Світла́на Вади́мівна Поваля́єва (20 березня 1974, Київ) — українська письменниця, журналістка. Мати (Романа Ратушного).
Світлана Поваляєва | ||||
---|---|---|---|---|
зустріч зі Світланою в («Книгарні Є» на Хрещатику) | ||||
Народилася | 20 березня 1974 (50 років) Київ | |||
Країна | Україна | |||
Діяльність | поетеса, прозаїк, журналістка | |||
Сфера роботи | література[1], поезія[1], журналістика[1] і соціальна активність[d][1] | |||
Alma mater | (ННІ журналістики КНУ ім. Т. Шевченка) | |||
Мова творів | українська | |||
Діти | (Ратушний Роман Тарасович) | |||
| ||||
Поваляєва Світлана Вадимівна у Вікісховищі | ||||
Висловлювання у (Вікіцитатах) |
Біографія
Народилася 20 березня 1974 року в Києві. Пам'ятає себе з трьох місяців від народження. Все життя мріяла ніким не бути і нічого не робити. Успішно втілила свою мрію у СШ № 71.
Закінчила Інститут журналістики Київського університету ім. Тараса Шевченка. Працювала на телеканалах СТБ та «Новий», у журналі «ПІК» та інтернет-газеті ForUm. Нині[] працює журналістом програми «Час важливо» на «5 каналі».
Взагалі я мала вступити на біофак, але в останню мить злякалася. Вирішила, що журналістика — це набагато легше, оскільки це гуманітарка і «не треба буде вчитися». Я й справді 5 років пробайдикувала. Наразі це єдиний фах, яким я можу заробляти собі на життя |
Вірші та проза Світлани Поваляєвої публікувалися у збірках, антологіях, літературних часописах. Є авторкою циклу казок для дітей «Вррум-чарівник» та «Вррум в лабетах Правил». Автор книжок «Ексгумація міста», «Замість крові», «Орігамі-блюз», «Сімург», «Камуфляж в помаді», «Небо — кухня мертвих». У 2018 році після виходу семи прозових книжок вийшла перша поетична збірка авторки «Після Криму».
Член журі літературного конкурсу «Міський молодіжний роман» (2006).
Претендентка на звання секс-символу української літератури (2008, проводився у рамках Форуму видавців у Львові).
Має двох синів — Василя (1996) та (Романа) (1997—2022).
Підтримує легалізацію легких наркотиків[] і рок-музику.
За релігійними переконаннями є буддисткою.
Твори
- «Ексгумація міста» (2003)
- «Замість крові» (2003)
- «Орігамі-блюз» (2005)
- «Сімург» (2006)
- «Камуфляж в помаді» (2006)
- , книга для дітей (К.: (Грані-Т), 2007)
- «Лярви. Небо — кухня мертвих» (2007)
- БАРДО online (2009)
- «Декамерон. 10 українських прозаїків останніх десяти років» (2010)
- «Після Криму» (Львів: (Видавництво Старого Лева), 2018)
Сприйняття
Світлану Поваляєву називають однією з небагатьох сучасних письменниць, які, відповідаючи епосі інформаційного перенасичення, створюють літературу, яку цікаво читати.
(Кость Бондаренко) схарактеризував творчість Світлани Поваляєвої так:
Тексти Поваляєвої — не надумані. Вони досить органічні. Вона не „випендрюється…, пишучи цією мовою. Це — її спосіб думання і спосіб висловлювання. Це — вона сама. Вона є доволі парадоксальною і різною. Так само, як і її тексти. … Світлана старанно уникає вад, характерних для українського письменства. Її тексти є модерними й урбаністичними. Вона не сприймає хуторянства у повсякденному житті — тому цього самого хуторянства немає і на сторінках книги. |
Цитати
Ставлення до літератури
Література для мене — спосіб існування в інформаційному просторі, така ж сама життєва ніша, як для когось іншого спорт, бізнес чи телебачення. Дитяча література — це найбільш екологічний спосіб захисту і розвитку особистості в агресивному інформаційному просторі повсякдення |
Я ніколи не думаю, якою буде реакція на мої книги, а просто пишу, тому що мені пишеться… Не хочу дорослішати. Моя вроджена інфантильність — це якість, за яку чіпляюся зубами та кігтями. Страшенно не хочу в соціум, мені там нічого не подобається: усе довкола якесь пластмасове, штучне, неякісне… Не ховаюся від фотографів, які досить часто знімають мене з цигаркою чи алкоголем |
Ставлення до літературної критики
Що про неї говорити… У мене є знайома Вікторія Поліненко — дуже фаховий критик. (Іздрик) певний час писав у („Четверзі“) критичні статті. (Бриних) дуже добрий критик. З нових — є ще такий один в полі воїн — хоча вона не дорівняється ні до Бойченка, ні до Поліненко — це Віра Балдинюк. Принаймні, видно, що людина прочитала книжку, знається на літературі і намагається мислити. Вся наша критика зараз зводиться до того, що дєвочька чи мальчік, ідучи на презентацію, бере пресреліз, написаний такими самими дєвочьками і мальчіками, і цей пресреліз переписує. Добре, якщо в пресреліз додумалися вставити цитату, щоб виглядало „как живой“ |
Примітки
- Czech National Authority Database
- Світлана Поваляєва: Страшенно не хочу в соціум. Мені там усе не подобається[недоступне посилання]
- Світлана Поваляєва: Або на Майдан, або в нірвану
- Після Криму. Видавництво Старого Лева. Процитовано 12 березня 2018.
- Світлана Поваляєва: «За масштабами маразматичності заборона суржику — як сухий закон»
- Сергій Жадан і Світлана Поваляєва презентували „Декамерон“. ФОТО
- . Архів оригіналу за 31 грудня 2013. Процитовано 3 квітня 2013.
- Кость Бондаренко. Ексгумація наших міст [ 2007-11-22 у Wayback Machine.] — Інтернет-видання «Молода Україна», № 4, жовтень 2003.
- . Архів оригіналу за 18 листопада 2011. Процитовано 12 жовтня 2011.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет