www.wikidata.uk-ua.nina.az

Мара У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна значення Марена Морена у західних слов ян Маржана Марцана пол

Мара

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Мара (значення).

Мара́ (Марена, Морена, у західних слов'ян — Маржана, Марцана, пол. Marzan(n)a, Śmiertka, чеськ. Morana, Smrtka, болг. Морана, Марава, Мора) — жіночий персонаж слов'янської міфології. Залежно від місцевості, постає як привид, злий дух, уособлення сезонних змін. Гіпотетично — богиня потойбіччя, ночі, сезонності, смерті та води.

Мара
Божество в слов'янська міфологія і лужицька міфологіяd
 Медіафайли у Вікісховищі

Етимологія Редагувати

Слово «мара» походить від протоіндоєвропейського кореня *mar- чи *mor- — «смерть». Від того ж кореня походить ім'я римського бога Марса — первісно покровителя рослинності, потім бога війни. Первинне значення — «привид, омана, мрія» тощо. З ним пов'язані слова марити, марево, морока.

Образ і заняття Редагувати

У народних віруваннях мара виступає в декількох ролях. Передусім це привид (відомий також як змора), копія живої людини, що з'являється після її смерті. Вважалося, що мара виникає тоді, коли в світі живих лишилося дещо, цінне для померлої людини. Марою могли називати також домовика (один з його образів — це копія господаря будинку).

За деякими трактуваннями, Мара тотожна Смерті, виступаючи під іменами Навь, Марена, Морена; як узагальнені назви істот — мара, мора, змора, кікімора тощо. У західних слов'ян є схожий персонаж Маржана. Іноді в народних переказах Марена описується як старша русалка.

Мара також — персонаж свят, якого зображає лялька, котру спалювали чи топили. За припущеннями деяких дослідників, Мара/Морена (як одноосібний персонаж) первісно була парою Купали, реалізуючи мотив про брата й сестру, що втілюють вогонь і воду чи протилежність сухе-мокре. Вірогідно, що у владі Мари перебувала саме вода, що зближує її з богинею Мокошею.

Культ Мари Редагувати

Винесення ляльки на німецькій листівці 1887 р.

Мара/Марена як персонаж свят відома у всіх слов'ян і зображалася лялькою чи прикрашеною квітами головою коня або корови, кілком на жердині або високою копицею сіна. Обряди з нею проводилися на Івана Купала, Кострому, Русальний тиждень, Масницю. Обряди за участю ляльки відомі і в Словаччині, Моравії, Чехії, Польщі, Лужиці, Каринтії, а також Угорщині та Австрії. Хоча найвідоміший варіант імені персонажа Марена, в різних місцевостях відомі варіації. Так, в українців вона подекуди могла називатися Купала, Уляна чи Катерина, в чехів — смртніца, смртоноска. В деяких регіонах України та Білорусі вона відома як Мара. На Кубані ритуальне деревце з тією ж функцією відоме як «калиноня» чи «калинонька».

На Полтавщині знаний обряд, коли дівчата виготовляли з соломи опудало під назвою Мара на свято Івана Купала. Опудало обкладали кропивою, через яку перестрибували босоніж. Потім на кропиві розводилося багаття, через яке стрибали хлопці й дівчата. Ввечері опудало топили в річці. На Луганщині на Івана Купала обрядову ляльку називали Марена, її ставили на палиці на вигоні, а поряд ставили стіл з хлібом і сіллю. Виконавши хоровод навколо Марени, ляльку топили в річці. Там, де центром дійства була не Мара, а Марена, роль цього персонажа могла відігравати дитина, вбрана у вінки та квіти. Ляльку могли також виготовляти з жовтої глини. Іноді до неї прив'язували камінь, щоб Марена гарантовано потонула. В деяких регіонах з лялькою Марени топили також Ляльку Купала.

Лужицькі слов'яни одягали ляльку Марени в сорочку останнього померлого в селі та підперезували поясом дівчини, що остання вийшла заміж. Марену топили (словени, чехи, моравці, поляки), спалювали (поляки, чехи), розривали на частини (моравці), закидали на дерево (моравці), розбивали об дерево (словаки), били палицями (словаки, моравці), закидали камінням (моравці), скидали в прірву (моравці), закопували в землю (чешхи) тощо.

