Лось звичайний

Лось звичайний або лось європейський (Alces alces) — вид роду лось (Alces) родини оленевих (Cervidae), представлений у фауні України і суміжних країн.

Лось звичайний Період існування: ранній плейстоцен — наш час
Охоронний статус
Найменший ризик (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клада:	Синапсиди (Synapsida)
Клас:	Ссавці (Mammalia)
Ряд:	Парнокопитні (Artiodactyla)
Родина:	Оленеві (Cervidae)
Підродина:	Capreolinae
Рід:	Лось (Alces)
Вид:	Лось звичайний (A. alces)
Біноміальна назва
Alces alces (Linnaeus, 1758)
Ареал лосів
Синоніми
Cervus alces Linnaeus, 1758 Alces alces alces Linneaus, 1758

Занесено до Червоної книги України з кінця 2017 року.

Назва

Лосі мають багато різних назв. Самців лося часто називають «сохатими», рідше — биками; самок — «лошами», або коровами. Молодих лосів називають телятами. Існує багато згадок лося у фольклорі поліщуків. У лісників і мисливствознавців надзвичайно популярним є тост «За лося!».

Поширення і біологія

Широко поширений в лісовій і місцями у лісостеповій природних смугах, на півночі — у тундрі. На сході свого поширення межує з іншим видом цього роду — лосем американським (Alces americanus). Існує широка зона гібридизації між лосем звичайним і американським в Центральному Сибіру і на півночі Зовнішньої Монголії.

Лось є другим найбільшим (за вагою) ссавцем фауни України (після зубра) і другим за довжиною тіла (після ціп'яка бичачого Taenia saginata) видом тварин фауни Європи (не рахуючи китів). Самці лося озброєні рогами, які вони скидають кожної осені.

Вагомий внесок у вивчення екології лося зробив К. П. Філонов

Лосі в Україні

Динаміка ареалу

У період з кінця XIX до середини XX ст. лосів в Україні не було. На початку XX ст. лось фігурував у зведенні фауни України як „звір колишньої фауни, про що свідчать численні знахідки лося на торфовищах“. Вид з'явився в Україні шляхом природного розселення з території Білорусі і до кінця XX століття заселив усю лісову і лісостепову смугу на південь до Карпат (але в самих Карпатських горах відсутній), Середнього Подніпров'я та Дінця. На сьогодні відбувається зворотне скорочення південних меж видового ареалу. Період розширення ареалу був пов'язаний зі зростанням загальної чисельності виду та з великими площами соснових посадок, які виконували захисні функції та були незамінним кормовим біотопом. Тепер площі молодих сосняків значно скоротилися, а рівень незаконного полювання суттєво зріс, через що чисельність лося невпинно скорочується.

Виходячи з відомих і доступних для аналізу моделей динаміки ареалу і чисельності лося у Східній Європі, у найближчі два-три десятиліття вид, можливо, остаточно зникне в Україні та південній частині Білорусі. Відбуватиметься це практично без участі людини, відповідно до динаміки самого виду та через глобальні змінами клімату.

Проблеми охорони

Лося планували включити до Червоної книги України 2009 року, проте тоді вид не отримав цього охоронного статусу. У листопаді 2018 року окружний адміністративний суд Києва виключив лося європейського з Червоної книги, на що Мінекології подало апеляцію й виграло її 8 квітня 2019 року. За останні роки популяція лося в Україні скоротилася з 14 до 4,5 тис. особин і продовжує скорочуватися, незважаючи на повну заборону полювання на нього. При цьому трупів тварин в лісах не знаходять і, отже, це не пов'язано з природною загибеллю звірів. Лось підпускає до себе дуже близько і може стати легкою здобиччю браконьєрів. У 2021 році лося врешті включено до Червоної книги зі статусом «вразливий».

Браконьєрство на лося

Браконьєрство, нарівні з любительським полюванням, яке часто «перетікає» у браконьєрство, є одним з головних чинників знищення лосів в Україні, де існує таке ж скрутне становище з веденням мисливського господарства. Тільки за даними Інтернету, в 2010—2016 рр. браконьєрські випадки відстрілу лося в Україні сталися в національних парках Ічнянський, Прип'ять-Стохід, а також в Коростишівському і Житомирському районах Житомирської області, в Новгород-Сіверському і Менському районах Чернігівської області, Ковельському районі Волинської області, Чигиринському районі Черкаської області. І це далеко не повний перелік.

На думку українського мисливствознавця Н. Н. Євтушевського, в 1980-х роках браконьєрами відстрілювалася кількість лосів порівнянна з половиною офіційної здобичі. Проте після 1992 р. браконьєрство збільшилося у багато разів.

