Крижанівський Антон Степанович (єврейське ім'я Мошко) (? — липень 1772) — представник української козацької старшини, вихрещений єврей, один з найбагатших євреїв Гетьманщини, засновник малоросійського дворянського роду Крижанівських. У 1761 р. від імператора Петра ІІІ отримав чин бригадира. Один з тих, хто займався фінансами Гетьманщини.
| Крижанівський Антон Степанович | |
|---|---|
| Мошко | |
| Помер | 1772 Гадяч |
| Підданство | |
| Національність | український єврей |
| Місце проживання | Гетьманщина |
| Діяльність | військово-політичний діяч |
| У шлюбі з | Крижанівська Ганна |
| Звання | сотник, полковник |
| | |
Кар'єра ред.
З 1742 р. — сотник Глинської сотні Лубенського полку;
З 1 грудня 1755 року до 9 січня 1762 року — полковник, командир Першого компанійського полку;
З 1762 по 1772 рік — полковник гадяцький.
Життєвий шлях ред.
Служив у рабина у Білій Церкві, потім перейшов в Медведівку, де одружився з племінницею місцевого орендаря. Прийняв християнство і пішов в козаки. Зробив запаморочливу кар'єру в Миргородському полку та гетьманській адміністрації. Перейшовши на лівий берег Дніпра, він став найбільшим відкупником військового скарбу. «Військовий скарб» — суспільна скарбниця Гетьманщини. Він складався з різних податків на торговельні та господарські промисли. Але найбільш дохідна частина складалася з митних зборів на ввезення — «індукта» з-за кордону, і на вивезення — «евекта» за кордон. Серед козацької старшини та їх наближених були поширені зловживання скарбом — гроші часто йшли не на суспільні потреби, а присвоювалася гетьманами і тими, хто близько стояв біля керма влади.
Спочатку Антон Крижанівський домігся передачі йому ряду відкупів та оренд у Лубенському та Миргородському полках. Поповнюючі гетьманську казну, Крижановський не забував про себе, дуже швидко ставши одним із найбагатшіх людей Гетьманщини. За послуги гетьманській адміністрації Антон Степанович отримав першу адміністративну посаду — уряд сотника Глинського Лубенського полку (це йому коштувало 260 червонців і дорогоцінностей на 300 карбованців).
Крижанівський вступив в угоду зі старшим військовим канцеляристом Генеральної військової канцелярії Андрієм Безбородьком — батьком Олександра, майбутнього канцлера Російської імперії, і вони дружно займалися фінансовими оборудками.
За часу короткого царювання Петра III, отримавши величезний вплив, Антон Степанович домігся призначення на посаду Гадяцького полковника і був обдарований рангом бригадира Шлезвиг-Гольштинского. Йому протегував М. І. Воронцов на прохання О. Г. Розумовського. Імператору-гольштинцю Крижанівський зобов'язався поставити рекрутів «для нашої Шлезвиг-Гольштинскої легкої кінноти».
Нащадки ред.
Син Крижанівського, який також звався Антоном, став прем'єр-майором та одружився з Анастасією, дочкою Василя Гудовича, — останнього генерального підскарбія Війська Запорізького, родоначальника графської гілки малоросійського дворянського роду Гудовичів.
У Гадяцького полковника був рідний брат, який так само охрестився і мав ім'я Антон. Припускають, що саме від нього йде гілка Смарагда Крижанівського. Інша версія — у Антона, полковника Гадяцького був брат Костянтин і, нібито, можливо, і від нього йшла лінія архієпископа.
Щоправда, Малоросійський гербовник 1914 р. зазначає, що згодом старшинський рід згас.
Церковна благодійність родини ред.
На посаді глинського сотника 1744 р. уфундував одноверху муровану Міколаївську церкву та двоярусну дерев'яну дзвіницю у містечку Глинську на Роменщині у Сумській області.
На посаді гадяцького полковника дав кошти на спорудження величного мурованого Міколаївського храму Півогорського монастиря у м. Городище Миргородського полку (нині — смт Гради́зьк Глобинського району Полтавської області). 1774 р. пожежа знищила храм, дерев'яну церкву, трапезну, братські келії, корпус. Вцілів лишь образ св. Миколая Чудотворця. Монастир відбудували, а у 1786 р. закрили. Миколаївська церква стала парафіяльною, з 1800 р. — Цвинтарною під назвою Покровська.
Дружина Кріжанівського Антона — Крижанівська Ганна (? -?) уфундувала муровану Благовіщенську церкву (1786) у с. Великі Бубни (тепер — Роменського р-ну Сумської обл.). У храмі зберігався чудотворний образ Божої Матері, яку віднайшов сліпий хлопчик в урочищі Олова, за 7 верст від села.
Примітки ред.
- . roman-voleyrom.narod.ru. Архів оригіналу за 21 листопада 2015. Процитовано 20 листопада 2015.
- ↑ . www.heraldrybooks.ru. Архів оригіналу за 16 листопада 2011. Процитовано 20 листопада 2015.
- . Кто является настоящим украинцем. Архів оригіналу за 21 листопада 2015. Процитовано 20 листопада 2015.
- . regiment.ru. Архів оригіналу за 14 лютого 2009. Процитовано 20 листопада 2015.
- Козаки єврейського походження
- Кривошея В.В. . Архів оригіналу за 4 березня 2016.
- . shlilia.narod.ru. Архів оригіналу за 21 листопада 2015. Процитовано 20 листопада 2015.
- . tur.histpol.pl.ua. Архів оригіналу за 21 листопада 2015. Процитовано 20 листопада 2015.