґ, омогрфами стали такі пари слів, як ґніт/гніт, ґрати/грати — розрізнення фрикативного/проривного г зберігалося при вимові і було частиною орфоепічної норми радянського періоду, хоч і не відображалось на письмі.

В інших мовах

Російська мова

У російській мові причиною появи омографів також є неоднозначність наголосу:

• жа́ркое («жарке») і жарко́е («печеня»)
• за́мок (споруда) і замо́к (пристрій)
• за́пах («запах») і запа́х («перекриття однією полою одягу другу, захі́д»)
• ле́дник («льодовня») і ледни́к («льодовик»)
• хло́пок («бавовна») і хлопо́к («удар, оплеск»)

Інша поширена причина — факультативність написання літери ё, заміна її на е:

• вёдро («ясна погода, ве́дро») і ведро́ («відро»)
• всё («все») і все («всі»)
• нёбо («піднебіння») і небо («небо»)
• падёж («падіж, масова загибель тварин») і паде́ж («відмінок»)
• совершённый («здійснений», «доконаний») і соверше́нный («досконалий»)
• фён (вітер) і фен (прилад)

Англійська мова

В англійській мові омографи трапляються внаслідок неоднозначностей у читанні деяких буквосполучень:

• bow [boʊ] («лук») і bow [baʊ] («уклін», «ніс корабля»)
• close [kləʊs] («близький», «близько») і close [kləʊz] («закрити»).
• gill [ɡɪl] («зябра») і gill [dʒɪl] («джил»)
• live [laɪv] («живий») і live [lɪv] («живу»)
• read [ɹiːd] («читаю») і read [ɹɛd] («прочитаний», «читав»)
• slough [slaʊ] («болото», «багно») і slough [slʌf] («скинута шкіра змії», «виповзок»)

Див. також

• Омогліф
• Омоніми
• Омоформи
• Омофони

Примітки

1. . slovnyk.ua. Архів оригіналу за 13 квітня 2021. Процитовано 18 лютого 2021. 
2. Існує і графічний варіант слова в останньому значенні — sluff

Посилання

• Омографи // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 152.