Також Марена — це давнє жіноче ім'я. Зокрема воно відоме з берестяних грамот кінця XII ст., знайдених у 1997—2005 роках у Новгороді. Зустрічається в давніх українських і польських; наприклад «свою дъвку на имь Марену» в староукраїнській грамоті 1393 року.

Реконструкції міфів про Мару Редагувати

Польська Марана як богиня води на ілюстрації 2014 р.

Згідно з російським істориком Борисом Рибаковим, міф про Морену зберігся в билині про Михайла Потика та Марію Лиходіївну. За сюжетом билини, Михайло Потик їде на війну та зустрічає дочку язичницького царя, чаклунку Марію Лиходіївну (варіант — Лебідка Біла чи Авдотія), що здатна перетворюватися на тварин. Марія приймає його пропозицію одруження за умови, що в разі смерті когось із подружжя в труну буде покладено обох. Раптово Марія помирає і з'являється «змія підземна» чи «змій о дванадцяти хоботах». Михайло перемагає чудовисько та вимагає аби воно принесло живої води, щоб воскресити нею Марію на Великдень. За іншою версією, поширеною в Біломор'ї, чудовиськом стає сама Марія і Михайло розрубує її на дрібні шматки.

Хорватський лінгвіст Радослав Катічіч у 1987 році та етнограф Вітомір Белай у 1998 спробували реконструювати міф про Ярила як божество-уособлення життєвого циклу пшениці, чиєю сестрою та дружиною була Мара. У викладі Катічіча та Белая, Ярило — це син бога Перуна. Ярила викрадають посланці Велеса, і відносять до підземного світу мертвих (Вирію), де Велес виховує Ярила як свого сина. З приходом весни Ярило повертається з підземного царства верхи на коні, приносячи на землю весну і родючість. Він закохується в свою сестру Мару і вони одружуються в день літнього сонцестояння (Івана Купала). Шлюб стає запорукою миру між Перуном і Велесом і забезпечує процвітання в світі. Однак, оскільки Ярило зраджує Марі, вона (або Перун чи брати Ярила) вбивають його. З частин тіла Ярила Мара будує собі будинок, але без чоловіка перетворюється на стару й потворну богиню смерті, та зрештою помирає до кінця року. Кожного року історія повторюється і природний цикл починається заново.

Трактування образу Редагувати

Спалення Морани у Празі, 2018 р.

У творах міфологів XIX століття, таких як Карел Яромір Ербен, Шимон Матусяк, Грегор Крек або ранній Ян-Гануш Махал, Марена висвітлена як богиня смерті. Цю версію розвинуто Вацлавом Ганкою на основі чеського словника «Mater Verborum», де Марена ототожнюється з давньогрецькими Гекатою і Прозерпіною.

Російський історик Борис Рибаков вважав Морену аналогом давньогрецької Персефони, тобто богині, що перебуває в світі мертвих частину року, і періодично відвідує землю. Російські філологи В'ячеслав Іванов і Володимир Топоров пояснювали Мару як уособлення смерті й хвороб. На їхню думку, билинна чаклунка Марія Лиходіївна, ототожнювана з Марою, є відображенням історичної московської цариці Марини Мнішек.

Український історик і біолог Віктор Куйбіда пояснював Марену як богиню води, дружину Купала, пов'язану з обрядами помирання/воскресання природи та викликання дощу. На його погляд, в цієї богині більше очисна функція, а її символом була риба.

У сучасній культурі Редагувати

В українських ЗМІ можна знайти переліки «13 дочок Мари», які втім не посилаються на які-небудь відомі чи авторитетні джерела. Ці дочки постають як істоти, що спричиняють різні хвороби.

У сучасному «міському фольклорі» Дрогобича Маруна згадана як міська богиня, нянька мертвих дітей (мати мертвих і ненароджених), яка мешкає на старому «польському» кладовищі і керує Дрогобицьким потойбіччям, «зваблює на смерть живих: у повен місяць, перетворюється на вродливу жінку, яка заманює чоловіків на цвинтар.» Таке трактування присутнє у творах Олега Стецюка.

