Яків Амазаспович Манандян (також Акоп Манандян; вірм. Հակոբ Համազասպի Մանանդյան, 10 (22) листопада 1873, Ахалціхе — 4 лютого 1952, Єреван) — вірменський історик, філолог, філософ і педагог. Один із засновників і перший ректор Єреванського державного університету, де заснував і тривалий час очолював кафедру історії вірменського народу. Академік Академії наук Вірменської РСР.
| Яків Амазаспович Манандян | |
|---|---|
| вірм. Հակոբ Համազասպի Մանանդյան | |
| Народився | 10 (22) листопада 1873 Ахалціхе, Тифліська губернія, Кавказьке намісництво[d], Російська імперія |
| Помер | 4 лютого 1952 (78 років) Єреван, Вірменська РСР, СРСР |
| Поховання | |
| Країна | Російська імперія СРСР |
| Діяльність | історик, філолог, джерелознавець |
| Галузь | історія і сходознавство |
| Alma mater | First Tiflis Male Gymnasiumd (1893), Єнський університет, Лейпцизький університет, Страсбурзький університет, Східний факультет СПбДУd (1898) і Q117818995? (1909) |
| Науковий ступінь | доктор історичних наук (1938) і доктор філософії |
| Вчене звання | професор і академік |
| Відомі учні | Єремян Сурен Тиграновичd |
| Знання мов | вірменська, німецька, російська і давньогрецька |
| Заклад | Геворкянська теологічна семінарія, Нерсісянська школа, Єреванський державний університет і Faculty of Geography of Baku State Universityd |
| Членство | Академія наук СРСР і Академія наук Вірменської РСР |
| Нагороди | |
|
Біографія Редагувати
Закінчив Єнський університет імені Фрідріха Шиллера в 1897 році, Санкт-Петербурзький університет у 1898 році, Тартуський університет у 1909 році.
Викладав у різних навчальних закладах:
- Ечміадзин: Духовна семінарія Геворкян (1900–1905);
- Тифліс: Перша і Друга чоловічі гімназії (1905–1907), Нерсисянська школа (1906–1907);
- Баку: Бакинський народний університет (1911–1913), Торгове училище (1915–1919).
Працював редактором «Armenische Zeitschrift» (1901–1904) та інших журналів.
З 1920 по 1930 рік працював і викладав в Єреванському державному університеті:
- 1920–1925 — один з викладачів-основоположників університету;
- 1925–1931 — професор;
- 1920 — в. о. декана історико-лінгвістичного факультету;
- 1921 — ректор;
- 1921–1923 — декан сходознавчого, потім історико-філологічного факультетів;
- 1921–1925 — завідувач кафедрою історії вірменського народу.
У 1938 році отримав ступінь доктора історичних наук, у 1939 році став академіком АН СРСР, у 1943 році — академіком Академії наук Вірменської РСР.
Наукова робота Редагувати
Основні праці присвячені історії Вірменії стародавнього і середньовічного періодів, філології, культурі, питанням історичної географії Вірменії, торгових доріг, розмітки і літографії.
Одна з найзначніших праць — «Критичний огляд історії вірменського народу» (т. 1-3, 1945–1957).
Серед інших монографій:
- «Феодалізм у стародавній Вірменії» (1934)
- «Відгадка таємниці Мовсеса Хоренаці» (1934)
- «Головні дороги стародавньої Вірменії» (1936)
- «Тигран II і Рим» (1940)
- «Месроп Маштоц» (1941)
- «Про торгівлю в містах Вірменії» (російською мовою, 1954)
Нагороди, почесні звання Редагувати
- Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.
- Заслужений діяч науки Вірменської РСР (1935).
Примітки Редагувати
- ↑ Манандян Яков Амазаспович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Кризис национальной жизни русских армян [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
Джерела Редагувати
- Сторінка на сайті Академії наук Вірменії [ 5 листопада 2014 у Wayback Machine.] (рос.)