Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Фауна Європи — сукупність усіх тварин, які живуть у Європі, навколишніх морях і островах. Оскільки чіткої природної біогеографічної межі між Європою та Азією немає, термін «фауна Європи» є дещо нечітким. Східний кордон Європи окреслений Уральськими горами, південно-східний — Каспійським морем і Кавказькими горами. Європа — це західна частина Палеарктики (яка, своєю чергою, є частиною Голарктики). Розташована переважно в межах помірного регіону. Тваринний світ Європи не такий багатий, як у найспекотніших регіонах, але, тим не менш, різноманітний через різноманітність середовищ існування та фауністичного багатства Євразії в цілому.
До приходу людей європейська фауна була різноманітнішою і поширенішою, ніж сьогодні. Сьогоднішня європейська мегафауна значно зменшилася від колишньої чисельності. Голоценове вимирання різко скоротило чисельність і поширення мегафауни. Багато з цих видів все ще існують у меншій кількості, тоді як інші процвітають на розвиненому континенті, вільному від природних хижаків. Багато інших видів вимерли.
Формування
Формування європейської фауни почалося в мезозої з розколом Лавразійського суперконтиненту і відокремлення від Північної Америки та Азії в еоцені. Протягом раннього кайнозою континенти наближалися до своєї теперішньої конфігурації, Європа переживала періоди сухопутного сполучення з Північною Америкою через Гренландію, що призвело до колонізації північноамериканськими тваринами. У ці часи високий рівень моря інколи розділяв Європу на острови. Минав час, рівень моря падав, моря відступали від рівнин західної Росії, встановлюючи сучасне сполучення з Азією. Тоді азійські види тварин колонізували Європу у великій кількості, і багато ендемічних європейських ліній (наприклад, примати) вимерли.
Циклічні зміни плейстоцену між холодним і теплим періодами призвели до антагоністичних реакцій у двох різних груп організмів: одна, яка розширюється під час теплих періодів і втягується під час холодної фази, а інша з протилежними реакціями (остання група складається з так званих арктичних і альпійських видів).
Зледеніння під час останнього льодовикового періоду та присутність людини вплинули на європейську фауну. У багатьох частинах Європи більшість великих тварин і головних видів хижаків були піддані полюванню до повного вимирання. Породи дерев поширювалися за межі рефугію, при цьому різні дерева панували в різні періоди. Комахи, з іншого боку, змінювали свої ареали з кліматом, зберігаючи узгодженість видів здебільшого протягом усього періоду. Їхній високий ступінь мобільності дозволяв їм рухатися в міру просування або відступу льодовиків, зберігаючи постійне середовище проживання, попри кліматичні коливання. Ссавці повторно заселяються з різною швидкістю. Бурі ведмеді, наприклад, швидко перемістилися і стали одними з перших великих ссавців, які знову заселили землю. Останній льодовиковий період закінчився приблизно 10 000 років тому, що призвело до сучасного розподілу екорегіонів.
Безхребетні
З Європи відомо близько 100 000 видів безхребетних (включаючи комах). Багатство морських видів найбільше в Середземному морі, де налічується 600 видів губок (45% з них ендемічні), 143 відомі види голкошкірих і близько 500 видів кнідарій.
У Європі налічується близько 1500 видів неморських молюсків. Морська фауна знову найбагатша в Середземноморському регіоні (2000 видів морських молюсків). 22 види і 3 підвиди черевоногих молюсків вимерли в Європі з 1500 року. З 1500 року в Європі не відомо жодного виду двостулкових молюсків.
Фауна багатоніжок налічує 500 Chilopoda і 1500 Diplopoda. З ракоподібних присутні близько 900 видів щелепногих, 400 черепашкових, 1500 видів рівноногих, 500 бокоплавів і 30 десятиногих (наприклад, рак широкопалий) та багато інших. Кількість видів павуків у Європі нараховується понад 4000. Скорпіони переважно зустрічаються в південних частинах Європи (Euscorpius, Belisarius, Iurus).
