www.wikidata.uk-ua.nina.az

Мостище Калуський район У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою Мостище Мости ще село Калуського ра

Мостище (Калуський район)

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Мостище.

Мости́ще — село Калуського району Івано-Франківської області.

село Мостище
Країна  Україна
Область Івано-Франківська область
Район Калуський район
Рада Мостищенська сільська рада
Основні дані
Засноване 1551
Населення 1026
Площа 9,57 км²
Густота населення 107,21 осіб/км²
Поштовий індекс 77331
Телефонний код +380 03472
Географічні дані
Географічні координати 49°04′13″ пн. ш. 24°20′33″ сх. д. / 49.07028° пн. ш. 24.34250° сх. д. / 49.07028; 24.34250Координати: 49°04′13″ пн. ш. 24°20′33″ сх. д. / 49.07028° пн. ш. 24.34250° сх. д. / 49.07028; 24.34250
Водойми Кропивник, Фрунилів
Місцева влада
Адреса ради 77331, Івано-Франківська обл., Калуський район, с. Мостище, вул. Стуса, 1
Карта
Мостище
Мостище
Мапа

 Мостище у Вікісховищі

Походження назви Редагувати

З топологічного словника Івано-Франківщини «Мостище» Калуського району. Первісна назва села Довге. Нова ж пішла від розташування населеного пункту біля моста через річку Кропивник.

Географія Редагувати

У селі річка Фрунилів впадає у річку Кропивник.[1]

Історія Редагувати

Заснування Редагувати

Село було засноване галицьким старостою Миколаєм Сенявським в 1551 році. Первісно називалося Довгим або Мостищами. Належало до Калуського староства Галицької землі. Першими його жителями були сім господарів із родинами: ватаман Андрій Кравцович, Марко Литвин, Іван Попович, Яцько Попович, Іван Станкович, Данько Деркачович. В 1564 році в Мостищах жило 7 сімей, а з 1670-го уже нараховувалось 45 селянських господарств.

На думку старожила п. Михайла Бабія, старе село, яке називалось Довге, могло бути розташоване на захід від сьогоднішнього Мостища. Коли уважно придивитися до місцевості, то в лазах Яковинів, Сорохтея Павла, Кушарчиних добре видно межі грядок (місцеві мешканці їх називають загонами), видно неозброєним оком. Коли він навчався в школі, то вчитель Попадюк ходив з ними на екскурсію в ліс. Педагог приклавши вухо до землі, почув дзюрчання води. Повернувся сюди знову уже з людьми, які розкопали те місце. Копали півтора метра вглиб і знайшли уламки цегли, яку також виявили на Багні. В урочищі Погарище ще недавно люди викопували невеликі обгорілі головешки. Він же стверджує, що місце у березі перед хатою Ольги Кішко називали Цегольне. Можливо, село було розташоване на Погарищах (і було спалене татарами), а в теперішніх лазах було селянське поле. Віриться, що сюди прийдуть в майбутньому археологи і скажуть своє вагоме слово.

Відродження Редагувати

Після революції 1848 р. і скасування панщини всі землі в селі безоплатно роздані селянам і на кожне господарство припадало по 10-11 моргів ріллі та стільки ж лісу. Частину землі громада залишила неподіленою в загальному користуванні (горішні й долішні пасовища, урочище Оптинок, смуги вздовж річок Кропивник і Фурнилів). Була в селян і полонина коло села Дуба, яку громада продала під час будівництва церкви в 1870 р.

У 1880 році було 977 мешканців у селі та 9 на території фільварку (більшість — греко-католики, крім 20 римо-католиків), місцева греко-католицька парохія і постійна однокласова школа.

В селі знайдено рукопис давньоукраїнської драми «Повість о збуренні пекла», який опублікував І. Я. Франко. В 1899—1914 рр. в селі був громадський заїжджий двір з корчмою, які громада віддавала в оренду. В 1902 р. громадою села споруджено школу, яка діє і сьогодні. В 1898 р. в селі відкрито філію товариства Просвіта, яке за 20 років поступово подолало москвофільство, насаджене священиком Арсеном Авдиковським (хоч кілька осіб у 1915 р. після повернення австрійських військ за москвофільство були посаджені в концтабір Талергоф та ще кілька родин утекли з росіянами, але після війни вони повернулися вже українцями).

