Леона́рд Бернста́йн (Бернште́йн, англ. Leonard Bernstein, 25 серпня 1918, Лоренс, Массачусетс — 14 жовтня 1990, Нью-Йорк, Нью-Йорк) — американський диригент, композитор, піаніст, педагог та просвітитель єврейсько-українського походження. Автор та інтерпретатор багатьох записів класичної музики.
| Леонард Бернстайн | |
|---|---|
| англ. Leonard Bernstein | |
| Леонард Бернстайн у 1971 р. | |
| Ім'я при народженні | англ. Louis Bernstein |
| Народився | 25 серпня 1918[…] Лоренс, Ессекс, Массачусетс, США |
| Помер | 14 жовтня 1990[…] (72 роки) Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, США ·пневмонія |
| Поховання | |
| Країна | США |
| Національність | єврей |
| Діяльність | музикант, композитор, диригент, педагог |
| Alma mater | Гарвардський університет, Кертісовий інститут музики і Eliot Housed |
| Вчителі | Richard Stöhrd і Надія Буланже |
| Відомі учні | Marin Alsopd, Evelyn Leard, Yutaka Sadod, Пааво Ярві і Jeannette Sorrelld |
| Знання мов | англійська |
| Заклад | Брандейський університет |
| Членство | Американська академія мистецтв і наук, Американська академія мистецтв та літератури, Баварська академія витончених мистецтв і Віденський філармонічний оркестр |
| Роки активності | 1940 — 1990 |
| Жанр | симфонія, класична музика і опера |
| Magnum opus | Symphony No. 1d, Symphony No. 2d, Kaddishd, West Side Storyd і Candided |
| Посада | асоційований професорd |
| Батько | Samuel Joseph Bernsteind |
| Мати | Jennie Resnickd |
| У шлюбі з | Felicia Montealegred |
| Діти | Jamie Bernsteind і Alexander Bernsteind |
| Автограф | |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 0077086 |
| Сайт | leonardbernstein.com |
|
Крім іншого, автор музики до кінострічки «Вестсайдська історія» (1961), яка удостоєна 10 премій «Оскар», зокрема в категоріях «найкращий фільм», «найкращий актор другого плану», «найкраща акторка другого плану», «найкраща режисерська робота».
Життєвий і творчий шлях Редагувати
Леонард Бернстайн — син Самуеля та Дженні Бернштайнів, які емігрували перед Першою світовою війною до США з передмістя Рівного.
Закінчив Гарвардський університет (1939) і Інститут музики Кертиса (1941), удосконалювався в диригентському мистецтві у Сергія Кусевицького й був його асистентом на музичному фестивалі в Танглвуді 1942 року. Займаючи в 1943—1944 посаду асистента диригента в симфонічному оркестрі Нью-Йоркської філармонії, Бернстайн, наймолодший із диригентів, що працювали із цим оркестром, привернув загальну увагу, блискуче замінивши маститого Бруно Вальтера на концерті 14 листопада 1943. Пізніше працював з Нью-Йоркським симфонічним оркестром (1943—1947), Палестинським Єврейським симфонічним оркестром (1947), з Нью-Йоркським філармонічним оркестром (1949—1950).
Бернстайн — один з найвидатніших диригентів-інтерпретаторів класичної, а також сучасної музики, у тому числі творів Шостаковича, Малера. Виступав у Віденській опері (поставив «Фальстафа» і свою оперу «Тихе місце», 1986). Серед записів «Сомнамбула» (солісти — Каллас, Валетті, Модесті, запис Myto (live)), «Кармен» (головна партія — Хорн, запис Deutsche Grammofon), «Фіделіо» (солісти — Яновиц, Колло, М. Юнгвирт, Сотин, Попп, Фішер-Діскау, запис Deutsche Grammophon).
Як композитор Бернстайн віддав данину і класиці, й сучасності. Широко відомі його мюзикли, у тому числі «Вестсайдська історія» (1957, Нью-Йорк). Працюючи в рамках жанру, Бернстайн уводить у мюзикли оперні форми, а також домагається в них наскрізного симфонічного розвитку. У його музиці майстерно перетворені ладогармонічні, ритмічні особливості джазу, негритянських, мексиканських й інших народних пісень. У своїх творах Бернстайн використовує різноманітні музичні засоби — вуличні пісеньки, рок-н-рол (наприклад, в «Месі», 1971).