У Європі налічується близько 300 видів сітчастокрилих, понад 1000 прямокрилих, 150 видів тарганів і 1000 видів волохокрильців. Фауна двокрилих налічує 12 000 видів коротковусих і 7000 видів довговусих. Серед понад 20 000 перетинчастокрилих є 180 видів мурах. З Європи зареєстровано близько 25 000 видів жуків (в тому числі близько 2600 турунів, 700 вусачів, 1700 листоїдів, 200 сонечок, 5000 жуків-хижаків і 5000 довгоносиків). У Європі живе близько 600 видів метеликів і близько 8000 видів молей. За оцінками, 18% усіх видів метеликів Європи вважаються вразливими до зникнення.
Риби
У Європі налічується 344 види прісноводних риб, близько 200 з них є ендемічними. Близько 277 видів риб було завезено до Європи, і більше третини нинішньої європейської рибної фауни складається з інтродукованих видів, тоді як більше третини видів прісноводних риб Європи знаходяться під загрозою зникнення. Ряд коропоподібні становлять понад 50% видів прісноводних риб. Іншою різноманітною групою є окунеподібні. До інших поширених прісноводних риб належать соми.
Земноводні
У Європі мешкає 75 видів земноводних, з них 56 ендемічних. Фауна земноводних найбагатша в Південній Європі.
Плазуни
До європейських змій належать полозові, багато гадюк, небагато сліпунів та удавів. Присутні ящірки, а гекони пов'язані з південною Європою. Серед семи видів місцевих черепах найпоширенішими є Emys orbicularis, Testudo marginata, Testudo graeca.
Див. також список плазунів Європи
Птахи
Список європейських птахів налічує близько 800 видів, (445 з них гніздуються в Європі). Одна родина птахів Prunellidae є ендеміком Палеарктичного регіону. У Голарктиці є чотири інших ендемічних родини птахів: Gaviidae, Tetraoninae, Alcidae, Bombycillidae. Близько половини європейських птахів є горобцеподібними. З 589 видів птахів (крім морських), що розмножуються в Палеарктиці, 40% зимують в інших місцях. З тих видів, які взимку мігрують, 98% вирушають на південь до Африки.
Ссавці
Європейська фауна ссавців налічує ≈ 320 видів, приблизно 80 з них ендемічні для Європи. Велика частина перебуває під загрозою зникнення. Власна європейська фауна представлена 8 рядами ссавців із магноряду бореоевтерії (Boreoeutheria). Найчисленніший видовий склад мають мишоподібні гризуни (≈ 116 видів). Найбідніше представлені конеподібні (2 види), примати (1 вид) й зайцеподібні (10 сучасних видів). Макака лісовий, який мешкає в Європі лише в Гібралтарі по суті є реінтродукованим видом, оскільки викопні докази вказують на колись значне поширення цього виду: пліоцен Греції й Італії, четвертинний період Франції, Німеччини, Італії, Румунії, Іспанії й Англії.
Див. також список ссавців Європи
Вплив людини та збереження
Проживши пліч-о-пліч із землеробськими народами протягом тисячоліть, тварини Європи зазнали глибокого впливу присутності та діяльності людини. Основними причинами втрати біорізноманіття є зміни природних середовищ існування через інтенсивне сільськогосподарське виробництво, будівництво та видобувну промисловість, надмірне використання місць існування, інвазії та інтродукції чужорідних видів.
За винятком Фенноскандії та Північної Росії, у Європі є кілька ділянок незайманої дикої природи, за винятком різних національних парків. 15% Альп охороняються в парках і заповідниках, а також багато охоронних територій у Карпатах (наприклад, Національний парк Ретезат). На узбережжі Північного моря розміщено кілька природних заповідників (наприклад, Фарне та національні парки Ваттового моря). Біловезька пуща – єдина збережена частина величезного лісу, який колись поширювався на Європейській рівнині. Дельта Дунаю — друга за величиною дельта в Європі (після дельти Волги) і найкраще збережена на континенті. Природний заповідник Камарг є важливим природним заповідником дельти. Національний парк Доньяна — національний парк і заповідник дикої природи на південному заході Іспанії. Біорізноманіття в Європі охороняється Бернською конвенцією.