Див. також Редагувати

Примітки Редагувати

  1. ↑ Ґейштор, Александр (2015). Слов'янська міфологія. Кліо. с. 252. 
  2. ↑ Ґейштор, Александр (2015). Слов'янська міфологія. Кліо. с. 238. 
  3. Szyjewski, Andrzej (2003). Religia Słowian [Religion of the Slavs]. Kraków: Wydawn. WAM. ISBN 8373182055.
  4. Hanuš, Ignác Jan (1842). Die Wissenschaft des Slawischen Mythus im weitesten, den altpreussisch-lithauischen Mythus mitumfassenden Sinne. Nach Quellen bearbeitet, sammt der Literatur der slawisch-preussisch-lithauischen Archäologie und Mythologie [ 4 листопада 2020 у Wayback Machine.]. J. Millikowski.
  5. Kempiński, Andrzej M. (2001). Encyklopedia mitologii ludów indoeuropejskich (вид. Wyd. 1). Warszawa: Iskry. ISBN 83-207-1629-2. OCLC 48989162. 
  6. МАРА. Словари, энциклопедии и справочники - бесплатно Онлайн - Slovar.cc (рос.). Процитовано 2 жовтня 2022. 
  7. Домовой / Славянская мифология: Энциклопедический словарь. Эллис Лак. 1995. с. 169. 
  8. ↑ Славянская мифология / Славянская мифология: Энциклопедический словарь. Эллис Лак. 1995. с. 8. 
  9. ↑ Мара, Марена / Славянская мифология: Энциклопедический словарь. Эллис Лак. 1995. с. 253. 
  10. ↑ Воропай, Олекса (1958). Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. Мюнхен: Українське видавництво. с. 123–126. 
  11. Studies of integral culture (укр.). Інститут народознавста НАН України. 1999. с. 49. 
  12. ↑ Славянские древности. Этнолингвистический словарь в пяти томах. Москва: Междурнародные отношения. 1995-2012. с. 180. ISBN 5-7133-0703-4. OCLC 32988664. 
  13. Климець, Ю. Д. (1990). Купальська обрядовість на Україні (укр.). Наук. думка. с. 59. ISBN 978-5-12-001553-0. 
  14. Календарные обычаи и обряды в странах зарубежной Европу, конец XIX - начало XX в: весенние праздники (рос.). Nauka. 1977. с. 228. 
  15. ↑ Воропай, Олекса (1958). Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. Мюнхен: Українське видавництво. с. 119. 
  16. Толстой, Никита; Агапкина, Т. А. (1995). Славянские древности: этнолингвистический словарь в пяти томах (рос.). Международные отношения. с. 182. ISBN 978-5-7133-1207-7. 
  17. Климець, Ю. Д. (1990). Купальська обрядовість на Україні (укр.). Наук. думка. с. 64. ISBN 978-5-12-001553-0. 
  18. Словник староукраїнської мови XIѴ–XѴ ст., 1–2, Київ, 1977—1978. Т.1.С.576.
  19. Slownik staropolskich nazw osobowych. T. VIII. Wroclaw etc., 1965—1987. III. 3. С. 413
  20. А. М., Молдован (2000). Житие Андрея Юродивого в славянской письменности. Москва. с. 267. 
  21. Янин В.Л., Зализняк А.А., Гиппиус А.А. Новгородские грамоты на бересте (из раскопок 1997-2000 гг.) XI. Москва: Русские словари. 2004. с. 25. 
  22. ↑ Рыбаков, Б. А. (1987). Язычество древней Руси. Москва: Наука. с. 398–402. 
  23. Katičić, Radoslav (27 червня 1989). Hoditi - roditi. Spuren der Texte eines urslawischen Fruchtbarkeitsritus. Studia ethnologica Croatica (хор.) 1 (1). с. 45–63. ISSN 1330-3627. Процитовано 20 липня 2022. 
  24. Belaj, Vitomir (2007). Hod kroz godinu : pokušaj rekonstrukcije prahrvatskoga mitskoga svetonazora (вид. 2. izmijenj. i dopunj. izd). Zagreb: Golden marketing-Tehnička knjiga. ISBN 978-953-212-334-0. OCLC 320243487. 
  25. NIEDERLE, Lubor. Slovanské starožitnosti. Praha: Bursík & Kohout, 1916. S. 177. Díl II., svazek I..
  26. Popelka Biliánová. Z pohanských božnic pražských. Národní listy roč. 72, č. 160, str. 6. 1932. Архів оригіналу за 24 вересня 2020. Процитовано 1 січня 2020. 
  27. Lucie Jandová. Novodobí Slované: ti, co vynášejí Moranu. — Dennik Právo [ 1 січня 2020 у Wayback Machine.] // Novinky.cz. — 25.9.2016
  28. Добрыня Никитич / Славянская мифология: Энциклопедический словарь. Эллис Лак. 1995. с. 162–164. 
  29. * Куйбіда. В. Марена // Енциклопедичний словник символів культури України / за заг. ред. В. П. Коцура, О. І. Потапенка, В. В. Куйбіди. ─ Корсунь-Шевченківський: Вид. В. М. Гавришенко, 2015. — С. 477. — ISBN 978-966-2464-48-1
  30. Вікторія, Демидюк (6 листопада 2018). . ВСВІТІ (укр.). Архів оригіналу за 15 вересня 2019. Процитовано 5 березня 2021. 
  31. . web.archive.org. 12 квітня 2021. Архів оригіналу за 12 квітня 2021. Процитовано 2 жовтня 2022. 
  32. . Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 31 грудня 2015. 
  33. Стецюк О. Проведена пані // Візуальний журнал „Drohobyczer Zeitung“. — 2015. — жовт. — № 2. — С.6.

