Норма́ндська опера́ція(операція-оверлорд) (англ. Invasion of Normandy) — стратегічна операція, яка була проведена 6 червня — 25 липня 1944 військами союзників (США, Великою Британією, Канадою тощо), як перша частина стратегічної операції «Оверлорд» під час Другої світової війни в північно-західній Франції.
| Нормандська операція Invasion of Normandy | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| Операція «Оверлорд» | ||||||
Плацдарм «Омаха». Ранок 6 червня Висадка військ американської 1-ї піхотної дивізії. Плацдарм «Омаха». Ранок 6 червня | ||||||
| Координати: 49°20′00″ пн. ш. 0°34′00″ зх. д. / 49.33333333336077686226417427° пн. ш. 0.5666666666944476515865858° зх. д. | ||||||
| ||||||
| Сторони | ||||||
| США Велика Британія Канада Вільна Франція Австралія Нова Зеландія Військо Польське на Заході Норвегія | Третій Рейх | |||||
| Командувачі | ||||||
| Дуайт Ейзенхауер Омар Бредлі Бернард Монтгомері Артур Теддер Траффорд Лі-Меллорі Бертрам Рамсей Шарль де Голль Гаррі Крірар | Герд фон Рундштедт Ервін Роммель Фрідріх Долльман Ганс фон Зальмут | |||||
| Військові сили | ||||||
| 175 000 | 10 000 | |||||
| Втрати | ||||||
| близько 10 000 з них: 6 603 (2 499 — загиблих) 2 700 1 074 (359 — загиблих) | від 4 000 до 9 000 |
З початком Нормандської операції було відкрито Другий фронт. Найважливіша її особливість — величезні масштаби, велика чисельність висаджених військ та залучених сил на морі і в повітрі, які визначалися метою операції — створити самостійний фронт проти нацистської Німеччини. Подальшим завданням військ, що були висаджені, ставилося звільнення Франції і наступ на Німеччину із заходу.
Планування та підготовка операції Редагувати
Передумови операції Редагувати
Нормандська десантна операція ретельно планувалася і готувалася дуже тривалий час. Початок розробки плану висадки союзних військ у Франції було остаточно покладено в серпні 1943, після того, як президент США Франклін Делано Рузвельт і прем'єр-міністр Великої Британії Вінстон Черчилль зустрілися на конференції у Квебеку. Лідери США, Великої Британії та Канади домовилися про концентрацію основної частини союзних військ у Великій Британії і про розробку плану вторгнення до північно-західної Європи. Попередня дата початку вторгнення була встановлена на травень 1944 р., крім цього, тоді ж операції було присвоєне кодове найменування «Оверлорд» та був створений об'єднаний англо-американський штаб з його розробки. Головою штабу було призначено генерал-лейтенанта Фредеріка Моргана. Але бі́льшу частину плану висадки союзних військ продумав британський фельдмаршал Бернард Монтгомері.
Безпосереднє керівництво англо-американськими силами вторгнення в Нормандії 6 червня 1944 року здійснював Дуайт Ейзенхауер. Після успішної висадки ад'ютант командувача знайшов у його кишені заготовлений текст звернення в разі поразки:
«Наша висадка в районі Шербур-Гавр не призвела до утримання плацдарму, і я відвів війська. Моє рішення атакувати в цей час і в цьому місці було засноване на тій інформації, яку я мав. Війська, авіація і флот зробили все, що могли зробити хоробрість і вірність обов'язку. Якщо хтось винен у невдачі цієї спроби, то це тільки я».
Хід операції Редагувати
У подальшому, після успішної висадки десанту і опанування своїми плацдармами війська повинні були здійснити прорив оборони противника на східному фланзі (в області Кана). Таким чином, Монтгомері передбачав, зв'язавши основні сили німців у вказаній зоні активними бойовими діями канадської і британської армій на сході, водночас, силами американських корпусів під командуванням генерала Омара Бредлі здійснити глибокий прорив на західному фланзі плацдарму, вийти на оперативний простір, і надалі заволодіти усією північною Нормандією, у тому числі важливим морським портом Шербур. Після завершення активної фази операції «Нептун», союзники планували продовжити наступ, який мусив простягатися по широкій дузі північніше Луари, з виходом до передмістя Парижа на 90-ту добу операції.
