Малоянисоль

Малоянисо́ль (до 1995 р. — Куйбишеве) — село Кальчицької сільської громади Маріупольського району Донецької області в Україні. Відстань до Нікольського становить близько 24 км і проходить автошляхом Т 0518.

село Малоянисоль
Країна	Україна
Область	Донецька область
Район	Маріупольський район
Громада	Кальчицька сільська громада
Код КАТОТТГ	UA14140010120019023
Облікова картка	Малоянисоль
Основні дані
Засноване	1779
Населення	▼ 1968 (01.01.2017)
Площа	7.06 км²
Густота населення	279 осіб/км²
Поштовий індекс	87010
Телефонний код	+380 6246
Географічні дані
Географічні координати	47°22′56″ пн. ш. 37°20′26″ сх. д.^H G O
Водойми	р. Кальчик, р. Калмицька
Відстань до обласного центру	94,5 км
Відстань до районного центру	24,8 км
Найближча залізнична станція	Хлібодарівка
Відстань до залізничної станції	14,8 км
Місцева влада
Адреса ради	87040, Донецька обл., Маріупольський район, с. Кальчик, пров. Вокзальний, 2
Сільський голова	Бахчисарай Євгенія Федорівна
Карта
Малоянисоль
Малоянисоль
Мапа
Малоянисоль у Вікісховищі

Географія

У селі річка Калмицька впадає у річку Кальчик.

Загальні відомості

Малоянисоль — село, центр сільської ради, розташоване у долині річки Кальчика, за 14 км від залізничної станції Хлібодарівка. Населення — 2355 особи. Сільській раді підпорядковані також населені пункти Катеринівка, Труженка.

Інфраструктура: середня, восьмирічна і початкова школи, клуб, бібліотека, дільнична лікарня, аптека.

Тут працюють сільське споживче товариство, хлібопекарня, молокоприймальний пункт, майстерні побутового обслуговування, 6 магазинів.

Встановлені:

- меморіальні дошки: репресованим акторам і режисерові пам'ятник Маріупольського грецького театру; поетові Г. Костоправі;

- пам'ятники: Г. Костоправі роботи Л. Кузьменкова і В. Константинова; композиція «Жертвам політичних репресій»;

- з цікавих місць — «колодязь Костоправа».

Вулиця села

З життєпису

Поблизу Малоянисолі розкопано кургани з похованнями кочівників (IX—XIII ст. н. е.).

За наслідками «виводу кримських християн» — відомого переселення з Криму на території по берегу Азовського моря за покликом імператриці, було засновано 19 грецьких сіл, у тому числі і у 1779 році і Малоянисоль.

Русифікація грецької спільноти Приазовя розпочалася після ліквідації грецької автономії у 1860 р. і яка здійснювалася (згідно польових записів Ф. Брауна) через: а) службу в російській армії; б) переведення богослужінь на російську мову; в) навчання священиків (інтелігенції загалом) у російських духовних закладах; г) «оросійщення» грецьких прізвищ у метриках (приклади: Акритов, Барабашев, Костоманов, Чентуков та ін.).

ХІІ з'їзд РКП(б) започаткував політику «коренізації» (з 1927 р.), яка зумовила духовний ренесанс грецької літератури та культури, грекомовної освіти.

Розкуркуленим у 1930 р. виявився один купець (М. Шашкін).

Секретарі міськрайпарткомів Донецької області, керуючись отриманою 29.11.1932 р. Постановою ЦК і ЦКК КП(б)У з дозволом провести «чистку окремих осередків, що засмічені опортуністичними елементами, які знаходяться під кулацьким впливом, саботують виконання плану хлібозаготівель» взялися за її ретельне виконання — і в тому числі у тодішньому Малому Янисолі — за надзвичайно низьке виконання хлібозаготівель провели цю чистку. Внаслідок Голодомору в селі помирали, переважно, літні люди та діти, точна кількість жертв не підрахована.

З 1933 р. на місці парового млина організували МТС. До весни 1934 р. при сільраді діяли 12 колгоспів і МТС («Червона зірка», ім. Шмідта, «Комінтерн», «Червона нива», ім. Петровського, «Емпро» (Вперед), «8-ме березня», «Червоний партизан», ім. Косіора, «Колгоспний шлях». Село заселюється переселенцями.

Масові політичні репресії в рамках «грецької операції» НКВС 1937—1938 рр. не минули і це одне з найбільших сіл у північному Приазов'ї з грецькою етнічною основою: 112 прізвищ встановлено місцевим відділенням «Меморіалу». Одним із наслідків репресій стала русифікація грецької спільноти, а також етнодемографічні зміни.

У 1968 р. колгосп «Світанок» зернового і м'ясо-молочного напряму мав 5628 га орної землі.

Населення

За даними перепису 1926 року 83 % греків України (у тому числі це стосується і Малоянисоля) рідною мовою назвали грецьку.

За даними перепису 2001 року населення села становило 2355 осіб, із них 5,31 % зазначили рідною мову українську, 94,35 % — російську, 0,08 % — грецьку, 0,04 % — вірменську, білоруську та гагаузьку мови.

Відомі люди

• Георгій Костоправ — репресований поет і перекладач, засновник літератури греків України, його іменем названа вулиця в селі.
• Данило Теленчі — засновник і керівник Маріупольського грецького театру.
• Федір Стамбулжи — засновник Донецького товариства греків, його перший голова, один з засновників та заступник голови ФГТУ.
• Василь Галла — румейський поет, його іменем названа вулиця в селі.
• Донат Патріча — румейський і український поет, композитор, перекладач з грецької мови, заслужений працівник культури України, член Національної спілки письменників України (1994), почесний громадянин Володарського району та села Малоянисоль, перший директор Володарської музичної школи. Автор гімну греків в Україні. Заступник Донецького товариства греків.
• Георгій Левченко — український фізик і румейський поет.
• Гайдак Микола Григорович — хорунжий Армії УНР, всесвітньо відомий ентомолог професор Мінесотського університету США.

Примітки

1. Парсенюк Б. Чорні сторінки історії // Чорні крила. Волноваський район Донецької області. Іст. нарис, свідчення мешканців району, документи, вшанування пам'яті жертв Голодомору (Упор. С. Блєднов). Донецьк. 2008.
2. Анимица Е. Малоянисоль: история, события, судьбы (1780—2010). Екатеринбург. 2010.
3. Папазова А. Увічнення пам'яті репресованих мешканців села Малоянисоль. Зб. матер. НПК "Трагедія греків України в історичній пам'яті українців (80-і роковини репресивної «грецької операції»). 14.12.2017. Маріуполь. МДУ. 2017
4. Помазан В. Греки України у пошуках себе (тотальна русифікація грецького населення України як один із наслідків «грецької операції». Зб. матер. НПК "Трагедія греків України в історичній пам'яті українців (80-і роковини репресивної «грецької операції»). 14.12.2017. Маріуполь. МДУ. 2017
5. . Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 16 березня 2022. 

Посилання

• (рос.)
• Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.