Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (червень 2018) |
Му́зика ЛГБТ або музика лесбійок, геїв, бісексуалів і транссексуалів (ЛГБТ+) — це музика, яка зосереджується на досвіді гендерних і сексуальних меншин як продукт широкого визвольного руху геїв і лесбійок. ЛГБТ-музика охоплює весь спектр популярної музики. Зміст та мотиви пісень зазвичай виражають розчарування, тривогу та надію, пов’язану з сексуальними меншинами та гендерною ідентичністю, пропонуючи спільноті платформу для самовираження, "музика через яку можна сформувати, оскаржити та переглянути сексуальну ідентичність». Основна музика почала відображати визнання ЛГБТ+ та квір-музикування. Деякі квір-ікони відкрито ідентифікують квірів і роблять вражаючі зміни у світі для ЛГБТ-спільноти. Тексти пісень значною мірою є про: свободу, кохання, визнання, толерантність, камінг-аут і не тільки.
ЛГБТ+ музика | |
---|---|
Стилістичні походження | Ідеологічні Лесбійські, Гомосексуальні, Бісексуальні, і Транссексуальні теми • пісні протесту • гей-гімни Музичні Різноманітного впливу |
Походження | 1970-ті роки, Велика Британія та США |
Типові інструменти | Весь спектр музичних інструментів |
Популярність | Швидко зростає, особливо у 2000-х роках |
Похідні жанри | Музичні жанри Танцювальна музика, поп, диско, денс-рок, глем-рок, квіркор, ґомо-хоп, синті-поп, гіперпоп, diva house, hardbag Стилі танцю Vogue (танець), вакінг |
Інші теми | |
Культура дреґ-балів, гей-бар |
Походження терміну ред.
Термін «ЛГБТ-музика» виник у 1970-х роках, коли танцювальні клуби та музичні бари США наповнювала ЛГБТ-спільнота, тим самим просуваючи свою музику в маси..
Історія ред.
У 1890-х роках Новий Орлеан почав випробовувати іншу політику щодо проституції, що призвело до публічних будинків і гей-музикантів, таких як Тоні Джексон або Бессі Сміт. Джаз народився з багатьох ЛГБТ виконавців. Коли він процвітав, виконавці блюзу, як Люсіль Боган і Ма Рейні, почали співати про своє сексуальне життя з іншими жінками. Незабаром після розквіту джазу почали формуватися бродвейські шоу та музична аудиторія.
Незважаючи на прогрес у толерантності та прийнятті ЛГБТ, музиканти все ще залишаються маргіналізованими у популярній музиці. Американський композитор Леонард Бернстайн мав багато гомосексуальних стосунків, часто з іншими музикантами та композиторами, незважаючи на те, що перебував у гетеросексуальному шлюбі. Багато художників, як Бернстайн, Стівен Сондхайм, Джером Роббінс, Дімітріс Мітропулос, приховували свою сексуальну ідентичність від громадськості. Американський піаніст Liberace був знаменитим закритим геєм (в шафі) і рішуче заперечував звинувачення в гомосексуальності аж до своєї смерті в 1987 році, подавши до суду на оглядача Daily Mirror за натяк на його сексуальну орієнтацію.
Хоча зараз індустрія розваг більш відкрито обговорює роль гендерної ідентичності як у пресі, так і в музиці, багато хто в бізнесі все ще стримано виступає за прийняття ЛГБТК+. У США Бродвей продовжує надавати платформу для гендерних і сексуальних меншин, кульмінацією чого є створення хвалених мюзиклів, таких як "Kinky Boots", "Hair" і "The Colour Purple".
ЛГБТ+ у музиці ред.
Серед музикантів чимало осіб, а також колективів, що зараховують себе до ЛГБТ-спільнот. Серед цих музикантів, що стали відомими в 1970-ті роки — Елтон Джон, Фредді Мерк'юрі, Village People, Том Робінсон, Indigo Girls[en], k.d. lang, Dead or Alive, Queen, Девід Бові, Літл Річард, і Марк Алмонд[en].
У 80-х роках, чисельність відкритих ЛГБТ-артистів збільшилася, з такими артистами, як: Culture Club, Джордж Майкл, Frankie Goes to Hollywood, Pet Shop Boys, і Erasure, а також митців, які відкрито підтримували ЛГБТ+: Шер, Сінді Лопер, Мадонна, Кайлі Міноуг, Донна Саммер і Ґлорія Гейнор і багато інших.