Наступним кроком після завершення операції «Оверлорд» планувалося, взаємодіючи з військами, які будуть висаджені на півдні Франції, відрізати війська Вермахту в південно-західній Франції, прорвати лінію Зігфрида і вторгнутися на територію Німеччини.
Операція «Нептун» Редагувати
До кінця дня 6 червня в англійському і американському секторах було висаджено 5 піхотних, 3 повітряно-десантних дивізії і танкова бригада, загальним складом близько 200 тис. солдатів і офіцерів. Їм вдалося захопити берегову смугу завглибшки від 3 до 5 км, щоправда, не по всьому фронту. Плацдарми були повністю звільнені від противника лише 7 червня. На другій і на третій день, тобто 7 і 8 червня, англо-американські війська закріплювалися на плацдармі, паралельно продовжувалася висадка нових ешелонів військ. Наприкінці третьої доби на узбережжі вже знаходилися 8 піхотних, танкова, 3 повітряно-десантних дивізії та значна кількість засобів посилення.
Вранці 9 червня війська перейшли в наступ з метою об'єднання ділянок висадки. До 12 червня це завдання було виконане, єдиний плацдарм мав ширину по фронту близько 80 км і глибину 13-18 км. Нині на узбережжі знаходилися 16 піхотних і 3 бронетанкових дивізії — всього 326517 чоловік, 54186 бойових і транспортних машин і 104428 т військового спорядження. Почалося тривале і планомірне накопичення військ на узбережжі.
Американські війська почали наступ у північно-західному напрямку на півострів Котантен, англійські — у напрямку на Кан. Підтримуючи їх, лінкори вели вогонь на дистанції до 17 миль, крейсери — на дистанції 10-12 миль. Союзні повітряні патрулі безперервно прикривали район вторгнення і територію на глибину 100—120 км. У районі висадки постійно знаходилося 300—400 кораблів і суден, по фарватерах від контрольного району щодня слідувало в середньому до 16 конвоїв — всього близько 150 суден, не рахуючи бойових кораблів та десантних барж.
Організація постачання військ Редагувати
До кінця червня, тобто через три тижні після початку висадки, плацдарм був розширений до 100 км по фронту і на 20-40 км в глибину. На плацдармі знаходилися головні сили 1-ї американської, 2-ї англійської і частина 1-ї канадської армій. На початок липня в Нормандії було зосереджено 13 американських, 11 англійських і 1 канадська дивізій загальною чисельністю близько 1 млн чоловік, 183,5 тис. бойових і транспортних машин і 650 тис. т військових вантажів, значна частина союзної тактичної авіації.
В середньому щодня перший тиждень в район висадки приходили 25 суден типу «Ліберті», 38 різних каботажних суден, 9 одиниць військового транспорту, 40 десантних суден-танконосіїв, 75 десантних барж-танконосіїв, 20 великих десантних суден для піхоти.
Так, на другий день прибуло 98 суден і великих десантних барж, на третій день — 216. Ця цифра була близька до середньої кількості суден, які прибували щодня протягом всього наступного тижня. На п'ятий день підійшли 29 суден типу «Ліберті», 44 каботажні, 31 для перевезення танків, 81 танко-десантне судно, 10 військових транспортів, 28 піхотно-десантних суден — всього 223. Про загальні масштаби перевезень дають уявлення такі цифри: до 24 дня вторгнення в район висадки було зроблено 4257 рейсів великих суден, з них 570 суден типу «Ліберті», 180 військових транспортів, 788 каботажних суден, 905 десантних суден-танконосіїв, 1442 десантні баржі-танконосії, 372 великих десантних судна для піхоти. Крім цього, було здійснено декілька тисяч рейсів десантних барж, буксирів, поромів, танкерів, допоміжних, рятувальних і госпітальних суден.
Спорудження портів Редагувати
Зайняті морською піхотою порт Курсель і гавань Пір-ан-Бессен були приведені в порядок, і на 10-й день вторгнення їх пропускна спроможність досягла 1000 т в добу.
19 червня, тобто на 14-й день вторгнення, на ділянці «Джуно» і «Омаха» була доставлена більшість великих кесонів і зовнішні головні частини плавучих пірсів гаваней «Малберрі». Але шторм, який трапився незабаром наніс значний збиток цім портам. І хоча, незавершені споруди в гаванях «Малбері» сильно постраждали, але все ж витримали натиск хвиль, і за ними відстоялися 155 суден і барж, понад 800 суден різних типів було викинуто на берег і пошкоджено. 320 з 650 танко-десантних суден вийшли з ладу. Союзний флот за ці дні зазнав більших втрат, ніж від протидії з боку німців, які протягом першого місяця операції знищили і пошкодили 261 судно, тобто в 3 рази менше.
