| |
| Дані про відкриття | |
|---|---|
| Дата відкриття | 25 серпня 2003 |
| Відкривач(і) | М. Шоуолтер, Дж. Ліссауер |
| Планета | Уран |
| Номер | |
| Орбітальні характеристики | |
| Велика піввісь | 97 736 км |
| Орбітальний період | 0,923 діб |
| Ексцентриситет орбіти | 0,0025 |
| Нахил орбіти | 0,1335° (до екватора Урана)° до площини екватора планети |
| Фізичні характеристики | |
| Видима зоряна величина | {{{видима зоряна величина}}} |
| Діаметр | ~24 км |
| Площа поверхні | ~1900 км² |
| Об'єм | ~8000 км³ |
| Маса | ~1,0× 1016 кг |
| Густина | ~1,3 (припущення) г/см³ |
| Прискорення вільного падіння | ~0,0044 м/с² |
| Друга космічна швидкість | ~0,011 км/с |
| Альбедо | 0,103 |
| Температура поверхні | ~63 К |
| Атмосфера | |
| Інші позначення | |
| Меб у Вікісховищі |
Меб (англ. Mab) — внутрішній супутник Урана.
Був відкритий 25 серпня 2003 року Марком Шоуолтером і Джеком Ліссауером за допомогою космічного телескопа «Габбл». Після відкриття отримав тимчасове позначення S/2003 U 1.
Теперішня назва походить від імені королеви фей з англійського фольклору. Фея згадана у п'єсі Шекспіра «Ромео і Джульєтта». Супутник також позначають як Уран XXVI.
Оскільки цей супутник малий як за розміром, так за здатністю відбивати світло поверхнею, він не був виявлений на зображеннях, зроблених апаратом «Вояджер-2» під час його проходження біля Урана у 1986 році. При цьому Меб яскравіший у порівнянні з іншим супутником Пердітою, котрий був відкритий за фотографіями «Вояджера-2» у 1999 році. Цей факт спонукав учених повторно досліджувати старі знімки, і цього разу супутник Меб був на них виявлений.
Розміри супутника Меб визначені з малою точністю. Якщо він так само темний як і Пак, то він має 24 км у діаметрі. Якщо ж супутник Меб так само яскравий, як сусідній супутник Міранда, то за розмірами поступається навіть Купідонові, за розмірами приблизно дорівнюючи найдрібнішим далеким супутникам Урана.
Орбіта Меб відчуває сильні збурення, джерело яких досі неясне. Вважається, що причиною збурень є вплив сусідніх супутників.
Меб обертається на одній відстані від Урана з нещодавно відкритим пиловим кільцем R/2003 U 1. Розміри Меб близькі до оптимальних для утворення пилу: більші супутники збирають власний пил силою гравітації, а у дрібніших замала площа поверхні для живлення кільця шляхом зіткнень з частиками кільця або метеороитами. Аналогічних кілець не виявлено для Пердіти та Купідона. Ймовірно, через те, що Белінда збирає їх пил.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- ↑ Showalter, Mark R.; Lissauer, Jack J. (22 грудня 2005). . Science Express 311: 973. PMID 16373533. doi:10.1126/science.1122882. Архів оригіналу за 25 січня 2009. Процитовано 25 березня 2012.
- ↑ Showalter, M. R.; Lissauer, J. J. (25 вересня 2003). IAU Circular No. 8209. Процитовано 5 серпня 2006.
- ↑ . Gazetteer of Planetary Nomenclature. USGS Astrogeology. 21 липня 2006. Архів оригіналу за 25 серпня 2009. Процитовано 5 серпня 2006.
- Laura Layton (28 грудня 2005). Uranus’ second ring-moon system. Astronomy Magazine. Архів оригіналу за 12 березня 2012. Процитовано 10 травня 2008.
Посилання Редагувати
- Hubble Uncovers Smallest Moons Yet Seen Around Uranus [ 1 грудня 2008 у Wayback Machine.] — Hubble Space Telescope news release (2003-09-25)
- Hubble Discovers Giant Rings and New Moons Encircling Uranus [ 18 червня 2006 у Wayback Machine.] — Hubble Space Telescope news release (2005-12-22)
- (Courtesy of Astronomy Magazine 2005)