Нагороди Редагувати
- Член Американської академії мистецтв та наук, 1951
- Премія Леоні Соннінг (Данія), 1965
- Премія Дітсона, 1958
- Медаль Джорджа Пібоді університету Джона Гопкінса, 1980
- Премія Кеннеді, 1980
- Премія Ернста Сіменса, 1987
- Золота медаль Королівського філармонічного товариства (Велика Британія), 1987
- Великий хрест ордена «За заслуги перед Італійською Республікою», 1989
- Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина»
- Премія Греммі за найкращий альбом для дітей, 1962
- Премія Греммі за найкраще оркестрове виконання, 1990, 1991, 1993
- Премія Греммі за найкраще хорове виконання, 1968
- Премія Греммі за найкращий оперний запис, 1974
- Премія Греммі за найкраще класичне вокальне соло, 1963
- Премія Греммі за найкращу класичну сучасну композицію, 1991
- Премія Греммі за найкращий класичний альбом, 1965, 1968, 1978, 1991, 1992, 1993
- Премія Греммі за досягнення протягом життя, 1985
- Премія «Тоні» за найкращий мюзикл, 1953
- Спеціальна премія «Тоні», 1969
- Орден Почесного легіону, 1986
- Praemium Imperiale, Японія, 1990
Леонард Бернстайн також є членом Американського Театрального Залу Слави та Телевізійного Залу Слави..
Почесні звання Редагувати
10 грудня 1987 року йому присвоєно звання «Почесний громадянин Відня».
Твори Редагувати
Балети Редагувати
- «Повна свобода», (англ. Fancy Free), 1944
- «Факсиміле» (англ. Facsimile), хореографічне ессе для оркестру, 1946
- «Діббук» (англ. Dybbuk), 1974
Опери Редагувати
- «Хвилювання на Таїті» (англ. Trouble in Tahiti 1952, Уолтем)
- «Тихе місце» (англ. A Quiet Place 1986, Відень),
- оперета «Кандід» (1956, Нью-Йорк)
Мюзикли Редагувати
- «Звільнення у місто» (англ. On the Town, 1944)
- «Пітер Пен» (англ. Peter Pan, 1950)
- «Чудесне місто» (англ. Wonderful Town, 1953)
- «Кандід» (англ. Candide, 1956)
- «Вестсайдська історія» (англ. West Side Story, 1957)
- «Гонка на Ургу» (англ. The Race to Urga, незакінчений, 1969)
- «Пенсильванія авеню, 1600», (англ. 1600 Pennsylvania Avenue, 1976)
- «Вечірка з Бетті Комден і Адольфом Гріном», (англ. A Party with Betty Comden and Adolph Green, 1977)
Симфонії Редагувати
- Симфонія № 1 «Єремія» (англ. Jeremiah, 1942)
- Симфонія № 2 «Століття тривог» (англ. The Age of Anxiety, 1949)
- Симфонія № 3 «Каддиш» (англ. Kaddiss, 1963)
Хорали Редагувати
- Хашківейну для кантора (тенор), змішаного хору та органу (англ. Hashkiveinu, 1945)
- Коротка меса для змішаного хору та контратенора (лат. Missa brevis, 1988)
- «Чичестерські псалми» для сопрано (або контратенора), хору й оркестру (англ. Chichester Psalms, 1965)
Інше Редагувати
- музика до балету «Fancy Free»
Примітки Редагувати
- ↑ Бернстайн Леонард // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Archivio Storico Ricordi — 1808.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118510002 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- Grove Music Online — OUP. — ISBN 978-1-56159-263-0 — doi:10.1093/GMO/9781561592630.ARTICLE.03705
- ↑ Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
- . Архів оригіналу за 28 березня 2016. Процитовано 22 червня 2018.
- . Архів оригіналу за 27 січня 2012. Процитовано 22 червня 2018.
- . Архів оригіналу за 1 травня 2016. Процитовано 22 червня 2018.
- . Архів оригіналу за 3 травня 2022. Процитовано 24 червня 2022.
- . Архів оригіналу за 28 червня 2018. Процитовано 28 червня 2018.
Література Редагувати
- Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.
Посилання Редагувати
- Офіційний сайт [ 15 вересня 2007 у Wayback Machine.] (англ.)
- Леонард Бернстайн / Belcanto-ru [ 8 серпня 2007 у Wayback Machine.] (рос.)
- БЕРНСТАЙН, ЛЕОНАРД / Энциклопедия Кругосвет [ 12 жовтня 2007 у Wayback Machine.] (рос.)
- Що дала Україна світові / Кузнецовська міська публічна бібліотека [ 28 червня 2018 у Wayback Machine.]