Примітки
- Varga Z. S. & Schmitt T. (2008). "Types of oreal and oreotundral disjunctions in the western Palearctic". Biological Journal of the Linnean Society 93: 415–430. DOI:10.1111/j.1095-8312.2007.00934.x.
- Taberlet, P.; R. Cheddadi 2002. "Quaternary Refugia and Persistence of Biodiversity" (In Science's Compass; Perspectives). Science, New Series 297:5589:2009-2010
- Sommer, R. S.; N. Benecke. 2005. "The recolonization of Europe by brown bears Ursus arctos Linnaeus, 1758 after the Last Glacial Maximum". Mammal Review 35:2:156-164
- Wieringa, K. (ed.) 1995. Environment in the European Union 1995: Report for the Review of the Fifth Environmental Action Programme. European Environment Agency / EUROSTAT
- . Архів оригіналу за 15 квітня 2006. Процитовано 17 березня 2008.
- Giannuzzi-Savelli R. et al. (1997). Atlas of the Mediterranean Sea Shells. Edizioni di "La Conchiglia", Roma.
- Fontaine B., Bouchet P., Van Achterberg K., Alonso-Zarazaga M. A., Araujo R. et al. (2007). "The European union's 2010 target: Putting rare species in focus." Biological Conservation 139: 167-185. Table 2 on the page 173. DOI:10.1016/j.biocon.2007.06.012. PDF.
- Platnick, N. I. (2007). The World Spider Catalogue- Version 8.0
- G.A.Polis, The Biology of Scorpions, Stanford University Press (1990)
- . Архів оригіналу за 2 червня 2017. Процитовано 23 січня 2022.
- Heath, J., Threatened Rhopalocera (Butterflies) in Europe. Council of Europe, Strasbourg, 1981
- Ch. Lévêque, J.-C. Mounolou, Biodiversity, John Wiley & Sons Ltd, 2003
- Reyjol Y. et al. "Patterns in species richness and endemism of European freshwater fish". Global Ecology and Biogeography 16(1): 65–75.
- Kottelat M. & Freyhof J. (2007). Handbook of European Freshwater Fishes.
- Hagemeijer, W.J.M. & Blair, M.J. (1997) The EBCC atlas of European breeding birds, their distribution and abundance. Poyser, London
- Bruun B. & Singer A. (1972). The Hamlyn Guide to Birds of Britain and Europe. Hamlyn.
- Begon M. et al. (2006). Ecology: From Individuals to Ecosystems, Wiley-Blackwell, 169 pp.
- Macaca sylvanus. Fossilworks. Процитовано 23.01.2022.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Fauna Yevropi sukupnist usih tvarin yaki zhivut u Yevropi navkolishnih moryah i ostrovah Oskilki chitkoyi prirodnoyi biogeografichnoyi mezhi mizh Yevropoyu ta Aziyeyu nemaye termin fauna Yevropi ye desho nechitkim Shidnij kordon Yevropi okreslenij Uralskimi gorami pivdenno shidnij Kaspijskim morem i Kavkazkimi gorami Yevropa ce zahidna chastina Palearktiki yaka svoyeyu chergoyu ye chastinoyu Golarktiki Roztashovana perevazhno v mezhah pomirnogo regionu Tvarinnij svit Yevropi ne takij bagatij yak u najspekotnishih regionah ale tim ne mensh riznomanitnij cherez riznomanitnist seredovish isnuvannya ta faunistichnogo bagatstva Yevraziyi v cilomu Sinicya blakitna Parus caeruleus zvichajna meshkanka Yevropi Biogeografichni regioni Yevropi j Turechchini arktichnij borealnij atlantichnij kontinentalnij alpijskij pannonskij seredzemnomorskij makaronezijskij stepovij chornomorskij ta anatolijskij regioni Do prihodu lyudej yevropejska fauna bula riznomanitnishoyu