www.wikidata.uk-ua.nina.az

Неоконфуціанство кит трад 宋明理學 піньїнь Sòng Míng lǐxué часто скорочується до lixue 理學 термін західної філософії та істор

Неоконфуціанство

Неоконфуціанство (кит. трад.: 宋明理學; піньїнь: Sòng-Míng lǐxué, часто скорочується до lixue 理學) — термін західної філософії та історіографії, яким позначають напрямок східноазійської філософії, що виникла в Китаї в 11 столітті і була панівною в Східній Азії до середини 19 століття. Ця філософія виникла на базі конфуціанства і увібрала у себе елементи даосизму і буддизму.

Неоконфуціанство
Дата створення / заснування 8 століття
Країна Китай,  Японська Держава і Корея

Назви Редагувати

  • Вчення Шляху (кит. 道学, дао сюе) — використовувався одним із апологетів неонконфуціанства Чжу Сі (1130–1200), однак поширення не отримав через плутанину із даосизмом та стародавніми китайськими культами.
  • Вчення Принципу (кит. 理学, лі сюе) — використовувався з 1241 року в китайській династії Сун для позначення неоконфуціанської школи Чен-Чжу (кит. 程朱学派). Її засновниками вважаються Чжу Сі та представники лоянської школи, брати Чен Хао (1032–1085) та Чен І (1033–1107).
  • Вчення Серця (кит. 心学, сінь сюе) — використовувався з 16 століття для позначення неоконфуціанської школи Лу-Ван (кит. 陆王学派). Її засновниками вважаються Лу Сяншань (1139–1192) та Ван Янмін (1472–1529).
  • Вчення Реальності (кит. 事学, ші сюе)
  • Вчення Мудрості (шен сюе)
  • Вчення Сун (кит. 宋学, сун сюе) — використовувався в часи династії Цін (1644–1912).

Загальний нарис Редагувати

У найвужчому сенсі неоконфуціанством називають вчення філософів 11 — 12 століття, які були виокремленні офіційною «Історією Сун» у філософський напрямок «Вчення Шляху», а саме Чжоу Дуньї, Чжан Цзая, Чен Хао, Чен І, Чжу Сі, а також їхніх найближчих учнів і послідовників. У широкому сенсі неоконфуціанством називають вчення всіх китайських мислителів 11 — 17 століття, часів династії Сун та Мін (Ван Тінсян), в роботах яких провідною темою виступала тема конфуціанства. За часів династії Цін розвилося так зване ханське вчення, один із різновидів неоконфуціанства. Одним з його представників був Дай Чжень.

Назви неоконфуціанства підкреслюють його різні аспекти: «вчення Сун» — час виникнення; «вчення реалістичності» — «реалістичність» і «практичність» на противагу даосизму і буддизму, які проповідують відхід у недію і заперечують реальність; «вчення шляху» — дотримання істинного шляху — Дао; «вчення мудрості» — визнання за кожною людиною можливості особисто досягти «досконалої мудрості» в силу апріорі «доброї природи» людини.

Центральними поняттями неоконфуціанської філософії є природа людини (性, сін), перевизначеність, справедливість (義, і), принцип (理, лі), серце (心, сінь), енергія (気, ці).

Занепад класичного неоконфуціанства був викликаний розвитком напрямку каочжен 考證/考证 («дослідження, доведення») наприкінці 18 та у 19 століттях, прихильники якого засуджували абстрактні спекуляції своїх попередників. За методом каочжен вчені намагалися наблизитися до витоків значення текстів конфуціанского канону, вживаючи філологічні дослідження замість космологічних кореляцій та узагальнень. Це наблизило китайське канонознавство до західної науки та сприяло народженню ідей що співвідносяться із сучасними науковими дисциплінами (наприклад, історична фонетика у дослідах трактату Ши цзін, епіграфіка тощо).

Сучасне «неоконфуціанство» (Нове Конфуціанство[en]) відійшло від текстологічного зосередження та отримало характер філософської течії що вживає традиційний термінологічний апарат у полеміці із західною філософією.

Джерела та література Редагувати

  • Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — К. : Либідь, 1997. — 462 с. — ISBN 5-325-00775-0.
  • Неоконфуціанство // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 420. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
  • (рос.) Алексеев В. М. Китайская литература. М., 1978.
  • (рос.) Алексеев В. М. Конфуцианство в Китае. М., 1982.
  • (рос.) Кобзев А. И. Философия китайского неоконфуцианства. М., 2002.
  • (рос.) Конрад Н. И. Запад и Восток. М., 1972.
  • (рос.) Радуль-Затуловский Я. Б. Конфуцианство и его распространение в Японии. М. — Л., 1947.
  • (рос.) Торчинов Е. А. К характеристике этической доктрины неоконфуцианства //
  • (рос.) Фэн Юлань. Краткая история китайской философии. СПб, 1998.

