Церква св. Михаїла Архістратига (Михайлівський собор) — побудована у 1848 році архітектором Фандервейде церква, витримана у класичній формі, з романською стилістикою фасаду. З 1889 року — полкова церква 50-го Білостоцького полку, з 1917 — гарнізонна церква Севастопольської фортеці. Була відреставрована у 1971 році. На фасаді церкви знаходяться 24 меморіальні дошки з назвами частин, які брали участь в обороні Севастополя (1854—1855). Під час оборони міста храм виконував функції міського собору. Пам'ятка сакральної архітектури XIX століття.
| Михайлівський собор | |
|---|---|
| | |
| Координати: 44°36′49″ пн. ш. 33°31′33″ сх. д. / 44.613613° пн. ш. 33.525708° сх. д. | |
| Тип споруди | храм |
| Сучасний статус | пам'ятка архітектури національного значення, пам'ятка історії місцевого значення, церква ЧФ РФ |
| Розташування | Україна, Севастополь |
| Архітектор | Фандервейде |
| Художник | Рафаель Ізеллі |
| Засновник | Михайло Лазарєв |
| Перша згадка | 1848 |
| Початок будівництва | 4 липня 1848 |
| Кінець будівництва | 1849 |
| Зруйновано | 6 серпня 1855 |
| Відбудовано | 10 жовтня 1870 |
| Вартість | 3387 рублів 55 копійок |
| Стиль | класицизм |
| Належність | УПЦ МП |
| Єпархія | Сімферопольська і Кримська єпархія Української православної церкви |
| Стан | задовільний |
| Адреса | Севастополь, вул. Леніна, 9 |
| Вебсайт | arkhmihail.cerkov.ru |
| Михайлівський собор (Севастополь) (Україна) | |
| Михайлівський собор у Вікісховищі |
Історія Редагувати
У середині XIX століття населення Севастополя складало 30 тисяч, тому два собори — Свято-Нікольський і Петропавлівський не справлялися з кількістю вірян. Адміралтейський собор у той час неабияк занепав. 1848-го капітан Севастопольського порту контрадмірал Рогуля звернувся з проханням до Михайла Лазарєва з пропозицією будівництва церкви замість однієї з каплиць Севастопольського Адміралтейського собору. Автором проекту, можливо, був інженер-полковник Фандервейде. Існують твердження про креслення, складені інженером штабскапітан Рульовим.
Під час Кримської війни церква стала релігійним центром і оплотом міста. Богослужіння проводилися щодня. Служби відвідували князі Микола і Михайло Миколайович, котрі пожертвували храму позолочену лампаду чеканної роботи. До Миколаївської батареї імператриця надіслала ікону Спасителя і хрест святого Володимира з написом «Цим перемагай». 5 жовтня 1854 року у храмі проводилося відспівування адмірала Володимира Корнілова, 7 березня 1855-го — адмірала Володимира Істоміна, 1 липня — адмірала Павла Нахімова. Під час поховання останнього більшість офіцерів стояла на вулиці через нестачу місця у церкві.
2 серпня 1855 року у храм потрапив снаряд, церкві було завдано великої шкоди, залишки евакуйовані в каземати Миколаївської батареї. У 1857 році відновлення фінансував почесний громадянин Іван Красильников. Але вони стосувалися лише, власне, будівлі, служби були неможливі через відсутність іконостасу та іншого церковного приладдя. Від часу і негоди церква почала руйнуватися.
Через це у 1869 році Цесаревич Великий князь Олександр Олександрович повелів передати церкву з Морського відомства в Інженерне сухопутне для відновлення. Кошторисна вартість відновлення становила 14 000 рублів.
Роботи велися інженером штабс-капітаном Лебедєвим на початку 1870 року. Новий іконостас було замовлено у Одесі, відновлено купол. Ікони створював академік Іван Георгійович Карнєєв (на південній стіні — князь Олександр Невський «в пам'ять князя Олександра Меньшикова» і князь Михайло Чернігівський «в пам'ять князя Михайла Горчакова». На північній стіні — князь Володимир і Св. Апостол Павло «в пам'ять адмірала Володимира Корнілова і адмірала Павла Нахімова»). 24 вересня церква отримала антимінс, у жовтні була освячена. У 1873 році на зруйнованій території біля церкви закладено сквер. Він був обнесений залізною огорожею з воротами. Пізніше на його місці заснований Музей оборони Севастополя.