Згубна практика ведення законного полювання на лося в Україні

Сучасне полювання на лося має великий моральний недолік. Лось, як правило, поводиться в лісі як домашня тварина, не боїться мисливця, зупиняється, довго розглядає його, особливо якщо мисливець у машині, і лося добувати все одно що застрелити домашню корову. Особливо це стосується вбивства самиці лося.
Другий недолік сучасного законного полювання на лося полягає в тому, що мисливці шукають кращих, доросліших лосів з добре розвиненими рогами і в результаті такого відстрілу відбувається «селекція навпаки». За даними Н. Н. Євтушевського, через масовий відстріл кращих особин лося в Україні в 1983—1985 рр. найбільш якісні екземпляри лося віком 6-9 років практично не зустрічалися. За даними О. О. Данилкіна, в 1960-1980-і рр. в СРСР через прес полювання маса туш лося зменшилася на 10-40 кг, а самця з добре розвиненими рогами зустріти практично неможливо. По суті українські мисливці винищували і продовжують винищувати репродуктивне ядро популяцій лося.
Третій недолік полягає в тому, що в Україні дозволений відстріл самиць лося, що значно скорочує можливість відтворення лося. Ще одна проблема полягає в тому, що самці лося скидають свої роги в листопаді — початку січня. У січні у лосих вже є добре виражені ембріони. Тому полювання в січні на лосих в Україні заборонено. Проте на самців лося полювання дозволене до кінця січня. Але скинувши роги, в січні самці вже нічим не відрізняються від самиць, внаслідок чого вагітні самиці лося потрапляють під постріл мисливця). Коли вибиваються самиці, залишаються тисячі дитинчат, що осиротіли, без матерів, приречені на загибель. При відстрілі дорослої самиці неминуче знищується 1-2 ембріони і гине значна кількість телят-сиріт.
Четвертий недолік полягає в незвичайно тривалому сезоні полювання на лося (самця) — з серпня по січень — півроку! В результаті мисливці ганяють лося протягом усього мисливського сезону, закриваючи ліцензії на лося аж наприкінці, що сприяє браконьєрству.
П'ятий недолік полягає в тому, що на одну ліцензію мисливцями відстрілюється в Україні 2-3 лосі. Тому, якщо на сезон 2015/2016 рр. в Україні було видано 237 бланків ліцензій на лося, то можна припустити, що буде реально відстрелено близько 600 лосів. А якщо взяти до уваги той факт, що не усіх підранків лося мисливці добирають (за даними Н. Н. Євтушевського (2010), кожен третій лось був підранком і тікав, потім часто гинучи), то чисельність убитих при офіційному полюванні лосів в Україні може досягати 700—800 лосів.

За даними С. В. Межжерина, офіційно в Україні щороку відстрілюється до 600 лосів, що є неприпустимим. Усе це може призвести до повного зникнення лося в Україні. Слід також погодитися і з думкою віце-президента НАН України, першого заступника голови Національної комісії з питань Червоної книги України, академіка НАН України О. Г. Загородного, що, «якщо така ситуація збережеться і надалі і мораторій постійно порушуватиметься, то Національна комісія з питань Червоної книги України рекомендуватиме включити лося європейського в чергове видання Червоної книги України».

Позитивний досвід Польщі по введенню мораторію на відстріл лося

10 квітня 2001 р. Польща ввела безстроковий мораторій на відстріл лося, заборонивши полювання на нього наказом міністра охорони природи Польщі. Через 8 років, в 2009 р. польські зоологи провели дослідження впливу мораторію на відстріл лося. Результати перевершили усі очікування. Якщо в 2001 р. в Польщі налічувалося близько 2000 голів лося, то в 2009 р. — 7,5 тис. голів лося. Тобто за 8 років його чисельність, завдяки забороні полювання, збільшилася більше ніж у 3 рази. Збільшилася також і кількість самців, що мають роги трофейної цінності. Для порівняння, в Україні, яка має площу вдвічі більшу, ніж Польща, в 2009 р. офіційно налічувалося всього 5573 екз. лося.