Воєнні жорна Редагувати

В Першій та Другій світових війнах дорога через село (на Верхню, Завадку, Болохів, Велику Тур'ю, Великі Дідушичі, Угільню, Бережницю і Стрілків) ставала основною для руху військ між Калушем і Стриєм. Одиницям вдалося вступити до Легіону Українських Січових Стрільців, проведена часткова мобілізація решти до австрійського війська, багато з них загинули або потрапили в полон. Після окупації Галичини російськими військами у школі розмістили штаб армії, поруч поставили польову радіостанцію, у штабі служив брат царя Михайло, до якого зверталися з приводу мародерства російських солдатів. Після повернення австро-угорців проведена повна мобілізація — навіть тих, що повернулися з полону. Мобілізованих кинули переважно на італійський фронт, де в запеклих боях більшість загинула.

1 листопада 1919 р. українці проголосили створення власної держави, проти якої наступного ж дня почали агресію поляки. Мостищани пішли в ряди УГА, однак свободу не вдалося відстояти.[2]

Мостищани у складі УСС і УГА Редагувати

  • Бейко Дивониз Вікторович — розстріляний в 1948 році;
  • Борщак Степан Підхоружний — загинув у 1915 році на горі Маківці;
  • Возняк Іван Якович — помер від ран в 1920 році; Г
  • Гурман Василь Іванович — загинув під Львовом;
  • Дутка Михайло Ількович — помер в 1940 році;
  • Климишин Матвій Іванович — виїхав у Канаду;
  • Лазоришин Михайло Томович — помер в 1950 році;
  • Луців Степан Степанович — помер у 1996 році;
  • Лазоришин Степан Томович — загинув під Львовом;
  • Мельник Яків — загинув на горі Лисоні в 1916 році;
  • Николин Гнат — помер в «трикутнику смерті»;
  • Пукіш Василь Іванович — загинув під Львовом;
  • Свірський Василь Михайлович — загинув під Львовом;
  • Пукіш Михайло Мартинович — помер у 1940 році;
  • Пукіш Микола Степанович — виїхав в Аргентину;
  • Сорохтей Йосиф — підхорунжий — загинув на горі Лисоні в 1916 році;
  • Сорохтей Михайло Томович — помер в 1940 році;
  • Сухий Василь Трофимович — репресований — помер в 1950-х роках на Сибіру;
  • Сас Олексій Йосипович — помер в 1940 році;
  • Паньків Панько Павлович — помер в 1960 році;
  • Яців Василь Іванович — помер в 1994 році;
  • Яців Василь Павлович — виїхав у США;
  • Яців Юрій Олексійович — помер у 1970 році;
  • Яців Михайло Якович — помер у 1950 році;
  • Яковина Іван Теофілович — помер у 1960-х роках

Польська окупація Редагувати

Після окупації ЗУНРу поляками селяни гуртувалися для захисту своїх інтересів у Просвіті, кооперативі Злагода, відкрили молочарню і маслобійню, створили протипожежну дружину (для неї закупили помпу та інший інвентар), закупили зерноочисну машину фірми Трієр (у 1950 р. комуністи забрали в колгосп). До 1939 р. в селі діяв у літній період дитячий садок. В 1920-х роках через село проведена телефонна лінія на Верхню, а з 1 серпня 1934 р. село включене до гміни Верхня (Калуський повіт). В 1920-1930-х роках багато жителів села працювало на будівництві калійного виробництва в Калуші та обвідного каналу річки Сівка в обхід Калуша (між Мостищем і Калушем). В 1938 р. громадою споруджено Народний дім. Перекрили церкву оцинкованою бляхою, замінили дерев'яні хрести.

У 1939 році в селі проживало 1600 мешканців (1550 українців, 5 поляків, 30 латинників, 5 євреїв і 10 інших національностей).

Нові окупанти Редагувати

Після приєднання Західної України до СРСР село ввійшло 17 січня 1940 р. до новоутвореного Войнилівського району.

