Крістін Лагард

Крісті́н Мадлен Одетта Лаґа́рд (фр. Christine Madeleine Odette Lagarde; нар. 1 січня 1956, Париж, Франція) — французька фінансистка, колишня директорка-розпорядниця Міжнародного валютного фонду (МВФ). З 1 листопада 2019 року — президент Європейського центрального банку (ЄЦБ).

Крістін Лаґард фр. Christine Lagarde
фр. Christine Lagarde
Крістін Лаґард фр. Christine Lagarde
Президент Європейського центрального банку
Нині на посаді
На посаді з	1 листопада 2019
Попередник	Маріо Драґі
Директор-розпорядник МВФ
5 липня 2011 — 30 вересня 2019
Попередник	Домінік Стросс-Кан
Наступник	Крісталіна Георгієва
Міністр економіки та фінансів Франції
19 червня 2007 — 29 червня 2011
Попередник	Жан-Луї Борлоо
Наступник	Франсуа Бароін
Міністр сільського господарства Франції
18 травня 2007 — 19 червня 2007
Попередник	Домінік Бюссеро
Наступник	Мішель Барньє
Міністр зовнішньої торгівлі Франції
2005 — 18 травня 2007
Попередник	Крістіан Джейкоб
Народилася	1 січня 1956(1956-01-01) (67 років) Париж, Франція
Відома як	економістка, адвокат, дипломат, політична діячка, synchronized swimmer, банкір, учасниця міжнародних форумів
Місце роботи	Baker McKenzie
Громадянство	Франція
Національність	француженка
Освіта	Університет Париж X Нантер
Alma mater	Університет Париж X Нантер, Holton-Arms School^d, Sciences Po Aix^d, Паризький університет, Інститут політичних досліджень і Університет Поля Сезанна
Політична партія	Союз за Народний Рух
У шлюбі з	Q113585479?
Релігія	Римо-католицизм
Нагороди	Офіцер ордена Почесного легіону
Підпис
Висловлювання у Вікіцитатах
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Лагард.

У 2007—2011 роках — міністр економіки, фінансів та промисловості Франції, призначена президентом Ніколем Саркозі в червні 2007 року. Раніше була Міністеркою сільського господарства та Міністеркою зовнішньої торгівлі в уряді Домініка де Вільпена. Лаґард є першою жінкою-головою МВФ, а також була першою жінкою-міністром фінансів серед країн Великої вісімки.

Життєпис

Вищу освіту здобула в Університеті Париж X Нантер в інституті політичних наук. Проходила навчання та стажування в США. Працювала в Центрі міжнародних і стратегічних досліджень разом зі Збігнєвим Бжезинським.

16 листопада 2009 року «Файненшл таймс» назвав її найкращим міністром фінансів країн Єврозони.

У 2009 році посіла 17 місце в рейтингу найвпливовіших жінок світу за версією часопису «Форбс». У 2019 році отримала вже друге місце в цьому рейтингу.

Професійна кар'єра

В 1981 році Лаґард приєдналася до компанії «Baker & McKenzie» — великої міжнародної юридичної фірми, що знаходиться в Чикаго. Вона вела великі антимонопольні та трудові справи, вже через шість років стала партнеркою і очолила представництво фірми в Західній Європі. Лаґард приєдналася до виконавчого комітету в 1995 році, а в жовтні 1999 року стала першою жінкою на посаді голови компанії.

У 2004 році Лаґард зайняла посаду президента Глобального стратегічного комітету.

Міністерська кар'єра

Будучи на посаді міністра торгівлі Франції в період з 2005 року по травень 2007 року, політика Лаґард була спрямована на відкриття нових ринків збуту продукції країни і зосереджувалася на технологічному секторі. 18 травня 2007 року її перевели до Міністерства сільського господарства у складі уряду Франсуа Фійона. Наступного місяця вона приєдналася до кабінету Фійона в Міністерстві економіки, фінансів та зайнятості. Лаґард була єдиною представницею французького політичного класу, яка 2010 року засудила расистські висловлювання Жана Поля Герлена 2010 року.

МВФ

25 травня 2011 року вона стала офіційною кандидаткою на пост глави МВФ, після відставки Домініка Стросс-Кана з цієї посади.

28 червня 2011 року призначена наступною директоркою-розпорядницею МВФ на 5-річний термін, що розпочався 5 липня 2011 року. Лаґард стала першою жінкою, яка очолювала МВФ.

На основі консенсусу переобрана на другий 5-річний термін, починаючи з 5 липня 2016 року, будучи єдиною кандидаткою, висунутою на посаду керуючого директора.