Необхідні заходи щодо охорони лося в Україні

1. Лось є улюбленою мисливською твариною багатих і впливових українських мисливців, які заради продовження за всяку ціну власного задоволення від вбивства цих тварин чинять опір введенню заборони полювання на лося.
2. Нині під час офіційного полювання на лося (коли відбувається відстріл декількох тварин на одну ліцензію) в Україні відстрілюється 600—800 лосів, що є неприпустимим.
3. Зацікавлене в продовженні полювання на лося, Держлісагенство України залучає до торпедування мораторію на полювання на лося деяких учених-зоологів, що знаходяться на його служінні і мають з Держлісагенством України госпдоговірну тематику або працюють у підвідомчих цій структурі наукових установах.
4. На жаль, практично нічого про катастрофічне положення з лосем в Україні не пишуть ЗМІ (вони обмежуються лише констатацією фактів про окремі випадки браконьєрства на лося), не заклопотані проблемою його збереження українські екологічні НДО, багато учених-зоологів, а також мисливці.
5. Внаслідок реальна чисельність лося в Україні є украй низькою (1-2 тис. голів), що у будь-який момент може призвести до зникнення лося в Україні.
6. Досвід України в 1930-1950-х роках, досвід Польщі (починаючи з 2001 р.) по введенню тривалої заборони полювання на лося показав, що мораторій на полювання є єдиним і дуже ефективним засобом збільшення популяції лося в подальші роки. Так, в Польщі за 8 років мораторію на полювання чисельність лося зросла більш ніж в 3 рази.
7. З метою захисту вагітних самиць від відстрілу заборонити полювання на самців лося в січні, внісши відповідні зміни до Закону України «Про мисливське господарство і полювання».
8. Тому, в цілях захисту поголів'я лося в Україні, необхідно терміновим чином заборонити полювання на лося на 25 років, або внести його в Червону книгу України.

Заборона на полювання лося в Україні

3 лютого 2017 року Міністерство екології та природних ресурсів України офіційно заборонило полювання на лосів на всій території країни. Наказ передбачає встановлення заборони полювати на лося європейського (Alces alces) на всій території України строком на 25 років. Міністерство зобов’язує Державну екологічну інспекцію України здійснювати державний нагляд (контроль) за дотриманням режиму цієї заборони. А ще документом передбачено розробку програми відтворення популяції лося європейського (Alces alces) в Україні та забезпечення проведення необхідних досліджень і моніторингу стану його популяції за участю науковців.

У листопаді 2018 року окружний адміністративний суд Києва виключив лося європейського з Червоної книги, на це Мінекології подало апеляцію й виграло її у квітні 2019 року.

Література

• Євдокименко М. Лось — через два роки // Полювання та риболовля. — 2013. — № 10.
• Смаголь В. М., Гаврись Г. Г., Салганський О. О. (мол.). Поширення та чисельність лося Alces alces (Mammalia, Artiodactyla) в Україні на початку ХХІстоліття // Вестник зоологии. — 2012. — № 2. — С. 161—166.
• Статистичний щорічник України, 2011. — К.: ТОВ «Август-Трейд», 2012. — 185 с.
• Борейко В. Е. Последние островки свободы. История украинских заповедников и заповедности (пассивной охраны природы) (X век — 2015). — К.: КЭКЦ, 2015. — 240 с.
• Борейко В. Е. История охраны природы Украины. X век. — К.: КЭКЦ, 2001. — 544 с.
• Про затвердження переліків видів тварин, що заносяться до Червоної книги України (тваринний світ), та видів тварин, що виключені з Червоної книги України (тваринний світ) // Наказ Мінприроди України № 313 від 17.06.2009 р.
• Туркин Н. Исторический очерк деятельности Императорского Общества размножения охотничьих и промысловых животных и правильной охоты за 25-летний период существования, 1872—1897 // Природа и охота. — 1898. — Кн. 1. Приложение. — С. 1-115.
• Лобачев С. В. Обзор охотничьих промыслов Вятского края // Тр. по лесному опытному делу. — М., 1930. — Вып. 7. — С. 49-90.

Господарське значення

Лосів нерідко розводять на фермах. Особливо великий успіх доместикація лося отримала завдяки визначній ролі Семена Будьонного, досвід якого формувався у драгунських полках Примор'я (ареал Alces americanus) та різноманітних західних фронтах, у тому числі в Кавказькій дивізії під Мінськом (ареал Alces alces). У часи громадянської війни Конармія мала спеціальні загони бійців, що їздили верхи на лосях. Такі загони створювали для швидкого пересування бойових підрозділів по складних болотистих місцевостях європейської тайги. У пізніші часи лосеві ферми продовжували діяти з метою доїння лосиць, молоко яких вважається цілющим. Щодо України даних про лосеві ферми немає.