В 1940 році СРСР побудував аеродром на околиці села (відтоді урочище називається База), зруйнований німецькою авіацією 22 червня 1941 року.

В 1942 р. громадою збудована символічна могила борцям за волю України, яка у 1950 р. підірвана НКВС.

Велика частина села згоріла в 1945 р. 21 жовтня 1947 р. за підтримку повстанського руху сім родин виселено на Сибір і Казахстан, а їхні будинки знищені. Вцілілих загнали в колгосп Ілліча. Виселяли і пізніше мостищан на Сибір. Указом Президії Верховної Ради УРСР 21 лютого 1950 року село передане до Калуського району. У 1950-х роках радянською владою село було визначене як неперспективне і заборонено будувати нові хати, зносять будівлі і виселяють жителів з урочищ Довга і Під лісом, хуторів Багно, Скарбівка і Кепське, не ремонтуються мости і дороги.

У 1965—1972 роках село підпорядковувалося Калуській міській раді, рішенням облвиконкому № 136 від 28 березня 1972 р. передане Копанківській сільській раді, у 1991 р. утворена окрема сільрада.

Новітній час Редагувати

В 1989 р. в село провели газ і заасфальтували дорогу. В 1990 р. в селі утворена сільрада.

У 1994 р. споруджено нову символічну могилу борцям за волю України. На громадські пожертви в 1996 р. споруджено пам'ятник Т. Г. Шевченку. Найбільше зусиль задля цього доклав митець і педагог Михайло Тимчишин, який і є автором бюсту.

В селі похований загиблий боєць на російсько-українській війні 29.08.2015 поблизу міста Щастя на Луганщині Юрій Пукіш.

Церква Редагувати

Вперше церква святого Миколая згадується 1684 року в реєстрі катедратика (столового податку) без дати побудови.

Церква

У протоколах генеральних візитацій Львівсько-Галицько-Кам'янецької єпархії 1740—1755 рр. сільська церква описується як нова дерев'яна, збудована парохом 1728 року за підтримки парохіян. Парохія налічувала 36 парохіян-господарів.

Нова, також дерев'яна церква, постала у 1870 році стараннями місцевого пароха. Первинні розписи в інтер'єрі церкви замальовані новими в 1930-х рр.

Австрійська армія конфіскувала в серпні 1916 р. у мостищівській церкві 5 дзвонів діаметром 100, 58, 42, 35, 33 см, вагою 175, 92, 33, 23, 19 кг. Після війни польська влада отримала від Австрії компенсацію за дзвони, але громаді села грошей не перерахувала. У 1918 р. з постанням ЗУНР парафіяни замовили нові 5 дзвонів у калуській ливарні братів Фельчинських. Однак з новою війною дзвони знову були забрані на військові потреби, тільки один кмітливий селянин здогадався підмінити найбільшого дзвона малим шкільним, а захований дзвін після війни повернули на своє місце.

Після заборони УГКЦ в 1946. о. Гнат Гункевич був репресований, а храм забраний Російською православною церквою. Однак при ослабленні комуністичного режиму парафіяни села на загальних зборах у 1990 р. проголосували за повернення до УГКЦ. Зараз церква є пам'яткою архітектури місцевого значення № 775 в користуванні громади УГКЦ. Збережені стародруки XVI—XVII ст., зібрані за роки існування громади.

Дозвілля Редагувати

У селі Мостище працює Народний дім. У приміщенні якого знаходяться: бібліотека, музей. Також біля Народного дому знаходиться дитячий майданчик, який був поставлений у 2012 році. Молодь села бере активну участь у його житті. При народному домі діють гуртки. А саме народний аматорський хореографічний колектив «Мальва», вокальний колектив «Калинонька» та церковний хор. У 2013 році будується дзвіниця біля храму села Мостище — церкви св. Миколая (храмове свято 22 травня, 19 грудня), збудованої 1871 року.

Соціальна сфера Редагувати

  • Народний дім.
  • Школа І-ІІ ст. на 150 місць.
  • ФАП.
  • 370 дворів, 1025 мешканців.