Посилання Редагувати

  • Мара // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Morana
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Mara znachennya Mara Marena Morena u zahidnih slov yan Marzhana Marcana pol Marzan n a Smiertka chesk Morana Smrtka bolg Morana Marava Mora zhinochij personazh slov yanskoyi mifologiyi Zalezhno vid miscevosti postaye yak privid zlij duh 1 uosoblennya sezonnih zmin 2 Gipotetichno boginya potojbichchya nochi sezonnosti smerti ta vodi 3 4 MaraBozhestvo v slov yanska mifologiya i luzhicka mifologiyad Mediafajli u Vikishovishi Zmist 1 Etimologiya 2 Obraz i zanyattya 3 Kult Mari 4 Rekonstrukciyi mifiv pro Maru 5 Traktuvannya obrazu 6 U suchasnij kulturi 7 Div takozh 8 Primitki 9 PosilannyaEtimologiya RedaguvatiSlovo mara pohodit vid protoindoyevropejskogo korenya mar chi mor smert Vid togo zh korenya pohodit im ya rimskogo boga Marsa pervisno pokrovitelya roslinnosti potim boga vijni 5 Pervinne znachennya privid omana mriya tosho Z nim pov yazani slova mariti marevo moroka 6 Obraz i zanyattya RedaguvatiU narodnih viruvannyah mara vistupaye v dekilkoh rolyah Peredusim ce privid vidomij takozh yak zmora kopiya zhivoyi lyudini sho z yavlyayetsya pislya yiyi smerti Vvazhalosya sho mara vinikaye todi koli v sviti zhivih lishilosya desho cinne dlya pomerloyi lyudini 1 Maroyu mogli nazivati takozh domovika 7 odin z jogo obraziv ce kopiya gospodarya budinku Za deyakimi traktuvannyami Mara totozhna Smerti vistupayuchi pid imenami Nav Marena Morena yak uzagalneni nazvi istot mara mora zmora kikimora tosho 8 U zahidnih slov yan ye shozhij personazh Marzhana 9 Inodi v narodnih perekazah Marena opisuyetsya yak starsha rusalka 10 Mara takozh personazh svyat yakogo zobrazhaye lyalka kotru spalyuvali chi topili Za pripushennyami deyakih doslidnikiv Mara Morena yak odnoosibnij personazh pervisno bula paroyu Kupali realizuyuchi motiv pro brata j sestru sho vtilyuyut vogon i vodu 2 chi protilezhnist suhe mokre 11 Virogidno sho u vladi Mari perebuvala same voda sho zblizhuye yiyi z bogineyu Mokosheyu 9 Kult Mari Redaguvati nbsp Vinesennya lyalki na nimeckij listivci 1887 r Mara Marena yak personazh svyat vidoma u vsih slov yan i zobrazhalasya lyalkoyu chi prikrashenoyu kvitami golovoyu konya abo korovi kilkom na zherdini abo visokoyu kopiceyu sina 2 Obryadi z neyu provodilisya na Ivana Kupala Kostromu Rusalnij tizhden Masnicyu 12 Obryadi za uchastyu lyalki vidomi i v Slovachchini Moraviyi Chehiyi Polshi Luzhici Karintiyi a takozh Ugorshini ta Avstriyi 12 Hocha najvidomishij variant imeni personazha Marena v riznih miscevostyah vidomi variaciyi Tak v ukrayinciv vona podekudi mogla nazivatisya Kupala Ulyana chi Katerina 13 v chehiv smrtnica smrtonoska 14 V deyakih regionah Ukrayini 15 ta Bilorusi vona vidoma yak Mara 16 Na Kubani ritualne derevce z tiyeyu zh funkciyeyu vidome yak kalinonya chi kalinonka 17 Na Poltavshini znanij obryad koli divchata vigotovlyali z solomi opudalo pid nazvoyu Mara na svyato Ivana Kupala Opudalo obkladali kropivoyu cherez yaku perestribuvali bosonizh Potim na kropivi rozvodilosya bagattya cherez yake stribali