Націона́льний музе́й-сади́ба М. І. Пирого́ва — музей у Вінниці, присвячений життю та діяльності Миколи Івановича Пирогова, видатного українського та російського науковця, хірурга та педагога. Садиба Пирогова є пам'яткою історії національного значення та природоохоронним об'єктом загальнодержавного значення, а також навчальною базою Вінницького національного медичного університету.
| Національний музей-садиба М. І. Пирогова | |
|---|---|
| | |
| 49°12′57″ пн. ш. 28°24′30″ сх. д. / 49.21603055558377804° пн. ш. 28.40837500002777816° сх. д.Координати: 49°12′57″ пн. ш. 28°24′30″ сх. д. / 49.21603055558377804° пн. ш. 28.40837500002777816° сх. д. | |
| Тип | музей і пам'ятка |
| Присвячено | Пирогов Микола Іванович |
| Країна | Україна |
| Розташування | Україна: Вінниця |
| Адреса | вул. Пирогова 155, м. Вінниця |
| Засновано | 1944 |
| Відкрито | 9 вересня 1947 |
| Режим роботи | 10:00 — 18:30, понеділок — вихідний |
| Фонд | ~ 16,5 тис. об'єктів |
| Директор | Турський Олександр Феодосійович |
| Сайт | www.pirogov.com.ua |
| Національний музей-садиба М. І. Пирогова (Україна) | |
Національний музей-садиба М. І. Пирогова у Вікісховищі |
Музейний комплекс розташований на південно-західній околиці міста Вінниця, у межах східної частини масиву Пирогово (раніше це було село Вишня), до його складу входять:
- будинок, у якому жив М. І. Пирогов, і де розміщена експозиція про його життя та діяльність
- музей-аптека з інтер'єрами приймальні та операційної
- церква-некрополь, де міститься саркофаг з набальзамованим тілом науковця
- меморіальний парк, у якому збереглися дерева, посаджені М. І. Пироговим
Історія Редагувати
Родинна садиба Редагувати
У 1861 році, після звільнення з посади попечителя Київського навчального округу, Микола Іванович Пирогов оселився в садибі Вишня поблизу Вінниці, яку придбав у спадкоємців доктора медицини А. А. Гриколевського на торгах у Києві 1859 року. В 1866-му він збудував тут цегляний півтораповерховий будинок і аптеку, впорядкував парк, де також вирощував і лікарські рослини. У цій садибі Микола Пирогов жив до останніх днів, вів наукову роботу і лікарську практику, саме тут і помер у 1881 році. На четвертий день після його смерті, тіло було набальзамовано петербурзьким лікарем Д. І. Виводцевим і згодом перенесено до родинної усипальниці, над якою 1885 року, за проектом В. І. Сичугова, була побудована церква і освячена на честь Святого Миколая Чудотворця. Точних даних про спосіб бальзамування немає, але дослідники вважають, що ймовірніше за все Давид Ілліч Виводцев, учень Пирогова, виконав бальзамування за власною методикою — мінімально-інвазивного бальзамування, не здійснюючи розтин тіла і залишивши усі внутрішні органи, які збереглися й до сьогодні.
1917—1947 Редагувати
До 1902 року садибою опікувалася вдова науковця, Пирогова Олександра Антонівна. Після її смерті — спочатку молодший син Володимир, а потім внучки М. І. Пирогова (дочки старшого сина Миколи) — Л. М. Мазірова та О. М. Гершельман. Після подій 1917 року вони зі своїми сім'ями виїхали за кордон, залишились там назавжди і тривалий час садиба була занедбаною. Тоді ж відбулося пограбування поховання М. І. Пирогова: викрали шпагу (подарунок австрійського імператора Франца Йосифа) і металевий хрест, які були при покійному.
1920 року напівзруйнований будинок був наданий для проживання американським робітникам, які утворили тут комуну ім. Джона Ріда. Згодом садиба перейшла у підпорядкування дослідній сільськогосподарській станції, а з 1936 року — Вінницькій обласній інфекційній лікарні.
Вперше питання щодо збереження тіла М. І. Пирогова та перетворення його будинку на музей було порушено Вінницьким науковим товариством лікарів, ще на початку 20-х років. Тоді ж було визначено обсяг невідкладних ремонтних робіт будівель та розроблено першочергові заходи щодо створення сприятливих умов для зберігання тіла, які, втім, так і не були виконані. У 1927 році садибі Пирогова було надано статус державного заказника (першого на теренах Вінниччини). У роки німецько-радянської війни пошкоджень їй завдано не було, вона вціліла, але потребувала відновлення, труна з тілом знаходилася на межі руйнації.