Вулиці Редагувати

У селі є вулиці:

  • Авдиковського
  • Василя Стуса
  • Зелена
  • Івана Франка
  • Лесі Українки
  • Молодіжна
  • Робітнича
  • Сагайдачного
  • Тараса Шевченка
  • Ювілейна

Відомі люди Редагувати

Фото Редагувати

Примітки Редагувати

  1. Смерека Б. Акти закладення сіл на волоському праві у Калуському старостві Галицької землі // Науковий вісник Ужгородського університету, серія «Історія». Ужгород, 2023. Вип. 1 (48). С. 115
  2. . Архів оригіналу за 7 січня 2017. Процитовано 28 листопада 2014. 
  3. Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 33 — Вісбаден, 1983. — 205 с.
  4. . Архів оригіналу за 19 травня 2018. Процитовано 17 січня 2016. 
  5. . Архів оригіналу за 6 вересня 2015. Процитовано 4 вересня 2015. 
  6. . Архів оригіналу за 30 серпня 2016. Процитовано 30 серпня 2016. 
  7. Архів оригіналу за 1 жовтня 2019. Процитовано 26 вересня 2019. 
  8. . Архів оригіналу за 13 жовтня 2016. Процитовано 12 жовтня 2016. 
  9. . Архів оригіналу за 16 серпня 2016. Процитовано 3 липня 2016. 
  10. . Архів оригіналу за 4 грудня 2014. Процитовано 1 грудня 2014. 
  11. . Архів оригіналу за 25 листопада 2020. Процитовано 24 травня 2017. 
  12. . Архів оригіналу за 3 грудня 2016. Процитовано 26 червня 2012. 
  13. . Архів оригіналу за 9 жовтня 2021. Процитовано 9 жовтня 2021. 

Джерела Редагувати

  • ненадрукована книга про село, автор — Дутка С.
  • Mostyszcza // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 722. (пол.).— S. 722. (пол.)
  • Дутка С. Я. Нариси з історії села Мостище на Калущині. — Калуш: Петраш А. Т., 2015—176 с, іл.


Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
U Vikipediyi ye statti pro inshi naseleni punkti z takoyu nazvoyu Mostishe Mosti she selo Kaluskogo rajonu Ivano Frankivskoyi oblasti selo MostisheKrayina UkrayinaOblast Ivano Frankivska oblastRajon Kaluskij rajonRada Mostishenska silska radaOsnovni daniZasnovane 1551Naselennya 1026Plosha 9 57 km Gustota naselennya 107 21 osib km Poshtovij indeks 77331Telefonnij kod 380 03472Geografichni daniGeografichni koordinati 49 04 13 pn sh 24 20 33 sh d 49 07028 pn sh 24 34250 sh d 49 07028 24 34250 Koordinati 49 04 13 pn sh 24 20 33 sh d 49 07028 pn sh 24 34250 sh d 49 07028 24 34250Vodojmi Kropivnik FrunilivMisceva vladaAdresa radi 77331 Ivano Frankivska obl Kaluskij rajon s Mostishe vul Stusa 1KartaMostisheMostisheMapa Mostishe u Vikishovishi Zmist 1 Pohodzhennya nazvi 2 Geografiya 3 Istoriya 3 1 Zasnuvannya 3 2 Vidrodzhennya 3 3 Voyenni zhorna 3 4 Mostishani u skladi USS i UGA 3 5 Polska okupaciya 3 6 Novi okupanti 3 7 Novitnij chas 4 Cerkva 5 Dozvillya 6 Socialna sfera 7 Vulici 8 Vidomi lyudi 9 Foto 10 Primitki 11 DzherelaPohodzhennya nazvi RedaguvatiZ topologichnogo slovnika Ivano Frankivshini Mostishe Kaluskogo rajonu Pervisna nazva sela Dovge Nova zh pishla vid roztashuvannya naselenogo punktu bilya mosta cherez richku Kropivnik Geografiya RedaguvatiU seli richka Fruniliv vpadaye u richku Kropivnik 1 Istoriya RedaguvatiZasnuvannya Redaguvati Selo bulo zasnovane galickim starostoyu Mikolayem Senyavskim v 1551 roci Pervisno nazivalosya Dovgim abo Mostishami Nalezhalo do Kaluskogo starostva Galickoyi zemli 1 Pershimi jogo zhitelyami buli sim gospodariv iz rodinami vataman Andrij Kravcovich Marko Litvin Ivan Popovich Yacko Popovich Ivan Stankovich Danko Derkachovich V 1564 roci v Mostishah zhilo 7 simej a z 1670 go uzhe narahovuvalos 45 selyanskih gospodarstv nbsp Na dumku starozhila p Mihajla Babiya stare selo yake nazivalos Dovge moglo buti roztashovane na zahid vid sogodnishnogo Mostisha Koli uvazhno pridivitisya do miscevosti to v lazah Yakoviniv Sorohteya Pavla Kusharchinih dobre vidno mezhi gryadok miscevi meshkanci yih nazivayut zagonami vidno neozbroyenim okom Koli vin navchavsya v shkoli to vchitel Popadyuk hodiv z nimi na ekskursiyu v lis Pedagog priklavshi vuho do zemli pochuv dzyurchannya vodi Povernuvsya syudi znovu uzhe z lyudmi yaki rozkopali te misce Kopali pivtora metra vglib i znajshli ulamki cegli yaku takozh viyavili na Bagni V urochishi Pogarishe she nedavno lyudi vikopuvali neveliki obgorili goloveshki Vin zhe stverdzhuye sho misce u berezi pered hatoyu Olgi Kishko nazivali Cegolne Mozhlivo selo bulo roztashovane na Pogarishah i bulo spalene tatarami a v teperishnih lazah bulo selyanske pole Viritsya sho syudi prijdut v majbutnomu arheologi i skazhut svoye vagome slovo Vidrodzhennya Redaguvati Pislya revolyuciyi 1848 r i skasuvannya panshini vsi zemli v seli bezoplatno rozdani selyanam i na kozhne gospodarstvo pripadalo po 10 11 morgiv rilli ta stilki zh lisu Chastinu zemli gromada zalishila nepodilenoyu v zagalnomu koristuvanni gorishni j dolishni pasovisha urochishe Optinok smugi vzdovzh richok Kropivnik i Furniliv Bula v selyan i polonina kolo sela Duba yaku gromada prodala pid chas budivnictva cerkvi v 1870 r U 1880 roci bulo 977 meshkanciv u seli ta 9 na teritoriyi filvarku bilshist greko katoliki krim 20 rimo katolikiv misceva greko katolicka parohiya i postijna odnoklasova