Окси́д рту́ті(II), Мерку́рій(II) окси́д — неорганічна бінарна сполука складу HgO. Оксид є кристалами жовтого або червоного кольору. Зустрічається у складі мінералу монтроїдиту. Має сильнотоксичну дію.
| Оксид ртуті(II) | |
|---|---|
| Систематична назва | Меркурій(II) оксид |
| Інші назви | монооксид ртуті |
| Ідентифікатори | |
| Номер CAS | 21908-53-2 |
| Номер EINECS | 244-654-7 |
| KEGG | C18670 |
| ChEBI | 81882 |
| RTECS | OW8750000 |
| SMILES | O=[Hg] |
| InChI | InChI=1S/Hg.O |
| Властивості | |
| Молярна маса | 216,59 г/моль |
| Зовнішній вигляд | червоні або жовті кристали |
| Густина | 11,14 г/см³ |
| Тпл | 500 °C (розкл.) |
| Розчинність (вода) | нерозчинний |
| Розчинність (кислоти) | розчинний |
| Термохімія | |
| Ст. ентальпія утворення ΔfH 298 | -90,8 кДж/моль |
| Ст. ентропія S 298 | 70,3 Дж/(моль·К) |
| Теплоємність, c p | 44,1 Дж/(моль·К) |
| Пов'язані речовини | |
| Інші аніони | нітрат ртуті(II), хлорид ртуті(II) |
| Інші катіони | оксид ртуті(I) |
| Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа) | |
| Інструкція з використання шаблону | |
| Примітки картки |
Поширення у природі Редагувати
Оксид ртуті зустрічається у природі у вигляді доволі рідкісного мінералу монтроїдиту.
Фізичні властивості Редагувати
Оксид ртуті є діамагнітними кристалами жовтого або червоного кольору (в залежності від розміру часточок), які на світлі та при слабкому нагріванні темнішають, поступово розкладаючись на прості речовини. Не розчиняється у воді.
Отримання Редагувати
З огляду на малі кількості природного оксиду ртуті у надрах Землі, у промислових масштабах його добувають з інших сполук ртуті. Наприклад, окисненням ртуті при нагріванні (у присутності каталізаторів: платини або оксиду нікелю NiO):
Оксид утворюється в результаті термічного розкладання кисневмісних солей, наприклад, нітрату ртуті:
Іншими способами є реакція взаємодії лугів із розчинами солей ртуті та гідроліз у великій кількості гарячої води:
Хімічні властивості Редагувати
Оксид ртуті є відносно малостійкою сполукою, розкладається при нагріванні:
Із водою не взаємодіє. Проявляє слабкі осно́вні властивості, реагуючи з розведеними кислотами:
HgO відновлюється воднем в присутності каталізаторів CuO та Al2O3:
Взаємодіє з галогенами, утворюючи, в залежності від умов проведення реакції, галогенід або оксигалогеніди:
При перемішуванні оксиду ртуті з гідроксидом амонію, утворюються дрібні жовті кристали, які мають назву «основа Міллона»:
Токсичність Редагувати
Як і всі сполуки ртуті, оксид має токсичну дію. Потрапляючи до організму людини через шкіру або дихальні шляхи, він може викликати нудоту, діарею, ураження нервової системи.
Примітки Редагувати
- MERCURIC OXIDE
- ↑ За тиску 101,3 кПа
- . Архів оригіналу за 2 липня 2014. Процитовано 6 листопада 2014.
Джерела Редагувати
- CRC Handbook of Chemistry and Physics / D. R. Lide. — 86th. — Boca Raton (FL) : CRC Press, 2005. — 2656 p. — ISBN 0-8493-0486-5. (англ.)
- Рипан Р., Четяну И. Неорганическая химия: Химия металлов / В. И. Спицын. — М. : «Мир», 1972. — Т. 2. — 871 с. (рос.)
- Лидин Р. А., Молочко В. А., Андреева Л. Л. Химические свойства неорганических веществ / Р. А. Лидин. — 3-е. — М. : Химия, 2000. — 480 с. — ISBN 5-7245-1163-0. (рос.)