Національна галерея Вірменії (вірм. Հայաստանի Ազգային Պատկերասրահ) — головний музей образотворчих мистецтв Вірменії. Галерея була заснована в 1921 р. і є частиною Музейного комплексу на площі Республіки в місті Єревані. Картинна галерея займає верхні поверхи комплексу з третього по восьмий, а нижні два поверхи будівлі займає Національний історичний музей Вірменії.
| Національна галерея Вірменії | |
|---|---|
| 40°10′43″ пн. ш. 44°30′51″ сх. д. / 40.17875000002777597° пн. ш. 44.51416700002777560° сх. д.Координати: 40°10′43″ пн. ш. 44°30′51″ сх. д. / 40.17875000002777597° пн. ш. 44.51416700002777560° сх. д. | |
| Тип | художня галерея |
| Країна | Вірменія |
| Розташування | вул. Арамі, 1, Єреван, 375010 |
| Адреса | 375010, Արամի փողոց 1 (մուտքը Հանրապետության հրապարակից) |
| Засновано | 1921 |
| Відкрито | 1921 |
| Відвідувачі | 80 300 осіб (2016) |
| Директор | Marina Hakobyand |
| Сайт | gallery.am |
| Національна галерея Вірменії (Вірменія) | |
Національна галерея Вірменії у Вікісховищі |
Становлення і зміцнення державності Вірменії в 1920-ті роки відбилося в заснуванні багатьох інститутів, що вже мали місце в інших державах. В Єревані заснували Державний університет, Публічну бібліотеку, художнє училище, Комітет по охороні пам'яток культури тощо. Значущість нації з великою і стародавньою культурою якраз і підкреслили створення Комітету по охороні пам'яток культури, Вірменського драматичного театра і Державної картинної галереї. Відомий художник Мартирос Сар'ян працював над створенням Гербу нової держави і зробив ескіз театральної завіси для Вірменського драматичного театру.
Загальна характеристика Редагувати
Державна картинна галерея Вірменії є одним з найбільших музеїв на території СНД, а за колекцією вірменського образотворчого мистецтва — найбільшою у світі. У музеї представлена найповніша колекція картин Айвазовського. У фондах Картинної галереї Вірменії зберігається понад 20 тис. творів мистецтва, фонд західноєвропейського відділу має в своєму розпорядженні понад 350 полотен і малюнків. Тут також зберігаються полотна таких відомих західноєвропейських майстрів, як Шагал, Рубенс, Курбе, Кандинський та ін; знаменитих російських художників — Рєпіна, Брюллова, Сурикова, Петрова-Водкіна, Серова Валентина та ін, а також західно-вірменських живописців — Гарзу, Фетваджяна, Оракяна і багатьох інших.
Історія формування колекції Редагувати
Колекція галереї мала декілька джерел для поповнення своїх фондів. Вірменам було дозволено забрати значущі твори мистецтва з вірменських церков, розкиданих по багатьох містах колишньої Російської імперії. Так у Єреван вивезли релігійну композицію Ван Дейка «Зняття Христа з хреста» з вірменської церкви міста Астрахань.
Цінна колекція творів вірменських і російських майстрів пензля отримана з Будинку культури Вірменії в Москві (заснованого ще у 1918 р. в приміщенні колишнього Лазаревського інституту східних мов). Лазареви — багата вірменська родина, що заснувала інститут ще у 18 столітті і мала збірку творів вірменських і російських майстрів).
Частку творів віддали з фондосховищ вже ДержавногоЕрмітажа, Російського музею в Петербурзі, Третьяковської галереї в Москві.
Надзвичайно цінними були твори художників-вірмен і вірмен-колекціонерів, що вимушено жили в різних країнах світу, але дарували твори чи продавали їх в новостворену галерею Єревана. Ця славна традиція існуватиме декілька десятиліть. Так, «Портрет дівчини француженки» Курбе галерея придбала у скульптора Єрванда Кочара, який придбав цей ескіз в Парижі в часи свого навчання там. Художник графік Едгар Шаїн (1874–1947) передав галереї 170 своїх офортів.
Галерея отримала також картини 19 століття з музею при Патріахаті Ечміадзін.
