Гверчіно, тобто Джованні Франческо Барб'єрі (8 лютого 1591, Ченто, Емілія — 22 грудня 1666, Болонья) — італійський художник доби бароко. Малював картини на історичні, біблійні сюжети,алегорії, фрески, інколи портрети і пейзажі. Один із найкращих живописців доби бароко. Створив декілька офортів.
| Гверчіно, Джованні Франческо Барб'єрі | |
|---|---|
| Giovanni Francesco Barbieri | |
| | |
| Автопортрет з сестрою і улюбленим песиком | |
| При народженні | Джованні Франческо Барбьєрі |
| Народження | 8 лютого 1591 Ченто, Емілія |
| Смерть | 22 грудня 1666 (75 років) |
| Болонья | |
| Національність | італієць |
| Країна | Італія |
| Жанр | портрет і релігійний живописd |
| Навчання | Лодовіко Каррачі |
| Діяльність | художник, рисувальник, дизайнер |
| Напрямок | бароко |
| Покровитель | кардинал Серра, папа римський Григорій 15-й |
| Вплив | Караваджо |
| Вплив на | Креспі, Матіа Преті, |
| Вчитель | Benedetto Gennarid |
| Відомі учні | Domenico Maria Canutid |
| Твори | вівтарі, алегорії, пейзажі |
| Брати, сестри | Lucia Barbierid |
| | |
| Гверчіно у Вікісховищі |
Біографія Редагувати
Джованні народився в невеличкому містечку Ченто, що розташоване між містами Болонья і Феррара. В 17 років став учнем маловідомого художника Бенедетто Дженнарі в Болоньї, навчання продовжив у Лодовіко Каррачі.
Найбільший вплив на свідомість і художню манеру Джованні Франческо мали твори не майстрів академізму Болоньї, а їх супротивника, геніального Караваджо. Від Караваджо йдуть різка світлотінь Гверчіно і колористичні пошуки, що вигідно відрізняли його твори серед продукції болонських майстрів. Саме на Гверчіно звертав увагу інший майстер з Болоньї — неврівноважений за манерою, але сміливий художник Креспі (1664—1747).
За рекомендацією маркіза Енцо Бентівольо талановитий Гверчіно перебрався в Рим, де працював у 1621—1623 рр. по замовам папи римського Григорія 15-го. Римський період творчості відзначився цікавими сюжетами і спробами різних художніх технік. Саме тут Гверчіно створив фрески вілли Людовізі. Створив він фрески і в кафедральному соборі містечка Пьяченца у 1626 р. Серед замовників Гверчіно багата родина Корсіні(картина «Побиття Христа біля колони»,1657), ченці ордену Св. Франциска («Євангеліст Лука малює Мадонну», 1655,тепер Канзас Сіті, США).
З роками втрачав різноманітність пошуків і схилився до академічних норм і вимог. З 1642 року очолив Болонську академію, вигравши в кар'єрі, але програвши як художник.
Довго працював в рідному Ченто і в Болоньї. Помер у 1666 р.
Малюнки Гверчіно Редагувати
Портрети Редагувати
В творчому доробку майстра небагато портретів. Дивує жива і безпосередня замальовка якогось торговця, зроблена швидко і вдало(тепер збірка в місті Вашингтон). Сміливістю і відсутністю ідеалізації віє й від автопортрета з сестрою та улюбленим песиком. Заклопотана жінка заглиблена в свої думки і навіть котик на руці і витівки брата не відволікають її. Центральне місце в картині відведено не сестрі, не йому улюбленому, а собаці. Гверчіно мав фізичну ваду. Але і це не зашкодило показати себе таким, яким він був. Серед портретів 17 століття цей один з найправдивіших.
Алегорії Редагувати
Релігійні композиції Редагувати
Повернення блудного сина Редагувати
Гверчіно хвилювала притча про повернення блудного сина. Він декілька разів звертався до цього сюжету і кожен раз трактував тему трохи інакше. То це тільки батько, що прощає повернувшогося після блукань сина, то перевдягання сина в розкішні шати. Всі композиції добре створені. Але мало психологічно навантажені, не зачіпають глядача занадтою побутовістю, зниженням щаблю переживань. Тема пробачення, тема батьківської любові, що так щиро висвітлена в картині Рембрандта,Гверчино не вдалася. У Рембрандта це шедевр світового рівня, винятковий твір всього 17 століття, у Гверчіно — чергова побутова сцена на біблійну тему. І це зниження змісту притчі не на користь художника.
Танкред і Ермінія. Пуссен і Гверчіно Редагувати
Барокові впливи Караваджо і барокова стилістика присутні в картині «Танкред і Ермінія». За легендою, Ермінія віднайшла тіло пораненого коханого після бою і врятувала йому життя. Гверчіно подає момент знайденя пораненого і відчай Ермінії. За естетикою бароко Італії сильні почуття (відчай, запеклий бій, видіння святого тощо)мали ціну і пошану, були бажаною темою картин і театральних вистав. Театр і театральні ефекти взагали впливали на художників бароко. І чим менш талановитим був майстер, тим більше театральності і недоліків барокового методу використовувалось.
Гверчіно утримався на межі доброго смаку. Тому в картині красива композиція, святковий колорит, досить природні почуття пораненого Танкркеда і відчай його коханої. Але картина на цю ж тему у Пуссена і краща за композицією, і не гірша за колоритом, не гірша виявом почуття персонажів. Більш того, Пуссен вклав стільки таланту, майстерності і смаку в розкриття теми, що у Пуссена картина набула загально-філософського значення, значення формули кохання, кохання-мрії (Ермітаж, Петербург).Гверчіно до цих щаблів так і не дотягнув.
Всі недоліки Гверчіно, як художника, присутні і в картині «І я теж жив в Аркадії». Два пастухи з міфічної країни щастя Аркадії віднайшли могилу. Череп померлої людини і напис надгробку «І я теж жив в Аркадії» слугують нагадуванням і пастухам, і глядачам про скороминущість життя і необхідність творити добро. Бо смерть — поряд. І можна змарнувати життя і нічого не встигнути.
Брався за цю тему і Ніколя Пуссен. І зробив ще один шедевр (Лувр, Париж). У Гверчіно картина має лише легке філософське забарвлення. Йому не вдавались драматичні чи філософські сюжети. Картина нагадує натюрморт з черепом, до якого додали дві людські постаті. Але Гверчіно не малював чистих натюрмортів. Примітивну побудову картини не рятують ні майстерна реальність відтворення речей, ні добрий кольоровий лад.
Країни світу, де зберігають твори Гверчіно Редагувати
- Австрія
- Англія
- Бразилія
- Іспанія
- Італія (Концерт (Гверчіно))
- Німеччина (Увінчання Христа терновим вінцем)
- Росія
- США (цариці Семираміді доповідають про повстання у Вавилоні)
- Угорщина
- Франція (Христос воскрешає померлого Лазаря (Гверчіно))
- Швеція (Пейзаж з місячним сяйвом (Гверчіно))
Див. також Редагувати
Посилання Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гверчіно |
Джерела Редагувати
- Всеобщая история искусств, Т 4, М, 1963 (рос)
- Краткая художественная єнциклопедия. Искусство стран и народов мира. Т 2, М, 1965 (рос)
- Сто офортов 16-19 вв. из собрания Гос. Єрмитажа, Л-М,1964 (рос)
- Дрезденская картинная галерея. Старые мастера.10-е русское издание, Дрезден, 1979 (рос)
- ↑ Miller D. C. Dizionario Biografico degli Italiani — 1964. — Vol. 6.