Фенек (Vulpes zerda) — мініатюрна лисиця своєрідної зовнішності, яка живе в пустелях Північної Африки. Інколи її відносять до особливого роду Fennecus. Своє ім'я цей звір отримав від арабського fanak, що означає «лисиця». Наукова видова назва zerda походить від грецького xeros, «сухий».
| Фенек | |
|---|---|
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Хижі (Carnivora) |
| Підряд: | Псовиді (Caniformia) |
| Родина: | Псові (Canidae) |
| Підродина: | Caninae |
| Триба: | Лисиці (Vulpini) |
| Рід: | Лисиця (Vulpes) |
| Вид: | Фенек (V. zerda) |
| Біноміальна назва | |
| Vulpes zerda (Zimmermann, 1780) | |
| Синоніми | |
| Список
|
Зовнішній вигляд ред.
Фенек — найменший представник родини псових, за розмірами він менший за свійських котів. Висота в загривку 18–22 см, довжина тіла — 30–40 см, хвоста — до 30 см, важить він до 1,5 кг. Морда коротка, загострена. Очі великі. Вуха фенека — найбільші серед хижаків відносно до величини голови; вони досягають 15 см у довжину і потрібні для кращого охолодження тіла в денну спеку. Стопа опущена, що дозволяє фенеку рухатися по гарячому піску. Зуби у нього маленькі, особливо ікла. Волосяний покрив у фенека високий, густий і м'який, захисного забарвлення: зверху рудуватий або палевий, знизу білий. Хвіст пухнастий, з чорним кінчиком. Так звана «фіалкова», або надхвостова, залоза, характерна для всіх лисиць, прихована під темним жорстким волоссям. Молоді фенеки майже білі.
Розповсюдження ред.
Найчисленніша популяція фенеків мешкає в центральній Сахарі, хоча вони зустрічаються від північного Марокко до Синайського та Аравійського півостровів, а на півдні — до Нігера, Чаду і Судану. Фенек населяє піщані пустелі, де полюбляє триматися заростей трави та негустого чагарника, які надають йому укриття і їжу. Живе він у норах, які викопує сам; веде нічний спосіб життя.
Фенеки поширені в піщаних пустелях і напівпустелях північної Африки та північного Синаю, але їхня точна чисельність невідома; немає жодної детальної інформації стосовно кількості та статусу виду. Фенеки мешкають на заповідних територіях в Алжирі, Єгипті, Лівії, Мавританії, Нігері та Тунісі. Вид внесений до списку в Конвенції CITES в Додаток II (2000).
Спосіб життя та харчування ред.
Фенеки — соціальні тварини; вони живуть родинними групами, число особин у яких доходить до 10. Клани зазвичай складаються з однієї родинної пари, їх статевонезрілого потомства і, можливо, декількох старших дітей. Інколи декілька сімей селяться разом, в одному лігві. Кордони домашньої ділянки фенеки мітять сечею і калом. Вони дуже «балакучі»: гавкають, скиглять, бурчать і виють.
Фенек всеїдний і велику частину кормів викопує з піску і землі. Полюють переважно поодинці, як і всі лисиці. Харчується фенек дрібними хребетними, яйцями, комахами (у тому числі сараною), падлом, корінням рослин і плодами. Величезні вуха дозволяють йому вловлювати найлегше шарудіння. Може довго обходитися без води, отримуючи рідину з м'яса, ягід і листя.
Робить запаси їжі.
Фенек виявляє велику спритність і жвавість, уміння високо і далеко стрибати — до 0,7 м вгору. Протекційне забарвлення дозволяє йому зливатися з піщаним ландшафтом; даних про те, що більші хижаки полюють на фенеків, немає. У нього прекрасно розвинені нюх, слух і чудовий нічний зір.
Фенеки — хижаки, вони скорочують число дрібних ссавців, птахів, рептилій, комах та інших безхребетних, знайдених у межах їх родинної території, відіграючи певну роль у регуляції їх чисельності.
Розмноження ред.
Фенеки розмножуються один раз на рік. Шлюбний сезон у січні-лютому, але тічка у самок продовжується лише два дні. Ці тварини моногамні, кожна пара має домашню ділянку. У період розмноження самці стають агресивними та активно мітять свою ділянку сечею.
Вагітність триває 50–53 дні; у березні-квітні самка приносить 2–6 дитинчат у норі з гніздовою камерою, вистеленою травою, пір'ям і шерстю.
Цуценята при народженні важать лишень 50 г. Мати залишається з ними в лігві до двотижневого віку, коли у них розплющуються очі. Самець приносить їжу, але в лігво не заходить, тому що самка в цей час дуже агресивна і відганяє його від сосунків.
У віці 5 тижнів дитинчата вперше покидають лігво і бродять в околицях.
Але лише у віці 3 місяців починають вирушати на значні відстані. У той самий час у самок припиняється лактація.
Статева зрілість у фенеків настає в 6–9 місяців. Інколи молоді фенеки залишаються з батьками та допомагають ростити нове потомство.
Середня тривалість життя — 10–12 років.
Статус популяції ред.
Фенеки є об'єктами полювання, їх вбивають заради хутра, а також ловлять і продають як домашніх тварин. Це єдина з лисиць, яка легко приручається і може жити в будинку.
Філогенетика ред.
Цікаві факти ред.
- Деякі люди використовують фенеків, як домашніх тварин.
- Фенек зображений на алжирській монеті ¼ динара.
- Фенек дав назву Firefox for mobile на стадії розробки (Mozilla Fennec).
- Хоча в цілому фенек є найменшим видом родини псових, один з підвидів лисиці острівної в середньому менший за розміром за нього.
- «Лис пустелі» — прізвисько, дане британськими військами німецькому генерал-фельдмаршалу Ервіну Роммелю за свою хитрість та здатність обходити пастки.
- Однойменний пес з фільму "Песник" в селі Антонівка.
Примітки ред.
- Решетило, О. Зоогеографія : навч. посіб. — Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2013. — С. 138.
- Фенек як домашня тварина
- Bank of Algeria [ 15 грудня 2004 у Wayback Machine.](англ.)
- How Small Island Fox Is? Friends of the Island Fox(англ.)