hlopci j divchata Vvecheri opudalo topili v richci 15 Na Luganshini na Ivana Kupala obryadovu lyalku nazivali Marena yiyi stavili na palici na vigoni a poryad stavili stil z hlibom i sillyu Vikonavshi horovod navkolo Mareni lyalku topili v richci 10 Tam de centrom dijstva bula ne Mara a Marena rol cogo personazha mogla vidigravati ditina vbrana u vinki ta kviti 15 Lyalku mogli takozh vigotovlyati z zhovtoyi glini Inodi do neyi priv yazuvali kamin shob Marena garantovano potonula V deyakih regionah z lyalkoyu Mareni topili takozh Lyalku Kupala 10 Luzhicki slov yani odyagali lyalku Mareni v sorochku ostannogo pomerlogo v seli ta pidperezuvali poyasom divchini sho ostannya vijshla zamizh Marenu topili sloveni chehi moravci polyaki spalyuvali polyaki chehi rozrivali na chastini moravci zakidali na derevo moravci rozbivali ob derevo slovaki bili palicyami slovaki moravci zakidali kaminnyam moravci skidali v prirvu moravci zakopuvali v zemlyu cheshhi tosho 12 Takozh Marena ce davnye zhinoche im ya Zokrema vono vidome z berestyanih gramot kincya XII st znajdenih u 1997 2005 rokah u Novgorodi Zustrichayetsya v davnih ukrayinskih i polskih 18 19 napriklad svoyu dvku na im Marenu v staroukrayinskij gramoti 1393 roku 20 21 Rekonstrukciyi mifiv pro Maru Redaguvati nbsp Polska Marana yak boginya vodi na ilyustraciyi 2014 r Zgidno z rosijskim istorikom Borisom Ribakovim mif pro Morenu zberigsya v bilini pro Mihajla Potika ta Mariyu Lihodiyivnu Za syuzhetom bilini Mihajlo Potik yide na vijnu ta zustrichaye dochku yazichnickogo carya chaklunku Mariyu Lihodiyivnu variant Lebidka Bila chi Avdotiya sho zdatna peretvoryuvatisya na tvarin Mariya prijmaye jogo propoziciyu odruzhennya za umovi sho v razi smerti kogos iz podruzhzhya v trunu bude pokladeno oboh Raptovo Mariya pomiraye i z yavlyayetsya zmiya pidzemna chi zmij o dvanadcyati hobotah Mihajlo peremagaye chudovisko ta vimagaye abi vono prineslo zhivoyi vodi shob voskresiti neyu Mariyu na Velikden Za inshoyu versiyeyu poshirenoyu v Bilomor yi chudoviskom staye sama Mariya i Mihajlo rozrubuye yiyi na dribni shmatki 22 Horvatskij lingvist Radoslav Katichich u 1987 roci ta etnograf Vitomir Belaj u 1998 sprobuvali rekonstruyuvati mif pro Yarila yak bozhestvo uosoblennya zhittyevogo ciklu pshenici chiyeyu sestroyu ta druzhinoyu bula Mara U vikladi Katichicha ta Belaya Yarilo ce sin boga Peruna Yarila vikradayut poslanci Velesa i vidnosyat do pidzemnogo svitu mertvih Viriyu de Veles vihovuye Yarila yak svogo sina Z prihodom vesni Yarilo povertayetsya z pidzemnogo carstva verhi na koni prinosyachi na zemlyu vesnu i rodyuchist Vin zakohuyetsya v svoyu sestru Maru i voni odruzhuyutsya v den litnogo soncestoyannya Ivana Kupala Shlyub staye zaporukoyu miru mizh Perunom i Velesom i zabezpechuye procvitannya v sviti Odnak oskilki Yarilo zradzhuye Mari vona abo Perun chi brati Yarila vbivayut jogo Z chastin tila Yarila Mara buduye sobi budinok ale bez cholovika peretvoryuyetsya na staru j potvornu boginyu smerti ta zreshtoyu pomiraye do kincya roku Kozhnogo roku istoriya povtoryuyetsya i prirodnij cikl pochinayetsya zanovo 23 24 