shkola 2 V seli znajdeno rukopis davnoukrayinskoyi drami Povist o zburenni pekla yakij opublikuvav I Ya Franko V 1899 1914 rr v seli buv gromadskij zayizhdzhij dvir z korchmoyu yaki gromada viddavala v orendu V 1902 r gromadoyu sela sporudzheno shkolu yaka diye i sogodni V 1898 r v seli vidkrito filiyu tovaristva Prosvita yake za 20 rokiv postupovo podolalo moskvofilstvo nasadzhene svyashenikom Arsenom Avdikovskim hoch kilka osib u 1915 r pislya povernennya avstrijskih vijsk za moskvofilstvo buli posadzheni v konctabir Talergof ta she kilka rodin utekli z rosiyanami ale pislya vijni voni povernulisya vzhe ukrayincyami Voyenni zhorna Redaguvati V Pershij ta Drugij svitovih vijnah doroga cherez selo na Verhnyu Zavadku Bolohiv Veliku Tur yu Veliki Didushichi Ugilnyu Berezhnicyu i Strilkiv stavala osnovnoyu dlya ruhu vijsk mizh Kalushem i Striyem Odinicyam vdalosya vstupiti do Legionu Ukrayinskih Sichovih Strilciv provedena chastkova mobilizaciya reshti do avstrijskogo vijska bagato z nih zaginuli abo potrapili v polon Pislya okupaciyi Galichini rosijskimi vijskami u shkoli rozmistili shtab armiyi poruch postavili polovu radiostanciyu u shtabi sluzhiv brat carya Mihajlo do yakogo zvertalisya z privodu maroderstva rosijskih soldativ Pislya povernennya avstro ugorciv provedena povna mobilizaciya navit tih sho povernulisya z polonu Mobilizovanih kinuli perevazhno na italijskij front de v zapeklih boyah bilshist zaginula 1 listopada 1919 r ukrayinci progolosili stvorennya vlasnoyi derzhavi proti yakoyi nastupnogo zh dnya pochali agresiyu polyaki Mostishani pishli v ryadi UGA odnak svobodu ne vdalosya vidstoyati 2 Mostishani u skladi USS i UGA Redaguvati Bejko Divoniz Viktorovich rozstrilyanij v 1948 roci Borshak Stepan Pidhoruzhnij zaginuv u 1915 roci na gori Makivci Voznyak Ivan Yakovich pomer vid ran v 1920 roci G Gurman Vasil Ivanovich zaginuv pid Lvovom Dutka Mihajlo Ilkovich pomer v 1940 roci Klimishin Matvij Ivanovich viyihav u Kanadu Lazorishin Mihajlo Tomovich pomer v 1950 roci Luciv Stepan Stepanovich pomer u 1996 roci Lazorishin Stepan Tomovich zaginuv pid Lvovom Melnik Yakiv zaginuv na gori Lisoni v 1916 roci Nikolin Gnat pomer v trikutniku smerti Pukish Vasil Ivanovich zaginuv pid Lvovom Svirskij Vasil Mihajlovich zaginuv pid Lvovom Pukish Mihajlo Martinovich pomer u 1940 roci Pukish Mikola Stepanovich viyihav v Argentinu Sorohtej Josif pidhorunzhij zaginuv na gori Lisoni v 1916 roci Sorohtej Mihajlo Tomovich pomer v 1940 roci Suhij Vasil Trofimovich represovanij pomer v 1950 h rokah na Sibiru Sas Oleksij Josipovich pomer v 1940 roci Pankiv Panko Pavlovich pomer v 1960 roci Yaciv Vasil Ivanovich pomer v 1994 roci Yaciv Vasil Pavlovich viyihav u SShA Yaciv Yurij Oleksijovich pomer u 1970 roci Yaciv Mihajlo Yakovich pomer u 1950 roci Yakovina Ivan Teofilovich pomer u 1960 h rokahPolska okupaciya Redaguvati Pislya okupaciyi ZUNRu polyakami selyani gurtuvalisya dlya zahistu svoyih interesiv u Prosviti kooperativi Zlagoda vidkrili molocharnyu i maslobijnyu stvorili protipozhezhnu druzhinu dlya neyi zakupili pompu ta inshij inventar zakupili zernoochisnu mashinu firmi Triyer u 1950 r komunisti zabrali v kolgosp Do 1939 r v seli diyav u litnij period dityachij sadok V 1920 h rokah cherez selo provedena telefonna liniya na Verhnyu a z 1 serpnya 1934 r selo vklyuchene do gmini Verhnya Kaluskij povit V 1920 1930 h rokah bagato zhiteliv sela pracyuvalo