| Ніжинська Броніслава Хомівна | |
|---|---|
| пол. Bronislava Nijinska | |
| Броніслава Ніжинська, 1907 | |
| Народилася | 8 січня 1891 Мінськ, Російська імперія |
| Померла | 11 квітня 1972 (81 рік) Лос-Анджелес, США |
| Громадянство | Російська імперія |
| Національність | полька |
| Діяльність | артистка балету, балетмейстер |
| Галузь | балет |
| Alma mater | Академія російського балету імені А. Я. Ваганової |
| Вчителі | Енріко Чекетті |
| Знання мов | англійська, російська, французька і польська |
| Брати, сестри | Ніжинський Вацлав Фомич |
|
Бронісла́ва Ніжи́нська (пол. Bronisława Niżyńska, 8 січня 1891, Мінськ — 21 лютого 1972, Лос-Анджелес, США) — українська артистка балету польського походження, видатна танцівниця зірковоі трупи Сергія Дягілєва, балетмейстер і балетний педагог.
Життєпис Редагувати
Броніслава Ніжинська була третьою, наймолодшою дитиною в сім'ї артистів балету, уродженців Варшави Томаша (або, українською, Хоми) Ніжинського і Елеонори Береди. Батько починав у оперному театрі у Варшаві, а вийшовши у відставку виступав і ставив танці в багатьох містах Російської імперії, зокрема, в Києві, Одесі, Харкові, вважався одним з найкращих постановників і виконавців українських народних танців (помер 15 жовтня 1912 року під час довготривалого проживання у Харкові, похований на харківському міському цвинтарі). Після 1897 роки батьки розлучилися, і мати з дітьми переїхала до Петербурга. У 1902 році Броніслава була прийнята до Театрального училища, де вже навчався її брат Вацлав Ніжинський. Серед її педагогів були Михайло Фокін, Микола Леґат та Енріко Чекетті.
У 1908 році, після закінчення училища, Ніжинська увійшла до складу балетної трупи Маріїнського театру, який покинула на знак протесту в 1911 році після звільнення Вацлава Ніжинського з Імператорської трупи .
З 1910 по 1913 рік, як і брат, брала участь в « Російських сезонах» Сергія Дягілєва . Потім відкрила балетну "Школу руху" в Києві, де серед її учнів зокрема був Серж Лифар, що згодом став останнім прем'єром Дягілєва. У 1915 році танцювала в лондонській антрепризі брата. У 1915-1918 роках разом з чоловіком, артистом балету і хореографом Олександром Кочетовським, очолювала балетну трупу Київської опери, яка у часи Української Держави називалася "Український театр драми та опери". Крім власної студії у Києві Ніжинська також викладала у Київському експериментальному театрі-студії — Центростудії, працювала в Київській консерваторії, в драматичній студії Єврейського культурного центру, в Молодому театрі, заснованому Лесем Курбасом, а пізніше і в Українській школі драми.
Однак несприйняття більшовизму прискорило її від'їзд з України. У 1921 році Ніжинська емігрувала і почала працювати у Дягілєва в якості хореографа. За кілька років співпраці з ним вона, не припиняючи виступати на сцені, поставила балети «Лиса» та «Свадебка» Ігоря Стравинського, «Спокуса пастушки», « Лани», « Надокучливі», « Блакитний експрес». В 1925 році у Дягілєва крім на той час головного хореографа Леоніда М'ясіна з'явився молодий хореограф — Джордж Баланчин, який мав меншу потребу в послугах Ніжинської. Останньою її роботою для «Російських сезонів» був балет « Ромео і Джульєтта» Константа Ламберта [en] (1926).
1927 року поставила балет «Ала і Лоллій» на музику «Скіфської сюїти» Сергія Прокоф'єва в театрі Колон, Буенос-Айрес.
У 1928 року Ніжинська стала хореографом і педагогом новоствореної трупи Іди Рубінштейн. У тому ж році поставила для неї в Парижі « Болеро» Моріса Равеля. В 1932 році організувала власну балетну трупу.
У 1935 році працювала в Голлівуді, поставивши танці фей на музику Фелікса Мендельсона для фільму Макса Рейнхардта « Сон у літню ніч ».
У 1938 році переїхала в США, де відкрила балетну школу і знову зайнялася викладацькою діяльністю. Згодом продовжувала співпрацювати з різними балетними трупами, в тому числі з театром « Колон».
Броніслава Ніжинська померла від серцевого нападу 21 лютого 1972 року в Лос-Анджелесі.
Сім'я Редагувати
- Батько — Томаш (Хома Лаврентійович) Ніжинський (1862—1912) — танцівник, один з найкращих постановників і виконавців українських народних танців.
- Мати — Елеонора (Миколаївна), дівоче прізвище Береда (1856—1932) — танцівниця.
- Перший чоловік — Олександр Володимирович Кочетовський (1889—1952) — танцівник (1907—1911) — Большой театр; (1915-1918) — разом з Б. Ніжинською очолював балетну трупу Київської опери, артист балету, хореограф.
- Другий чоловік — Микола Миколайович Сингаївський (1895—1968) — танцівник, менеджер Ніжинської.
- Дочка — Ірина Олександрівна Ніжинська (1913—1991) — танцівниця. Народилася в Росії; вчилася у своєї матері. Була з матір'ю всі роки і виступала більш, ніж у 20 балетних спектаклях, поставлених нею. У 1939 переїхала до США і відкрила Голлівудську балетну школу (Hollywood Ballet School) (1940). Спільно з матір'ю ставила балетні вистави; після смерті матері відновлювала її постановки в усьому світі
- Син — Лев Олександрович Кочетовський (1919—1935) — загинув у автокатастрофі під Парижем, за кермом був Сингаївський, Броніслава Ніжинська та Ірина.
Посилання Редагувати
- Ніжинська Броніслава Хомівна // Українська музична енциклопедія. Т. 4: [Н – О] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2016. — С. 252.
Примітки Редагувати
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Красовська, 1981.
- Красовська, тисячу дев'ятсот вісімдесят одна.
- Ванслов В. В. Прокоф'єв Сергій Сергійович // {{{Заголовок}}} / Гл. ред. Ю. Н. Григорович. — М. : Радянська енциклопедія, 1981. — 623 с.
- Иванян Э. А. Энциклопедия российско-американских отношений. XVIII-XX века. — Москва : Международные отношения, 2001. — 696 с. — ISBN 5-7133-1045-0.