Ю́рій Володи́мирович Мака́ров (нар. 24 квітня 1955, Софія) — український журналіст, телеведучий, документаліст, письменник російського походження. До 2009 року був шеф-редактором, відтоді оглядачем часопису «Український тиждень», з 2017 по 2019 рік був членом правління НСТУ, від 2019 р. шеф-редактор директорату Суспільного телебачення НСТУ. Голова Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка (з грудня 2019 по березень 2023 року).
| Юрій Макаров | |
|---|---|
| Юрій Макаров, квітень 2016 | |
| Народився | 24 квітня 1955 (68 років) Софія, Болгарія |
| Країна | СРСР Україна |
| Національність | росіянин |
| Діяльність | журналіст, телеведучий, режисер, письменник, документаліст |
| Галузь | журналістика і література |
| Alma mater | Факультет романо-германської філології Київського національного університету імені Тараса Шевченкаd |
| Знання мов | українська і російська |
| Титул | Колумніст «Українського тижня», головний редактор телебачення НСТУ голова Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка |
|
Біографія Редагувати
Народився в Софії, столиці Болгарії в родині емігрантів. Батько — хімік, політв'язень з 1973 по 1978 рік, згодом переїхав до Франції. Мати — камерна співачка, солістка Укрконцерту та Київської філармонії. Дід за батьком був капітаном лейб-гвардії Семенівського полку в Санкт-Петербурзі. Дід за матір'ю, з яким родина повернулася на батьківщину 1958 р., служив священником у сільських парафіях Болгарії, настоятелем церкви Святителя Миколи Чудотворця у м. Софія, після репатріації — настоятелем Петропавлівського собору в Луганську..
Закінчив Київський університет ім. Т. Шевченка, факультет романо-германської філології (1972—77), де навчався в Костянтина Тищенка. З 1977 по 1980 рік був лаборантом кафедри мов, викладачем французької мови в Київській консерваторії ім. П. Чайковського. З 1980 по 1987 рік був кореспондентом, оглядачем промислово-економічної редакції, Радіо-телеграфне агентство України (РАТАУ). З 1987 по 1993 рік був редактором, режисером, студія «Київнаукфільм», студія «Четвер». З 1994 по 1995 рік був заступником головного редактора, газета «Контракт».
З 1995 на ТРК «Студія 1+1»: 1996;— ведучий програм «Імперія кіно», «Телеманія», «Сніданок з 1+1», «Спецпроект Юрія Макарова», «Документ», з 1998 року головним редактором телекомпанії. З 2008 по 2010 рік на Першому національному телеканалі був ведучим програми «Культурний фронт». З 2011 по 2013 рік працював на телеканалі «ТВі», ведучим програм «Цивілізація» та «Цивілізація 2.0». З 2015 року співведучий ток-шоу «Війна і мир» (разом з Євгеном Степаненком) на телеканалі «UA:Перший», з 2016 по 2017 рік був директором ТО документальних фільмів НТКУ, з 2017 по 2020 рік був членом правління НСТУ, з 2020 р. — головний редактор Суспільного телебачення НСТУ.
Восени 2007 року очолив журнал «Український тиждень», залишив посаду шеф-редактора у вересні 2009 року, відтоді постійний колумніст видання.
Є членом Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка (з грудня 2016), головою Комітету (з грудня 2019).
Член Українського ПЕН.
Був одружений чотири рази. Дочка Марія 1997 р. нар.
Володіє англійською, французькою і болгарською мовами.