na budivnictvi kalijnogo virobnictva v Kalushi ta obvidnogo kanalu richki Sivka v obhid Kalusha mizh Mostishem i Kalushem V 1938 r gromadoyu sporudzheno Narodnij dim Perekrili cerkvu ocinkovanoyu blyahoyu zaminili derev yani hresti U 1939 roci v seli prozhivalo 1600 meshkanciv 1550 ukrayinciv 5 polyakiv 30 latinnikiv 5 yevreyiv i 10 inshih nacionalnostej 3 Novi okupanti Redaguvati Pislya priyednannya Zahidnoyi Ukrayini do SRSR selo vvijshlo 17 sichnya 1940 r do novoutvorenogo Vojnilivskogo rajonu V 1940 roci SRSR pobuduvav aerodrom na okolici sela vidtodi urochishe nazivayetsya Baza zrujnovanij nimeckoyu aviaciyeyu 22 chervnya 1941 roku V 1942 r gromadoyu zbudovana simvolichna mogila borcyam za volyu Ukrayini yaka u 1950 r pidirvana NKVS Velika chastina sela zgorila v 1945 r 21 zhovtnya 1947 r za pidtrimku povstanskogo ruhu sim rodin viseleno na Sibir i Kazahstan a yihni budinki znisheni Vcililih zagnali v kolgosp Illicha Viselyali i piznishe mostishan na Sibir Ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi URSR 21 lyutogo 1950 roku selo peredane do Kaluskogo rajonu U 1950 h rokah radyanskoyu vladoyu selo bulo viznachene yak neperspektivne i zaboroneno buduvati novi hati znosyat budivli i viselyayut zhiteliv z urochish Dovga i Pid lisom hutoriv Bagno Skarbivka i Kepske ne remontuyutsya mosti i dorogi U 1965 1972 rokah selo pidporyadkovuvalosya Kaluskij miskij radi rishennyam oblvikonkomu 136 vid 28 bereznya 1972 r peredane Kopankivskij silskij radi u 1991 r utvorena okrema silrada 4 Novitnij chas Redaguvati V 1989 r v selo proveli gaz i zaasfaltuvali dorogu V 1990 r v seli utvorena silrada U 1994 r sporudzheno novu simvolichnu mogilu borcyam za volyu Ukrayini Na gromadski pozhertvi v 1996 r sporudzheno pam yatnik T G Shevchenku Najbilshe zusil zadlya cogo doklav mitec i pedagog Mihajlo Timchishin yakij i ye avtorom byustu V seli pohovanij zagiblij boyec na rosijsko ukrayinskij vijni 29 08 2015 poblizu mista Shastya na Luganshini Yurij Pukish 5 6 Cerkva RedaguvatiVpershe cerkva svyatogo Mikolaya zgaduyetsya 1684 roku v reyestri katedratika stolovogo podatku bez dati pobudovi nbsp CerkvaU protokolah generalnih vizitacij Lvivsko Galicko Kam yaneckoyi yeparhiyi 1740 1755 rr silska cerkva opisuyetsya yak nova derev yana zbudovana parohom 1728 roku za pidtrimki parohiyan Parohiya nalichuvala 36 parohiyan gospodariv Nova takozh derev yana cerkva postala u 1870 roci starannyami miscevogo paroha Pervinni rozpisi v inter yeri cerkvi zamalovani novimi v 1930 h rr Avstrijska armiya konfiskuvala v serpni 1916 r u mostishivskij cerkvi 5 dzvoniv diametrom 100 58 42 35 33 sm vagoyu 175 92 33 23 19 kg Pislya vijni polska vlada otrimala vid Avstriyi kompensaciyu za dzvoni ale gromadi sela groshej ne pererahuvala 7 U 1918 r z postannyam ZUNR parafiyani zamovili novi 5 dzvoniv u kaluskij livarni brativ Felchinskih Odnak z novoyu vijnoyu dzvoni znovu buli zabrani na vijskovi potrebi tilki odin kmitlivij selyanin zdogadavsya pidminiti najbilshogo dzvona malim shkilnim a zahovanij dzvin pislya vijni povernuli na svoye misce 8 Pislya zaboroni UGKC v 1946 o Gnat Gunkevich buv represovanij a hram zabranij Rosijskoyu pravoslavnoyu cerkvoyu Odnak pri oslablenni komunistichnogo rezhimu parafiyani sela na zagalnih zborah u 1990 r progolosuvali za povernennya do UGKC Zaraz cerkva ye pam yatkoyu arhitekturi miscevogo znachennya 775 v koristuvanni gromadi UGKC 9 Zberezheni