i poshirenishoyu nizh sogodni Sogodnishnya yevropejska megafauna znachno zmenshilasya vid kolishnoyi chiselnosti Golocenove vimirannya rizko skorotilo chiselnist i poshirennya megafauni Bagato z cih vidiv vse she isnuyut u menshij kilkosti todi yak inshi procvitayut na rozvinenomu kontinenti vilnomu vid prirodnih hizhakiv Bagato inshih vidiv vimerli FormuvannyaFormuvannya yevropejskoyi fauni pochalosya v mezozoyi z rozkolom Lavrazijskogo superkontinentu i vidokremlennya vid Pivnichnoyi Ameriki ta Aziyi v eoceni Protyagom rannogo kajnozoyu kontinenti nablizhalisya do svoyeyi teperishnoyi konfiguraciyi Yevropa perezhivala periodi suhoputnogo spoluchennya z Pivnichnoyu Amerikoyu cherez Grenlandiyu sho prizvelo do kolonizaciyi pivnichnoamerikanskimi tvarinami U ci chasi visokij riven morya inkoli rozdilyav Yevropu na ostrovi Minav chas riven morya padav morya vidstupali vid rivnin zahidnoyi Rosiyi vstanovlyuyuchi suchasne spoluchennya z Aziyeyu Todi azijski vidi tvarin kolonizuvali Yevropu u velikij kilkosti i bagato endemichnih yevropejskih linij napriklad primati vimerli Ciklichni zmini plejstocenu mizh holodnim i teplim periodami prizveli do antagonistichnih reakcij u dvoh riznih grup organizmiv odna yaka rozshiryuyetsya pid chas teplih periodiv i vtyaguyetsya pid chas holodnoyi fazi a insha z protilezhnimi reakciyami ostannya grupa skladayetsya z tak zvanih arktichnih i alpijskih vidiv Zledeninnya pid chas ostannogo lodovikovogo periodu ta prisutnist lyudini vplinuli na yevropejsku faunu U bagatoh chastinah Yevropi bilshist velikih tvarin i golovnih vidiv hizhakiv buli piddani polyuvannyu do povnogo vimirannya Porodi derev poshiryuvalisya za mezhi refugiyu pri comu rizni dereva panuvali v rizni periodi Komahi z inshogo boku zminyuvali svoyi areali z klimatom zberigayuchi uzgodzhenist vidiv zdebilshogo protyagom usogo periodu Yihnij visokij stupin mobilnosti dozvolyav yim ruhatisya v miru prosuvannya abo vidstupu lodovikiv zberigayuchi postijne seredovishe prozhivannya popri klimatichni kolivannya Ssavci povtorno zaselyayutsya z riznoyu shvidkistyu Buri vedmedi napriklad shvidko peremistilisya i stali odnimi z pershih velikih ssavciv yaki znovu zaselili zemlyu Ostannij lodovikovij period zakinchivsya priblizno 10 000 rokiv tomu sho prizvelo do suchasnogo rozpodilu ekoregioniv BezhrebetniRavlik derevnij Arianta arbustorum poshirenij yevropejskij vid Z Yevropi vidomo blizko 100 000 vidiv bezhrebetnih vklyuchayuchi komah Bagatstvo morskih vidiv najbilshe v Seredzemnomu mori de nalichuyetsya 600 vidiv gubok 45 z nih endemichni 143 vidomi vidi golkoshkirih i blizko 500 vidiv knidarij U Yevropi nalichuyetsya blizko 1500 vidiv nemorskih molyuskiv Morska fauna znovu najbagatsha v Seredzemnomorskomu regioni 2000 vidiv morskih molyuskiv 22 vidi i 3 pidvidi cherevonogih molyuskiv vimerli v Yevropi z 1500 roku Z 1500 roku v Yevropi ne vidomo zhodnogo vidu dvostulkovih molyuskiv Fauna bagatonizhok nalichuye 500 Chilopoda i 1500 Diplopoda Z rakopodibnih prisutni blizko 900 vidiv shelepnogih 400 cherepashkovih 1500 vidiv rivnonogih 500 bokoplaviv i 30 desyatinogih napriklad rak