Нагороди Редагувати
Лавреат премії Телевізійної академії України «Золота Ера» в номінації «Найкраща культурно-історична програма», багаторазовий номінант та двічі лавреат національної премії «Телетріумф» (2006, 2007), лавреат ІІ премії PROMAX/BDA (разом з О. Захаровою та О. Роднянським) за найкраще промо телеканалу (Сан-Франціско, 1999). Номінант премії «Книга року BBC» за 2013 р. з романом «За чверть десята». Заслужений журналіст України
Бібліографія Редагувати
українською:
романи
- «Культурний шар». Переклад з російської: Леся Ганжа. Київ: Факт, 2003. 240 с. ISBN 966-8408-00-4
- «Геній місця». Київ: Факт 2010. 250 стор. ISBN 978-966-359-345-6 (назва другого видання — «Genius Loci». Київ: Нора-друк, 2014. 224 стор. ISBN 978-966-8659-3).
- «За чверть десята». Київ: Нора-друк, 2013. 237 стор. ISBN 978-617-688-015-8 (Серія «Читацький клуб»)
збірки есеїстики:
- Ти не один!: з новітньої історії укр. телебачення [разом з Ольгою Герасим'юк та Станіславом Чернілевським]. Харків: Фоліо, 2004. 302 с. ISBN 966-03-2755-2
- «R2U». Київ: Нора-друк, 2014. 253 стор. ISBN 978-966-8659-40-9
російською:
- Путешествия дилетанта. Харків: Фоліо, 2005
- Секс и город Киев. Мужской взгляд. Харків: Фоліо, 2005
Фільмографія Редагувати
- 1991 — «Дрібниці» (автор і режисер)
- 1992 — «Сходи до неба» (автор і режисер)
- 1993 — «Споконвіку було слово» (автор і режисер)
- 1999 — «Троцький. Невідомий революціонер» (автор)
- 1999 — «Чорнобиль, післямова» (автор)
- 2000 — «Таємниця Японії» — (автор)
- 2000 — «Ізраїль: дні без війни» (автор)
- 2001 — «Мій Шевченко», 4 с. (автор разом з Оленою Чекан)
- 2005 — «Мазепа: кохання, велич, зрада» (автор і режисер)
- 2016 — «Борхес», 7 с. (виконавчий продюсер)
- 2016 — «Єжі Ґєдройць: магічна сила слова» (виконавчий продюсер)
- 2016 — «Іван Драч. У пошуках Маройки» (виконавчий продюсер)
- 2016 — «Перехід» (виконавчий продюсер)
- 2018 — «Лайфхак українською», 36 с. (автор ідеї, виконавчий продюсер)
- 2020 — «На східному фронті», 10 с. (автор разом з Євгеном Степаненком)
та ін.
Громадська позиція Редагувати
У червні 2018 записав відеозвернення на підтримку ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова.
Примітки Редагувати
- ↑ Czech National Authority Database
- Я - етнічний росіянин: відомий журналіст побажав смерті адептам руського міра. OBOZREVATEL NEWS (укр.). 30 квітня 2017. Процитовано 6 червня 2022.
- Указ Президента України від 19 грудня 2019 року № 919/2019 «Питання Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка»
- . militera.lib.ru. Архів оригіналу за 23 грудня 2016. Процитовано 8 січня 2017.
- . Архів оригіналу за 9 лютого 2009. Процитовано 4 січня 2010.
- . Архів оригіналу за 27 грудня 2016. Процитовано 27 грудня 2016.
- Україна, B. B. C. . BBC Україна. Архів оригіналу за 7 листопада 2016. Процитовано 6 листопада 2016.
- . ru.telekritika.ua. Архів оригіналу за 27 листопада 2021. Процитовано 1 листопада 2016.
- книга планувалась спочатку під назвою «Листи до незнайомки», див. Юрій Макаров: «Зараз ми готуємо документальний серіал до 15-річчя української Незалежності» [ 5 березня 2017 у Wayback Machine.]
- Sentsov 28. YouTube. Free Sentsov. 7 червня 2018. оригіналу за 27 листопада 2021. Процитовано 3 червня 2021.
Джерело Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Макаров Юрій Володимирович |
- Юрій Макаров на сайті Суспільного [ 23 березня 2020 у Wayback Machine.]