Галерея

Примітки

1. Hundertmark, K. 2016. . The IUCN Red List of Threatened Species 2016: e.T56003281A22157381. http://dx.doi.org/10.2305/IUCN.UK.2016-1.RLTS.T56003281A22157381.en. Архів оригіналу за 11 серпня 2020. Процитовано 1 листопада 2018. 
2. Alces alces (Linnaeus, 1758). Fauna Europaea http://www.faunaeur.org/. Процитовано 25.07.2015. 
3. Hundertmark, K. 2016. Alces alces. The IUCN [ 16 травня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
4. Маркевич, О. П. Номенклатура // Маркевич О. П., Татарко К. І. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 169.
5. Загороднюк І. В. & Ємельянов І. Г. Таксономія і номенклатура ссавців України // Вісник Національного науково-природничого музею. — 2012. — Вип. 10. — С. 5–30.
6. . Архів оригіналу за 22 березня 2014. Процитовано 31 січня 2016. 
7. . Архів оригіналу за 19 квітня 2019. Процитовано 30 березня 2021. 
8. . Архів оригіналу за 5 травня 2021. Процитовано 30 березня 2021. 
9. Лось звичайний - факти, дієта, ареал і фотографії на Animalia.bio. animalia.bio. Процитовано 4 червня 2023. 
10. Мигулін О.О. Звірі УРСР (матеріали до фауни). — Київ : Вид-во АН УРСР, 1938. — 426 с.
11. Коломицев Г., Придатко В. (2008). . BioModel (UA). Архів оригіналу за 31 грудня 2018. Процитовано 31.12.2018. 
12. Мінприроди вдалося через суд повернути лося до Червоної книги [ 8 квітня 2019 у Wayback Machine.] // Уніан, 08.04.2019
13. . Архів оригіналу за 3 березня 2021. Процитовано 3 березня 2021. 
14. Данилкин А. А. Охота, охотничье хозяйство и биоразнообразие. — М.: Тов-во научн. знаний КМК, 2016. — 250 с.
15. Євтушевський М. Н. Зберегти лося (Alces alces L.) в Україні. — Черкаси: НДП « Мисливські ресурси», 2010. — 35 с.
16. Глушков В. «Черная дыра», в которую утекают ресурсы, труд охотоведов и надежды охотников // Охота. — 2012. — Апрель. — С. 4-7.
17. Глушков В. Незаконная добыча лося в России = взгляд изнутри [ 26 грудня 2016 у Wayback Machine.]
18. . Архів оригіналу за 29 листопада 2016. Процитовано 29 листопада 2016. 
19. . Архів оригіналу за 29 листопада 2016. Процитовано 29 листопада 2016. 
20. . Архів оригіналу за 29 листопада 2016. Процитовано 29 листопада 2016. 
21. . Архів оригіналу за 6 жовтня 2016. Процитовано 29 листопада 2016. 
22. . Архів оригіналу за 30 листопада 2016. Процитовано 29 листопада 2016. 
23. . Архів оригіналу за 29 листопада 2016. Процитовано 29 листопада 2016. 
24. . Архів оригіналу за 20 жовтня 2017. Процитовано 29 листопада 2016. 
25. . Архів оригіналу за 29 листопада 2016. Процитовано 29 листопада 2016. 
26. . Архів оригіналу за 2 травня 2017. Процитовано 29 листопада 2016. 
27. . Архів оригіналу за 30 листопада 2016. Процитовано 29 листопада 2016. 
28. Закон України « Про мисливське господарство та полювання».
29. Голда Д. Лось. Полювання та риболовля [ 29 листопада 2016 у Wayback Machine.]
30. Межжерін С. В. Відкритий лист Міністру екології та природних ресурсів України п. Семераку (про охорону лося), від 05.10.2016 р.
31. Лист ДержлісагенстваУкраїни № 03-07/4933-16 від 30.08.2016 р.
32. Лист ДержлісагенстваУкраїни № 03-05/1730-14 від 22.04.2014 р.
33. Лист Національній академії наук України № 116/936-5 від 16.05.2014 р.
34. Rozporządzenie Ministra Środowiska 10/04/2001, № 488 // Dziennik Ustaw. — 2001. — № 43. — S. 3049-3050.
35. Strategię ochrony i gospodarowania populacją łosia w Polsce. — Bialystok, 2011. — 69 s.
36. . Архів оригіналу за 16 лютого 2017. Процитовано 5 лютого 2017. 

Література

• Корнєєв А. П. Визначник звірів України. — Київ, 1965.

Посилання

• Теріологічна школа.
• . — Моніторинг біорізноманіття в Україні.
• (рос.) Лосині ферми в інтернеті.
• Лось (Alces alces): модель розповсюдження виду до 2050-го^{[недоступне посилання з липня 2019]}, (англ.) детальні мапи розповсюдження^{[недоступне посилання з липня 2019]}.
• Борейко В.Є., Парнікоза І.Ю. (02.12.2016). Заборонити полювання на лося в Україні! [ 2 грудня 2016 у Wayback Machine.]. http://h.ua/ [ 17 червня 2010 у Wayback Machine.] (укр.)