Посилання Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Neokonfucianstvo kit trad 宋明理學 pinyin Song Ming lǐxue chasto skorochuyetsya do lixue 理學 termin zahidnoyi filosofiyi ta istoriografiyi yakim poznachayut napryamok shidnoazijskoyi filosofiyi sho vinikla v Kitayi v 11 stolitti i bula panivnoyu v Shidnij Aziyi do seredini 19 stolittya Cya filosofiya vinikla na bazi konfucianstva i uvibrala u sebe elementi daosizmu i buddizmu NeokonfucianstvoData stvorennya zasnuvannya8 stolittyaKrayinaKitaj Yaponska Derzhava i Koreya Zmist 1 Nazvi 2 Zagalnij naris 3 Dzherela ta literatura 4 PosilannyaNazvi RedaguvatiVchennya Shlyahu kit 道学 dao syue vikoristovuvavsya odnim iz apologetiv neonkonfucianstva Chzhu Si 1130 1200 odnak poshirennya ne otrimav cherez plutaninu iz daosizmom ta starodavnimi kitajskimi kultami Vchennya Principu kit 理学 li syue vikoristovuvavsya z 1241 roku v kitajskij dinastiyi Sun dlya poznachennya neokonfucianskoyi shkoli Chen Chzhu kit 程朱学派 Yiyi zasnovnikami vvazhayutsya Chzhu Si ta predstavniki loyanskoyi shkoli brati Chen Hao 1032 1085 ta Chen I 1033 1107 Vchennya Sercya kit 心学 sin syue vikoristovuvavsya z 16 stolittya dlya poznachennya neokonfucianskoyi shkoli Lu Van kit 陆王学派 Yiyi zasnovnikami vvazhayutsya Lu Syanshan 1139 1192 ta Van Yanmin 1472 1529 Vchennya Realnosti kit 事学 shi syue Vchennya Mudrosti shen syue Vchennya Sun kit 宋学 sun syue vikoristovuvavsya v chasi dinastiyi Cin 1644 1912 Zagalnij naris RedaguvatiU najvuzhchomu sensi neokonfucianstvom nazivayut vchennya filosofiv 11 12 stolittya yaki buli viokremlenni oficijnoyu Istoriyeyu Sun u filosofskij napryamok Vchennya Shlyahu a same Chzhou Dunyi Chzhan Czaya Chen Hao Chen I Chzhu Si a takozh yihnih najblizhchih uchniv i poslidovnikiv U shirokomu sensi neokonfucianstvom nazivayut vchennya vsih kitajskih misliteliv 11 17 stolittya chasiv dinastiyi Sun ta Min Van Tinsyan v robotah yakih providnoyu temoyu vistupala tema konfucianstva Za chasiv dinastiyi Cin rozvilosya tak zvane hanske vchennya odin iz riznovidiv neokonfucianstva Odnim z jogo predstavnikiv buv Daj Chzhen Nazvi neokonfucianstva pidkreslyuyut jogo rizni aspekti vchennya Sun chas viniknennya vchennya realistichnosti realistichnist i praktichnist na protivagu daosizmu i buddizmu yaki propoviduyut vidhid u nediyu i zaperechuyut realnist vchennya shlyahu dotrimannya istinnogo shlyahu Dao vchennya mudrosti viznannya za kozhnoyu lyudinoyu mozhlivosti osobisto dosyagti doskonaloyi mudrosti v silu apriori dobroyi prirodi lyudini Centralnimi ponyattyami neokonfucianskoyi filosofiyi ye priroda lyudini 性 sin pereviznachenist spravedlivist 義 i princip 理 li serce 心 sin energiya 気 ci Zanepad klasichnogo neokonfucianstva buv viklikanij rozvitkom napryamku kaochzhen 考證 考证 doslidzhennya dovedennya naprikinci 18 ta u 19 stolittyah prihilniki yakogo zasudzhuvali abstraktni spekulyaciyi svoyih poperednikiv Za metodom kaochzhen vcheni namagalisya nablizitisya do vitokiv znachennya tekstiv konfucianskogo kanonu vzhivayuchi filologichni doslidzhennya zamist kosmologichnih korelyacij ta uzagalnen Ce nablizilo kitajske kanonoznavstvo do zahidnoyi nauki ta spriyalo narodzhennyu idej sho spivvidnosyatsya iz suchasnimi naukovimi disciplinami napriklad istorichna fonetika u doslidah traktatu Shi czin epigrafika tosho Suchasne neokonfucianstvo Nove Konfucianstvo en vidijshlo vid tekstologichnogo zoseredzhennya ta otrimalo harakter filosofskoyi techiyi sho vzhivaye tradicijnij terminologichnij aparat u polemici iz zahidnoyu filosofiyeyu Dzherela ta literatura RedaguvatiRubel V A Istoriya serednovichnogo Shodu Kurs lekcij Navch posibnik K Libid 1997 462 s ISBN 5 325 00775 0 Neokonfucianstvo Filosofskij enciklopedichnij slovnik V I Shinkaruk gol redkol ta in Kiyiv Institut filosofiyi imeni Grigoriya Skovorodi NAN Ukrayini Abris 2002 S 420 742 s 1000 ekz BBK 87ya2 ISBN 966 531 128 X ros Alekseev V M Kitajskaya literatura M 1978 ros Alekseev V M Konfucianstvo v Kitae M 1982 ros Kobzev A I Filosofiya kitajskogo neokonfucianstva M 2002 ros Konrad N I Zapad i Vostok M 1972 ros Radul Zatulovskij Ya B Konfucianstvo i ego rasprostranenie v Yaponii M L 1947 ros Torchinov E A K harakteristike eticheskoj doktriny neokonfucianstva ros Fen Yulan Kratkaya istoriya kitajskoj filosofii SPb 1998 Posilannya Redaguvati ros Neokonfucianstvo Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Neokonfucianstvo amp oldid 40477711