Traktuvannya obrazu Redaguvati nbsp Spalennya Morani u Prazi 2018 r U tvorah mifologiv XIX stolittya takih yak Karel Yaromir Erben Shimon Matusyak Gregor Krek abo rannij Yan Ganush Mahal Marena visvitlena yak boginya smerti Cyu versiyu rozvinuto Vaclavom Gankoyu na osnovi cheskogo slovnika Mater Verborum de Marena ototozhnyuyetsya z davnogreckimi Gekatoyu i Prozerpinoyu 25 26 27 Rosijskij istorik Boris Ribakov vvazhav Morenu analogom davnogreckoyi Persefoni tobto bogini sho perebuvaye v sviti mertvih chastinu roku i periodichno vidviduye zemlyu 22 Rosijski filologi V yacheslav Ivanov i Volodimir Toporov poyasnyuvali Maru yak uosoblennya smerti j hvorob 8 Na yihnyu dumku bilinna chaklunka Mariya Lihodiyivna ototozhnyuvana z Maroyu ye vidobrazhennyam istorichnoyi moskovskoyi carici Marini Mnishek 28 Ukrayinskij istorik i biolog Viktor Kujbida poyasnyuvav Marenu yak boginyu vodi druzhinu Kupala pov yazanu z obryadami pomirannya voskresannya prirodi ta viklikannya doshu Na jogo poglyad v ciyeyi bogini bilshe ochisna funkciya a yiyi simvolom bula riba 29 U suchasnij kulturi RedaguvatiV ukrayinskih ZMI mozhna znajti pereliki 13 dochok Mari yaki vtim ne posilayutsya na yaki nebud vidomi chi avtoritetni dzherela Ci dochki postayut yak istoti sho sprichinyayut rizni hvorobi 30 31 U suchasnomu miskomu folklori Drogobicha Maruna zgadana yak miska boginya nyanka mertvih ditej 32 mati mertvih i nenarodzhenih yaka meshkaye na staromu polskomu kladovishi i keruye Drogobickim potojbichchyam zvablyuye na smert zhivih u poven misyac peretvoryuyetsya na vrodlivu zhinku yaka zamanyuye 33 cholovikiv na cvintar Take traktuvannya prisutnye u tvorah Olega Stecyuka Slov yani teleserial 2021 boginya maye epizodichnu poyavu u 8 epizodi Mara goror film 2018 roku de Mara ce demon yakij vbivaye lyudej uvi sni Mara odnojmennij norvezkij blek metal kolektiv iz Trongejmu Maruv spivachka stvorila svoye im ya na osnovi imeni Mara Slovo Maruv viniklo v rezultati gri sliv ta ideyi sho prijshla uvi sni spivachki Div takozh RedaguvatiVinesennya Mareni Persefona Mara baltske bozhestvo Mara demon u buddizmi GelPrimitki Redaguvati a b Gejshtor Aleksandr 2015 Slov yanska mifologiya Klio s 252 a b v Gejshtor Aleksandr 2015 Slov yanska mifologiya Klio s 238 Szyjewski Andrzej 2003 Religia Slowian Religion of the Slavs Krakow Wydawn WAM ISBN 8373182055 Hanus Ignac Jan 1842 Die Wissenschaft des Slawischen Mythus im weitesten den altpreussisch lithauischen Mythus mitumfassenden Sinne Nach Quellen bearbeitet sammt der Literatur der slawisch preussisch lithauischen Archaologie und Mythologie Arhivovano 4 listopada 2020 u Wayback Machine J Millikowski Kempinski Andrzej M 2001 Encyklopedia mitologii ludow indoeuropejskich vid Wyd 1 Warszawa Iskry ISBN 83 207 1629 2 OCLC 48989162 MARA Slovari enciklopedii i spravochniki besplatno Onlajn Slovar cc ros Procitovano 2 zhovtnya 2022 Domovoj Slavyanskaya mifologiya Enciklopedicheskij slovar Ellis Lak 1995 s 169 a b Slavyanskaya mifologiya Slavyanskaya mifologiya Enciklopedicheskij slovar Ellis Lak 1995 s 8 a b Mara Marena Slavyanskaya mifologiya Enciklopedicheskij