Після заняття Гавра і Бреста через Ла-Манш були прокладені трубопроводи для подачі до Нормандії рідкого палива. До робіт з їх прокладання приступили через декілька днів після початку вторгнення. Надалі труби протягнулися по французькій території на сотні кілометрів. Пропускна спроможність всіх трубопроводів була доведена до 5000 т рідкого палива на добу.
Заняття Шербура Редагувати
24 червня американські війська, просуваючись по півострову Котантен, притиснули німецькі частини між мисами Ла-Хог і Барфлер, з Шербуром в центрі, захоплення якого передбачалося з суші за сприяння кораблів. Удосвіта 25 червня з Портленду вийшла ескадра у складі американських лінкорів «Невада» і «Арканзас», крейсерів «Тускалуза», «Куїнсі», англійських крейсерів «Глазго» і «Ентерпрайз», есмінців і тральщиків. Біля полудня з дистанції 50 каб., маневруючи на протичовновому зигзагу, кораблі відкрили по батареях вогонь, що коригувався літаками.
Обстріл німецьких батарей продовжувався три години. За цей час було випущено близько 3 тис. снарядів, з них 376 305-мм і 356-мм калібрів. Зазнавши серйозних пошкоджень та великих втрат в особовому складі, берегові батареї в основному замовкли. Під прикриттям корабельної артилерії тральщики приступили до очищення від мін підходів до порту Шербур, гарнізон якого наступного дня капітулював.
Заняття Кана Редагувати
Англійські війська поступово просувалися до Кана. 7 липня його атакували 2200 важких і середніх бомбардувальників, що скинули 7 тис. т бомб. Після другої атаки з повітря вранці 9 липня англійці зайняли північно-західну частину міста, і лише 18 липня після масованого удару 2 тис. важких і середніх бомбардувальників Кан був зайнятий повністю. Велику підтримку військам подала артилерія лінкорів.
Таким чином, на момент завершення Нормандської операції 25 липня на плацдармі в Північно-Західній Франції знаходилися вже чотири армії: 1-ша і 3-тя американські, 2-га англійська і 1-ша канадська — всього 37 дивізій, з них 27 піхотних, 3 повітряно-десантних та 7 бронетанкових. В північно-західній Франції їм протистояли 29 не повністю укомплектованих німецьких дивізій, які мали на озброєнні близько 900 танків і штурмових гармат і не більше 500 літаків.
Джерела Редагувати
- І. І. Дерейко. Нормандська десантна операція 1944 [ 18 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 491. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.
- Stephen Ambrose. D-Day June 6, 1944: The Climactic Battle of World War II. — New york : Simon & Schuster, 1995. — ISBN 0671884034. (англ.)
- Cornelius Ryan. The Longest Day. — 2nd ed. — New York : Simon & Schuster, 1959. — ISBN 0-671-20814-4. (англ.)
- Warner, Phillip. The D-Day Landings. — М. : Pen and Sword Books Ltd, 2004. — ISBN 1844151093. (англ.)
- Белли В.А., Пензин К.В. Боевые действия в Атлантике и на Средиземном море. — М. : Воениздат, 1967. — 480 с. — 5000 прим. (рос.)
Література Редагувати
- Райан Корнелиус. Самый длинный день. Высадка десанта союзников в Нормандии = Ryan, C. The Longest Day: June 6, 1944. — New York: Simon & Schuster, 1944 / Пер. с англ. В. П. Викторова. — М. : Центрполиграф, 2004. — 303 с. — 7000 прим. — ISBN 5–9524–0880-Х. (рос.)
- Макс Хастингс. Операция «Оверлорд». Как был открыт второй фронт. — Москва: «Прогресс», 1989.(рос.)
- Badsey, Stephen. Normandy 1944: Allied Landings and Breakout. Osprey Campaign Series #1. Botley, Oxford: Osprey Publishing, 1990. ISBN 978-0850459210.
- D'Este, Carlo. Decision in Normandy: The Unwritten Story of Montgomery and the Allied Campaign. London: William Collins Sons, 1983. ISBN 0002170566.
