Моше́ Дая́н (івр. משה דיין; 20 травня 1915, кібуц Дганія, Бейрут, Османська імперія — 16 жовтня 1981, Тель-Авів, Ізраїль) — ізраїльський військовий та державний діяч. Рав Алуф (генерал-лейтенант, 1958). Міністр оборони Ізраїлю (1967—1974), начальник генерального штабу ЦАХАЛ (1953—1958), міністр закордонних справ (1977—1979), міністр сільського господарства (1959—1964). При Даяні, Ізраїль виграв чотири арабо-ізраїльські війни, в тому числі, блискуче Шестиденну війну.
| Моше Даян | |
|---|---|
| івр. משה דיין | |
| | |
| 5-й міністр оборони Ізраїлю | |
| 5 червня 1967 — 3 червня 1974 | |
| Попередник | Леві Ешколь |
| Наступник | Шимон Перес |
| 5-й міністр закордонних справ Ізраїлю | |
| 20 січня 1977 — 23 жовтня 1979 | |
| Попередник | Іґаль Алон |
| Наступник | Іцхак Шамір |
| Народився | 20 травня 1915 киббуц Дганія, вілайєт Бейрут, Османська імперія |
| Помер | 16 жовтня 1981 (66 років) Тель-Авів-Яфо, Ізраїль |
| Похований | Nahalald |
| Відомий як | політик, офіцер, археолог |
| Країна | Ізраїль |
| Alma mater | Senior Officers' Schoold (1952) |
| Політична партія | Мапай |
| Батько | Шмуель Даян |
| Мати | Dvora Dayand |
| У шлюбі з | Ruth Dayand |
| Діти | Assi Dayand, Яель Даян і Ehud Dayand |
| Професія | військовий |
| Релігія | атеїзм |
| Нагороди | Орден "За видатні заслуги" Орден Почесного легіону |
| Підпис | |
| Роботи у Вікіджерелах | |
| Висловлювання у Вікіцитатах | |
| Медіафайли у Вікісховищі | |
Біографія Редагувати
Народився 20 травня 1915 року в кібуці Дґанія у Палестині, в родині Двори Затуловської та Шмуеля Китайгородського (Шмуеля Даяна), вихідців з України (м. Жашків, Черкаська область).
З 1921 року року жив у мошаві Нахалаль, після закінчення початкової школи вступив до сільськогосподарської школи.
З 1929 року був членом «Гаґани». 1935 року одружився з Рут Шварц. У 1936—1939 роках служив у єврейських загонах палестинської поліції під керівництвом Іцхака Саді. 1939 року було заарештовано британською владою за незаконне володіння зброєю і до лютого 1941 року утримувався у в'язниці міста Акко.
По виході з в'язниці був призначений командиром роти (однієї з двох сформованих рот) у щойно організованого озброєного угруповання «Пальмах». У складі Пальмаху брав участь у бойових діях у Сирії та Лівані проти французьких вішистів, під час диверсій був поранений — бінокль, у який дивився Даян, був розбитий французькою кулею, втратив око. Нагороджений британським орденом «За видатні заслуги».
1946 року був делегатом сіоністського конгресу в Базелі.
У квітні 1948 року уклав угоду про співпрацю з друзами.
Під час Війни за незалежність Ізраїлю (14 травня 1948 — 7 січня 1949) майор Даян відзначився 14—19 травня при обороні Дґанії, де вдалося зупинити просування сирійців. У серпні він був призначений командувачем Єрусалимським фронтом.
У січні 1949 Даян брав участь у переговорах з королем Йорданії Абдаллою, брав участь у переговорах на острові Родос про мир з Єгиптом, Ліваном, Йорданією та Сирією.
У 1950—1953 роках Моше Даян командував Південним, потім Північним військовим округом Ізраїлю, навчався у вищій офіцерській школі у Великій Британії, очолив оперативний відділ Генштабу.
З 1953 по 1958 — начальник Генштабу армії оборони Ізраїлю. На цій посаді зіграв ключову роль у плануванні операції «Кадеш» (Суецька криза), що завершилася блискучим успіхом.
1959 року обраний депутатом Кнесету 4-го скликання від правлячої партії МАПАЙ, був депутатом Кнесету 4-10 скликань, займав пост міністра сільського господарства у 1959–1964.
1966 року був військовим кореспондентом у Південному В'єтнамі під час В'єтнамської війни.
У 1967—1974 роках — міністр оборони Ізраїлю.
У реальності Даян не встиг сильно вплинути на планування та хід Шестиденної Війни. Як міністр оборони, він розділив з головою уряду Ґолдою Меїр відповідальність за значні втрати у перші дні Війни Судного Дня (1973), бо відкинув пропозицію генштабу про мобілізацію армії та нанесення превентивного удару.
Незважаючи на войовничу репутацію, багато дій Даяна були спрямовані на умиротворення арабів: передача Храмової Гори під контроль ісламських релігійних організацій, повернення Синая Єгипту в обмін на мирний договір, підтримка ідеї відступу з територій Самарії, Юдеї та Гази.
У 1978–1979 роках — міністр закордонних справ, брав участь у виробленні Кемп-Девідських угод.
Хобі — археологія, колекціювання старожитностей.
Твори Редагувати
- Жити з Біблією [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
Примітки Редагувати
- https://books.google.co.il/books?id=C8h_VjG4ucsC&pg=PA10&lpg=PA10&dq=%E2%80%9CBen-Gurion+and+Moshe+Dayan+were+self-proclaimed+atheists.%E2%80%9D&source=bl&ots=eLOe9QNFFp&sig=ACfU3U2gp0R2y2bQuDrE6cO9Ap6YCSwrSw&hl=en&sa=X&ved=2ahUKEwj5g8rLyszhAhUO16QKHWK4D9IQ6AEwB3oECAgQAQ#v=onepage&q=%E2%80%9CBen-Gurion%20and%20Moshe%20Dayan%20were%20self-proclaimed%20atheists.%E2%80%9D&f=false
- — Як начальник Генштабу: Суецька криза (1956). — Як міністр оборони: Шестиденна війна (1967), Війна на виснаження (1967—1970), Війна Судного дня (1973).
- Crompton, Samuel Willard; Worth, Richard (2007). Ariel Sharon (англ.). Infobase Publishing. ISBN 978-1-4381-0464-5.
- Soldier of Israel: the story of General Moshe Dayan, издательство Funk and Wagnalls, 1969, стр. 8
Література Редагувати
- В. І. Головченко. Даян Моше // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
Посилання Редагувати
- Даян Моше // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Даян Моше // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
- Борис Тененбаум// Генерал// Документальне оповідання про Моше Даян
© Альманах «Єврейська Старина» № 8 (44) Серпень 2006 [ 2 липня 2014 у Wayback Machine.], продовження, № 9 (45) Вересень 2006 [ 2 липня 2014 у Wayback Machine.] - Моше Даян, порівняти та пам'ятати [ 8 жовтня 2012 у Wayback Machine.], Дов Конторер, «Вести», 7 жовтня 2010