Європейський центральний банк

Голосування Європейського парламенту на номінацію Лаґард

2 липня 2019 року Лаґард було номіновано на посаду президента Європейського центрального банку, яку до цього часу обіймав Маріо Драґі. 17 липня 2019 року Лаґард подала у відставку з посади директора-розпорядника МВФ. 17 вересня 2019 року Європейський парламент погодив кандидатуру Лаґард на посаду президента Європейського центрального банку (394 — за, 206 — проти), 18 жовтня 2019 року на саміті Євросоюзу затверджена Європейською радою на посаді терміном на 8 років. Лаґард зайняла цю посаду з 1 листопада 2019 року.

Експерти очікували, що Лаґард буде продовжувати грошово-кредитну політику свого попередника Маріо Драґі. Виступаючи перед Комітетом Європейського парламенту ECON перед своїм призначенням, Лаґард також висловила готовність ЄЦБ брати участь у боротьбі зі зміною клімату та переглянути основи грошово-кредитної політики ЄЦБ. Оскільки зростання економіки Євросоюзу в останнє десятиліття відставало від темпів зростання світової економіки і від зростання економіки США, то від Лаґард очікується не тільки успішне головування ЄЦБ, а також новаторство і реформи в політиці інституції, які зможуть покращити економічну ситуацію країн Єврозони.

Політика ЄЦБ в час пандемії коронавірусу

У квітні 2020 року Лаґард прогнозувала падіння економіки в Єврозоні на 15 % в рамках песимістичного сценарію. Проте, уже у червні вона зазначила, що Єврозона подолала найгіршу частину кризи, спричиненою пандемією коронавірусу: «Ми, ймовірно, пройшли найнижчу точку, і я говорю це з деяким трепетом, тому що, звичайно, може бути друга хвиля». За даними ЄЦБ, валовий внутрішній продукт Єврозони впав на 16 % в перші два квартали 2020 року. Однак банк прогнозував зростання економіки країн Єврозони в найближчі місяці та наступні два роки. Крім того, президент ЄЦБ зазначила, що «ми повинні бути вкрай уважні до тих, хто найбільш вразливий». В результаті, ЄЦБ розшив масштаби і тривалість своєї надзвичайної програми купівлі облігацій, а також зобов'язався викупити 1,35 трлн євро державного боргу.

Відзнаки

Міжнародні нагороди

• 2009 — Найкращий міністр фінансів Єврозони за версією «Файненшл таймс».
• 2014 — 5 місце в рейтингу найвпливовіших жінок світу за версією журналу «Forbes».
• 2017 — 1 місце в списку найбільш впливових людей міжнародних організації, нагороджена британською компанією «Richtopia»
• 2019 — Нагорода Міжнародної гуманітарної організації «CARE»
• 2019 — Нагорода Атлантичної Ради «Distinguished International Leadership Award»
• 2019 — 2 місце в рейтингу найвпливовіших жінок світу за версією журналу «Forbes»

Національні нагороди

•  — Кавалер (13 липня 2000), Офіцер Ордену Почесного легіону (6 квітня 2012)
•  — Командор Ордену Сільськогосподарських заслуг
• Почесний доктор Левенського католицького університету (Бельгія)
• Почесний доктор Монреальського університету.

Особисте життя

Лаґард розлучена і має двох синів. З 2006 року її партнером є підприємець Ксав'є Джоканті з Марселя.

Лаґард — вегетеріанка, яка рідко вживає алкоголь. Хобі Лаґард: регулярне відвідування тренажерного залу, катання на велосипеді, плавання.