- Ford, Ken. D-Day 1944 (3): Sword Beach & the British Airborne Landings. Osprey Campaign Series #105. Botley, Oxford: Osprey Publishing, 2002. ISBN 978-1841763668.
- Ford, Ken. D-Day 1944 (4): Gold & Juno Beaches. Osprey Campaign Series #112. Botley, Oxford: Osprey Publishing, 2002. ISBN 978-1841763682.
- Herington, John. Air Power Over Europe, 1944—1945, 1st edition (Official History of Australia in the Second World War Volume IV). Canberra: Australian War Memorial 1963.
- Holderfield, Randal J., and Michael J. Varhola. D-Day: The Invasion of Normandy, June 6, 1944. Mason City, Iowa: Savas Publishing, 2001. ISBN 1882810457, ISBN 1882810465.
- Neillands, Robin. The Battle of Normandy, 1944. London: Cassell, 2002. ISBN 0304358371.
- Rozhnov, Konstantin. Who won World War II? [ 30 листопада 2017 у Wayback Machine.]. BBC News, 5 May 2005.
- Stacey, C.P. Canada's Battle in Normandy: The Canadian Army's Share in the Operations, 6 June-1 September 1944. Ottawa: King's Printer, 1946.
- Tute, Warren, John Costello, Terry Hughes. D-Day. London: Pan Books Ltd, 1975. ISBN 0330244183.
- Whitlock, Flint. The Fighting First: The Untold Story of The Big Red One on D-Day. Boulder, Colo.: Westview Press, 2004. ISBN 081334218X.
- Zaloga, Steven J. D-Day 1944 (1): Omaha Beach. Osprey Campaign Series #100. Botley, Oxford: Osprey Publishing, 2003. ISBN 978-1841763675.
- Zaloga, Steven J. D-Day 1944 (2): Utah Beach & the US Airborne Landings. Osprey Campaign Series #104. Botley, Oxford: Osprey Publishing, 2004. ISBN 978-1841763651.
- Zetterling, Niklas. Normandy 1944: German Military Organisation, Combat Power and Organizational Effectiveness. Winnipeg: J.J. Fedorowicz Publishing Inc., 2000. ISBN 0921991568.
- Ігор Шаров. Характери Нового світу. - К.: Арт Економі, 2018. – С. 287-307. ISBN 978-617-7289-69-1
Посилання Редагувати
- U.S. Army's official interactive D-Day website [Архівовано 21 червня 2013 у WebCite]
- The Normandy Invasion [ 8 листопада 2010 у Wayback Machine.] at the United States Army Center of Military History
- U.S. Navy Online Library of Selected Images: Normandy invasion [ 26 червня 2004 у Wayback Machine.]
- Original Document: D-Day Statement from Dwight D. Eisenhower [ 15 серпня 2011 у Wayback Machine.]
- D-Day Museum Portsmouth [ 6 червня 2004 у Wayback Machine.]
- BBC Archive of personal recollections of D-Day [ 23 лютого 2012 у Wayback Machine.]
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Нормандська операція |
Примітки Редагувати
- Frequently Asked Questions for D-Day and the Battle of Normandy (casualties). Ddaymuseum.co.uk. Архів оригіналу за 21 червня 2013.
- The Landings in Normandy — Veterans Affairs Canada. Vac-acc.gc.ca. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 6 червня 2009.
- Архівована копія. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 3 листопада 2010.
- Белли В. А., Пензин К. В. Боевые действия в Атлантике и на Средиземном море [ 21 лютого 2010 у Wayback Machine.]. — М. : Воениздат, 1967. — 480 с.
- Отрывок из доклада Монтгомери о Нормандском сражении [ 27 вересня 2007 у Wayback Machine.] Заметка в газете «Британский союзник» от 26 января 1947
- Ігор Шаров. Характери Нового світу. - К.: Арт Економі, 2018. – С. 299. ISBN 978-617-7289-69-1
- Вторая мировая война 1939—1945 гг. Военно-исторический очерк, стр. 648.
- G. E. Creasy. The Navies Part in the Victory in Europe. «R.U.S.I.», 1946, № 561.
- К. Эдвардс. Операция «Нептун», стр. 341; С. Э. Морисон. Вторжение во Францию и Германию 1944—1945, стр. 179.
- К. Эдвардс. Операция «Нептун», стр. 340.
- К. Эдвардс. Операция «Нептун», стр. 399.
- С. S. Alden. The United States Navy. New-York, 1945, p. 189.