Литовсько-московська війна 1500—1503 років (біл. Літо́ўска-маско́ўская вайна́, пол. wojna litewsko-moskiewska, рос. русско-литовская война) — конфлікт, що поклав початок низці військових сутичок між Великим князівством Литовським, Руським та Жемантійським, (до складу якого входили руські князівства) і Московією за спадщину Київської Русі.
| Литвсько-московська війна 1500 - 1503 | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| Литовсько-московські війни | ||||||
| ||||||
| Сторони | ||||||
| Московія Кримський ханат | ВКЛ | |||||
| Командувачі | ||||||
| Іван III Васильович | Олександр Ягеллончик | |||||
| Військові сили | ||||||
| 20-25 тис. чол. | 7-8 тис. чол. | |||||
| Втрати | ||||||
| ВКЛ передало Московії 20 міст і 70 волостей та визнало за Іваном III титул «Государ всієї Русі». |
Підстави Редагувати
Приводом до воєнних дій став самовільний перехід з-під зверхності великого князя литовського Олександра під владу князя Московського Івана III Васильовича частини верховських і сіверських князів разом з своїми уділами. Зокрема в Московське підданство в кінці 1499 — на самому початку 1500 року «від'їхав» Більський князь Семен Іванович.
У квітні 1500 року до Москви прибула литовська делегація, яка вимагала пояснень раптового переходу Семена Івановича. У відповідь литовці отримали звістку що в Московію «від'їхали» ще князі Мосальські та Хотетовські, яким нібито намагались нав'язати католицизм. Проте литовським послам було відомо що ці князі могли перейти не добровільно, оскільки вже з лютого-березня 1500 року у їхні уділи вторглись московські війська.
Весною 1500 також на московську сторону перейшли князі Семен Можайський та Василь Шемячич, які володіли значними уділами на Сіверщині, зокрема перший — Чернігівським, Стародубським і Карачевським князівствами а також містами Гомель і Хотимль, а другий був князем в Новгороді-Сіверському.
Війна Редагувати
У травні 1500 р., ще до офіційного оголошення війни, московські війська трьома групами розпочали наступ на східні землі ВКЛ й захопили Брянськ, Гомель, Любеч, Мценськ, Мосальськ, Новгород-Сіверський, Оршу, Рильськ, Серпейськ (нині село Калузької обл., РФ), Стародуб, Путивль, Дорогобуж.
14 липня 1500 р. під Дорогобужем на р. Відроша (басейн Дніпра) відбулася битва між литовськими (близько 7—8 тис. — під командуванням князя К. І. Острозького) і московськими (близько 20—25 тис. — під командою князя Данила Щені) військами, яка закінчилася поразкою литовців і полоненням князя К. Острозького.
У лютому 1501 року литовські посли в Москві запропонували припинити військові дії, проте князь московський Іван Васильович відмовився.
Тоді 3 березня 1501 року відбулась зустріч великого князя литовського Олександра Ягеллончика з магістром Лівонського ордена Вальтером фон Плеттенбергом, щоб узгодити взаємодопомогу у війні.
21 червня 1501 року в Вендені (Лівонія; нині Цесис в Латвії) — було підписано Венденський договір між Великим князівством Литовським та Лівонським орденом з метою спільних дій проти Великого князівства Московського.
У травні 1501 московські війська продовжили наступ на Велике князівство Литовське. 4 листопада вони здобули перемогу над литовцями під Мстиславлем. Проте на кінець року литовським військам таки вдалося здолати частину московських полків біля озера Смолина, що на Вітебщині.
Влітку і восени 1502 та в лютому 1503 московські війська здійснили кілька успішних рейдів у внутрішні райони Великого князівства Литовського з метою розорення територій. У березні 1503 до Москви прибули литовські посли з новою пропозицією миру.
Результат Редагувати
Проте московський уряд погодився лише на 6-річне перемир'я. Згідно з його умовами, ВКЛ передавало Московії вже фактично захоплені ним 20 міст і 70 волостей і визнавало за Іваном III Васильовичем титул «Государ всієї Русі». Угода була ратифікована королем польським і великим князем литовським Олександром у Варшаві в червні 1503 р.
В результаті ВКЛ втратило близько 1/3 всієї своєї території, і було серйозно послаблено в умовах стрімкого росту Московської держави. Мирний договір не задовольнив жодну сторону, і як наслідок невдовзі спалахнула нова війна.
Примітки Редагувати
- Архів оригіналу за 6 червня 2010. Процитовано 3 липня 2017.
- http://www.vostlit.info/Texts/rus12/Russow/text24.phtml?id=1290 [ 26 червня 2017 у Wayback Machine.] Бальтазар Руссов (Balthasar Rüssow). Chronica der Provinz Lyfflandt. Rostock, 1578 Вальтер фон Плетенберг, сорок первый магистр тевтонского ордена в Ливонии, 1495—1535 гг. // Хроника провинции Ливония
- Александр Ягеллон // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
Джерела та література Редагувати
- Б. В. Черкас. Литовсько-московська війна 1500—1503 // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 185. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- Брехуненко В. Експансія Московської держави на українські землі у XV—XVI ст.: війни за «київську спадщину»: Війна 1500—1503 рр. // Брехуненко В., Ковальчук В., Ковальчук М., Корнієнко В. «Братня» навала. Війни Росії проти України ХІІ—ХХІ ст. / За заг. ред. В. Брехуненка. НАН України. Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського. — К., 2016. — С. 27—32. — 248 с. — ISBN 978-966-02-7743-4.
- Русина О. Сіверська земля у складі Великого князівства Литовського. К., 1998.