За розпорядженням Ради Народних Комісарів СРСР від 27 жовтня 1944 року тут був створений музей М. І. Пирогова, який об'єднав усі об'єкти в єдиний комплекс і тільки тоді розпочалися роботи з впорядкування парку, звільнення та ремонт приміщень, які все ще займала інфекційна лікарня. Перша за весь час ребальзамізація тіла Миколи Пирогова велася впродовж місяця (з 5 травня по 5 червня 1945 року) спеціально створеною комісією, у складі якої були вчені з Санкт-Петербургу, Києва, Харкова та Вінниці. За оцінками фахівців, цей випадок став унікальним у світовій науці: тіло, що перебувало без належного догляду та у несприятливих умовах, через 65 років після смерті було повністю відновлено. Тіло одягли у той самий костюм, що був на вченому під час захоронення, і в такому вигляді, у відреставрованій труні, воно зберігається й дотепер.
Відкриття музею та сучасність Редагувати
Урочисте відкриття музею відбулося 9 вересня 1947 року і було присвячене 100-річчю з дня застосування М. І. Пироговим, вперше в історії світової медичної практики, ефірного наркозу на полі бою. Одночасно тут було відкрито і пам'ятник науковцю — погруддя на гранітному постаменті.
У наступні роки експозиція музею вдосконалювалася та доповнювалася об'єктами. До 150-річчя від дня народження Миколи Пирогова (у 1960 році) були відтворені його робочий кабінет і аптека, придбані деякі особисті речі та рукописи. У пострадянський час — відреставровано інтер'єр церкви-некрополя, відновлено та переобладнано операційну, приймальну, аптеку. Також було обладнано спеціальну лабораторію, де з 1994 року проводяться періодичні ребальзамізації тіла Пирогова.
Територію музею-садиби було передано у загальнодержавну власність розпорядженням Вінницької обласної держадміністрації від 22 грудня 1995 року. Указом Президента України від 10 червня 1997 року музей отримав статус Національного, а за Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11 червня 2003 року — статус природоохоронного об'єкта.
Фонди та експозиція Редагувати
Експозиційна площа музею-садиби становить понад 1,2 тис. м² і містить 1,5 тис. експонатів. У музеї представлені всі відомі праці Миколи Пирогова, його рукописи й особисті речі, а також література про нього, медичні інструменти, що використовувалися в практиці лікарів тих часів. Загальна кількість об'єктів, що зберігаються у фондах — понад 16,5 тисяч.
Будинок М. І. Пирогова Редагувати
Головним корпусом музею-садиби є будинок, де жив Микола Іванович Пирогов. Збудований 1866 року, на сьогодні, він має статус пам'ятки архітектури і містобудування місцевого значення. Експозиція розміщується у десяти залах і вестибюлі, послідовно змальовуючи життя та діяльність Пирогова.
|
|
Аптека Редагувати
Аптека, яку відкрив у 1870 році на території своєї садиби Микола Іванович Пирогов, була першою на Поділлі. Окрім продажу ліків, виготовлених, зокрема, і за власноручними рецептами Пирогова, тут здійснювався прийом хворих, а також проводилися операції. Сучасна експозиція музею-аптеки є реконструкцією аптеки М. І. Пирогова за часів її функціонування. Її основними елементами стали фігури персонажів, виготовлені з медичної пластмаси, у відтворених інтер'єрах: аптекаря, фельдшера, хворих і самого Миколи Пирогова. Експозиція також містить старовинні терези, копії рецептурних бланків, підручники з фармакології. Біля входу до будинку висаджено основні лікарські рослини, які вчений використовував у практиці лікування. Будівля аптеки є пам'яткою архітектури і містобудування місцевого значення.
Меморіальний парк Редагувати
Меморіальний парк площею 6 гектарів, разом з житловим будинком, аптекою, яблуневим садом (10 гектарів), а також церквою-некрополем, складають єдиний природоохоронний ансамбль — Парк-пам'ятку садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Музей-садиба М. І. Пирогова». У парку зростає понад 60 видів деревних та чагарникових насаджень. Його окраса — вікова липова алея, була улюбленим місцем прогулянок Миколи Пирогова. Збереглися дві величезні ялини, посаджені 1862 року самим М. І. Пироговим (див. Ялина Пирогова).
Церква-некрополь Редагувати
Ініціатором бальзамування тіла Миколи Пирогова була його дружина — Пирогова Олександра Антонівна. Ще задовго до смерті вчений виявив бажання бути похованим у своїй садибі, про що після його кончини родина й подала клопотання. Дозвіл на це дали, але за умови, що спадкоємці погодяться перенести тіло з садиби в інше місце у випадку переходу маєтку до нових власників. Члени родини М. І. Пирогова на це не погодилися, і вдовою було придбано ділянку на цвинтарі села Шереметка (нині межі Вінниці). Для збереження останків М. І. Пирогова спочатку спорудили склеп, згодом церкву над ним і дзвіницю. Будівництво тривало впродовж 1882–1885 років за проектом і під керівництвом архітектора В. І. Сичугова. Нині склеп-могила є пам'яткою історії національного значення, у святкові дні і знаменні дати життя М. І. Пирогова у церкві-некрополі, освяченій на честь св. Миколая Чудотворця, відправляються богослужіння. Окрім Миколи Пирогова у родинній усипальниці містяться поховання його дружини та старшого сина.