slovar Ellis Lak 1995 s 253 a b v Voropaj Oleksa 1958 Zvichayi nashogo narodu Etnografichnij naris Myunhen Ukrayinske vidavnictvo s 123 126 Studies of integral culture ukr Institut narodoznavsta NAN Ukrayini 1999 s 49 a b v Slavyanskie drevnosti Etnolingvisticheskij slovar v pyati tomah Moskva Mezhdurnarodnye otnosheniya 1995 2012 s 180 ISBN 5 7133 0703 4 OCLC 32988664 Klimec Yu D 1990 Kupalska obryadovist na Ukrayini ukr Nauk dumka s 59 ISBN 978 5 12 001553 0 Kalendarnye obychai i obryady v stranah zarubezhnoj Evropu konec XIX nachalo XX v vesennie prazdniki ros Nauka 1977 s 228 a b v Voropaj Oleksa 1958 Zvichayi nashogo narodu Etnografichnij naris Myunhen Ukrayinske vidavnictvo s 119 Tolstoj Nikita Agapkina T A 1995 Slavyanskie drevnosti etnolingvisticheskij slovar v pyati tomah ros Mezhdunarodnye otnosheniya s 182 ISBN 978 5 7133 1207 7 Klimec Yu D 1990 Kupalska obryadovist na Ukrayini ukr Nauk dumka s 64 ISBN 978 5 12 001553 0 Slovnik staroukrayinskoyi movi XIѴ XѴ st 1 2 Kiyiv 1977 1978 T 1 S 576 Slownik staropolskich nazw osobowych T VIII Wroclaw etc 1965 1987 III 3 S 413 A M Moldovan 2000 Zhitie Andreya Yurodivogo v slavyanskoj pismennosti Moskva s 267 Yanin V L Zaliznyak A A Gippius A A Novgorodskie gramoty na bereste iz raskopok 1997 2000 gg XI Moskva Russkie slovari 2004 s 25 a b Rybakov B A 1987 Yazychestvo drevnej Rusi Moskva Nauka s 398 402 Katicic Radoslav 27 chervnya 1989 Hoditi roditi Spuren der Texte eines urslawischen Fruchtbarkeitsritus Studia ethnologica Croatica hor 1 1 s 45 63 ISSN 1330 3627 Procitovano 20 lipnya 2022 Belaj Vitomir 2007 Hod kroz godinu pokusaj rekonstrukcije prahrvatskoga mitskoga svetonazora vid 2 izmijenj i dopunj izd Zagreb Golden marketing Tehnicka knjiga ISBN 978 953 212 334 0 OCLC 320243487 NIEDERLE Lubor Slovanske starozitnosti Praha Bursik amp Kohout 1916 S 177 Dil II svazek I Popelka Bilianova Z pohanskych boznic prazskych Narodni listy roc 72 c 160 str 6 1932 Arhiv originalu za 24 veresnya 2020 Procitovano 1 sichnya 2020 Lucie Jandova Novodobi Slovane ti co vynaseji Moranu Dennik Pravo Arhivovano 1 sichnya 2020 u Wayback Machine Novinky cz 25 9 2016 Dobrynya Nikitich Slavyanskaya mifologiya Enciklopedicheskij slovar Ellis Lak 1995 s 162 164 Kujbida V Marena Enciklopedichnij slovnik simvoliv kulturi Ukrayini za zag red V P Kocura O I Potapenka V V Kujbidi Korsun Shevchenkivskij Vid V M Gavrishenko 2015 S 477 ISBN 978 966 2464 48 1 Viktoriya Demidyuk 6 listopada 2018 Mara v ukrayinskij mifologiyi legendi mifi traktuvannya VSVITI ukr Arhiv originalu za 15 veresnya 2019 Procitovano 5 bereznya 2021 Boginya Mara ta yiyi donki web archive org 12 kvitnya 2021 Arhiv originalu za 12 kvitnya 2021 Procitovano 2 zhovtnya 2022 Div Drogobich yak mif ditini Drohobyczer Zeitung Arhiv originalu za 5 bereznya 2016 Procitovano 31 grudnya 2015 Stecyuk O Provedena pani Vizualnij zhurnal Drohobyczer Zeitung 2015 zhovt 2 S 6 Posilannya RedaguvatiMara Ukrayinska Religiyeznavcha EnciklopediyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Category Morana Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Mara amp oldid 40088306