shirokopalij ta bagato inshih Kilkist vidiv pavukiv u Yevropi narahovuyetsya ponad 4000 Skorpioni perevazhno zustrichayutsya v pivdennih chastinah Yevropi Euscorpius Belisarius Iurus U Yevropi nalichuyetsya blizko 300 vidiv sitchastokrilih ponad 1000 pryamokrilih 150 vidiv targaniv i 1000 vidiv volohokrilciv Fauna dvokrilih nalichuye 12 000 vidiv korotkovusih i 7000 vidiv dovgovusih Sered ponad 20 000 peretinchastokrilih ye 180 vidiv murah Z Yevropi zareyestrovano blizko 25 000 vidiv zhukiv v tomu chisli blizko 2600 turuniv 700 vusachiv 1700 listoyidiv 200 sonechok 5000 zhukiv hizhakiv i 5000 dovgonosikiv U Yevropi zhive blizko 600 vidiv metelikiv i blizko 8000 vidiv molej Za ocinkami 18 usih vidiv metelikiv Yevropi vvazhayutsya vrazlivimi do zniknennya RibiShprot yevropejskij Sprattus sprattus zhive u priberezhnih vodah Yevropi vid Baltijskogo morya do Chornogo U Yevropi nalichuyetsya 344 vidi prisnovodnih rib blizko 200 z nih ye endemichnimi Blizko 277 vidiv rib bulo zavezeno do Yevropi i bilshe tretini ninishnoyi yevropejskoyi ribnoyi fauni skladayetsya z introdukovanih vidiv todi yak bilshe tretini vidiv prisnovodnih rib Yevropi znahodyatsya pid zagrozoyu zniknennya Ryad koropopodibni stanovlyat ponad 50 vidiv prisnovodnih rib Inshoyu riznomanitnoyu grupoyu ye okunepodibni Do inshih poshirenih prisnovodnih rib nalezhat somi ZemnovodniU Yevropi meshkaye 75 vidiv zemnovodnih z nih 56 endemichnih Fauna zemnovodnih najbagatsha v Pivdennij Yevropi PlazuniDo yevropejskih zmij nalezhat polozovi bagato gadyuk nebagato slipuniv ta udaviv Prisutni yashirki a gekoni pov yazani z pivdennoyu Yevropoyu Sered semi vidiv miscevih cherepah najposhirenishimi ye Emys orbicularis Testudo marginata Testudo graeca Div takozh spisok plazuniv YevropiPtahiSpisok yevropejskih ptahiv nalichuye blizko 800 vidiv 445 z nih gnizduyutsya v Yevropi Odna rodina ptahiv Prunellidae ye endemikom Palearktichnogo regionu U Golarktici ye chotiri inshih endemichnih rodini ptahiv Gaviidae Tetraoninae Alcidae Bombycillidae Blizko polovini yevropejskih ptahiv ye gorobcepodibnimi Z 589 vidiv ptahiv krim morskih sho rozmnozhuyutsya v Palearktici 40 zimuyut v inshih miscyah Z tih vidiv yaki vzimku migruyut 98 virushayut na pivden do Afriki SsavciYizhak yevropejskij Erinaceus europaeus zhive u zahidnij i pivnichnij chastinah Yevropi Yevropejska fauna ssavciv nalichuye 320 vidiv priblizno 80 z nih endemichni dlya Yevropi Velika chastina perebuvaye pid zagrozoyu zniknennya Vlasna yevropejska fauna predstavlena 8 ryadami ssavciv iz magnoryadu boreoevteriyi Boreoeutheria Najchislennishij vidovij sklad mayut mishopodibni grizuni 116 vidiv Najbidnishe predstavleni konepodibni 2 vidi primati 1 vid j zajcepodibni 10 suchasnih vidiv Makaka lisovij yakij meshkaye v Yevropi lishe v Gibraltari po suti ye reintrodukovanim vidom oskilki vikopni dokazi vkazuyut na kolis znachne poshirennya cogo vidu pliocen Greciyi j Italiyi chetvertinnij period Franciyi Nimechchini Italiyi Rumuniyi Ispaniyi j Angliyi Div takozh spisok ssavciv YevropiVpliv lyudini ta zberezhennyaProzhivshi plich o plich iz zemlerobskimi narodami protyagom