У 90-х спостерігався початок законодавчого закріплення здобутків ЛГБТ-руху і загалом прав ЛГБТ+, що дало новий поштовх для просування у музиці. Такі групи, як: Placebo, Alcazar[en], Right Said Fred[en], та інші, долучилися до лав союзників спільноти і ЛГБТ-музикантів.
В 2000-х роках відбулося розгалуження ЛГБТ-музики у інші напрямки [джерело?], і нові артисти, такі як: Крістіна Агілера, Уілл Янг[en], The Scissor Sisters, Gossip, Джефрі Стар, Lady Gaga, Міка, Адам Ламберт, Kent James і Dawnstar[en] дали чіткі послання руху за права ЛГБТ та підтримали зростаючий напрямок у ЛГБТ-музиці, великій за чисельністю і багатий за змістом. Значний суспільний резонанс мала перемога трансперсони Кончіти Вурст на пісенному конкурсі «Євробачення 2014».
Багато відкритих-ЛГБТ+ музикантів стали дуже успішними, такі як: Елтон Джон, який має найбільш продаваний сингл в Billboard у 1990-х роках («Candle in the Wind 1997[en]»), і сингл «Anything is Possible»/«Evergreen» Уілла Янга, який був найкраще продаваним синглом десятиліття в 2000-х роках.
ЛГБТ-музика в Україні ред.
Більшість українських ЛГБТ-музикантів приховує свою орієнтацію і не бере участі у ЛГБТ-фестивалях, хоча є винятки. Деякі музиканти не є ЛГБТ, але можуть мати відповідний імідж або підтримувати своєю творчістю ЛГБТ+. Їх пісні не обов'язково мають підкреслені теми, зрозумілі лише для ЛГБТ, оскільки більшість виконавців співають для широкої аудиторії і частіше за все, прямо не посилаються у своїх піснях на одностатеве кохання, чи проблеми, життя і радості ЛГБТ-спільноти, охоплюючі широкі та загальні теми у своїй творчості. Підкреслена ЛГБТ-творчість зазвичай не є широкодоступною для суспільства, а виступи таких виконавців відбуваються у закритих клубах чи інших подібних закладах для відповідної аудиторії.
Одними з найперших представників української ЛГБТ-музичної сцени ще з початку 1990-х років стали: Костянтин Гнатенко (перший в Україні гей, що зробив камінг-аут), Артур Кульпович, EL Кравчук, Левко Дурко та травесті-Діва Монро(перша і єдина в Україні, хто відкрито заявив про себе, як трансгендерна представниця шоу-бізнесу). Також, відомим є екс-травесті оперний співак Артем Семьонов, більш відомий як травесті-Діва Урсула, який брав участь у проекті «Україна має талант». Наступним прикладом є Борис Апрєль, що був учасником музичного проекту «Фабрика зірок». Також відомим у образі андрогіна став співак і виконавець власних пісень Антон Агафонов, учасник «Україна має талант 4», який зараз є травесті-Дівою Малікою та музикант і ведучий Філіп Лєвшин. Відомим є також фрік-стиліст і співак Сергій Пастух. Останньою подією пов'язаною із ЛГБТ-музикою в Україні, став виступ Микити Волкова із Одеси на шоу Х-фактор, разом із декількома травесті-дівами.
В Україні є також і музиканти, які відкрито підтримують ЛГБТ, такі як: Ірена Карпа, Камалія, Kazaky, Влад Дарвін та інші.
У 2020 році українські артисти, серед яких Сергій Бабкін, YUKO, Constantine, KRUTЬ, Gurt [O], Latexfauna, заспівали пісню – маніфест толерантності на підтримку ЛГБТ+.
Див. також ред.
- JD Doyle[en] — колекція ЛГБТ-музики.
- Квір-танго
Примітки ред.
- . Архів оригіналу за 24 вересня 2014. Процитовано 23 вересня 2014.
- . Архів оригіналу за 19 жовтня 2014. Процитовано 23 вересня 2014.
- . Архів оригіналу за 24 вересня 2014. Процитовано 23 вересня 2014.
- DeNordo, Gregory F.; Legutki, Allen R.; Abramo, Joseph; Cavicchia, John; Duling, Ed; Fitzpatrick, Kate R.; Hansen, Erin; Furman, Lisa J. та ін. (2011). Establishing Identity: LGBT Studies & Music Education – Select Conference Proceedings. Bulletin of the Council for Research in Music Education (188). с. 9–64. ISSN 0010-9894. doi:10.2307/41162329?uid=3739232&uid=2&uid=4&sid=21104724906513. Процитовано 20 жовтня 2022.
- . Архів оригіналу за 24 вересня 2014. Процитовано 23 вересня 2014.