З 1889 року церква стає полковим храмом 50-го піхотного Белостокського полку. До цього служби проводилися вкрай рідко. Полк опікав подальші роботи в церкві. Полковим священиком у той час був Ігнатій Брянцев. 15 вересня 1903 літургію відвідував Великий Князь Михайло Миколайович. 8 грудня 1904 відвідала церкву Її Величність Королева Еллінів.
Меморіальні дошки з'явилися у 1905 році, до 50-ї річниці оборони міста. Наказ про це видав Великий Князь Михайло Миколайович. Одночасно в церкві проводилися невеликі ремонтні роботи.
За радянської влади у церкві було відкрито читальний зал імені французького комуніста Андре Марті, з 1931 року діяв Будинок санітарної освіти. У 1968 році будівля стала частиною музей, у 1979 році Собор оголошено пам'яткою архітектури. Зі здобуттям Україною незалежності, храм був переданий в оренду Чорноморському флоту Росії. 21 листопада 2002 відслужена перша Божественна літургія, котрі згодом почали проводитися майже кожен день. У 2013 році купол собору відновлено.
Архітектура Редагувати
Собор прямокутної форми, а його портал складається з ніш, перекритих арками, що спираються на колони з візантійськими капітелями. Арки обрамлені різьбою та медальйонами з розетками. Церква неодноразово перебудовувалася, але зберегла первісний вигляд. Вона витримана у в класичному стилі. Дах вінчав купол, зруйнований за радянських часів. На сьогодні собор — пам'ятка архітектури національного значення, охоронний номер — 1240.
Сучасні розписи собору датуються 2014 роком. Автором і виконавцем є мінський художник Антон Дайнеко. У вівтарній абсиді в ранньовізантійському стилі написана Євхаристія, а у конхі — Оранта. Триває створення нового іконостасу, 11 дзвонів для церкви були відлиті у Ярославлі.
Розташування меморіальних дощок Редагувати
Російською мовою. Дореволюційна орфографія оригіналу не збережена, проте написання розділових знаків збережене.
1 Редагувати
- № 4 Ластовый Экипаж
- № 11,12,15,16,17,18, и 19 Рабочие экипажи
2 Редагувати
- Севастопольская инженерная команда
- № 14 и 15 Военно-рабочая роты инженерного ведомства
3 Редагувати
- № 8 и 10 Военно-рабочая роты морской строительной части
- № 28,29 и 30 Портовые роты
4 Редагувати
- № 4 и 8 Лабораторная роты
- № 7 Арсенальная рота
- Госпитальная рота
- Карантинная команда
- № 44,45 и 46 Арестантские роты
5 Редагувати
- 4я дивизия
- Белозерский, Олонецкий пех. пол.
- Шлиссельбургский, Ладожский егер. пол.
- 5я дивизия
- Архангелогородский, Вологодский пех. пол.
- Костромской, Галицкий егер. пол.
- 6я дивизия
- Муромский пех. пол.
- 7я дивизия
- Смоленский, Могилевский пех. пол.
- Витебский, Полоцкий егер. пол.
- 8я дивизия
- Черниговский полк гр. Дибича Забалканского
- Полтавский пех. пол.
- Алексопольский, Кременчугский егер. пол.
6 Редагувати
- 9я дивизия
- Елецкий, Севский пех. пол.
- Брянский егер. ген.-ад. кн. Горчакова пол.
- Орловский егер. кн. Паскевича пол.
- 10я дивизия
- Екатеринбургский, Тобольский пех. пол.
- Томский, Колыванский егер. пол.
- 11я дивизия
- Селенгинский, Якутский пех. пол.
- Охотский, Камчатский егер. пол.