Копії фресок Редагувати
Вірменію як державу просто роздирали сусідні загарбники впродовж декількох століть. Тому багато витворів мистецтва розсіяно по далеким монастирям, у важко доступних місцинах, розпорошено по всьому світу. Аби дати уяву про видатні пам'ятки мистецтва, в галереї пішли шляхом копіювання визначних зразків — фресок, мініатюр середньовіччя тощо. До надзвичайно складної роботи вдалося залучити Л. А. Дурново, наукового співробітника Російського музею в Петербурзі. Вона разом з помічниками-вірменами зробила багато копій фресок 6 −14 століть в Аручі, Лмбаті, Татеві, Ахпаті, Ахталі, а також копії мініатюр з рукописів та стародавніх вірменських набойкових тканин.
Культура Вірменії-світове надбання Редагувати
Мав місце і зворотний процес. Аби давати уяву про видатні зразки культури Вірменії, уряд новоствореної держави ухвалив рішення передати декілька зразків культури супермузею СРСР — Державному Ермітажу. Туди передали для експонування кам'яну капітель з античного храму в Гарні, дві дерев'яні різьблені капітелі 9 століття з Севанського монастиря, рукопис 14 ст. з мініатюрами видатного художника Саркіса Тацика, декілька середньовічних надгробків — хачкарів, дублети-офорти вірмена з Франції — Едгара Шаіна.
Західноєвпорейський відділ галереї Редагувати
- Мистецтво Італії в галереї.
Серед оригіналів італійських майстрів галерея має Якопо Тінторетто («Аполлон і Марсій»), Гарофало («Мадонна з немовлям»), Гверчіно (портрет сенатора Барджеллі), Себастьяно Річчі («Поклоніння пастухів»), Помпео Батоні («Алегорія»), майстерня Бассано («Милосердний самаритянин»), коло Сандро Боттічеллі («Різдво Христово») тощо.
Інтернаціональне мистецтво бароко представляє оригінал утрехтського караваджиста Матіаса Стомера.
В італійському відділі галереї слід відзначити «портрет Ніколо Куччі» доби бароко пензля Бернардо Строцці (1581–1644). Художник сам добре оцінював і знайомство з венеційцем-патрицієм, і свій портрет, бо поставив свій підпис і дату створення портрета, що було рідкістю. Це єдиний портрет Строцці на теренах СНД.
- Мистецтво Франції.
Головну ланку займають картини 19 століття. А 18 століття представляє твір Фрагонара (1732–1806) "Рінальдо і Арміда". Серед майстрів Франції 19 століття — картини Теодора Руссо, Ежена Будена, Діаза де ла Пенья, Адольфа Монтічеллі, Гюстава Курбе.
- Поодинокими творами представлені майстри Фландрії 17 століття, Голландії, Німеччини, США тощо.
Художники Російської імперії Редагувати
- Костянтин Коровін «Сарай»
- Михайло Нєстєров «Портрет сина в іспанському костюмі»
- Серов Валентин «Портрет М. Акімової»
- Філіп Малявін «Російська жінка»
- Ілля Машков «Натюрморт з рибами»
- Щєдрін
- Брюллов
- Рєпін
- Суриков
Художники Вірменії Редагувати
Головним завданням для галереї було створення репрезентативної, показової колекції творів художників-вірмен, де б вони не мешкали. Тому картини, графіку, скульптуру збирали по всьому світу. Адже в бідному Єревані не було приватних галерей чи музеїв, які б стали базою, підмурком для новоствореної галереї. Портрети пензля Хакоба Ховнатаньяна (Мкртумовича), написані в 1 половині 19 ст., придбали в Тбілісі. Знайшли картини засновника історичного живопису Вірменії — Вардгеса Суреньянца (1860–1921), як і картини Айвазяна (відомішого під російським прізвищем Айвазовський). Скульптури Акопа Гюрджяна галереї передала його удова.
Філіали Редагувати
Єреван:
- Будинок-музей Акопа Коджояна і Ара Сарксяна
- Музей-майстерня Геворга Григоряна
Ечміадзин:
- Ечміадзинська галерея
- Музей Мгера Абегяна
Інші населені пункти:
- Разданська галерея, Раздан (тимчасово зачинена);
- Мартунинська галерея, Мартуні
- Єхегнадзорська галерея, Єхегнадзор;
- Галерея імені Г. Буніатяна, Гавар;
- Джермукська галерея, Джермук;
- Музей Мінаса Аветисяна, с. Джаджур;
- Сісіанська галерея, Сісіан.