Джерела

1. The Daily Telegraph, Daily telegraph // The Daily Telegraph / C. Evans — London, Thailand: 1855. — ed. size: 622719 — ISSN 0307-1235; 1477-3805
   d:Track:Q61959516d:Track:Q84d:Track:Q192621d:Track:Q869
2. Jones, Nicolette. . Forbes (англ.). Архів оригіналу за 13 грудня 2019. Процитовано 14 грудня 2019. 
3. . Bakermckenzie.com. Архів оригіналу за 15 червня 2014. Процитовано 21 лютого 2014. 
4. . Thomaswhite.com. 31 липня 2012. Архів оригіналу за 5 жовтня 2011. Процитовано 21 лютого 2014. 
5. . S&P Global Market Intelligence. Архів оригіналу за 16 лютого 2021. Процитовано 11 травня 2019 — через Bloomberg.com. 
6. Petersen, Melody (9 жовтня 1999). . The New York Times. с. C1. Архів оригіналу за 10 травня 2019. Процитовано 11 травня 2019. 
7. . Ministry of the Economy (France). Архів оригіналу за 1 December 2008. Процитовано 2 березня 2009. 
8. (фр.). Legifrance.gouv.fr. Архів оригіналу за 15 травня 2019. Процитовано 29 червня 2011. 
9. (фр.). Legifrance.gouv.fr. Архів оригіналу за 9 липня 2019. Процитовано 29 червня 2011. 
10. Macey, David (2012). Frantz Fanon: A Biography (вид. 2nd). London and New York, NY: Verso. с. xix. ISBN 978-1-844-67773-3. 
11. . Архів оригіналу за 30 червня 2011. Процитовано 28 червня 2011.  BBC Ukrainian, 28 червня 2011
12. . Press Release. IMF. 28 червня 2011. Архів оригіналу за 28 червня 2011. Процитовано 28 червня 2011. 
13. . Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly. Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 23 листопада 2020. 
14. Голова МВФ написала заяву про відставку. Українська правда. оригіналу за 17 липня 2019. Процитовано 17 липня 2019. 
15. . www.europarl.europa.eu (англ.). 9 березня 2019. Архів оригіналу за 15 грудня 2019. Процитовано 14 грудня 2019. 
16. Сааков, Валерій. . DW.COM (uk-UA). Deutsche Welle. Архів оригіналу за 26 травня 2021. Процитовано 22 листопада 2020. 
17. Bank, European Central. . European Central Bank (англ.). Архів оригіналу за 27 грудня 2019. Процитовано 14 грудня 2019. 
18. . CNBC. Архів оригіналу за 8 липня 2019. Процитовано 2 липня 2019. 
19. Nikas, Sotiris; Skolimowski, Piotr (16 вересня 2019). . bloomberg.com. Архів оригіналу за 17 листопада 2019. Процитовано 18 вересня 2019. 
20. Smith-Meyer, Bjarke (29 серпня 2019). . POLITICO. Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 9 листопада 2019. 
21. . Positive Money Europe (en-GB). 7 вересня 2019. Архів оригіналу за 21 жовтня 2020. Процитовано 9 листопада 2019. 
22. Федоров, Михайло. Крістін Лагард вибрала пріоритети. Чи допоможе це євро?. nv.ua (укр.). Процитовано 23 листопада 2020. 
23. . Banker.ua (укр.). 24 квітня 2020. Архів оригіналу за 1 грудня 2020. Процитовано 23 листопада 2020. 
24. . www.eurointegration.com.ua. Європейська правда. Архів оригіналу за 12 вересня 2020. Процитовано 23 листопада 2020. 
25. Atkins, Ralph; Whiffin, Andrew. . Financial Times (англ.). Financial Times. Архів оригіналу за 15 квітня 2017. Процитовано 23 листопада 2020. 
26. . Forbes. Forbes. Архів оригіналу за 20 вересня 2017. Процитовано 24 червня 2014. 
27. . Richtopia. Архів оригіналу за 12 серпня 2019. Процитовано 23 грудня 2017. 
28. . European Central Bank (англ.). European Central Bank. Архів оригіналу за 16 листопада 2020. Процитовано 23 листопада 2020. 
29. . Atlantic Council (амер.). 1 травня 2019. Архів оригіналу за 27 листопада 2020. Процитовано 23 листопада 2020. 
30. . Forbes (англ.). Архів оригіналу за 5 листопада 2020. Процитовано 13 грудня 2019. 
31. . Kuleuven.be. Архів оригіналу за 1 March 2014. Процитовано 21 лютого 2014. 
32. . Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 15 грудня 2015. 
33. Khan, Yusuf. . markets.businessinsider.com (en-us). Market Insider. Архів оригіналу за 8 листопада 2020. Процитовано 23 листопада 2020. 
34. Gillian Tett (12 September 2014), Lunch with the FT: Christine Lagarde [ 10 січня 2021 у Wayback Machine.] Financial Times.
35. (фр.). Gala.fr. Архів оригіналу за 12 березня 2012. Процитовано 21 лютого 2014. 
36. (фр.). Paris Match. Архів оригіналу за 3 січня 2013. Процитовано 21 лютого 2014. 
37. Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою Vogue не вказано текст
38. Guinness, Molly (17 липня 2011). . The Guardian (London). Архів оригіналу за 21 жовтня 2019. Процитовано 4 вересня 2012. 

Посилання

• Крістін Лагард: твори у бібліотеці (WorldCat каталог)
• Крістін Лаґард [ 28 травня 2011 у Wayback Machine.](англ.) колекція новин і інтерв'ю в журналі Економіст
• Крістін Лаґард [ 25 червня 2013 у Wayback Machine.](англ.) колекція новин і інтерв'ю в газеті Ґардіан
• Крістін Лаґард [ 25 жовтня 2013 у Wayback Machine.](англ.) колекція новин і інтерв'ю в газеті Нью-Йорк Таймс
• Крістін Лаґард [ 7 березня 2017 у Wayback Machine.](англ.) колекція новин і інтерв'ю в газеті Волл-стріт джорнел

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Крістін Лагард

• Історії успіху. Крістін Лагард – одна з найвпливовіших особистостей нашого часу 24 (телеканал), 24.12.2014