starodruki XVI XVII st zibrani za roki isnuvannya gromadi Dozvillya RedaguvatiU seli Mostishe pracyuye Narodnij dim U primishenni yakogo znahodyatsya biblioteka muzej Takozh bilya Narodnogo domu znahoditsya dityachij majdanchik yakij buv postavlenij u 2012 roci Molod sela bere aktivnu uchast u jogo zhitti Pri narodnomu domi diyut gurtki A same narodnij amatorskij horeografichnij kolektiv Malva vokalnij kolektiv Kalinonka ta cerkovnij hor U 2013 roci buduyetsya dzvinicya bilya hramu sela Mostishe cerkvi sv Mikolaya hramove svyato 22 travnya 19 grudnya zbudovanoyi 1871 roku Socialna sfera RedaguvatiNarodnij dim Shkola I II st 10 na 150 misc 11 FAP 370 dvoriv 1025 meshkanciv nbsp Narodnij dim nbsp Shkola nbsp Silrada FAPVulici RedaguvatiU seli ye vulici 12 Avdikovskogo Vasilya Stusa Zelena Ivana Franka Lesi Ukrayinki Molodizhna Robitnicha Sagajdachnogo Tarasa Shevchenka YuvilejnaVidomi lyudi RedaguvatiKlimishin Mikola viznachnij diyach OUN uchasnik Varshavskogo procesu Avdikovskij Orest Arsenovich ukrayinskij pismennik 13 Mihajlo Gnidkovskij greko katolickij svyashennik gromadskij diyach posol Avstrijskogo parlamentu 1848 1849 Pukish Yurij Mikolajovich 1987 2015 soldat Zbrojnih sil Ukrayini uchasnik rosijsko ukrayinskoyi vijni Foto Redaguvati nbsp nbsp nbsp nbsp nbsp Primitki Redaguvati Smereka B Akti zakladennya sil na voloskomu pravi u Kaluskomu starostvi Galickoyi zemli Naukovij visnik Uzhgorodskogo universitetu seriya Istoriya Uzhgorod 2023 Vip 1 48 S 115 Geografichnij slovnik Korolivstva Polskogo 1885 t VI stor 693 Arhiv originalu za 7 sichnya 2017 Procitovano 28 listopada 2014 Volodimir Kubijovich Etnichni grupi pivdennozahidnoyi Ukrayini Galichini na 1 1 1939 stor 33 Visbaden 1983 205 s Galina Pukish Perspektivi dlya nashogo sela v ob yednanni ne bachu Arhiv originalu za 19 travnya 2018 Procitovano 17 sichnya 2016 U seli Mostishe na Kalushini pohovali bijcya ATO Yuriya Pukisha Arhiv originalu za 6 veresnya 2015 Procitovano 4 veresnya 2015 U Mostishi vshanuvali pam yat Yuriya Pukisha yakij rik tomu zaginuv u zoni ATO FOTO Arhiv originalu za 30 serpnya 2016 Procitovano 30 serpnya 2016 Avstro Ugorshina rekvizuvala z hramiv Kalushini 355 dzvoniv Vikna 2017 11 20 Arhiv originalu za 1 zhovtnya 2019 Procitovano 26 veresnya 2019 U cerkvi sela Mostishe znajshli dzvin Felchinskih 1919 roku FOTO Arhiv originalu za 13 zhovtnya 2016 Procitovano 12 zhovtnya 2016 Cerkva Sv Mikoli Arhiv originalu za 16 serpnya 2016 Procitovano 3 lipnya 2016 Kaluska rajonna derzhavna administraciya Viddil osviti Arhiv originalu za 4 grudnya 2014 Procitovano 1 grudnya 2014 Kabmin vidiliv 5 mln griven na ob yekti Kaluskogo i Galickogo rajoniv PERELIK Arhiv originalu za 25 listopada 2020 Procitovano 24 travnya 2017 Dovidnik geonimiv rajonu Informacijnij portal Kaluskogo rajonu Arhiv originalu za 3 grudnya 2016 Procitovano 26 chervnya 2012 Knizhka Olgi Kishko pro Mostishe poletila v Kanadu SShA Ispaniyu ta Italiyu Arhiv originalu za 9 zhovtnya 2021 Procitovano 9 zhovtnya 2021 Dzherela Redaguvatinenadrukovana kniga pro selo avtor Dutka S Mostyszcza Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego Warszawa Druk Wieku 1885 T VI S 722 pol S 722 pol Dutka S Ya Narisi z istoriyi sela Mostishe na Kalushini Kalush Petrash A T 2015 176 s il nbsp Ce nezavershena stattya z geografiyi Ukrayini Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Mostishe Kaluskij rajon amp oldid 39703888