- . Архів оригіналу за 24 вересня 2014. Процитовано 23 вересня 2014.
- The Evolving Role of LGBT Musicians in Heavy Metal Music | Psychology Today. www.psychologytoday.com (амер.). Процитовано 20 жовтня 2022.
- . Архів оригіналу за 24 вересня 2014. Процитовано 23 вересня 2014.
- . Архів оригіналу за 24 вересня 2014. Процитовано 23 вересня 2014.
- . Архів оригіналу за 24 вересня 2014. Процитовано 23 вересня 2014.
- Shane Phoenix. . Hot Spots magazine. Архів оригіналу за 21 січня 2011. Процитовано 15 січня 2011.
- . Архів оригіналу за 24 вересня 2014. Процитовано 23 вересня 2014.
- . Архів оригіналу за 5 жовтня 2014. Процитовано 23 вересня 2014.
- . Архів оригіналу за 24 вересня 2014. Процитовано 23 вересня 2014.
- Ellen Friedrichs. . About.com. Архів оригіналу за 7 липня 2011. Процитовано 15 січня 2011.
- . Архів оригіналу за 3 жовтня 2014. Процитовано 23 вересня 2014.
- . Архів оригіналу за 29 вересня 2014. Процитовано 23 вересня 2014.
- . Архів оригіналу за 17 грудня 2014. Процитовано 23 вересня 2014.
- . Архів оригіналу за 23 жовтня 2014. Процитовано 23 вересня 2014.
- . Архів оригіналу за 21 жовтня 2014. Процитовано 23 вересня 2014.
- . Архів оригіналу за 24 вересня 2014. Процитовано 23 вересня 2014.
- . Архів оригіналу за 24 вересня 2014. Процитовано 23 вересня 2014.
- . Архів оригіналу за 24 вересня 2014. Процитовано 23 вересня 2014.
- . Архів оригіналу за 24 вересня 2014. Процитовано 23 вересня 2014.
- . Архів оригіналу за 24 вересня 2014. Процитовано 23 вересня 2014.
- . Архів оригіналу за 24 вересня 2014. Процитовано 23 вересня 2014.
- . Архів оригіналу за 4 грудня 2010. Процитовано 22 вересня 2014.
- History of Ricky Martin's peak position. Billboard.com. Процитовано 15 січня 2011.
- Артур Кульпович — «Де ти є?!» (1997)[недоступне посилання з липня 2019]
- . Архів оригіналу за 23 жовтня 2014. Процитовано 23 вересня 2014.
- . Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 23 вересня 2014.
- . Архів оригіналу за 19 жовтня 2014. Процитовано 23 вересня 2014.
- . Архів оригіналу за 24 вересня 2014. Процитовано 22 вересня 2014.
- . Архів оригіналу за 29 жовтня 2014. Процитовано 22 вересня 2014.
- . Архів оригіналу за 24 вересня 2014. Процитовано 22 вересня 2014.
- . Архів оригіналу за 24 вересня 2014. Процитовано 22 вересня 2014.
- . Архів оригіналу за 24 вересня 2014. Процитовано 22 вересня 2014.
- . Архів оригіналу за 24 вересня 2014. Процитовано 22 вересня 2014.
- . Архів оригіналу за 24 вересня 2014. Процитовано 22 вересня 2014.
- . Архів оригіналу за 24 вересня 2014. Процитовано 22 вересня 2014.
- . Архів оригіналу за 24 вересня 2014. Процитовано 22 вересня 2014.
- . Архів оригіналу за 19 жовтня 2014. Процитовано 23 вересня 2014.
- . Архів оригіналу за 24 вересня 2014. Процитовано 22 вересня 2014.
- . Архів оригіналу за 24 вересня 2014. Процитовано 22 вересня 2014.
- . Архів оригіналу за 24 вересня 2014. Процитовано 22 вересня 2014.
- . Архів оригіналу за 24 вересня 2014. Процитовано 22 вересня 2014.
- Архів оригіналу за 5 вересня 2014. Процитовано 22 вересня 2014.
- . Архів оригіналу за 20 жовтня 2014. Процитовано 22 вересня 2014.
- . Архів оригіналу за 5 вересня 2014. Процитовано 22 вересня 2014.
- . Архів оригіналу за 19 жовтня 2014. Процитовано 23 вересня 2014.
- . zmina.info (укр.). 15 травня 2020. Архів оригіналу за 4 листопада 2021. Процитовано 4 листопада 2021.
Посилання ред.
- Queer Music History 101 [ 12 травня 2013 у Wayback Machine.] від JD Doyle[en]