- 12я дивизия
- Азовский, Днепровский пехотный пол.
- Украинский, Одесский егер. пол.
- 13я дивизия
- 5е и 6е резервные батальоны Брестского, Белостокского пех. пол.
- Литовского, Виленского егер. пол.
7 Редагувати
- 14я дивизия
- Волынский, Минский пех. пол.
- Подольский, Житомирский егер. пол.
- 14я резервная дивизия
- Волынский, Минский пех. пол.
- 15я резервная дивизия
- Модлинский, Прагский пех. пол.
- Люблинский, Замосцкий егер. пол.
- 16я дивизия
- Владимирский, Суздальский пех. пол.
- Углицкий егер., Казанский егер., Е.И.В. В.К. Михаила Николаевича полк
- 17я дивизия
- Московский, Бутырский пех. пол.
- Бородинский егер. Е. И. В. Наследника Цесаревича Тарутинский егер. пол.
8 Редагувати
- 10-й артиллерийской бригады
- Батарейная № 1 батарея
- « » № 2 « »
- Легкая № 1 батарея
- « » № 2 « »
- 11-й артиллерийской бригады
- Легкая № 3 батарея
- « » № 4 « »
- « » № 5 « »
- 12-й артиллерийской бригады
- Легкая № 7 батарея
- « » № 8 « »
- « » № 9 « »
- 14-й артиллерийской бригады
- Легкая № 4 батарея
- « » № 6 « »
- 16-й артиллерийской бригады
- Батарейная № 1 батарея
- Легкая № 1 « »
- 17-й артиллерийской бригады
- Легкая № 4 батарея
9 Редагувати
- Храм Святого Архистратига Михаила бывший гарнизонною церковью во время обороны
- Гарнизон Севастополя во время Обороны 1854—1855
- Флотские экипажи № 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45
Література Редагувати
- Крым: православные святыни: путеводитель. Сост. Е. М. Литвинова. — Симферополь: «РуБин», 2007. (рос.)
- Севастополь. Путеводитель. — Севастополь: Библекс, 2010. (рос.)
- Архитектура Севастополя / Е. В. Веникеев, — Симферополь: Таврия, 1983. (рос.)
- Исторические места и памятники Севастополя / З. Чембанюк, — Симферополь: Крымиздат, 1962. (рос.)
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- Дело канцелярии Симферопольской Инженерной дистанции по возобновлению храма Св. архистратига Михаила 1870 г. за № 22
- Священник И.П. Брянцев. Исторический очерк церкви 50-го пехотного Белостокского полка 1807–1907 гг. Севастополь. — 1907 г. с. 22
- ↑ . Архів оригіналу за 24 липня 2015. Процитовано 24 липня 2015.
- Дубровин Н. Ф. История Крымской войны и обороны Севастополя СПБ. Стр. 195
- Дубровин. История Крымской войны. С.98
- Алабин. Четыре войны. т. 3. стор. 470
- Распоряжение Главного Священника 24 января 1870 года № 449, 3623 и 1191
- Священник И. П. Брянцев. Исторический очерк церкви 50-го пехотного Белостокского полка 1807—1907 гг. Севастополь. — 1907 г. стр. 68
- . Архів оригіналу за 24 липня 2015. Процитовано 24 липня 2015.
- Вестник военного духовенства за 1894 г., стр. 54
- Священник И. П. Брянцев. Исторический очерк церкви 50-го пехотного Белостокского полка 1807—1907 гг. Севастополь. — 1907 р. стор. 68
- . Архів оригіналу за 24 липня 2015. Процитовано 24 липня 2015.
- . Архів оригіналу за 3 червня 2017. Процитовано 24 липня 2015.
- . Архів оригіналу за 24 липня 2015. Процитовано 24 липня 2015.
- Архів оригіналу за 24 липня 2015. Процитовано 24 липня 2015.
- . Архів оригіналу за 8 червня 2017. Процитовано 24 липня 2015.
- . Архів оригіналу за 24 липня 2015. Процитовано 24 липня 2015.