tisyacholit tvarini Yevropi zaznali glibokogo vplivu prisutnosti ta diyalnosti lyudini Osnovnimi prichinami vtrati bioriznomanittya ye zmini prirodnih seredovish isnuvannya cherez intensivne silskogospodarske virobnictvo budivnictvo ta vidobuvnu promislovist nadmirne vikoristannya misc isnuvannya invaziyi ta introdukciyi chuzhoridnih vidiv Za vinyatkom Fennoskandiyi ta Pivnichnoyi Rosiyi u Yevropi ye kilka dilyanok nezajmanoyi dikoyi prirodi za vinyatkom riznih nacionalnih parkiv 15 Alp ohoronyayutsya v parkah i zapovidnikah a takozh bagato ohoronnih teritorij u Karpatah napriklad Nacionalnij park Retezat Na uzberezhzhi Pivnichnogo morya rozmisheno kilka prirodnih zapovidnikiv napriklad Farne ta nacionalni parki Vattovogo morya Bilovezka pusha yedina zberezhena chastina velicheznogo lisu yakij kolis poshiryuvavsya na Yevropejskij rivnini Delta Dunayu druga za velichinoyu delta v Yevropi pislya delti Volgi i najkrashe zberezhena na kontinenti Prirodnij zapovidnik Kamarg ye vazhlivim prirodnim zapovidnikom delti Nacionalnij park Donyana nacionalnij park i zapovidnik dikoyi prirodi na pivdennomu zahodi Ispaniyi Bioriznomanittya v Yevropi ohoronyayetsya Bernskoyu konvenciyeyu PrimitkiVarga Z S amp Schmitt T 2008 Types of oreal and oreotundral disjunctions in the western Palearctic Biological Journal of the Linnean Society 93 415 430 DOI 10 1111 j 1095 8312 2007 00934 x Taberlet P R Cheddadi 2002 Quaternary Refugia and Persistence of Biodiversity In Science s Compass Perspectives Science New Series 297 5589 2009 2010 Sommer R S N Benecke 2005 The recolonization of Europe by brown bears Ursus arctos Linnaeus 1758 after the Last Glacial Maximum Mammal Review 35 2 156 164 Wieringa K ed 1995 Environment in the European Union 1995 Report for the Review of the Fifth Environmental Action Programme European Environment Agency EUROSTAT Arhiv originalu za 15 kvitnya 2006 Procitovano 17 bereznya 2008 Giannuzzi Savelli R et al 1997 Atlas of the Mediterranean Sea Shells Edizioni di La Conchiglia Roma Fontaine B Bouchet P Van Achterberg K Alonso Zarazaga M A Araujo R et al 2007 The European union s 2010 target Putting rare species in focus Biological Conservation 139 167 185 Table 2 on the page 173 DOI 10 1016 j biocon 2007 06 012 PDF Platnick N I 2007 The World Spider Catalogue Version 8 0 G A Polis The Biology of Scorpions Stanford University Press 1990 Arhiv originalu za 2 chervnya 2017 Procitovano 23 sichnya 2022 Heath J Threatened Rhopalocera Butterflies in Europe Council of Europe Strasbourg 1981 Ch Leveque J C Mounolou Biodiversity John Wiley amp Sons Ltd 2003 Reyjol Y et al Patterns in species richness and endemism of European freshwater fish Global Ecology and Biogeography 16 1 65 75 Kottelat M amp Freyhof J 2007 Handbook of European Freshwater Fishes Hagemeijer W J M amp Blair M J 1997 The EBCC atlas of European breeding birds their distribution and abundance Poyser London Bruun B amp Singer A 1972 The Hamlyn Guide to Birds of Britain and Europe Hamlyn Begon M et al 2006 Ecology From Individuals to Ecosystems Wiley Blackwell 169 pp Macaca sylvanus Fossilworks Procitovano 23 01 2022