У період з 1980 по 1985 рр. було проведено ремонтно-відбудовні та реставраційні роботи церковного комплексу, з 1992 по 1997 рр. — реставраційні роботи внутрішнього інтер'єру. Також було повністю переустатковано труну, яку свого часу виготовили у Відні — знято скляне віко, а саму її вміщено у герметичний саркофаг, що освітлюється спеціальними світильниками.
Церква-некрополь розташована окремо від основної частини музею-садиби і знаходиться за адресою: м. Вінниця, 2-й провулок Вишневського, 16.
Наукова діяльність Редагувати
Національний музей-садиба М. І. Пирогова є одним із організаторів проведення наукових форумів, присвячених видатному вченому. Матеріали, що зберігаються у його фондах, використовуються для написання наукових праць, а також зйомок документальних та художніх фільмів. Крім того, музей є навчальною базою Вінницького національного медичного університету: тут проводяться заняття з історії медицини, засідання студентських наукових гуртків.
Примітки Редагувати
- ↑ Про музей. pirogov.com.ua. Національний музей-садиба М.І. Пирогова. Архів оригіналу за 16 серпня 2013. Процитовано 15 серпня 2013.
- У вінницькому музеї-садибі імені Пирогова обрали нового директора suspilne.media. suspilne.media. Процитовано 2022-6-23.
- ↑ Перелік пам'яток культурної спадщини національного значення Вінницької області, занесених до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. mincult.kmu.gov.ua. Міністерство культури України. Архів оригіналу за 15 вересня 2013. Процитовано 29 серпня 2013.
- ↑ Гудзевич А.В. Історико-культурні комплекси в природоохоронному сьогоденні // ВДПУ ім. М. Коцюбинського. Наукові записки. Серія: Географія. — 2007. — Вип. Вип. 14 (20 жовтня). — С. 92-98. Процитовано 2013-08-15.
- Карта РККА окрестностей Винницы и Каменец-Подольского, 1931(рос.)
- Специальная карта Западной части России Шуберта, 1832(рос.)
- ↑ Гунько П.М., Гайдуков В.О., Антощук К.Ф., Юкальчук М.І. Генерал-полковник медичної служби Ю.І.Смірнов та його внесок у створення Пироговського меморіалу // Вісник морфології. — 2012. — Т. 18, вип. 2 (20 жовтня). — С. 439-449. з джерела 29 жовтня 2013. Процитовано 2013-08-15.
- Горєлова Л.Є. Тайна Н.И. Пирогова. rmj.ru (рос.). Русский медицинский журнал. Архів оригіналу за 16 серпня 2013. Процитовано 15 серпня 2013.
- ↑ Історія створення музею. pirogov.com.ua. Національний музей-садиба М.І. Пирогова. Архів оригіналу за 16 серпня 2013. Процитовано 15 серпня 2013.
- ↑ Перелік об'єктів культурної спадщини Вінницької області. vincult.org.ua. Управління культури і туризму Вінницької облдержадміністрації. Архів оригіналу за 15 вересня 2013. Процитовано 15 серпня 2013.
- Музей-аптека М.І. Пирогова. pirogov.com.ua. Національний музей-садиба М.І. Пирогова. Архів оригіналу за 18 серпня 2013. Процитовано 18 серпня 2013.
- ↑ Г.С. Собчук, О.П. Кланца. Хвороба, смерть і поховання М.І. Пирогова. pirogov.com.ua. Національний музей-садиба М.І. Пирогова. Архів оригіналу за 18 серпня 2013. Процитовано 18 серпня 2013.
- Наукова діяльність. pirogov.com.ua. Національний музей-садиба М.І. Пирогова. Архів оригіналу за 16 серпня 2013. Процитовано 15 серпня 2013.
Посилання Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Національний музей-садиба М. І. Пирогова |
Джерела та література Редагувати
- Г.С. Собчук, П.А. Кланца, О.П. Кланца. Національний музей-садиба М.І. Пирогова. Путівник. — Вінниця : Антекс-УЛТД, 2009. — 60 с. — ISBN 966-7782-06-9.
- В. Болгов. Хто є хто на Вінниччині. Видатні земляки. — Київ, 2002. — Т. 3. — С. 112-113. — ISBN 966-7953-19-Х.
- А.Н. Максименко. Николай Иванович Пирогов: его жизнь и встречи в портретах и иллюстрациях. — Медгиз, 1961. — 210 с. (рос.)
| Ця стаття належить до добрих статей української Вікіпедії. |